Коломийський вісник
Author Archive
Stories written by admin

Бесіда на Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа

Сьогодні – Вознесіння Господнє: що не можна робити в цей день - Главком

Наше багатство, і скарб, і джерело вічного життя — це домобудівництво Спасителя. Саме про нього ми хочемо говорити і поспішаємо проповідувати, однак розтлумачити його належно ми не маємо сили. Переживаючи від бажання й усвідомлюючи своє безсилля, ми звертаємося, мов до якоїсь рятівної пристані, до пророчого слова:«Хто висловить могутність Господа, сповістить усі хвали Його?» (Пс. 105, 2). Навіть цей великий пророк, якому Бог«невідоме й таємне мудрості явив» (Пс. 50, 8) і який сподобився бути названим отцем Христа, Давид, блаженний і великий у пророках, славний серед царів друг Божий, настільки милий Його серцю, що Він Сам сказав:«Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея» (Діян. 13, 22), — саме такий і настільки великий муж говорив, звертаючи погляд на велич богопізнання:«Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його!» (Пс. 138, 6). Як пророк не знаходить слів перед величчю сили Божої, так і Павло, богослов і труба небесна, викликує: «О, глибино багатства, і премудрості, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його!» (Рим. 11, 33). Якщо ж уста пророків і апостолів, які виливають потоки богопізнання, які наповнили всю землю, як безліч вод наповнює моря, — якщо вже такі і настільки великі потоки, які щедро наповнюють море благочестя, визнали своє безсилля показати силу Того, Кого проповідували, то що може значити перед цим морем премудрості росинка слабкого слова?

І все ж таки велич богослов’я не повинна доводити нас до безмовності. Навпаки, вникаючи в наміри Божі, ми надихаємося до рішучості (викладати) Божественне вчення. Адже Бог цінує не якість мови, а намір проповідника і любов слухачів. Як ніжно люблячі батьки, слухаючи своїх дітей, які лепечуть і запинаються у словах, не звертають уваги на недоліки мови, а (втішаються) природним потягом, і лепет дітей для них приємніший за будь-які риторичні красномовства та філософську пишномовність, так і для Бога милими є не наші вуста, які лепечуть про богослов’я, а бажання і прихильність, коли ми проповідуємо з вірою й оспівуємо з любов’ю. Звичайно, що людськими словами не можливо говорити про Бога зі всією точністю, — що б ми не сказали про Нього, все буде дитячим лепетом. Чому? А тому, що, як Павло виголошує, ми тільки «частинно знаємо і частинно пророкуємо» (1 Кор. 13,9). Але, хоч ми і лепечемо, Бог доручив нам проповідувати мир. Про це говорив Ісая:«І недорікуваті будуть говорити ясно» (Іс. 32,4). Ось і ми будемо лепетати про нашого Отця і Владику. Він зволив Своїм учням сказати:«Діти!» (Ін. 13, 33). А коли називає дітьми, то, звичайно, приймає і лепет дітей. Крім того, коли було проповідуване сповіщене Ним Самим Його славне Вознесіння, благодать не обмежується часом і богослов’я не обмежується днями.

2. Минулого разу, як відомо Христові, нам не вдалося здійснити своє бажання зійти на гору Єлеонську. Наш намір зустрів перешкоду через мінливість погоди і численність народу. (Кажу це для того, щоб у бажаючих даремно звинуватити мене відняти всякий привід). Тоді, зважаючи на те, що вже чимало було сказаного, ми відразу скоротили слова, щоб надлишком слів не обтяжити вашу пам’ять. Сьогодні ж ми заповнимо той свій борг. Так і закон велів тому, хто не звершить Пасху першого місяця, нехай сповнить свій обов’язок наступного. А ви, звичайно, повинні знати, що Слово Боже не обмежується ані часом, ані днями, але будь-якого дня може виголошуватися проповідь і про хрест, і про страждання, і про воскресіння, і про вознесіння, і про друге пришестя.

3. Насамперед ми розглянемо дещо з Божественних слів, які читалися сьогодні, а потім, вичерпавши євангельські джерела, поступово перейдемо до обіцяного. «Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися учні Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус» (Ін. 20, 19). Після того, як Спаситель звершив для нас воскресіння, Він рідко являється Своїм учням в інші дні, крім дня Господнього. Як раніше, виконуючи закон, Він щосуботи приходив до синагоги, так від часу Свого спасенного воскресіння і дарування запоруки миру, Він переважно являється в день Господній, перший після суботи, затверджуючи основу святого дня Господнього. Тепер для святкування суботи наступив кінець, і покладено початок установленню дня Господнього, тобто саме неділі, як ви пам ятаєте із попередніх пояснень. Чому блаженний Матфей, вказуючи на суботу і вводячи початок святого дня Господнього, говорив:»Після ж суботнього вечора»? Тому, що це було завершення і вечір колишньої суботи:«Після ж суботнього вечора» (Мф. 28, 1). І саме цього першого дня після суботи, у самий день святого воскресіння, явився Воскреслий (Господь).«Коли двері дому, де зібралися учні Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині» (Ін. 20,19).

Де панує страх, туди приходить Той, Хто звільняє від страху; де панує сум’яття, там запановує тиша; де корабель благочестя опиняється серед бурі, туди приносить (Господь) талант керманича. Той, Хто втихомирює бурю, Хто вводить корабель у тиху пристань, Він у найбільший розпал страху приносить ліки.«Став посередині», і що говорить? —«Мир вам». Нехай не бентежаться думки ваші, нехай не бентежиться серце, не піддавайтеся спокусам страху.«Мир вам». Мир припиняє війну, розсіює страх, виганяє ворожнечу. «Мир вам». Часто говорилося людям мир від Бога, але не через Особу, наділену владою, а через ангелів, пророків, суддів. Тільки Спаситель, явившись, дав мир від Своєї Особи. Даний був мир Даниїлові, але через ангела. Явився Даниїлові ангел і сказав:«Не бійся, муже бажань! Мир тобі; мужайся, мужайся!» (Дан. 10, 19). Так само Гедеонові явився ангел і сказав:«Мир тобі» (Суд. 6,23). Отже, звіщали мир ангели, однак — ніколи Сам Владика ангелів. Він посилав мир через них, а в Собі зберігав скарб миру євангельського. Нерідко пророки, які отримували мир через ангелів, жадали отримати його безпосередньо від імені Владики миру. Так Ісая волав:«Господи! Ти даруєш нам мир» (Іс. 26,12), — не через інших, а від Самого Себе дай нам мир.

І ось тепер (прийшла) відповідь на це моління:«Мир Мій даю вам» (Ін. 14, 27).«Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої» (Ін. 20,20). Як полководець, що повернувся з війни, прикрашений отриманими в перемогах ранами, не соромиться цих ран, бо вони славніші за вінки, так і Спаситель, перетерпівши рани за істину і за весь рід наш, не ховає Своїх страждань, а показує (їхні знаки), щоб засвідчити Свою мужність. Показав руки, поранені цвяхами, показав і ребро, з якого вилив для нас таємниче джерело. Показав руки, щоб засвідчити воскресіння, щоб переконати тих, котрі сумніваються, що насправді Потерпілий встав, що насправді померле і поховане тіло воскресло.

4.«Учні зраділи, побачивши Господа» (Ін. 20, 20). Дарований мир, відкинутий страх, розцвіла радість.«Ісус же сказав їм удруге: мир вам!» (Ін. 20, 21). Чому ж «удруге! Де бажає (Господь) затвердити дари благодаті, там повторює і благословення. Як Авраамові сказав:«Благословляючи благословлю тебе і, примножуючи, примножу сім’я твоє» (Бут. 22, 17), так дає мир на мир ближнім і далеким.«Як послав Мене Отець, —Фома ж, один із дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними» (Ін. 20, 24). Через велике Христове домобудівництво Фома був відсутній тоді, щоб його сумнів зробив більш достовірним воскресіння. Бо коли б Фома не був тоді відсутнім і не засумнівався щодо воскресіння, і Господь не зняв би його сумніву очевидним доказом, то чудо воскресіння ще продовжувало б спокушати багатьох. А його сумнів послужив ліками для усіх вірних. Потім, коли прийшов Фома, інші учні говорили йому: «Ми бачили Господа» (Ін. 20, 25). Ті з гордістю говорили про те, що вони бачили, а він, ніби охоплений (духом) протиріччя, але не невір“я (таким є сумнів), і щиро бажаючи переконатися, все ж таки не сказав: «Цього не може бути».

пророк великим:«Перш ніж настане день Господній, великий і страшний» (Іоїл. 2, 31). Скрізь чуючи про величне і велику справи Господні, задля чого, єретику, ти надумав розколювати й принижувати велике?

Отже, будемо мати запоруку нашого життя на небі, куди ми вознесені з Христом. І потім знову будемо піднесені на хмарах, якщо тільки будемо гідні зустріти на хмарах. Підсудний не влаштовує зустрічі судді, а приходить до нього з покірністю, — не влаштовує зустрічі, бо не має сміливості. Тож будемо, улюблені, і ми всі молитися, щоб змогли опинитися бодай в останніх рядах зустрічаючих. Бо, як при зустрічі царя, хоч би не всі учасники були однакової гідності, але вшановуються ним однаково, так буде й тоді. Не всі однаково потрудилися, і «кожний одержить свою нагороду за своєю працею» (1 Кор. 3, 8). Нехай не буде жодних перешкод для Слова Божого. Будучи розділені душами, але не роздільні в думках, будьмо всі сміливими в любові Христовій і нерозлучно з істиною будемо насичувати народ, зрошувати душі. Ворог миру має Суддю. Ми, хоч би и могли переконувати людей, та оскільки перед Богом відкриті у всій наготі, тому саме Його, Який бачить думки і спитає за всяке неправдиве слово, кличемо у свідки, що ми ніколи не хотіли і не хочемо бути ворогами миру. І коли б ми зруйнували мир. то були б ворогами тих, котрі чули від Христа:«Мир вам!» Але Свідком того, що ми хочемо, і намагаємося, і щиро прагнемо миру, є Той, Хто знає це. Про інше ми будемо мовчати.

Той, хто взяв за Посередника Бога, не ображає небесного Суду своїми виправданнями. А Бог має силу дати мир, утвердити мир, установити мир і серед проповідників, і серед тих, котрі слухають проповідь, і серед тих. котрі навчають, і серед учнів, щоб, почавши з миру й утвердившись і наповнившись миром, ми піднесли від імені всіх славу Богові миру, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Святитель Іоан Золотоуст

Нарада організаційного комітету Фестивалю духовної пісні “Співаймо, Господу співаймо”

8 червня 2021 року, в залі засідань Єпархіального Управління, під головуванням Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, відбулась нарада організаційного комітету Фестивалю духовної пісні “Cпіваймо, Господу співаймо”.

В роботі засідання взяли участь: настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Гринява та Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого села Пробійнівка, Верховинського благочиння прот. Ігор Фенчук; настоятель Храму Чуда Архістратига Михаїла села Замагора та Храму Вознесіння Господнього села Чорна Річка, Верховинського благочиння прот. Володимир Максим’юк; начальник відділу культури Верховинської селищної ради Коломийчук Оксана Миколаївна; головний спеціаліст відділу культури Верховинської селищної ради Марчук Дмитро Васильович; головна спеціалістка відділу культури Верховинської селищної ради Потяк Юлія Іванівна; завідувачка організаційно-методичного центру Верховинської селищної ради Максим’юк Наталія Іванівна; методистка організаційно-методичного центру Верховинської селищної ради Коржук Ліана Василівна та керівник народного аматорського ансамблю дримбарів “Струни” села Верхній Ясенів Максим’юк Микола Миколайович.

Після спільної молитви Його Преосвященство, оголосив план роботи організаційного комітету Фестивалю, запропонувавши провести даний захід у новому форматі.

За результатами засідання було вирішено ряд організаційних моментів щодо підготовки Фестивалю: попередній план, концепцію, сценарій заходу та розподілено обов’язки між членами оргкомітету.

Також під час наради затверджено дизайн дипломів, афіш та запрошень для учасників і гостей Фестивалю, також проговорили вигляд логотипу.

Було визначено, що Фестиваль розпочнеться 22 червня цього року об 11:00, в актовій залі Верховинського ліцею.

На завершення Керуючий Коломийською Єпархією побажав плідних успіхів учасникам оргкомітету та подав своє архіпастирське благословення.

Джерело :kolomija.com

Владика Юліан провів робочу зустріч з головою Городенківської міської громади Кобилянським Богданом Миколайовичем

31 травня 2021 року, в рамках архіпастирського візиту Городенківського благочиння, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан зустрівся із Головою Городенківської міської громади – Кобилянським Богданом Миколайовичем.

В роботі зустрічі взяли участь: секретар Городенківської міської ради Музичка Любомир Володимирович, депутати міської ради: Осадчук Роман Михайлович, Боднарчук Василь Дмитрович та працівник відділу культури міської ради Левкун Ярослав Ількович.

Під час зустрічі Богдан Миколайович ознайомив Преосвященного Владику з оновленою залою засідань міської ради та новою сучасною системою електронного голосування.

Також на зустрічі йшла мова про плідну співпрацю Коломийської Єпархії і територіальної громади у сфері збереження автентичних сакральних пам’яток Городенківщини та проведення спільних проектів й заходів.

Також обговорювались питання належного культурного та духовного виховання підростаючого покоління.

Під час зустрічі Преосвященного Єпископа Юліана супроводжували: благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз, завідувач Канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин та член Єпархіальної Ради Коломийської Єпархії і відомий благодійник – Дмитро Дмитрович Нагірняк.

Джерело :kolomija.com

Владика Юліан привітав Голову Коломийської ОТГ – Богдана Станіславського із Днем Народження

27 травня 2021 року, в залі засідань Єпархіального Управління, Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, привітав Голову Коломийської територіальної громади – Богдана Миколайовича Станіславського із Днем Народження.

Найперше Його Преосвященство подякував Богдану Миколайовичу за жертовну працю на користь Церкви Христової, процвітання рідного краю та добробуту людей; активну співпрацю, успішне втілення спільних проектів і заходів; особливо, за вагомий особистий внесок в проведенні ремонтних робіт у Кафедральному Соборі Преображення Господнього та приміщенні Єпархіального Управління.

Архіпастир побажав Голові ОТГ Господнього Благословення, міцного здоров’я, сил і натхнення для подальших благих звершень на благо Церкви Христової, рідного краю та Коломийської громади.

На завершення Архіпастир подарував пану Богдану унікальне видання– двотомник проповідей духовенства Коломийської Єпархії.

На урочистому привітанні також був присутній керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак.

Джерело :kolomija.com

Владика Юліан нагородив Мирославу Корнелюк високою церковною нагородою

21 травня 2021 року, в залі засідань Єпархіального Управління, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан привітав депутата Івано-Франківської обласної ради, заступницю начальника Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА – Мирославу Мирославівну Корнелюк напередодні її Дня Народження і Ювілею та нагородив її високою церковною нагородою.

Керуючий Коломийською Єпархією побажав Мирославі Мирославівні Господнього Благословення, опіки Матері Божої, міцного здоров’я, духовної радості, кріпості душевних і тілесних сил для ще більш плідного служіння Церкві Христовій, рідному краю й Українській Державі.

Також Архіпастир подякував пані Мирославі за співпрацю, відзначивши її особливу роль в розвитку духовності та патріотизму на теренах нашої області загалом та Верховинського району зокрема.

Далі, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Його Преосвященство нагородив Мирослав Корнелюк Орденом Архістратига Михаїла.

На урочистому нагородженні також були присутні: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; керівник Єпархіального відділу по зв’язкам з громадськістю та представниками влади в Івано-Франківській області митр. прот. Василь Струк; економ Коломийської Єпархії прот. Роман Лазарук; керівник прес-служби Єпархії прот. Віталій Козак; завідувач Канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин та Корнелюк Олег Дмитрович.

Джерело : kolomija.com

Освячення сучасного відділення медичної допомоги Косівської центральної районної лікарні

На зображенні може бути: 10 людей та люди стоять

На зображенні може бути: одна або кілька осіб та у приміщенні

20 травня 2021 року у Косівській районній лікарні запрацював рентгенапарат та комп’ютерний томограф. За участі керівництва району та КНП «Косівська центральна районна лікарня» відбулось відкриття та освячення сучасного відділення медичної допомоги. З благословення Керуючого Коломийською Єпархією Преосвященного Єпископа Юліана чин освячення звершив благочинний Косівського благочиння митр. прот. Іван Близнюк, настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Старий Косів. На завершення чину освячення отець Іван побажав міцного здоров’я та Божого благословення усім медичним праціникам, за їхню жертовність та невтомну працю.

Присутній на освяченні голова райдержадміністрації Петро Іванишин висловив слова вдячності всім причетним до справи реконструкції приймального відділення Косівської опорної лікарні, які доклали чимало зусиль, щоб попри пандемію COVID-19 якісно та на совість виконати запланований об’єм робіт.« Бо за здоровою нацією стоїть успішна держава», – підкреслив Петро Іванишин.

Джерело : Косівська районна державна адміністрація сторінка Facebook

19 травня – пам’ять святого Преподобного Іова, ігумена Почаївського

Преподобний Іов, ігумен Почаївський

Преподобний Іов, ігумен Почаївський народився близько 1551 року в с. Угорники на Покутті в Галичині (cучасна Коломийщина) в сім’ї дрібних православних шляхтичів Івана та Агафії Залізо. При хрещенні хлопчик отримав ім’я Іван.
Визначальний вплив на малого Івана мало високоморальне християнське життя в батьківському домі та досить раннє читання душекорисних книг.  Із раннього дитинства в нього сформувався нахил до подвижницького життя. Так, вже у десятирічному віці Іван Залізо приходить у Преображенський Угорницький монастир послушником, а в дванадцять років приймає чернецтво з іменем Іов.
Молодий чернець стає аскетом, завжди перебуваючи в молитві, суворо постячись та уподібнюючи своє подвижницьке життя багатостраждальному біблійному Іову.
Згодом, проти своєї волі, але з волі ігумена, Іов удостоївся сану священства. Коли ж Іову повнилося тридцять років, приблизно 1581 р., він приймає схиму — “великий ангельський образ” — на честь пророка Іоанна Предтечі Господнього. Cаме цим іменем він називав себе до своєї кончини.
Життя Іова у великій схимі було сповнене християнських чеснот: він ще більше постився, одягався в просту одежу й жив, наслідуючи в усьому пустельне життя свого небесного заступника Івана Предтечу.
Преподобний Іов подвоїв свою ревність до подвижництва й ім’я його стало відоме не лише в Галичині, а й по всій Україні та навіть у Польщі. Дійшла вона й до князя Костянтина Костянтиновича Острозького, який збирав у той час сили для зміцнення Православної Церкви. За великим його проханням, у 1584 році з Угорницької обителі Преподобного Іова було переведено в Дубенський Хрестовоздвиженський монастир (сучасна Рівненська обл.). Згодом дубенські ченці обрали Іова своїм ігуменом і в цьому сані преподобний подвизався там близько двадцяти років.
Це був дуже важкий час для Українського Православ’я — саме запроваджувалась й розповсюджувалась Берестейська унія. Преподобний Іов постійно знаходив для себе надійну опору в особі Благовірного князя Костянтина Острозького, який навіть за межами своїх володінь оберігав Православ’я. За часи перебування у Дубно Преподобний Іов приділяв велику увагу розповсюдженню духовних книг, шляхом їх переписування, яким займалось духовне братство, що було створене при монастирі.
На початку XVII сторіччя настає час, коли преподобний Іов вирішив здійснити давній свій намір — віддатися усамітненню і молитвам як простий чернець у тихому та спокійному місці.
Прибувши в Почаївський монастир, він викопав невеличку печеру, у якій можна було б самотньо молитися. Духовний спочинок і молитва зміцнювали Іова, проте не усамітнення в тихому місці, а турботне життя судилося Преподобному в Почаєві. З пустельницького монастиря він перетворив його в спільножитний.
Згодом ченці, побачивши в Преподобному великого подвижника, обрали його своїм ігуменом. Близько півстоліття Іов Почаївський керував цією святою обителлю. Він укріпив і згуртував братію та організував правдиве спільне життя. Власними силами він засадив навколо монастиря великий сад, викопав два ставки та глибоку криницю. Преподобний також займався й літературною діяльністю, перекладаючи твори Святих отців та укладаючи повчання. Під час його ігуменства в монастирі запрацювала власна друкарня.
У 1649 р. був зведений кам’яний Собор Пресвятої Трійці на пожертви благочестивої та побожної родини — Федора та Єви Домашевських.
Твердість характеру Іова поєднувалася зі смиренням і християнською любов’ю. Коли одного разу він застав людину, що крала монастирську пшеницю, то, не докоряючи йому, сам допоміг закинути на плечі мішок, лишень нагадав йому про заповіді Божі й Божий Суд, на якому повинен буде дати відповідь за скоєне. Злодій, розкаявшись, впав до ніг Святому. Він був людиною відомою в окрузі і більш за все боявся розголосу, але Почаївський ігумен зберіг таємницю.
У 1628 році Преподобний Іов брав участь у роботі Церкованого Собору в Києві, скликаного Київським Митрополитом Іовом Борецьким, який постановив твердо триматися Православної віри й не відступати від неї. Під діяннями Собору є і його підпис.
Від багатоденних стоянь на молитві ноги у Преподобного Іова набрякали так, що покривалися виразками, сліди від яких до цих пір залишилися на його нетлінних мощах. Одного разу, учень Святого Досифей побачив, як надзвичайне світло осяяло печеру Преподобного під час його молитви, і протягом двох годин це світло з глибини печери висвітлювало протилежну стіну церкви.
Незважаючи на таку подвижницьку та молитовну працю, Господь благословив довгим століттям Свого Угодника : Іов Почаївський прожив рівно сто років, передбачивши день своєї кончини. 10 листопада 1651 року, відслуживши Божественну літургію, подякувавши і попрощавшись із братією, Преподобний Іов мирно відійшов до Господа.
Через вісім років після своєї кончини Іов з’явився Київському Митрополитові Діонісію і сказав, що Бог бажає “прославити його кістки”. У той же день Митрополит відправився у Почаївський монастир й тут дізнався, що й інші люди бачили якесь сяйво над могилою Преподобного Іова. Він наказав негайно відкрити труну, в якій лежали мощі Святого. Вони були знайдені нетлінними і благовонними. Тоді Митрополит взяв нетлінні останки Преподобного та з честю переніс їх у храм. Було це 10 вересня 1659 року.
Пам’ять Преподобного вшановується також і 10 листопада – день блаженної кончини та 10 вересня – день знайдення мощей Святого.

Чергові збори інформаційно-видавничого відділу Коломийської Єпархії

18 травня 2021 року, в прес-центрі Єпархіального управління, під головуванням Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, відбулась нарада інформаційно-видавничого та по зв’язкам із засобами масової інформації відділу Коломийської Єпархії.

У роботі зборів взяли участь: керівник Єпархіального відділу, настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Гвіздець прот. Віталій Козак; заступник керівника відділу, настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Молодятин прот. Юрій Гушул; працівники Єпархіального відділу, настоятель Храму Святого Апостола Андрія Первозванного села Мала Кам’янка прот. Василь Лазарович; настоятель Храму Святителя Василія Великого села Чорні Ослави прот. Микола Грицанюк; священик Собору Святого Апостола і Євангелиста Іоана Богослова міста Коломиї прот. Анатолій Момот; завідувач Канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин; протодиякон Антон Трачук та заступник головного редактора газети “Коломийський вісник” Ольга Петрівна Гаврилюк.

Після спільної молитви Єпископ Юліан розпочав роботу засідання, окресливши хід роботи зборів.

На початку Архіпастир привітав усіх з Пасхою Христової та вручив кожному Великодню писанку. Також подякував усім працівникам відділу за працю, окремо відмітивши роботу членів редакційної колегії газети “Коломийський вісник”: прот. Юрія Гушула та Ольги Петрівни Гаврилюк.

Першочергово Владика Юліан дав завдання працівникам відділу у місячний термін підготувати, наповнити та запустити новий офіційний сайт Коломийської Єпархії.

Також на нараді здійснювалась підготовка матеріалів до виходу чергового номера газети “Коломийський вісник”, зокрема, присутніми на зборах обговорювались варіанти оновлення подачі матеріалу та запровадження нових рубрик до Єпархіальної газети.

На завершення Єпископ Юліан побажав усім працівникам інформаційнно-видавничого відділу плідних успіхів та подав своє архіпастирське благословення.

Джерело : kolomija.com

Єпископ Юліан очолив молитовне зібрання “Пресвята Богородиця єднає в молитві”

16 травня 2021 року, в неділю жінок-мироносиць, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, на кордоні сіл Торговиця та Вербівці, Городенківської ОТГ, взяв участь у молитовному зібранні “Пресвята Богородиця єднає в молитві”, де біля скульптурного зображення Матері Божої, у співслужінні духовенства, традиційно очолив Молебень до Пресвятої Богородиці.

Біля місцевої Святині Керуючого Коломийською Єпархією з короваєм та квітами зустріли: благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз з духовенством благочиння, діти, молодь та мешканці довколишніх сіл.

За богослужінням Архіпастирю співслужили: благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз, митр. прот. Михайло Гуменяк, митр. прот. Микола Кравчук, митр. прот. Іван Теремко, митр. прот. Мирослав Ніньовський, митр. прот. Михайло Возняк, митр. прот. Іван Осадчук, митр. прот. Іван Терновський, прот. Василь Барчинський, прот. Олексій Мороз, прот. Іван Михайленко, прот. Іван Мороз, прот. Ігор Івасютин, прот. Василь Калин, прот. Володимир Молявчик, прот. Любомир Петришин, ієрей Василь Старжинський, ієрей Михайло Терновський, ієрей Василь Марковський, ієрей Тарас Гуменяк та протодиякон Антон Трачук.

Разом із численними вірянами, свої молитви до Матері Божої підносили: Голова Городенківської територіальної громади Богдан Кобилянськиий; перший заступник голови Городенківської територіальної громади Іван Мороз; доктор історичних наук, професор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Василь Васильович Марчук з родиною; відомий благодійник та приватний підприємець Дмитро Дмитрович Нагірняк; Директор Палацу культури міста Городенки Роман Осадчук.

Після відпусту Єпископ Юліан виголосив повчальну проповідь, в якій розповів про подвиг віри жінок-мироносиць, день пам’яті яких відзначається в третю неділю після Пасхи.

“З сумом і тривогою, але водночас і з любов’ю в серці та сподіваннями, вони йшли до гробу свого Учителя, а натомість були втішені та стали першими свідками й першими благовісницями Воскресіння Христового”, – зазначив Преосвященний Владика.

Правлячий Архієрей наголосив, що традиційна Молитва біля скульптурного зображення Матері Божої сприяє духовному єднанню людей Городенківщини та околиць: “Єднання – це те, чого найбільше сьогодні бракує нашій нації. А єднання довкола Бога і віри – це єднання, де проявляється справжня християнська любов, яка дозволяє нам іменуватися дітьми Божими”.

Також Його Преосвященство подякував духовенству та вірним за спільну молитву, а також Василю Васильовичу Марчуку за підтримання благочестивої традиції – урочистого богослужіння в цей день.

У свою чергу професор Василь Марчук висловив слова подяки на адресу Преосвященного Владики Юліана та подарував Його Преосвященству ікону Пресвятої Богородиці.

Також слово мали: Голова Городенківської територіальної громади Богдан Кобилянський та письменник Іван Григорчук, який подарував Владиці свої авторські книги.

На завершення духовного свята Єпископ Юліан окропив усіх присутніх освяченою водою та подав своє Архіпастирське благословення.

Опісля всі присутні хресною ходою вирушили до пам’ятного знаку воїнам ОУН-УПА, де Керуючий Коломийською Єпархією, у співслужінні духовенства, звершив Панахиду за загиблими Героями України, які віддали своє життя за волю і незалежність нашої Держави.

Джерело :kolomija.com

Урочистості з нагоди 150-ліття від Дня народження Василя Стефаника в місті Коломия

14 травня 2021 року, з нагоди відзначення 150-ліття від Дня народження великого українського письменника – Василя Стефаника, на подвір’ї ліцею №1 міста Коломиї, відбулось урочисте відкриття й освячення скверу та наріжного каменя під будівництво пам’ятника видатному письменнику-новелісту.

З благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, в святковому заході взяли участь: благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк, працівник Єпархіального Управління прот. Василь Бойчук та завідувач Канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин.

Урочисте відкриття розпочалось виконанням Духовного Гімну України: “Боже Великий Єдиний”.

Далі ведучими свята була розкрита біографія письменника, яка супроводжувалась декламуванням поезії та мистецькими виступами учнів навчального закладу.

Після цього присутнє духовенство освятило наріжний камінь майбутнього пам’ятника Василю Стефанику.

Після відпусту до присутніх звернувся митр. прот. Василь Мізюк, який закликав наслідувати приклад жертовності й любові до ближніх видатного письменника та передав присутнім вітання і молитовне благословення від Преосвященного Владики Юліана.

Також до слова був запрошений Голова Коломийської ОТГ Богдан Миколайович Станіславський, який подякував кожному, хто долучився до створення скверу та нагородив відзнаками найактивніших працівників.
На завершення директор ліцею №1 Мирослав Васильович Граб подякував усім присутнім за участь у святкуванні та допомогу у збереженні пам’яті геніального мислителя та поета нашого краю – Василя Семеновича Стефаника.

Джерело : kolomija.com

Останні публікації

Featured Links

    Пошук в архіві

    Пошук за датою
    Пошук за категорією
    Пошук з Google
    Увійти | Designed by Gabfire themes