Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Коломийської Єпархії
Української Православної Церкви(Православної Церкви України)
Всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!
У ці святі й світлоносні дні ми знову чуємо переможний голос Церкви, що лунає крізь століття, крізь скорботи і випробування: смерть переможена, темрява розсіяна і життя дароване світові.І цього року ми переживаємо Пасху в особливих умовах – у час війни, болю, втрат і тривог. Саме тому слово про Воскресіння Христове звучить для нас не як далека істина, а як жива надія і сила.Світле Христове Воскресіння є не лише історичною подією, але центральною і спасительною істиною нашої віри, в якій відкривається безмежна любов Божа до людини. Як навчає Євангеліє: «Так бо полюбив Бог світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3,16). У Воскресінні Христовому звершується перемога життя над смертю, світла над темрявою, добра над злом.Через Хрест і Воскресіння Христове людська природа не лише зцілюється від гріха, але і підноситься до участі в Божественному житті. Смерть, яка увійшла у світ через гріх, втрачає свою остаточну владу: «Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога?» (1 Кор. 15:55).Православна Церква сповідує, що людина створена для вічності. Душа людська є безсмертною, і її життя не обмежується земним існуванням. Воскресіння Христове є запорукою і нашого воскресіння, бо Христос – «первісток серед померлих» (1 Кор. 15,20). І тому ми віримо, що після загального воскресіння праведні увійдуть у вічне блаженство – життя в єдності з Богом, у світлі Його слави, у радості, яка не має кінця.Святі отці навчають, що це блаженство не є лише нагородою, але самим життям у Бозі, для якого була створена людина. Афанасій Великий говорить: «Бог став людиною, щоб людина стала причасником Божества». Отже, Воскресіння Христове відкриває нам шлях до повноти життя у Бозі.У світлі цієї вічної істини відкривається і глибший сенс усього, що відбувається з людиною в земному житті. Господь у Своєму Промислі допускає випробування, які стають для нас не випадковими труднощами, але духовною школою. Те, що світ називає болем, втратою чи несправедливістю, у світлі Христової віри може стати великим даром – якщо людина приймає це зі смиренням і довірою до Бога.
Розбите серце навчає людину розрізняти істинну любов від ілюзії, бо справжня любов є жертовною і чистою. Через біль очищується серце, і людина починає бачити правду. Зубожіння і нужденність відкривають людині її справжній стан, навчаючи не покладатися на земне, але на Бога. Невдачі знімають з нас маски і показують, скільки в нас може бути терпіння і віри. А стримання в їжі навчає смирення і вдячності за прості дари Божі.Святі отці проповідують, що такі випробування слід приймати з вдячністю. Бо через них Господь очищує людину і веде її до істини. Тому, коли приходять труднощі, не нарікаймо, а навчімося дякувати Богові, пам’ятаючи: «Тим, хто любить Бога, усе сприяє на добро» (Рим. 8,28). Саме через такі випробування людина стає справжньою – не за людськими мірками, але перед лицем Божим.Сьогодні багато хто запитує: чому приходять страждання, чому допускаються скорботи, чому війна входить у наше життя? І хоча ми не завжди можемо збагнути всі таємниці Божого Промислу, ми твердо знаємо: ніщо не відбувається без Божого допущення, і навіть найтяжчі обставини можуть стати шляхом до очищення і спасіння.Святоотцівські настанови навчають, що скорботи є школою смирення і духовного прозріння. Ісаак Сирін говорить: «Без спокус ніхто не може пізнати істину». А тому, коли нас спіткають труднощі, навчімося не лише питати «за що?», але й «для чого?». Що Господь хоче відкрити мені через це? Чого навчити? Яким зробити моє серце?У час війни особливо важко зберігати мир у душі, не озлобитися, не втратити любов і людськість. Але саме в таких обставинах повноцінно відкривається глибина Христової заповіді: «Любіть ворогів ваших» (Мф. 5,44). Це не означає виправдання зла, а показує перемогу над ненавистю. Бо ненависть руйнує душу, а любов – зцілює її.Святитель Іоан Золотоустий навчає, що навіть вороги можуть стати для нас причиною духовної користі, якщо ми приймаємо все зі смиренням і довірою до Бога. Через інших людей Господь часто відкриває нам самих себе, показує наші слабкості і кличе до покаяння.Коли людина сходить у глибину свого серця, коли через покаяння і смирення очищає його від пристрастей, тоді там, у цій сокровенній глибині, вона починає бачити світло – не від світу цього, але світло Боже. І в цьому світлі вона пізнає, що життя сильніше за смерть, що любов Божа непереможна, що вічність уже торкнулася її душі.Тому, возлюблені, не осуджуймо одне одного, але кожен нехай загляне у власне серце. Бо початок оновлення світу починається з оновлення душі. Не втрачаймо надії, не впадаймо у відчай, а навчімося у кожній події бачити заклик Божий.Приймаймо все, що стається, не як сліпу випадковість, але як шлях, на якому Господь веде нас до Себе. Як навчає Церква: «Нехай буде воля Твоя» (Мф. 6,10). Але водночас не залишаймося пасивними – борімося зі злом, допомагаймо ближнім, підтримуймо одне одного, несімо світло там, де темрява.Людина, яка після падіння стала носієм тління і смерті, у Христі знову покликана до життя, яке не має кінця. І коли благодать Божа торкається серця, тоді в глибині людського єства починає звершуватися таїнство: смерть відступає – і народжується нове життя. Тому навіть у час війни, серед руйнування і смерті, людина, яка носить у собі це світло, не є переможеною. Бо в ній уже діє життя, яке не може бути знищене.Світле Христове Воскресіння відкриває нам головну істину: смерть не має останнього слова. Страждання не є кінцем. Темрява не перемагає світла. Христос Воскрес – і в цьому наша сила, наша надія і наша перемога.Нехай же Воскреслий Господь укріпить наших воїнів, утішить тих, хто в скорботі, зцілить поранених, збереже наш народ і дарує нам мир – зовнішній і внутрішній. І нехай кожен з нас, проходячи свій шлях, навчиться жити так, щоб кожна мить часу стала кроком до вічного життя у Христі.Благодать Воскреслого Господа, Його любов, сила і милість нехай будуть з усім нами повіки!
Немовби потрапляючи у вимір Божественного буття, відчуваючи дихання блаженної вічності та невимовної Божої любові, ми знову з особливою духовною радістю і душевним трепетом, з глибини наших сердець, промовляємо один до одного ці важливі, повні надії вітальні слова, що сповіщають про прихід у світ нашого Спасителя – Господа Ісуса Христа!
Різдво Христове – це не лише спомин про подію далекої історії. Це жива Тайна, у якій Бог знову і знову входить у людську дійсність. Ми бачимо Бога, Який стає близьким до людини. Той, Хто створив Всесвіт, не цурається людської вбогості. Божа Любов не оминає темряви світу, але входить у неї, щоб запалити світло.
Сьогодні Божа Любов сходить у світ не з громом і блискавкою, а в тиші Вифлеємської ночі, в беззахисності Дитяти, покладеного в яслах. Бог не приходить, щоб налякати людину Своєю всемогутністю, – Він приходить, щоб обійняти її Своєю любов’ю.
Не було миті в історії людства, коли б Бог покинув чи забув про людину – Своє творіння. Хоча вона Його забувала і покидала. Він завжди з людиною поруч. Так говорить Бог через Свого пророка Ісаю: «Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? Але якби і вона забула, то Я не забуду тебе» (Іс.49, 15). Але в певну мить історії існування людства, «коли настала повнота часу», Бог став по-особливому близьким до людини: Друга Особа Пресвятої Тройці – Син Божий приходить у цей світ Народжуючись, приймаючи людське тіло, стає подібним до нас у всьому, крім гріха.
Найближче Бог може стати до людини лише в образі самої людини. Але чи всі люди побачили у Втіленому Спасителеві Бога? Ні. Існує інша зустріч з Богом – зустріч у людському серці. Якби ми пізнали, яким Бог є благим і милосердним, якою безмежною і незмінною є Його любов до нас, то й самі полюбили б Його, й інших полюбили, полюбили б усе існуюче. У кого серце чисте і святе, той бачить Бога, чує Його голос, ходить Його шляхами.
Кожна людина приходить у цей світ, щоб жити, лише Син Божий Народжується, як говориться у Символі Віри, щоб постраждати, бути похованим і Воскреснути на третій день. У Воскресінні – тріумф Божої любові до людини. Вже в події Народження Христа ми бачимо немовби Його смерть і Воскресіння. Людська природа після гріхопадіння була настільки спотворена гріхом, що врятувати, оновити, освятити її міг лише Сам Бог. Таємниця Боговтілення Сина Божого лежить в основі всього новозаповітного благовістя.
Уже чотири роки поспіль, у часі війни, українці живуть на межі своїх людських зусиль. У зимовий період, крім випробовування постійними обстрілами, ворог намагається налякати нас темрявою і холодом. Але ми, просвітлені світлом Євангельського благовістя, розуміємо, що найстрашніша темрява – це жити без Бога, а найбільший холод – це відсутність любові. Сам Спаситель, Народжуючись у Вифлиємі, приходить у темряву і холод гріховного світу, який забув Бога, щоб осяяти його Своїм ученням і зігріти Своєю любов’ю.
Дякуймо Богові за можливість продовжувати свою тимчасову земну мандрівку. Користуймося часом розумно, «бо дні лукаві», дбаючи насамперед про спасіння душі та менше турбуючись про тимчасове і непотрібне. Намагаймося з допомогою Божою тепер досягти хоча б найменшого подвигу любові, навчаючись любити своїх найрідніших, найближчих і крок за кроком зростаючи в любові до всіх, навіть до ворогів.
Вітаючи з Різдвом Христовим, висловлюю найщиріші слова подяки та підношу свої молитви до Новонародженого Спасителя світу за наших незламних захисників і захисниць, які на передовій безстрашно, без нарікань виконують свій священний обов’язок перед Державою та народом, боронячи всіх нас від ворога.
Дякую медичним працівникам, волонтерам, тим, хто займається евакуацією населення, нашим військовим пілотам, військовослужбовцям мобільних вогневих груп, які пильнують небо і бережуть наш сон під час нічних атак ворога. Нашим учителям, вихователям, викладачам, що сіють зерна правди, добра, патріотизму в юні серця майбутніх поколінь українців. Усім тим, хто забезпечує сильний тил, хто жертвує фінансові та матеріальні ресурси, свій час, свої таланти, віддаючи самих себе до останку заради спільної перемоги.
Сумую і молитовно призиваю Бога розрадити тих, хто на війні втратив своїх рідних і близьких. Їхня жертва недаремна, а пам’ять про них вічна.
Ввійдімо в майбутній новий рік з твердою вірою в справедливий мир і перемогу! З упевненістю, що ми не покинуті Богом, а перебуваємо в Його любові й святій опіці. Нехай у Різдвяну ніч ваші серця стануть духовним Вифлеємом, у якому запанують мир та благодать Новонародженого Господа і Спаса нашого Ісуса Христа!
Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Коломийської Єпархії Православної Церкви України
Всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!
У цей особливий і благодатний День радіє небо і земля, радіє все творіння Боже! З духовним трепетом і хвилюванням радіє кожна віруюча душа. В Церквах безперестанно звучить: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» І ці слова, залишаючи стіни рукотворних храмів, виходять назовні – в безмежні простори Богом створеного світу, розносяться по всій Вселенній, своїм відлунням линуть до самих Небес!Не слухом єдиним ми сприймаємо новину про Воскресіння Спасителя; ці слова проникають у глибини нашої свідомості, нашої душі, в саме серце – і дарують нам велику і незбагненну радість! Ця радість спонукає нас славити Бога, дякувати Йому за Його великі милості і багаті щедроти! І надихає ділитися нею з іншими, виявляти свою любов, бачити в ближніх найбільшу і вічну цінність.Яка причина цієї дивної, незбагненної і невимовної радості, яку всі ми сьогодні відчуваємо? Ця радість від Бога, Який Своєю любов’ю привів нас з небуття до буття. Він створив нас на Свій Образ і Подобу, оселив у раю. А після гріхопадіння дарував людству надію та залишив обітницю про відкуплення від гріха і смерті. «Коли ж настала повнота часу, Бог послав Сина Свого Єдинородного, який народився від жони, був під законом, щоб викупити підзаконних» (Гал.4.4). З приходом Спасителя закінчується гріховний сон людства. Господу необхідно було постраждати, бути розіп’ятим і померти на Хресті, щоб, перемігши смерть, на третій день Воскреснути і дарувати людям вічне життя. Воскресіння Христове – це свято любові, правди і життя!Цьому світлому і радісному Дню передував час Великого посту. Ми пройшли цей шлях духовного подвигу, на практиці долучившись до його аскези: довгі богослужіння, поклони, покаянний настрій, стримування. Піст – це благодатний час зустрічі зі своєю зраненою і нещасною через гріх душею, усвідомлення власного безсилля, немочі та безпорадності в боротьбі зі злом у собі. Це час перебування на самоті, наодинці з собою. Плоди посту – це зміна, усвідомлення важливих духовних речей, що лише любов і милосердя Божі можуть допомогти нам очиститися, освятитися й успадкувати вічне життя. Багато життєво важливих процесів в організмі людини не контролюється самою людиною, так само багато духовних процесів, без нашого усвідомлення, підтримуються Божественною силою, Його нетварними енергіями: «Бо Hим ми живемо‚ i рухаємось‚ і iснуємо» (Дії 17,28). Невидима любов Божа відкривається для нас видимим чином. Бог є нашим серцебиттям, нашим диханням! Його Пречисте Тіло і Кров, Його слово є правдивою й оживляючою їжею для нашої душі. Бог є джерелом нашого життя. Є життям вічним, оновленим, щасливим. Бог є нашим усім, і всі ми покликані Ним до обоження.Хай разом з каменем, відваленим від Гробу Господнього, відвалиться з нашого серця гріховний тягар, зникне бар’єр між нами і Богом. Хай промені Воскресіння Христового проникнуть у найтемніші куточки нашої душі.Уже третій рік поспіль українське суспільство живе в часі війни, на межі людських зусиль. Війна змінила нашу націю назавжди. Як часто, не задумуючись, ми говорили про мир і як мало ми знали про його справжню цінність. Війна відкрила для нас інший вимір буття, іншу реальність, в якій зло проявилося у своїй жахаючій крайності. Але війна нас об’єднала, ми згуртувалися заради спільного порятунку, ми стали дієвими і жертовними. Ми навчилися цінувати один одного, дорожити один одним і любити.Нехай любов, яка так щедро виливається Богом у наші душі, в Пасхальний час проявиться в наших справах милосердя та всілякою турботою стосовно ближніх. Тепер дуже багато наших співвітчизників потребує нашої уваги, турботи, допомоги. Спочатку навчімось любити найближчих у наших сім’ях і родинах, у наших колективах. Подолаймо все те, що нас розділяє, усвідомлюючи всю тимчасовість земного та визначаючи божественні пріоритети. Подивімось на світ, на всіх оточуючих очима Христової любові. Нехай Господь допоможе нам побачити в наших ближніх унікальність та неповторність, але водночас і немічність, і безпорадність. Будьмо вдячні Господу за дар прощення і вічного життя. Хай радість Воскресіння Христового наповнить наші душі любов’ю до Творця, надією на Його безмежне милосердя та прощення!Дякуймо Богові за особливий та унікальний ген нашої української нації – ген незламності духу, безстрашності, відстоювання правди. Ці риси не лише допомагають творити зовнішню міць Держави, вони допомагають і в духовній боротьбі протистояти всякому злу.Нехай Бог вислухає молитви тих, чиї рідні безвісти зникли, і хай вони живими і неушкодженими повернуться до рідних домівок. Хай спадуть кайдани тих, хто в полоні. Нехай Господь загоїть рани, зменшить біль усіх, хто втратив на війні рідних і близьких. Христом дарована нам вічність, а розлука між людьми – тимчасова. Час торжества правди і справедливості обов’язково настане!Хай сьогодні оселиться у нас повнота радості та всякої утіхи. Хай наші помисли очистяться, а серця освятяться Благодаттю Воскреслого і більше не тривожаться, блукаючи в міркуваннях про суєтне. Смерті більше не існує. Вона більше не володарка. Ми звільнені! Визволитель світу прийшов. Він – переможець, а ми Його спадкоємці!Сьогодні ми висловлюємо свою щиру вдячність нашим мужнім та незламним воїнам – захисникам і захисницям. Всім тим, хто забезпечує сильний тил: людям доброї волі та великого серця. Весняне сонце виграє блиском на куполах наших храмів, на вікнах будинків, його промені мерехтять між зеленим віттям пробуджених від сну дерев. Те саме сонце своїми променями сягає східних регіонів нашої рідної землі, зраненої і понівеченої війною. Серед руїн міст, у глибоких коліях виритих гусеницями танків і колесами бронетранспортерів, у вирвах, залишених після ударів ракет та снарядів, під життєдайними промінчиками Сонця пробиваються зелені паростки – символ Воскресіння, життєвої нездоланної сили, закладеної Творцем у саму природу. Ще трохи – і природа, з волі Творця, сховає рани війни в безмежних океанах зелені. Бог загоїть людські рани душ Своєю любов’ю, благодаттю й опікою – життя знову переможе!Нехай благодать Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа завжди перебуває з усіма вами!
Архієпископа Коломийського і КосівськогоЮЛІАНАВсечесні отці, дорогі браття і сестри!Христос Рождається! Щиросердечно вітаю з величним, світлим і сповненим надії святом Різдва Христового – незбагненною подією Вселенського масштабу, яку ми святкуємо вже понад дві тисячі років. Саме з часу Боговтілення, яке преобразило нашу природу, почався новий відлік існування людської цивілізації. На святковій Всеношній Різдва в усіх храмах неодноразово звучать слова: «Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк.2,14). Про який мир іде мова? Коли Христос прийшов у цей світ, на землі не було ідеального миру. Люди, як сьогодні, так і тоді, ворогували одне з одним, держави вели між собою війни. Про який мир говорить Євангеліє? Про мир у Господі! Про примирення людини зі своїм Творцем та преображення цього союзу, побудованого на Любові. Внаслідок гріхопадіння людина відпала від Бога, тим самим принесла гріх на землю, а з гріхом – біль, страждання і смерть. Господь, щоб визволити людину від влади смерті, щоб спасти Своє творіння, через Свою Любов, співстраждання до всіх нас виконує обітницю, дану нашим прародичам. Друга Особа Пресвятої Тройці – Бог Слово, Син Божий, за велінням Бога Отця – Творця Всесвіту, приходить у цей світ, всупереч природній сутності, дією Духа Святого, створює для Себе плоть із плоті Пречистої Діви Марії та стає Боголюдиною. Бог Слово Воплотився, став земним чоловіком, у всьому подібним до нас, крім гріха. Він не народжується в царських палатах, навіть у звичайному домі немає для Нього місця. Він приходить у цей світ в печері, місці для ночівлі худоби. Так Народжується Той, на кого чекали тисячоліттями, про якого писали пророки. Яке незбагненне сьогодні чудо: Творець Всесвіту Народжується як немовля, Всемогутній Бог Дух приймає людську плоть! Той, хто оживляє все живе, сам потребує їжі, Той, Який є захистом для всіх, сам потребує захисту. Господь приходить у цей світ з глибоким смиренням, приходить ради нас як лагідне і беззахисне Дитя – для того, щоб ми осягнули життя у вічній Його Любові. Тим самим Він не примушує нас до покори та страху перед Його могутністю і силою, а проникає в наше серце Своїм світлом, миром і благодаттю. Являється нам, щоб ми Його пригорнули любов’ю своєї душі, навчилися від Нього любити, як Він полюбив нас. Бог стає людиною – не тільки для того, щоб людина відновила втрачене богоспілкування, але й сама стала Богоподібною. Яку подяку принести Христу за всі Його добродійства? Господь Вседосконалий і всім володіє. Те, що нібито є нашою власністю, – теж від Нього. Єдиний дар, який ми можемо Йому піднести, – це наше серце. Бог приходить до нас тому, що співстраждає. Ми його творіння, ми рідні Йому. Він всю Свою Любов вилив на нас. Якщо земні батьки вміють любити своїх дітей, то як безмірно, безмежно любить своїх дітей Небесний Отець! Він приходить у цей світ, щоб дарувати заповіді, чесноти, залишити людям Церкву з Її таїнствами, де б душа і серце очищувалися, де є все необхідне для духовного вдосконалення і зростання. І найважливіше – Він дає через Причастя Самого Себе, Своє Тіло і Кров, з’єднуючись із людиною, не тільки прощає через Покаяння, але Сам оселяється в кожному чистому серці.Сьогодні, наскільки це можливо, наслідуймо Христа, щоби зла в світі стало менше. Шукаймо шляхів примирення один з одним, тому що і Спаситель примирив нас із Богом. Підтримаймо наших воїнів-захисників, бо всі ми прагнемо захисту в Господа, відвідаймо хворих, бо і до нас, гріховно хворих, прийшов Христос. Саме зло короткочасне, а дар Божої благодаті – постійний, вічний. Війна, яку ми переживаємо, закінчиться, бо не існує нічого більш короткочасного, як прояв зла у світі. Чудом від Бога ми вистояли, чудом і досі ведемо героїчну боротьбу, стримуючи натиск ворога; чудом, яке буде від Господа, ми переможемо, і на нашій землі запанує довгоочікуваний мир! Кожен із нас проходить особисту війну. На початку повномасштабного вторгнення ми були випробовувані страхом, розпачем, безнадією. Тепер наше випробовування – це випробовування часом. Українці виснажені, знесилені, але непереможні! Ми продовжуємо черпати сили для боротьби від Бога та віри й уповання на Нього. Зі святом Різдва Христового завжди пов’язана світла надія на милосердя Боже. Для того Він зійшов з Небес, щоб ми стали наслідниками Небесного Царства. Для того прийняв смирення, щоб нас возвеличити, прийняв образ раба, щоб ми названі були дітьми Царства Божого і блаженної нескінченної вічності. У ці світлі, святкові Різдвяні дні, від повноти духовної радості й всенаповняючої Божої Любові, з глибини серця вітаю з Різдвом Христовим наших мужніх воїнів – захисників і захисниць, медичних працівників, волонтерів, усіх людей доброї волі, які наближають перемогу та мир. Бажаю і вірю, що з Божою допомогою ми пройдемо темні часи випробовування війною, через усе зло і ненависть, і зустрінемо тихе, благодатне пристанище присутності Божої, в повноті радості та щирої вдячності Рожденному за всі Його добродійства. Христос Рождається! Славімо Його! + Юліан Архієпископ Коломийський і Косівський Різдво Христове м. Коломия 25 грудня 2024 р
Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним
Коломийської Єпархії
Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!
З волі Божої, Його безмежної та невимовної любові, дивного і незбагненного Промислу, в цей особливий час ми знову удостоїлися, з неймовірною радістю й духовним трепетом, святкувати головну подію в історії людства – Світле Христове Воскресіння.
Церква-Мати в турботі про своїх возлюблених дітей, ведучи дорогою Великого посту, для духовної користі спонукала нас розмірковувати і співпереживати стражданням Христовим, йти з Ним поруч Хресною дорогою. На Голгофу разом із нами йшли особливі святі, про яких Церква згадує в часі святих днів Чотиридесятниці. Їх приклад навернення до Бога, покаяння, духовного подвигу й обоження спонукав і нас заглянути в глибини власної душі, побачити морок гріховності, пережити покаянний настрій і в очищенні благально звернутися до Бога про помилування. Подвиг святого посту доповнювався чашею випробувань, які ми несемо вже третій рік поспіль, – тягарем війни.
З початком повномасштабного вторгнення агресора на нашу рідну землю ми пережили страх і розгубленість, які пізніше переросли в бажання самовіддано боронити Батьківщину, захищати свої сім’ї та родини, своїх дітей – це нас згуртувало, об’єднало, зробило сильнішими. Повномасштабна та жорстока війна, тривалістю понад два роки, здається цілою вічністю. Вона нас усіх змінила. Війна не тільки знищує матеріальні надбання, забирає життя – вона руйнує людські душі. Війна відкрила істинну природу людини, яка часто у комфорті маскувалася. В горнилі війни згорає все несправжнє, все штучне, людина залишається такою, якою є, – дуже часто немічною, слабкою, безпорадною. Особливо це проявляється в нашій духовній боротьбі з гріхом. Відчуття духовної убогості та безсилля у протистоянні зі злом може привести нас до розпачу і зневіри. І тоді, коли людина приходить до цієї межі, настає Воскресіння. Наше спасіння часто перебуває на краю відчаю і безмежного океану Божественної любові. Одні бачать у Хресті Господньому знаряддя смерті, інші – символ Божої любові та нашого відродження. На Хресті помирає Боголюдина, але через Хрест і смерть приходить визволення від гріха і прокляття та дарується вічне життя всьому роду людському.
Святі вказують нам йти за Христом у часі Великого посту, але ще з більшим переконанням вони вчать нас усіма силами свого людського єства долучитися і пережити радість Його Воскресіння. Ми не відсторонені спостерігачі, а учасники цього Таїнства, ми причетні до цього торжества, все, що відбулося майже дві тисячі років тому в Єрусалимі – відбулося заради нас. Чи була хоча б мить, від часу створення світу, коли б Господь залишав своє творіння напризволяще, коли б Його Любов ставала меншою? Ніколи! Ми народжені Любов’ю Божою, людство ведене в усі часи та епохи цією Любов’ю. Христос – втілена Любов Божа, викупив нас від гріха і смерті та дарував вічне, блаженне життя. У Воскресінні Христовому людській душі дарується повнота радості. Блаженство від того, що ми возлюблені Богом. Що ради нашого спасіння Він прийняв людську плоть, ставши подібним до нас в усьому, крім гріха. Він нас вчив, творив чудеса, дарував радість і надію на спасіння.Убиті горем жінки-мироносиці на світанку, з невимовним тягарем на серці, йшли до Гробу свого Божественного Вчителя, щоб намастити Його Святе Тіло пахучим миром, виконавши останні обряди над покійником. І саме біля гробу жінки отримують від ангелів радісну звістку про Воскресіння Христове. Слова, відлуння яких не стихає уже дві тисячі років! Невипадково новину про Воскресіння Господа людство отримало на світанку. Світанок завжди дарує надію на новий день. Пасха -–Новий День, дарований Христом. Не звичайний день земного життя людини з його клопотами, турботами, втомою та планами на майбутнє. День вічності, в який ми входимо своїм безсмертям, дарованим нам Богом уже тут, на землі, в часі Пасхального Таїнства.Ми віримо, що незабаром закінчиться ніч війни і прийде світанок нашої перемоги. Перші промені сонця, які народжуються з Гробу Спасителя, вже проглядаються на горизонті нашої історії. Ніщо не зможе зупинити схід Сонця, ніщо не може завадити його могутності, яка несе людству світло правди та життєдайне тепло любові.Історія спасіння людства записана не тільки на сторінках Святого Письма; для віруючої душі відчуття вічності записане в її серці. Віра – це унікальний, дарований Богом духовний орган пізнання, але не матеріального видимого світу, а світу духовного, божественного. Жоден людський розум, у всій своїй потузі й величі, не може дійти до пізнання Божественної Істини. Не підносячись до висот людського міркування людина наближається до Божественних речей, а сходженням у глибини свого серця. Там людина зустрічає саму себе справжню, там відбувається найбажаніша і найважливіша зустріч людини – зустріч з її Творцем.У цей Великий День ділюся світлою Пасхальною радістю з нашими незламними воїнами-захисниками, які продовжують мужньо, жертовно і самовіддано, ціною власного життя та здоров’я, боронити нашу рідну землю. Глибоко проникнуті любов’ю до своїх рідних, до своєї Батьківщини, серця наших воїнів відчувають, що їх подвиг не заради якоїсь мінливої політичної ідеології, а задля збереження дару життя. З великою вдячністю схиляємо перед нашими захисниками і захисницями свої голови і просимо в Господа, щоб дух незламності не покидав їх, а сила Божа завжди була з ними і допомагала їм у всьому.Вітаю з Пасхою і складаю щиру подяку волонтерам та всім людям доброї волі, які в різний спосіб допомагають нашим воїнам, самовідданим медикам, працівникам силових структур, рятувальникам, пожежникам та кожному, хто сумлінно виконує свій суспільний обов’язок перед Державою і народом у цей особливо складний час.Огорнімо своєю любов’ю сім’ї та родини наших воїнів, які чекають на повернення своїх рідних. Особливо підтримаймо тих, хто втратив у пеклі війни своїх найрідніших. Жодна перемога вже не поверне їм повноти радості, бо з рідною людиною помирає частинка їх серця. Нехай Розрадником для них стане Сам Бог, який обіцяє, що втрата близьких – це тимчасова розлука, і у Воскресінні ми всі знову зустрінемось. Ми молимось за наших загиблих воїнів, бо віримо, що вони, отримавши вічність у блаженному житті через власний подвиг мучеництва, стали молитвениками за всіх нас, хто ще на мить залишається тут, на землі.Не забуваймо поранених, не покидаймо їх у біді наодинці, адже ранами їхніми зцілюється наша нація, ранами їхніми зцілюється сучасний світ. Сам Христос Спаситель, після Свого Воскресіння, носить на Собі рани від Хреста – вічні, видимі знаки любові Божої до Свого творіння.Підтримаймо і наших братів та сестер тимчасово переміщених, які, втративши все, не мають втратити нашої любові й підтримки. Даймо їм відчути, що ми – одна велика українська сім’я, у нас один Бог, одна віра, одна славна історія, а тепер – одне горе та випробовування, яке ми разом переживаємо, а також одне бажання на всіх: щоб Україна перемогла в цьому протистоянні зі злом, стала процвітаючою Державою в сім’ї інших європейських держав, мирною домівкою для наших майбутніх поколінь.
Ми віримо, що війна невдовзі закінчиться, що на нашу багатостраждальну землю прийде довгоочікуваний мир. Лише назавжди залишаться незагойні рани війни, як рани на Тілі Воскреслого Спасителя, – вічні ознаки жертовної Христової Любові.Нехай наша Пасхальна радість, втілившись у слова молитви, лине сьогодні до нашого Спасителя: «Воскреслий Господи, Ісусе Христе, дякуємо Тобі за те, що Ти пережив заради нашого спасіння страшні муки, розп’яття і смерть. Славимо Твоє з мертвих триденне Воскресіння і дякуємо за дар вічного життя! Молимо у час надлюдських випробувань, які випали на долю нашого народу: допоможи нам, зціли наші зранені душі і серця та воскреси Батьківщину нашу –Україну»!Воістину Христос Воскрес!+ ЮліанАрхієпископ Коломийський і КосівськийПасха Христова м. Коломия 2024 рік
Живучи в часі великих випробувань війною, коли ворог намагається загнати нас у темряву поневолення, страху та розпачу, ділюся з вами великою радість, яку промовляє до нас зі сторінок Святого Письма ангел Господній: «Не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому Народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2, 10-11). Коли недієвим стало міжнародне право і багато людей довкола збайдужіли, залишаючи нас без належної підтримки в цій нерівній боротьбі, Сам Господь приходить на землю, щоб стати ближче до всього нашого народу, ближче до кожного з нас. Він приходить у цей світ, щоб поселитися в нашій душі й запалити нездоланний вогонь Світла Перемоги над усяким гріхом та ворожою темрявою. Подія Різдва Христвого та приходу у Світ Сина Божого дарує нам впевненість у тому, що ми ніколи не будемо покинуті на самоті у власній боротьбі за правду та свободу.
Сьогодні ворог намагається забрати у нас будь-яку життєву радість, знищити та вбити все дороге нашому серцю, безповоротно кинути в небуття наше майбутнє, а нас залишити наодинці зі стражданням й розчаруванням. Сили зла ніколи не зрозуміють, що справжньою радістю нашого народу, якої нас не може позбавити жодна війна та терор, є непереможне світло Христового Різдва – Свята присутності Бога між своїми дітьми. Це не тимчасове переживання, не данина традиціям, не розваги чи просто позитивні емоції, а радість Різдва Христового – це життя в самому Бозі. Знаменням нашого спасіння стає Новонароджене Дитя – Ісус Христос. Тільки припадаючи до Його Спасительних обіймів, ми можемо відшукати спокій, захист та надію на перемогу. У святі Різдва Христового ми наповнюємося невимовною радістю і більше не почуваємося самотніми й покинутими, святкуємо те, що Бог є з нами, що Він нас любить і ми бачимо Втілену Божу Любов у Новонародженому Дитятку Ісусі.
Сяйво Різдвяної зірки дарує людській душі неймовірну радість і звільняє людину з полону повсякденної життєвої рутини, нагадуючи, що є інший світ, інші вічні закони, цінності, інша реальність. Саме до такої досконалої радості покликані всі віруючі християни. Людське серце радіє від усвідомлення того, що сам Бог у людській подобі приходить у цей світ. Що ми Ним возлюблені. Що Він через любов здійснив наше відкуплення від гріха і смерті.
Любов Христова спонукає нас самих любити. Його вчення творить наш світогляд, визначає мету і орієнтири в житті. Церковне життя – життя в Дусі Святому дарує на практиці відчуття дотику до божественного і вічного. Найбільший прояв зла у цьому світі не зможе подолати Божественної Любові.
Кожна історична епоха доходить до межі свого апокаліпсису. Яке б зло, негаразди і випробовування не траплялися на нашому короткому земному шляху, завжди варто піклуватися про свій власний внутрішній мир у душі. Мир, який від Бога, а не від світу. Бо яка користь для нашої душі перемогти видимого ворога і, водночас, бути переможеною невидимим ворогом, який причаївся у нашому серці і вносить у нього неспокій і хаос? Варто завжди мати у своєму серці любов: любов до Бога, до ближніх, любов у сім’ях, родинах, колективах. Своєю любов’ю ми уподібнюємось до Бога, бо Він є Любов’ю, самим Джерелом Любові і самим Життям. Перебуваючи в любові, ми перебуваємо у Бозі, і Бог перебуває у нас. У любові ми непереможні, у любові наша досконалість, у любові ми вистоїмо перед будь-якими випробуваннями. Пам’ятаймо, що Бог – Єдиний і всі ми – єдині у Бозі. Тому, молімось з любов’ю одні за одних, творімо цей святий союз люблячих сердець. І будьмо впевнені, що молитви наші будуть вислухані і Бог берегтиме нас і допомагатиме нам у всьому.Молитовно оспівуймо в ці світлі дні Різдвяної радості Пречисту Діву Марію, через яку Слово прийняло Плоть. Цю найдостойнішу, найчистішу, найдобрішу і найсвітлішу душу від роду людського. Вона – наша Небесна Матір, перша молитвениця і заступниця перед Богом за весь людський рід. Вона – дорогоцінний дар, який піднесло людство Богові.Щиро дякую священнослужителям нашої Єпархії, які достойно несуть своє служіння в часі тяжких випробувань, що випали на долю нашого народу, ще з більшою ревністю, любов’ю і жертовністю опікуються своєю паствою. Вони – істинні лікарі зранених душ. Вони потішають, дають надію, вчать любові, підтримують і провадять до Бога. Не тільки молитвою, але й справами підтримують нашу Церкву, нашу Державу і наше військо.Хай радість події Різдва Христового огорне серця наших мужніх захисників. Вони героїчно і жертовно боронять нашу Україну, не лише виконуючи свій військовий обов’язок перед Державою, а втілюючи в життя заповідь любові, про яку Господь сказав: «Немає більше любові за ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін.15.13). Військове братерство є унікальним феноменом. У боротьбі проти ворога об’єдналися різні люди: різного віку і характеру, професій, життєвого досвіду, статку, мешканці різних куточків нашої країни. Вони всі різні, але мають спільну мету та завдання – прогнати ворога з нашої землі та щоб в Україні запанував справедливий мир. Нехай Господь їх береже, щоб вони живими та здоровими повертались до своїх домів!
Нехай Новонароджений Спаситель допоможе, щоб повернулися на рідну українську землю наші полонені. Хай закінчиться час їх понадлюдських випробовувань і вони побачать своїх рідних.
Вітаю також працівників силових структур, лікарів, вчителів, всіх тих, хто в державних інститутах, у волонтерських організаціях, на будь якому місті праці і служінні мужньо і жертовно виконують свій суспільний обов’язок.
Слова вітання линуть і до наших співвітчизників, які за кордоном, які ще більше розпорошені по світу внаслідок війни. Світло Різдвяної зірки сьогодні знову єднає нас усіх в одну родину.
Вічна слава і безмежна вдячність тим, хто ціною власного життя дав нам можливість тут, на землі, знову славити Різдво Христове, хто уже не побачить на небосхилі сяйво небесного світила, духовним очам яких уже відкрилося вічне, тепле і животворче сяйво Божества. Через жертву власного життя вони для майбутніх поколінь зберегли Україну, а для своїх безсмертних душ здобули вічне і блаженне життя у Царстві Небесному.
Вітаючи з Різдвом Христовим, щиро бажаю всім духовної радості, довгоочікуваного миру і спокою! Хай Господь оберігає всіх та наповнить кожне серце вірою, надією та любов’ю!
З волі Божої, Його милосердя і благодаті, ми знову сподобилися святкувати Пасху Христову! Знову весна, відродження, пробудження природи, мертвий холод зникає через сонячні промені світла, які підіймаються все вище і вище, через всепроникаюче животворче тепло. Це символи Воскресіння, які закладені в саму природу і духовна людина може їх бачити, відчувати. Ці символи укріплюють нашу віру, дають нам надію і впевненість.
Сонцем, яке підіймається над горизонтом людської історії, є наш Христос, Воскресіння Якого ми сьогодні святкуємо. Він Воскрес із мертвих і Своїм Воскресінням осяяв увесь Всесвіт, даруючи людству вічне життя. Він – весна нашої душі, Він – наша дорога і правда, і життя, Він – наша надія і впевненість, сучасне і майбутнє, Він є наше все, а ми – Його возлюблені діти.
Люди прославляють Його Воскресіння з року в рік, і завжди з новими переживаннями в своїй душі, радісними окликами: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» І ангельський світ у цей святий день долучається до цієї незбагненної і величної радості. Радіє небо і земля, радіє все людство, радіє сама природа незбагненному чуду любові Божої.
О, з якою неймовірною світлою радістю, якими надзвичайними духовними гімнами прославляли Воскреслого Христа люди святого життя! А головне, вони прославили Його в собі, бо як безмежні простори небес, так і безмежною є глибина людської душі. Хочеш побачити Воскреслого Бога, очистившись від гріха, – заглянь у власну душу, і ти Його там побачиш. Як колись людина носила у собі смертність, так після Воскресіння Христового людина носить у собі зачатки вічного життя. Воскресіння наблизило нас до Бога. У Воскресінні, по благодаті, ми стаємо вічними, – як вічним є наш Бог за Своєю природою.
У час випробувань Господь по-особливому перебуває серед нас. Бог у стомленому і заклопотаному погляді медика, який рятує пораненого воїна. Бог у посмішці бойового товариша, який вирушає на завдання, в обіймах рідних, які зустрічають або проводжають дорогу для себе людину. Господь перебуває у тому, хто, долаючи власний страх, стає взірцем мужності для інших, хто, стримуючи власні сльози, спонукає посміхнутися засмучених, хто, втрачаючи останні сили, наповнює силою немічних. Бог у тих, хто прагне, за словами апостола Павла, стати всім для всіх, хто допомагає нести тягарі іншого.
Гріх викривив людську природу. Найвищий прояв цієї спотвореності – війна. Хоча, сам диявол засіває в серце людини насіння зла, війна має свої обличчя. Вона спотворила загальноприйнятий людський порядок, до якого ми так звикли. Батьки хоронять своїх дітей. Чоловіки, на плечі яких покладена основна турбота і піклування про свої сім’ї, вирушають на фронт. Багато молодих дівчат, замість того, щоб стати матерями і пригортати до грудей своїх немовлят, міцно притискають до себе зброю, нарівні з чоловіками воюючи на передовій. Діти втратили своє дитинство і вмить подорослішали… Саме у цей світ, спотворений і викривлений гріхом, приходить Господь, щоб оновити його, щоб визволити людину з гріховного ярма, щоби спотворене отримало божественний порядок.
Вшановуючи наших героїв, які перебувають на фронті, не забуваймо про воїнів тилу. Сьогодні кожен із нас – воїн, коли докладає максимум зусиль для перемоги, коли особисто намагається долати цю гріховну спотвореність, намагається залишатися людиною і християнином. Війна торкнулася всіх без винятку. Кожен на своєму місці, немов на фронті, з відповідальністю і мужністю виконує покладений обов’язок заради спільної мети – перемоги. Це не формальність, пов’язана з особливостями професії чи покликання, – це обов’язок, про який говорить наше серце, обов’язок, до якого спонукає любов.
Ми всі так прагнемо перемоги, хоча Христос Своїм Воскресінням уже дарував нам найбажанішу і найвищу перемогу – перемогу над гріхом, прокляттям і смертю. Усвідомлення цього дає нам неймовірну радість, мир і незгасаючу надію. У цьому стані відкриваються інші життєві орієнтири, наміри та цілі. Ми стаємо співпричасниками Воскресіння Христового. Пасха Христова – подія, яку ми переживаємо знов і знов, і завжди по-новому. Ця блага звістка, немов промінь надії, дає сили та просвітлює очі, щоб бачити у Воскреслому Господі власну перемогу над силами темряви. Воскреслий Христос показує нам, що Бог вислуховує всі наші молитви, Він поспішає із визволенням до тих, хто щоденно стоїть на сторожі молитви за Україну, промовляючи до нас воскреслим вітанням: «Мир вам»! У нашій боротьбі черпаймо від Воскреслого Христа сили, щоб зберегти нашу людяність і наше християнське серце від отрути ненависті, гніву та злоби, щоб у протистоянні з нелюдами не уподібнитися їм. І тоді Господь, що подолав смерть, подарує нам перемогу над ворогом, і в нашій Україні запанує довгоочікуваний мир!
З нагоди світлого свята Воскресіння Христового вітаю всіх священнослужителів нашої Єпархії, представників влади, воїнів Збройних Сил та добровольчих батальйонів, волонтерів і всіх, хто захищає нашу країну. Нехай Благодать Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, Його Любов і батьківське благословення завжди перебувають з усіма нами! Амінь.
Понад дві тисячі років тому, коли страшна темрява зла та гріха охопила все людство і, здавалося, втрачена будь-яка надія на спасіння, – звершилась велика тайна приходу у світ Сина Божого. Подія Народження особливого Немовляти – Дитятка, яке змінило весь хід історії людства. Яскрава Віфлеємська зірка і ангельський спів сповістили всім, що зійшло Сонце Правди, яке своїм промінням прожене жахливу пітьму.
До приходу Спасителя людство жило у невіданні, у відчаї й у власних оманливих міркуваннях. Але з пришестям Спасителя «народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерті, світло засяяло» (Мф. 4:16). У променях цього Божественного світла, яке осяяло весь Всесвіт, ми пізнали справжнього та істинного Бога, ім’я Якому – Любов. Усвідомили, що ми є улюбленими дітьми Божими. Нашою метою стало духовне удосконалення та відновлення у собі образу і подоби Божої.
Той, Який єдиним Своїм словом створив весь безмежний Всесвіт, зволив прийти до свого творіння в образі людини. Бог Втілюється, приймаючи пошкоджену гріхом природу людини, у всьому стає подібним до нас, крім гріха, щоб через своє Втілення, життя, вчення, Хресну смерть і Воскресіння спасти своє творіння від гріха і смерті та дарувати вічне й блаженне життя.
Світ після гріхопадіння спотворений. І війна якнайкраще демонструє нам цей крайній вираз викривлення. Війна – це ворожнеча з Богом, противлення всьому світлому, божественному і святому. Син Божий прийшов у світ з великої любові до творіння, щоб виправити це спотворення, змінити неприродне становище людини у світі. Він прийшов оновити наше єство і повернути його в попередній блаженний стан.
Ми живемо в часі великих випробувань, які випали на долю нашого народу. Перед нами відкрилася велика і страшна безодня пекла. Зло довго носило маску, а коли вона спала – ми побачили обличчя ворога. Наша рідна країна перед великою загрозою виглядала слабкою. Постійні політичні чвари, церковний розкол, корупція роздирали її зсередини. Багато українців вимушено покинули рідну землю в пошуках кращої долі за кордоном. Але дух нашого народу має нездоланну силу і велич. Перед загрозою великого зла незламний дух нашої побожної нації знову відродився. Відродилася сила, звитяга українських сердець, які пульсують у наших славних захисників і захисниць. Ми усвідомили і ствердили себе як велика нація. Це ствердження і приклад боротьби змінило думку інших держав і народів про нас.
У цей нелегкий час ми повинні проявити себе як справжні християни, діти Божі, ті, що мають у собі Дух Господній: «Якщо матимете любов між собою, то по цьому пізнають, що ви учні Мої» (Ів. 13:35), – говорить Спаситель. Ми живемо в часі, коли наша любов повинна бути Євангельською, тобто, дієвою та жертовною. Особливо потребують нашої любові й молитви воїни-герої. Також її потребують усі скалічені фізично і душевно. Огорнімо любов’ю і піклуванням дітей, які стали сиротами або напівсиротами, втративши у війні рідних. Не оминімо увагою стареньких батьків, годувальники яких загинули. Любові потребують браття і сестри зі східних областей України, які втратили все, але ні на мить не мають втратити нашої любові і піклування про них.
Лише перебуваючи з Богом, ми черпаємо любов із першоджерела, адже Бог є Любов. Господа ми завжди зустрінемо в Церкві, в Її святих таїнствах. Бога ми зустрінемо у Святому Письмі та духовній спадщині святих отців і вчителів Церкви, Бога ми бачимо у своєму ближньому, який є Його образом і подобою.
Перебуваючи в цій жахливій війні, ми шукаємо порятунку від зла, яке намагається нас погубити. В цій боротьбі шукаємо Господнього спасіння, особливого Божого знаку, просячи: «Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої» (Пс. 59:6). Ми просимо Божого знаку, щоби врятувати себе та вберегти наших дітей. Сьогодні бачимо відповідь на наше прохання зі слів Святого Писання: «І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах» (Лк 2:12). Знаменням нашого спасіння стає Новонароджене Дитя – Ісус Христос. Тільки припадаючи до Його Спасительних обіймів, ми відшукаємо спокій, захист та надію на перемогу.
У часі війни погляди багатьох українців були спрямовані до неба. Очі з тривогою шукали на небосхилі творіння людських рук – те, що вбиває і руйнує. Та ми, християни, повинні завжди пам’ятати, що вище польоту ракет сяє Різдвяна зірка. Вище від всякого зла – сяйво Любові Божої.
У святі Різдва Христового ми наповнюємося невимовною радістю від переконання, що більше не є самотніми і покинутими. З нами Бог, Він любить нас і ми бачимо Втілену Божу Любов у Новонародженому Дитятку Ісусі. Закликаю кожного цю темну ніч непевності й тривоги наповнити звучанням коляди, розвіяти смуток і всі негаразди воєнного лихоліття світлом Різдва Христового. Нехай Різдвяне благовістя наповнить кожне серце променями віри, надії та любові!
У ці світлі Пасхальні дні невимовне Божественне Світло знову руйнує камінь біля дверей Гробу та сповіщає всій Вселенній радісну новину про Воскресіння Господнє. Звістка про Воскреслого Христа до сьогодні така ж радісна і так само переповнює наші серця любов’ю та миром. Вона пронеслася по всьому світу і полонила душі віруючих людей. До неї горнуться всі струджені й обтяжені долею, шукаючи розради, потіхи та душевного спокою.
У сьогоднішні трагічні та похмурі дні нашої визвольної боротьби Світле Христове Воскресіння дарує промінь світла і надії в перемозі над владою темряви агресора. «Бо ось, темрява покриє землю, і морок – народи; а над тобою, Єрусалиме, засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі – до сяйва, яке сходить над тобою» (Іс.60, 2-3). Сьогодні це сяйво, яке провістив старозавітний Пророк, зійшло над всією Вселенною! Воно лине світосяйними потоками з Гробу Господнього, сповіщаючи про Воскресіння Христове!
Цього року всі ми, весь український народ, по-особливому єднаємося з Нашим Спасителем у Таїнстві Воскресіння – проходячи власну Голгофу страждань та смерті, з надією на оновлення та перемогу у Воскреслому Спасителі. Таїнство Воскресіння Христового нерозривно пов’язане з Його стражданнями і Хресною смертю. Христос входить в історію життя кожного із нас, переживаючи наші страждання та приниження: разом із Ним засуджені та вбиті, але тільки разом із Ним маємо здатність піднятися з гробу і воскреснути. Цей Великий піст і Пасха Христова стали особливими для нас. Переживаючи їх у часі війни – не в спогляданні, не в думках і роздумах, а в шокуючій реальності – ми долучилися до Страждань Христових. Внаслідок цього ще більше відчуваємо муки Христа і Його безмежну любов до нас.
Даючи духовну оцінку жахливим подіям війни, для нас, християн, стало очевидним, що найбільшою цінністю на землі є саме життя. Крізь призму роздумів про війну матеріальне втратило абсолютну цінність. Раніше всі наші сили, здоров’я і час – все було віддане для досягнення матеріальних цінностей і осягнення такого бажаного комфорту. А насправді, стало зрозуміло, що матеріальне – просто порох, який розвіюється від подиху вітру. Ми по-іншому побачили обличчя наших рідних. Можливо, вперше глянули на них очима любові – так, як бачить усіх нас Бог. Нам відкрилася жахаюча правда про нас самих: як мало ми любили, піклувалися і дбали! Як мало в нашому житті було місця для інших. І що найжахливіше – ми побачили, як мало у нашому житті було Бога, якими чужими ми є Йому, якими нагими ми стали перед Ним; і внаслідок цього страх заволодів нами. Історія про наших прабатьків – неначе наше власне життя: «І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався». Впродовж усієї історії людства людина прагнула сховатися від Бога і покрити свою наготу. Але як можна сховатися від Того, хто сотворив наше серце? Ми завжди прикривали нашу наготу лахміттям, як блудний син, забуваючи, що необхідно зодягнутися в любов, яка іменується Апостолом – союзом досконалості.
Страждання, терпіння і страх у часі війни немовби спонукають нас ще з більшою потугою сповіщати про Воскреслого Христа, одягаючись в одежі нетління – любові до Бога! «Христос Воскрес!» – переповнені духовною радістю та любов’ю, повинні проголошувати ми цього дня. Пасха є святом вічного життя і вічної любові Божої до людини. Будучи досконалим за своєю природою, Бог не потребував нічого зовні для повноти свого буття. Сам Він є Подателем усіляких благ. Лише любов Божа стала причиною появи світу і людини. Відійшовши від Бога через гріх, людина затьмарила свій образ і в її єстві оселилася смертність. Але Бог не залишає людину сиротою. Господь приходить у цей світ, Своєю Хресною смертю знищує владу смерті – і ми стаємо спадкоємцями дарів Воскресіння.
Сьогодні, у цей радісний і величний День, молімо нашого Спасителя, щоб світло Його Воскресіння просвітило нашу скривавлену і стражденну Батьківщину та подало сили кожному з нас для перемоги над ворогом. Адже війна – час подвигу всіх. Всі ми на полі бою і від кожного з нас залежить тепер перемога. Хтось творить подвиг зі зброєю в руках, хтось молитвою, хтось передаючи гуманітарну допомогу, хтось піклуючись про хворих, хтось словом, хтось фізичною працею. Творімо нашу перемогу добротою, ділячись радістю про Воскреслого Христа. Сьогодні на наших очах, з нашою безпосередньою участю, твориться нове небо і нова земля, твориться нова Україна! Нехай за нашими спільними молитвами Воскреслий Господь оновить усі наші духовні й тілесні сили на добрі діла задля блага Української Держави та українського народу.
У ці Пасхальні дні, сердечно вітаючи Вас, всечесні отці, улюблені брати і сестри, благаю Спасителя, щоб завжди перебував з нами Своєю Благодаттю і миром та сподобив усіх нас оспівувати чистим серцем Його славу. Нехай Благодать Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа перебуває з усіма вами! Амінь!
Знову з великої любові Божої і Його невимовного милосердя ми сподобилися тут, на землі, святкувати прихід у світ Господа нашого Ісуса Христа! Знову ми поринаємо в особливу атмосферу Різдвяного торжества – події, яка святкується більше двох тисяч років, а переживається щороку по-новому.
Втілення на землі в людській подобі Сина Божого стало подією вселенського масштабу, яка змінила хід історії людства. Все в житті людини швидкоплинне, не має абсолютної цінності і значення, крім Божественних, непорушних істин. Ці істини для віруючої людини є міцним фундаментом, світоглядною позицією, надією й утіхою.
Людство, яке «перебувало у темряві, побачило світло велике» (Мт.4,16) – Христос-Спаситель приходить у світ. Про явлення цього Світла сповіщали старозавітні пророки, немовби бачачи очима душі, на горизонті історії людства, перші промені Сонця Правди, що сходить. Так, Ісая прорік: «Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс.7,14). У цьому пророцтві сповіщається, яким чудесним чином має відбутися Народження Месії; також глибоко символічним є значення імені, яке Йому дадуть при народженні. Еммануїл з давньоєврейської мови перекладається «з нами Бог». За всю історію людства подія народження когось великого у світі не мала такого значення, як Народження Христа. Сам Бог сприймає людську природу: «в Hьому живе уся повнота Божества тілесно» (Кол.2,9).
Сприйняття Другою Особою Пресвятої Тройці – Сином Божим – людської природи свідчить про її велич, достоїнство і славу. Людина може стати вмістилищем Невмістимого – самого Бога. «Бог стає людиною, щоб людина стала Богом», – одностайно повторюють святі Отці та Вчителі Церкви. Вони не тільки сповістили одну з богословських ідей, але, освятившись і обожившись, стали живим підтвердженням її істинності. Їхній приклад закликає і нас до духовного вдосконалення і святості.
Ми живемо в нелегкий час різноманітних випробовувань. Кожен історичний період має свої виклики. Особливістю буття Церкви на землі є те, що жодні суспільні процеси не проходять повз неї. Голос Церкви – це завжди голос Божий. Дуже часто в шумі світу важко почути, що промовляє Господь, бо Його голос тихий і лагідний, бо його чують лиш ті, хто знайшов мир і спокій у власній душі.
Як богословські істини християнства є вічними і незмінними, так і Божі моральні закони мають своє абсолютне значення. Божественне Немовлятко, яке Народилося в убогих яслах, своїм мовчанням вчить нас великого смирення, незлобливості і покори. Тихий і лагідний голос Спасителя, в часі його суспільного служіння, вчить любові: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою» (Ів.13,34-35).
У Святий Вечір, коли, за віковою українською традицією, за столом збирається велика родина, але когось із рідних немає серед них, до святкової радості долучається краплина смутку. Земну радість торжества Христового неможливо буде розділити з померлими рідними, хоча ми віримо, що вони удостоїлися бути учасниками небесної духовної трапези з Христом Воскреслим. Своєю присутністю за святковим столом не потішать своїх близьких воїни, які нині далеко на сході, героїчно, у важких умовах, виконують патріотичний обов’язок, боронячи кордони нашої Держави від ворога. Лише по телефону почують і голоси люблячих родичів, які перебувають за кордоном, виконуючи тяжку роботу, переживають багаторічну розлуку, дбаючи про матеріальні блага своїх рідних. Але гірше від розлуки через смерть, обов’язок чи необхідність є розлука внаслідок гордості, відсутності любові, гріха і байдужості. Ми добровільно погодилися на самоізоляцію, будучи уже до того духовно ізольованими від Бога і ближніх внаслідок охолодження любові та байдужості. Приступивши сьогодні до Новонародженого Месії, впокорім своє серце, щоби скинути тягар власних гріхів. Тільки підкорившись Христу, ми справді можемо стати вільними від усіх кайданів диявола.
Прихід Спасителя сьогодні дарує мир та радість кожній душі, яка прагне і шукає спасіння. Радість народження Богонемовляти руйнує великий страх нашого невідання про завтрашній день. Страх, народжений у вирі важких обставин сьогоднішнього життя нашої країни та цілого світу. Тільки спільне прославлення Новонародженого Спасителя у співах і колядках здатне зруйнувати пітьму страху – подібно до того, як ангельський спів “Cлава во вишніх Богу і на землі мир, у людях благовоління”, – зруйнував темряву Різдвяної ночі та приніс невимовну радість вифлеємським пастухам і всьому світу.
Вітаючи з Різдвом Христовим, щиро бажаю всім духовної радості, миру і спокою. Хай Господь оберігає вас від усіх труднощів і випробовувань на земному шляху! Хай Податель всіх благ, наш Господь, обдаровує вас здоров’ям і кріпостю тілесних сил – не для життя в гріху, а для трудів на славу Божу, користь Церкви і благо ближнього. Особливо щиро бажаю духовних дарів: відчуття присутності Божої кожної миті свого життя, особливої опіки ангельських сил і святих угодників Божих, які повсякчас підносять до Божого Престолу свої молитви за нас, зростання в молитві, утвердження в вірі та удосконалення в любові. Навчіться від Новонародженого, щоб, наслідуючи Немовля, в його смиренні, покорі і незлобливості, нам самим народитися в нову людину – за Образом Христовим. І пам’ятаймо: в земному житті все минає, вічний лише Бог і Його свята правда, і найголовніше – вічна Його любов до нас!
