Коломийський вісник
Author Archive
Stories written by admin

Різдво Івана Хрестителя чи Івана Купала?

Молитва перед іконою пророка Івана Хрестителя, яку читають 9 березня

В ніч на 7-ме липня маскультура популяризує гуляння на берегах водойм, стрибання через вогнища, «ворожіння», пошук папороті в лісі… Такі гуляння називають «святом Івана Купала» і часто, через незнання, говорять, що це народна назва церковного свята, яке відзначається 7 липня, Різдва Іоана Предтечі. Це неправильне твердження: за змістом, часом, способом відзначення та походженням ці дві події не мають між собою нічого спільного.

Спочатку розберемося: що саме люди відзначають масовими гуляннями в ніч на 7 липня і хто такий «Іван Купало»? Існує версія, що ці святкування пов’язані з язичницьким «божеством кохання та продовження роду» – Купалом, однак в язичницькому пантеоні «богів» великого князя Володимира Святославича, про який ідеться в «Повісті временних літ», такого «божества» не було. Вперше Купало згадується в Густинському літописі XVII століття – за припущенням істориків, ім’я цього «божества» з’явилося внаслідок непорозуміння: літописець з Густинського монастиря, описуючи ігрища з купаннями, ототожнив спосіб гулянь з назвою «божества».

Чому Купало став Іваном? Пояснюється це народною інтерпретацією імені святого чесного і славного пророка Іоана, Предтечі і Хрестителя Господнього, Різдво якого Церква відзначає 7 липня – згідно з Євангелієм, Іоан Предтеча був родичем Господа нашого Ісуса Христа і народився на шість місяців до Різдва Спасителя.

Звідки взялася традиція масових гулянь та ігрищ? У дохристиянські часи це було ритуальне свято, пов’язане з астрономічним явищем – літнім сонцестоянням, коли був найдовший день і найкоротша ніч у році. Язичники поклонялися сонцю та проводили різноманітні обряди «очищення» вогнем і водою задля хорошого врожаю та добробуту. Це святкування раніше відзначали 23-24 червня, але з введенням григоріанського календаря та після переходу на новий стиль «свято Купала» його прибічники переважно стали відзначати 6-7 липня.

Тож, «Івана Купала» та Різдво Іоана Предтечі – це цілком різні відзначення. Про пророка Іоана Хрестителя Сам Спаситель говорить так: «Не було серед народжених жінками більшого за нього» (Мф. 11: 11). Слово «Предтеча» означає «передвісник», «попередник». Цим наголошується, що місія пророка Іоана полягала в тому, «щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних – до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений» (Лк. 1: 17). Його Різдво і служіння було провіщено ще в Старому Завіті. Тому Різдво Іоана Предтечі, Хрестителя Господнього – велике свято для кожного християнина.

Тож свідомо маємо робити власний вибір, пам’ятаючи про сенс подій та свят, а також про те, що нині триває Петрів піст – час для переміни, покаяння, боротьби з власними гріхами і, як наслідок, наближення до Бога.

Купало, Материал липа, высота 20см. | Пикабу

Джерело : Сторінка ПЦУ в Facebook

Апологети — захисники християнства

Важливе місце в історії християнської писемності посідають апологети, час діяльності яких припадає на II – III століття після Різдва Христового. Вони були продовжувачами мужів апостольських та попередниками виникнення та розвитку наукового богослів’я. Древня християнська апологетика була викликана, за словами І. П. Реверсова, «тими несприятливими умовами, в яких перебувала Церква Христова в перші три століття свого існування» 1, а саме: послабленням пафосу першохристиянського очікування близького Другого пришестя Христового, пророчо натхненного стилю проповіді, харизматичного устрою життя (архим. Кипріан (Керн) 2 ), нападами на християн з боку юдейства, язичництва, світської науки й філософії та державної влади.

Юдаїзм повстав на християнство в особі свого священства і законників. Християн вважали зрадниками, адже вони не убоялися відректися від всього того юдейського, що не поєднувалося з євангельським ученням: замість обрізання – хрещення; замість жертовного кодексу храму – безкровна жертва Євхаристії; замість обмежуючих заборон у їжі – широта апостольської проповіді при принциповому збереженні посту й аскези, але, звичайно, інших, ніж у юдеїв. Юдейські звинувачення християнству можуть бути зведені до того, що:

– християни – багатобожники (неправильне розуміння юдеями догмату про Пресвяту Тройцю);

– християни відреклися від закону і не виконують його;

– християни зрадники віри своїх батьків.

Християнство вважалося релігією недозволеною і постійно піддавалося гонінням, насмішкам і різноманітним звинуваченням з боку язичників. Воно як релігія древніх міфів утратило своє значення в освіченому суспільстві Римської імперії, натомість активно поширювалися різні східні релігії і філософські течії. Вірування жерців не могли захоплювати освічених підданих імперії; їх виконували через традицію, але внутрішньо в них сумнівалися. Язичництво хворіло на внутрішню неміч розкладання, поступово вмирало. Вони нападали на нову релігію «галілеян», однак християни самі часто переходили в напад, викриваючи той або той бік язичницького релігійного життя: їхню міфологічну непослідовність і безглуздість, аморальне життя, марновірства, ворожіння тощо. Християнські письменники викривають у язичників ідолопоклонство, в деяких випадках і антропофагію, аморальність життя і релігійне обґрунтування цієї аморальності, марновірство, фаталізм, поширеність ворожінь і участь демонів в релігійному житті язичницьких народів.

До часу виходу християнства на історичний терен греко-римський світ знав дуже складну мережу філософських побудов, значною мірою незгідних між собою. Одна філософська школа часто і багато в чому суперечила іншому вченню. Не існувало однієї загальної філософської системи, а тому і докори, що пред’являлися окремими мислителями християнському вченню, не співпадали з домислами інших представників філософської думки. По-іншому дивилися платоніки, по-іншому стоїки і зовсім інакше епікурейці. Тому християнським апологетам, оскільки вони заперечували філософам, доводилося відбивати то один, то інший напад на християн. Виходячи на боротьбу з філософською думкою християнство повинне було мати готову не тільки релігійну, але і філософську зброю. Потрібно було виробити свою християнську філософію, основу якої заклали апологети.

Державна влада також була супротивником християнської релігії, і супротивником найбільш відчутним, оскільки вона володіла потужністю, налагодженим апаратом державного розшуку, судовими установами і в особі язичницьких жерців мала завжди готових виконавців для знаходження і переслідування християн. Держава переслідувала християн з трьох різних точок зору, а саме: релігійної, юридичної і політичної. Релігія взагалі була державою включена в загальний лад державного устрою. Апофеоз імператорів був релігійно-державним моментом; жертви богам були обов’язкові; відмова від участі в цьому загальнодержавному житті була злочином державного характеру. З юридичного погляду становище християн було безнадійним, оскільки вони заздалегідь були засуджені і оголошувалися поза законом за своє небажання брати участь в державній релігії. З політичної точки зору християнство було небезпечне для Риму як якесь анархічне співтовариство, що ухиляється від життя держави.

Апологетам належало довести язичникам, що християнський Бог є істинний Бог, а юдеям – що Христос є сповіщуваний пророками Месія. У відповідь на звинувачення державної влади апологетам належало спростувати наклепи і довести благодійність християнської віри для людини і суспільства 3. Крім того, перед апологетами стояло завдання боротьби з гностицизмом – суміш язичницьких і християнських понять, – який полонив широкі верстви християнського суспільства, загрожуючи йому розкладом.

Християнські апологети, головним чином, були вихідцями з середовища язичницьких філософів і риторів, що дало їм змогу протистояти і боротися спрямованими проти них засобами. Апологети, які не тільки захищали християнство, але й, критикуючи юдаїзм, язичництво й християнські єресі, стали предтечами полемічного й порівняльного богослів’я. Вони робили спроби «з начал розуму пояснити предмет віри або при світлі Божественного одкровення споглядати предмет знання» 4.

До числа християнських апологетів належать:

1. Квадрат, або Кодрат.

2. Аристид, афінський філософ.

3. Аристон із Пелли.

4. Святий мученик Іустин Філософ.

5. Святий Аполінарій Ієрапольський.

6. Мильтіад.

7. Татіан Асирієць.

8. Святий Мелітон Сардійський

9. Святий Афінагор Афінянин.

10. Святий Аполоній Ефеський.

11. Святий Феофіл Антиохійський.

12. Єрмій.

13. Минуцій Фелікс.

14. Тертуліан.

Автор Олександр Мирончук

Ікона Пресвятої Богородиці « Достойно є»

Празднование иконе Божией Матери «Достойно есть» («Милующая ...

Ікона Пресвятої Богородиці « Достойно є»
Ікона Божої Матері “Достойно є” знаходиться на горньому місці вівтаря соборного храму карейської обителі на Афоні.
В один з недільних днів, старець що жив неподалік від Кареї пішов в обитель на всенічне бдіння. В келії залишився послушник. При настанні ночі постукав невідомий інок. Під час всенощної, коли потрібно було співати “Чеснішу Херувимів …”, обидва встали перед іконою Божої Матері, що називалася Милуюча, і гість зауважив, що у них спочатку співають “Достойно є …” Під час співу цієї нечуваної пісні ікона Богоматері сяяла небесним світлом, а послушник плакав від розчулення. На його прохання ця чудова пісня, через брак паперу, була записана на камені, що розм’якшився, як віск, під рукою дивного співака. Назвавши себе Гавриїлом, мандрівник став невидимий. Ікона Божої Матері, перед якою вперше була проспівана пісня “Достойно є”, була перенесена в соборний храм Успіння Пресвятої Богородиці Кареї (адміністративного центру Афону). Плита, з написаними на ній Архангелом Гавриїлом піснею, була перенесена в Константинополь під час патріаршества святителя Микололая Хрисоверга († 995, пам’ять 16 грудня). Численні списки з ікони “Достойно є” (“Милуюча”) свято шанують в православних храмах. Цей образ Пресвятої Богородиці шанується не тільки на Святій горі Афон, але й у всьому світі.

Джерело : https://cerkva.vn.ua

Святі апостоли Варфоломій і Варнава

Holy Apostles Bartholomew and Barnabas | Serbian Orthodox Church ...


24 червня Православна Церква відзначає день пам’яті Святих Апостолів Варфоломія та Варнави.
Святий апостол Варфоломій, один з 12 апостолів Христових, був родом з Кани Галілейської. Йому та апостолу Пилипу випав жереб проповіді Євангелія в Сирії ті Малій Азії й вони, благовіствуючи, то розходилися по різних містах, то сходилися знову. Проходячи міста Сирії й Мізії, вони перенесли багато скорбей і напастей; їх закидували камінням, забирали до в в‘язниць. В одному із селищ вони зустрілися з апостолом Іоанном Богословом і разом відправилися у Фрігію. Святого апостола Пилипа супроводжувала сестра, діва Маріамна.
Свою проповідь святі апостоли й Маріамна підтверджували багатьма знаменнями. Вони силою своїх молитов знищили в місті Єраполі величезну єхидну, якій язичники покланялись як божеству. Там ж в Єраполі вони зцілили людину, по імені Стахій, який сорок років був сліпим. Стахій увірував у Христа й хрестився. Розповідь про це рознеслася по місту, і до домівки, де жили апостоли, стало стікатися безліч народу. Хворі й біснуваті зцілялися від своїх недуг, багато хрестилися. Начальник міста наказав схопити проповідників і кинути в темницю, а будинок Стахія спалити. На суді язичницькі жерці виступили зі скаргою, що чужоземці відвертають народ від поклоніння своїм богам. Святих присудили до розп’яття.
Коли апостол Филип був вознесений на хрест униз головою, почався землетрус, земля, що розверзлася, поглинула правителя міста, жерців і безліч народу. Інші злякалися й кинулися знімати апостолів із хреста. Так як апостол Варфоломій був підвішений невисоко, то його зняли швидко. Але апостол Филип встиг віддати Богові свою святу душу.. Поставивши Стахія єпископом Єраполя, апостол Варфоломій і блаженна Маріамна залишили це місто.
Благовістячи Слово Боже, Маріамна пішла в Ликаонію, де мирно померла. Апостол Варфоломій відправився в Індію, де перевів з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея й навернув до християнської віри багато язичників. Він відвідав також Вірменію, де створив багато чудес і зцілив дочку царя Полімія. На подяку цар послав апостолові дари, але той відмовився прийняти їх. Тоді Полімій із царицею й зціленою царівною, а також багатьма наближеними прийняли Водохрещення. Їхній приклад наслідували жителі десяти міст Вірменії.
Через змову язичницьких жерців, брат царя Астіаг схопив апостола в місті Альбані (нині місто Баку) і розіпнув униз головою. Але він і із хреста не переставав проповідувати. Тоді, за наказом Астіага, з апостола здерли шкіру й відітнули голову. Віруючі поклали його останки в олов’яну раку й погребли.
Близько 508 г. святі мощі апостола Варфоломія перенесли в Месопотамію, у місто Дари. Коли в 574 г. містом заволоділи перси, християни взяли мощі апостола й вийшли до берегів Чорного моря, але коли їх стали наздоганяти вороги, вони змушені були опустити раку з мощами в море. Рака дивом приплила до острова Ліпару. В IХ столітті, після узяття острова арабами, святі мощі були перенесені в Беневент, а в Х столітті частина їх перенесена в Рим.
Про святого апостола Варфоломія згадується в житії Йосипа – Песнописця. Одержавши від однієї людини частину мощів апостола Варфоломія, преподобний Йосип приніс їх у свою обитель біля Константинополя й побудував в ім’я апостола церкву, у якій поклав частину його мощів. Як говориться у житії, у день пам’яті апостола Варфоломія преподобний Йосип побачив його у вівтарі. Той підкликав Йосипа, взяв із престолу святе Євангеліє й поклав йому на груди зі словами: “Так благословить тебе Господь, пісні твої так усолодять всесвіт”. Відтоді преподобний Йосип почав писати гімни й канони й прикрасив ними не тільки свято апостола, але й дні пам’яті багатьох інших святих, склавши близько 300 канонів.
Святий апостол Варнава народився на острові Кіпрі в родині багатих євреїв і був названий Йосипом. Освіту він одержав у Єрусалимі, виховуючись разом зі своїм другом і однолітком Савлом (майбутнім апостолом Павлом) у знаменитого в той час законоучителя Гамаліїла. Йосип був благочестивий, часто відвідував храм, строго дотримував постів, зберігав себе від юнацьких захоплень. Господь обрав його в числі 70-ти учнів і Йосип одержав друге ім’я – Варнава, що по-еврейськи значить “син утіхи”.
Разом зі святим апостолом Павлом Варнава довгий час проповідував Євангеліє в Малій Азії, потім на острові Кіпр. Він перший з апостолів відправився для проповіді в Італію, був у Римі й заснував єпископський престол у Медіолані (Мілані).
Після повернення на Кіпр апостол Варнава продовжував проповідь про Христа Спасителя й цим порушив проти себе іудеїв, які після довгих тортувань побили його каменями. Потім, розклавши багаття, кинули на нього тіло святого апостола для спалення, щоб знищити його безвісти. Але тіло апостола чудесним образом вогонь не зашкодив, і було таємно поховане християнами в печері. Відповідно до заповіту апостола на груди йому поклали переписане його власною рукою Євангеліє від Матфея.
Упокоївся апостол Варнава близько 62 року, на 76 році життя. Із часом місце поховання апостола в печері було забуто. Але на цьому місці були виявлені численні знамення. Хворі одержували тут повне зцілення від своїх недуг і верталися додому здоровими. Місце це стали називати “Місцем здоров’я”.
В 448 г. апостол Варнава тричі являвся у сновидінні архієпископові Кіпру Анфіму й показав місце поховання своїх мощів. У тому ж році 11 червня кіпрський архієпископ у зазначеному місці знайшов нетлінне тіло апостола, святе Євангеліє , що лежало на його грудях. Імператор Зенон дуже зрадів цій великій події. Він випросив в архієпископа Євангеліє, знайдене на грудях апостола Варнави, і поклав його у своїй придворній церкві. На місці знаходження святих мощів при сприянні імператора був споруджений храм.

Єпископ Юліан нагородив очільників медичних установ Коломийщини високими церковними нагородами

20 червня 2020 року, напередодні Дня медичного працівника України, який традиційно відзначають в третю неділю червня, в залі засідань Єпархіального Управління, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, зустрівся із очільниками медичних установ Коломийщини та нагородив їх високими церковними нагородами.

Преосвященний Владика Юліан привітав головних лікарів, а в їхніх особах – усіх медичних працівників, із професійним святом, побажав постійної Господньої допомоги та сил в лікуванні хворих, особливо відзначивши жертовну працю медичних колективів Коломийщини під час карантинних заходів.

Далі, з благолословення та ініціативи Предстоятеля Православної Церкви України, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Керуючий Коломийською Єпархією нагородив медичного Директора КНП “Коломийська центральна районна лікарня” Бойка Віктора Івановича та Головного лікаря лікувально-діагностичного центру «VIVAMED» Островського Романа Васильовича Орденом Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона.

Такої ж нагороди удостоївся і Генеральний директор КНП “Коломийська центральна районна лікарня” Кошкін Андрій Євгенович, який з поважної причини був відсутній.

На нагородженні також були присутні: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук, економ Коломийської Єпархії прот. Роман Лазарук, керівник прес-служби Єпархії прот. Віталій Козак та ієрей Іван Венгрин.

Урочисту подію висвітлювали журналісти Телерадіокомпанії “НТК”.

Єпископ Юліан нагородив очільників медичних установ Коломийщини високими церковними нагородами

Єпископ Юліан нагородив очільників медичних установ Коломийщини високими церковними нагородами

Джерело : https://kolomija.com/

Святий великомученик Іоанн Новий, Сочавський


15 червня Свята Православна Церква вшановує пам’ять святого великомученика Іоанна Нового, Сочавського. Святий жив в XIV столітті в місті Трапезунді та займався торгівлею, був побожний, твердий у Православ’ї і милосердний до бідних.
Одного разу у торгівельних справах йому довелося пливти на кораблі. Капітан корабля був неправославним. Вступивши в суперечку про віру зі святим Іоанном, він був посоромлений, затаївши злобу на святого. Під час зупинки корабля в Белграді Босфорському капітан з’явився до градоначальника, вогнепоклонника по вірі, і повідомив, що на його кораблі є вчений муж, бажаючий теж стати вогнепоклонником.
Градоначальник з пошаною запросив святого Іоанна приєднатися до вогнепоклонників, проклявши віру в Христа.
Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Того, Хто сказав: “Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте, а що дасться вам у той час, те й говоріть: бо не ви будете говорити, а Дух Святий “(Мк. 13,11). І Господь дав йому мужність та розуміння як відхилити всі домагання нечестивців і твердо сповідати себе християнином.
Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що все тіло його було розшматоване, і тіло під ударами розліталася шматками. Святий мученик молився, дякуючи Богові, що удостоїв його пролити за Нього кров і омити свої гріхи. Потім святого закували в ланцюги і поволокли до темниці. Вранці градоначальник звелів знову привести святого. Мученик постав перед ним зі світлим і веселим обличчям. Від повторної пропозиції відректися від Христа безстрашний мученик відмовився з колишньою твердістю, викриваючи правителя як знаряддя сатани. Тоді його знову побили палицями так, що все нутро його оголилися. Присутній народ не виніс цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, через нелюдяні катування беззахисного чоловіка. Правитель, припинивши побиття, звелів прив’язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і тягнути по вулицях міста. Жителі єврейських кварталів особливо знущалися над мучеником, кидали в нього камінням, нарешті, хтось схопив меч, наздогнав святого, якого волочив кінь і відрубав йому голову.
Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто з християн не насмілювався узяти його. Вночі над ним було видно сяючий стовп і безліч палаючих смолоскипів; три світлоносних чоловіки здійснювали над тілом святого спів псалмів і кадіння. Один з євреїв, думаючи, що це християни прийшли взяти останки мученика, схопив лук і хотів пустити в них стрілу, але, пов’язаний невидимою силою Божою, став нерухомим. З настанням ранку видіння зникло, а стрілок продовжував стояти нерухомо. Розповівши присутнім жителям міста про нічне видіння і виявлене над ним покарання Боже, він звільнився від невидимих кайданів. Дізнавшись про те, що трапилося, градоначальник дозволив поховати останки великомученика. Тіло було поховано при місцевій церкві. Це відбулося між 1330 і 1340 роками.
Капітан, що видав святого Івана на муки, розкаявся і вирішив таємно відвезти мощі на свою батьківщину, але великомученик, з’явившись уві сні пресвітеру храму, перешкодив цьому. Через 70 років мощі були перенесені до столиці Молдо-Влахійского князівства Сочаву і покладені в соборній церкві.

Заупокійне богослужіння за спочилим схиархімандритом Піменом (Мензатюком) та презентація його книги “Чертог Твій бачу, Спасе мій, прикрашений”

Заупокійне богослужіння за спочилим схиархімандритом Піменом (Мензатюком) та презентація  його книги "Чертог Твій бачу, Спасе мій, прикрашений"

Заупокійне богослужіння за спочилим схиархімандритом Піменом (Мензатюком) та презентація  його книги "Чертог Твій бачу, Спасе мій, прикрашений"

13 червня 2020 року, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці села Підгайчики, Коломийського благочиння, де, у співслужінні духовенства, очолив Парастас за у Бозі спочилим схиархімандритом Піменом (Мензатюком) в 40-й день від його упокоєння та благословив презентацію книги проповідей “Чертог Твій бачу, Спасе мій, прикрашений” авторства отця Пімена (Мензатюка).

На початку було відслужена Божественна Літургія, яку з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, очолив благочинний Коломийського благочиння, настоятель Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці села Підгайчики та Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Малий Ключів митр. прот. Михайло Сметанюк у співслужінні духовенства.

Опісля у притворі Храму відбулася зустріч Правлячого Архієрея, під час якої митр. прот. Михайло Сметанюк запросив Його Преосвященство помолитись за спокій душі спочилого схиархімандрита Пімена та благословити презентацію його книги.

Далі Преосвященний Владика Юліан, на церковному подвір’ї, біля могили схиархімандрита Пімена, звершив Панахиду.

Архіпастирю за богослужінням співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Коломийського благочиння митр. прот. Михайло Сметанюк; архімандрит Феогност (Бодоряк) (Івано-Франківсько-Галицька Єпархія); митр. прот. Іван Кузьмин; митр. прот. Петро Фурик; митр. прот. Микола Кравчук; митр. прот. Василь П’ятничук; митр. прот. Андрій Григорчук; митр. прот. Микола Лагодич (Чернівецько-Хотинська Єпархія); прот. Василь Лазарович; прот. Іван Михайленко; прот. Юрій Гушул; прот. Василь Ткачук; ієрей Анатолій Момот; ієрей Іван Венгрин та диякон Антон Трачук.

Після заупокійного богослужіння, у Храмі відбулась урочиста презентація книги проповідей “Чертог Твій бачу, Спасе мій, прикрашений”.

Спочатку благословити захід запросили Преосвященного Владику Юліана, який, характеризуючи видання проповідей отця схиархімандрита Пімена, зазначив, що за життя спочилий багато потрудився для розбудови Церкви Христової. Крім багатьох талантів, якими обдарував його Всещедрий Господь, по-особливому він просяяв талантом проповідництва. Слова його проповідей назавжди закарбовувались на скрижалях людського серця, заставляючи їх змінюватись та прагнути осягнути Царство Боже. Також Архіпастир подякував матері спочилого схиархімандрита Пімена пані Ользі та духовному наставнику – митр. прот. Михайлу Сметанюку.

Далі для присутніх на презентації були представлені виступи церковних хорів Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці села Підгайчики та Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Малий Ключів.

Також слово мав благочинний Коломийського благочиння митр. прот. Михайло Сметанюк, який подякував усім, хто долучився до появи даного видання проповідей.

На завершення презентації Керуючий Коломийською Єпархією вручив кожному присутньому примірник книги.

Джерело : https://kolomija.com

Освячення нового блоку сучасного елеваторного комплексу в місті Городенка

10 червня 2020 року, в місті Городенка, відбулось освячення нового блоку сучасного елеватора ПП «Агрофірми «Вільхівці», яка цього року святкує своє 20-ліття.

На запрошення Керівника установи – Приймака Івана Васильовича, у святковому заході взяв участь Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.

Святкове дійство розпочалось урочистим виконанням Державного Гімну України.

Опісля зі вступним словом до присутніх звернувся Іван Васильович Приймак, який розповів про шлях становлення компанії та подякував усім за допомогу і підтримку. Після цього господар заходу запросив духовенство освятити новий блок підприємства та благословити працівників.

Чин освячення елеватора здійснив Преосвященний Владика Юліан разом із Єпископом Василієм (Івасюком) (УГКЦ) та вікарієм Івано-Франківської Єпархії, Єпископом Павлом.

Під час освячення їм співслужили: благочинний Городенківського благочиння, настоятель Храму Святих апостолів Петра і Павла міста Городенки митр. Прот. Богдан Мороз; настоятель Храму Святого Мученика Микити села Вільхівці митр. прот. Іван Бурак; настоятель Храму Архістратига Михаїла села Корнів прот. Василь Барчинський та ієрей Іван Венгрин.

Після відпусту Владика Юліан звернувся до присутніх зі словом, в якому привітав Івана Васильовича із Днем Народження, подякував за постійну підтримку і жертовність на благо Церкви й українського народу та подарував список ікони Святителя Василія Великого, що знаходиться в Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї.

Також до присутніх зі сцени звернулись: Голова Івано-Франківської ОДА Віталій Федорів, заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації Марія Савка та представники районної і місцевої влади.

Святкові урочистості продовжилися нагородженням працівників підприємства грамотами та відзнаками Івано-Франківської ОДА.

Освячення нового блоку сучасного елеваторного комплексу в місті Городенка

Джерело : https://kolomija.com/

Храмове свято Свято-Троїцького храму с. Молодилів

8 червня 2020 року, в день вшанування Третьої Особи Пресвятої Трійці – Святого Духа , у храмі Святої Трійці с. Молодилів, Отинійського благочиння, була відслужена урочиста Божественна Літургія та Чин Малого освячення води.


Урочисте богослужіння очолив благочинний Отинійського благочиння, настоятель Храму Вознесіння Господнього села Скопівка, Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Лісний Хлібичин та Храму Святителя Миколая Чудотворця села Голосків митр. прот. Володимир Липко.

За Божественною Літургією йому співслужили: благочинний Тисменицького благочиння митр. прот. Василь Качур (Івано-Франківсько-Галицька Єпархія); настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Грабич та Храму Святого Великомученика Юрія Переможця села Баб’янка митр. прот. Іван Мельник; настоятель Храму Святої Тройці села Молодилів митр. прот. Богдан Гайдейчук; ієрей Іван Венгрин.

Після прочитання Євангелія проповідь виголосив митр. прот. Іван Мельник

В кінці Літургії з повчальним словом до присутніх звернувся благочинний Отинійського благочиння митр. прот. Володимир Липко, в якому пояснив особливе значення та дію Духа Святого в житті Церкви та кожного християнина.

На завершення, духовенством було відслужено Чин Малого освячення води, а вірних окроплено освяченою водою.

Слово Григорія Богослова про Святого Духа

Upcoming Подій » » День Святого Духа

Чого баришся, душе моя? Оспівай і славу Духа; не відокремлюй у слові Того, Хто не виключений за єством. Із трепетом шануємо великого Духа: Він мій Бог, Ним пізнав я Бога, Він Сам є Бог і мене в тому житті творить богом.  Він всемогутній; Він роздавач дарів, предмет пісень чистого лику небесних і земних; Він Життєподатель, сидить на звеличеному престолі, походить від Отця. Він Божа сила, Самоволодар. Він не Син (тому що єдиний є благий Син єдиного Всеблагого), але Він і не поза невидимим Божеством, а рівночесний.

 Хто ж хоче Божество небесного Духа знайти на сторінках богонатхненного закону, той побачить багато чистих і разом змичних стежок, якщо тільки побажає побачити, якщо хоч трохи серцем залучив чистого Духа й розум у нього гострозорий.  А якщо хто зажадає відкритих слів найласкавішого Божества, то нехай знає, що нерозсудлива його вимога. Бо доки більшій частині смертних не було явлене Божество Христове, не належало накладати неймовірного тягаря на серця, які до крайності немічні. Не для початківців благовчасне досконаліше слово.  Хто показуватиме слабким очам повний блиск вогню або насичуватиме їх непомірним світлом? Краще поступово привчати їх до яскравого блиску, щоб не пошкодити й самих джерел солодкого світла. Так і слово, відкривши раніше повне Божество Господа-Отця, 25. почало опромінювати світлом велику славу Христову, що являється небагатьом розумним із людей, а потім, ясніше відкривши Божество Сина, осяяло нам і Божество світлосяйного Духа. І для тих воно проливало мале світло, більшу ж частину надало нам, яким потім рясно  і у вогненних язиках був розділений Дух, Який показав явні ознаки Свого Божества, коли Спаситель вознісся від землі. Знаю ж, що Бог є вогонь для злих і світло для добрих.

Так довів я тобі Божество Духа. Якщо ж ти дивуєшся, частково чуючи про Сина і не Сина єдиного Божества,  а частково переконаний протилежними, легкоспотворюваними місцями Писання, то й тут Сам Бог спуститься і подасть мені слово.

Від одного первозданного2 походить дружина і Сиф, і половина і народження подружнє за законами шлюбу, і ненароджена й народжений, хоча той і та рівною мірою були людьми.  Пам’ятаючи це, і ти не принижуй Божества, не віддавай перевагу Одному, принижуючи Іншого. Одне є єство невимірне, нестворене, безлітне, благе, свобідне і рівночесне. Єдиний є Бог у трьох Осяяннях, керуючий світом. Ними і я надихаюся до нового життя, коли,  погрібаючи смерть у купелі, повертаюся до світла. Бо Троїчне Божество дарувало мені силу засяяти світлоносним. Ні, не обману тебе, любителю очищення. Якби я, обмитий Божеством, почав розсікати світле Божество, то краще б… але боюся докінчити недобре слово.  Я входив у купіль з надією сподобитися Божого дару. Якщо всього мене очистив Бог, то весь Він для мене достошанований. Але нерівний Божий дар нехай одержить той злочестивий смертний, який сам розсікає своє Божество!

55. Якщо в Божому слові і від богоносних мужів чуєш або про Сина, або про благого Духа, нібито Вони мають друге місце після Бога Отця, то раджу тобі тут, у словах глибокої мудрості, знаходити той сенс, що вона не Божество розсікає, але сходить до єдиного безначального кореня, щоб ти бачив єдність держави, а не різницю достошанованості.

 З Одиниці Тройця, і із Тройці знову Одиниця. Тут не те ж, що джерельна жила, джерело і велика ріка, і водночас єдиний потік, що у трьох видах тече по землі; не те ж, яке свічка з палаючого багаття, що знову в нього вкладається; не те ж, що слово, яке виходить із розуму і в ньому перебуває;  не те ж, що відблиск хвилюючих і освітлених сонцем вод, що миготить на стіні, що ні на мить не зупиняється, але раніше наближення віддаляється і раніше віддалення наближається; не те ж — бо єство Боже не є що-небудь непостійне, або текуче, або таким, що знову зливається; навпаки, Богові властива незмінність.

 А ти, мудруючи так, принось у серці чисту жертву. У трьох Світлах одне єство нерухливе. Тройця не в різній мірі шанована, оскільки єство не розсікається. У Божестві Одиниця, але тричисленні Ті, Яким належить Божество. Кожний є єдиний Бог, якщо називаєш одного. І знову, єдиний Бог безначальний, з Якого багатство Божества, коли слово згадує про Трьох. У першому випадку проповідується смертним шанування Трьох Світил, у другому славимо пресвітлу єдинодержавність  і не захоплюємося багатоначальним собором богів. Бо, на мою думку, багатоначальність є те ж, що й повне безвладдя, яке є у взаємній боротьбі. А боротьба припускає розбрат, а розбрат швидко веде до руйнування. Тож багатоначальність нехай буде в мене якнайдалі від Божества!

85. Трьома богами можна було б назвати тих, яких розділяли б між собою час, або думка, або держава, або волевиявлення, — так що кожний ніколи б не був тотожний з іншими, але завжди перебував з ними в боротьбі. Але в моїй Тройці одна сила, одна думка, одна слава, одна держава; а через це не порушується й одиничність, якій велика слава в єдиній гармонії Божества.

Це тільки світло, яке в мені, відкрило Троїчне сяйво через краї завіси всередині Божого храму, за якими приховано царствене єство Боже. А якщо щось більше відкрито ангельським ликам, то ще набагато більше відоме Самій Тройці.

Featured Links

    Пошук в архіві

    Пошук за датою
    Пошук за категорією
    Пошук з Google
    Увійти | Designed by Gabfire themes