Кабінет міністрів призначив головного лікаря Національної дитячої спеціалізованої лікарні МОЗ «Охматдит» Ірину Садовʼяк першою заступницею міністра охорони здоровʼя.
Ірина Садовʼяк очолює «Охматдит» з 2017 року. Тоді вона перемогла у відкритому конкурсі, серед семи допущених до участі претендентів її кандидатуру члени комісії підтримали одностайно. До цього вона 14 років очолювала Коломийську ЦРЛ.
Щороку, у третю неділю травня, в Україні вшановується пам’ять тисяч наших краян, які загинули лише через те, що любили Україну.
У цей день ми молимося за всіх замучених у сталінських тюрмах і концтаборах, розстріляних і знищених у Дем’янових лазах, Пшеничниках, Биківнях та десятках інших місць.
Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з політичними репресіями комуністичного режиму, з мільйонними жертвами, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, що репресіям піддавались усі, хто був свідомим українцем і не боявся відстоювати власні переконання.
З року в рік не слабне незримий зв’язок від тих, хто відійшов у небуття до нас сьогоднішніх, до нас прийдешніх. І наш обов’язок – згадати всіх безневинно постраждалих жертв політичних репресій, кожну конкретну людину, яка загинула або потерпіла від тоталітарного режиму, щоб переосмислити національну історію, зробити все для того, щоб подібна трагедія в історії ніколи не повторилася. Наш моральний борг та громадянський обов’язок кожного свідомого громадянина України – не забувати про трагічні сторінки нашої історії та утверджувати в суспільстві нетерпимість до будь-яких проявів насильства.
Великий український поет Василь Симоненко писав «Можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж – не вбить!». Сьогодні – воістину день скорботи. Водночас цей день повинен стати днем перемоги правди і справедливості.
З руїн тоталітарних імперій народилася Україна. Це – спільна перемога і велика заслуга всього українського народу. Це – перемога наших предків, перемога тих, хто боровся за свободу Батьківщини, перемога тих, хто впав жертвою терору і репресій, це перемога нашого покоління, яке відстояло Майдан і сьогодні боронить кожен сантиметр української землі, щоб не дати повторитися трагедіям ХХ століття .
Сьогодні в нашій країні відзначається День сім’ї. Спеціально для сьогоднішнього свята ми підібрали для Вас 10 кращих висловів святих отців про сім’ю. Сподіваємося, що їх мудрі слова, допоможуть всім нам підтримувати любов і тепло в своєму сімейному вогнищі!
1. Апостол Павло: Чоловік, своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над своїм тілом, але чоловік; само й чоловік не має влади над своїм тілом, але дружина (1 Кор. 7: 3-4).
2. Апостол Павло: Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова дружини, як і Христос глава Церкви … Але як Церква кориться Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї … Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе … (Еф. 5: 22-25, 28)
3. Свят. Іоанн Златоуст: Де чоловік, дружина і діти з’єднані узами чесноти, злагоди й любові, там серед них Христос
4. Свят. Іоанн Златоуст: Чоловік повинен думати про те, щоб справами і словами насаджувати в будинку благочестя; і дружина нехай спостерігає за будинком, але крім цього заняття вона повинна мати іншу, більш нагальну турботу про те, щоб вся сім’я трудилася для Царства Небесного.
5. Свят. Іоанн Златоуст: Істинне багатство і велике щастя, коли чоловік і дружина живуть в злагоді і з’єднані один з одним як одна плоть … Такі подружжя, хоча б і жили бідно і були незнатного, можуть бути всіх щасливіше, тому що вони насолоджуються справжнім щастям і завжди живуть в спокої … живуть в такому подружньому союзі ніщо не може занадто засмутити, порушити їх мирного щастя. Якщо є між чоловіком і дружиною одностайність, мир і союз любові, до них надходять усі блага. І злі наклепи не є небезпечними подружжю, захищеним, як великої стіною, одностайністю в Бога … Це примножує їх багатство і всяке різноманіття; це зводить їх на вищий щабель доброї слави; це приваблює на них і велике Боже благовоління.
6. Свят. Григорій Богослов: Пов’язані узами шлюбу, замінюємо ми один для одного і руки, і ноги, і слух. Подружжя і слабкого робить удвічі сильніше … Загальні турботи подружжя полегшують для них скорботи, і спільні радощі захоплюють обох. Для одностайних подружжя і багатство робиться приємніше, а в бідності саме одностайність приємніше багатства. Для них подружні узи служать ключем цнотливості і побажань, печаткою необхідної прихильності.
7. Свят. Тихон Задонський: Батькам потрібно самим берегтися від спокус і приклад доброчесного життя подавати своїм дітям, якщо хочуть їх наставити в чесноти. Інакше ні в чому не досягнуть успіху. Бо діти більше дивляться на життя батьків і відображають її в своїх юних душах, ніж слухають їх слова.
8. Свят. Феофан Затворник: Бережіть з дружиною взаємно свою любов. У цьому джерело щасливого сімейного життя. Але треба дотримуватися його, щоб не засмітився.
9. Свят. Філарет (Дроздов): Коли батьки, сродники, наставники, начальники вимагають від вас того, що противно мудрування вашому, вашої схильності, ваш смак, але що потрібно, чи корисно, або, по крайней мере, не шкідлива, пожертвуйте мудруванням вашим, вашої схильністю , вашим смаком обов’язки покори; згадайте Ісуса, Премудрість Божу, Який б послухався Йосипу древоделателю (Лк. 2: 51).
10. Свят. Лука Кримський: На батьках і, перш за все, на матері лежить найсвятіша обов’язок – виростити дитину і дати йому виховання. Усе велике, вічне, святе завжди має ставитися на чільне місце. Тому необхідно, щоб в житті жінки ця найважливіше завдання займала перше місце … На жаль, в результаті встановлення повної рівності жінок з чоловіками в усіх областях фізичної та розумової праці, виховання дітей в сім’ї знаходиться в жалюгідному стані … Хто ж виховує дітей в таких сім’ях, де і батько, і мати займають важливі суспільні посади, з ранку до ночі на роботі і не мають ні часу, ні сил, ні можливості займатися дітьми? У величезній більшості випадків – ніхто … А така сім’я, в якій нема кому займатися вихованням дітей, не складає єдиного нерозривного духовного цілого, чому не може бути благополуччя ні в суспільстві, ні в державі.
У ці дні, коли світ з тривогою читає щоденну статистику людських втрат від пандемії коронавірусної інфекції, ми, українці, згадуватимемо про кількість померлих, опромінених, евакуйованих, постраждалих від трагедії, яка стала не тільки українською, – Чорнобильської катастрофи.
26 квітня 1986 року під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду.
Ось тільки окремі цифри наслідків аварії на ЧАЕС.
Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж у Хіросімі.
2 дні світ нічого не знав про вибух.
30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.
500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.
8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.
90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.
Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.
2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.
200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації.
10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів Кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.
11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.
400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в «зоні відчуження», де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.
За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
Понад 30 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися.
Злочинні дії влади щодо приховування інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР.
Верховна Рада призначила Дениса Шмигаля прем’єр-міністром України. За проголосував 291 депутат.
Денис Шмигаль народився 15 жовтня 1975 року у Львові. Закінчив Державний університет «Львівська Політехніка»‚ менеджмент у виробничій сфері (машинобудування), інженер-економіст. Кандидат економічних наук – 2003 р. З 1994 року працював на посадах економічного спрямування на підприємствах Львівщини. У 2012 році очолив головне управління економіки та промислової політики Львівської обласної державної адміністрації. У 2014 році працював заступником начальника головного управління Міндоходів Львівської області. У 2018 році став директором ДТЕК Бурштинська ТЕС. На посаді голови Івано-Франківської ОДА Денис Шмигаль працював з серпня 2019 року до призначення його на початку лютого міністром розвитку громад і територій.
У середу, 19 лютого, Україна відзначає День Державного Герба.
19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного Герба України.
Відкритий конкурс щодо створення проєкту Державного Герба України, відповідно до постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 року (тобто ще за існування СРСР). Під егідою Комісії з питань культури й духовного відродження ВР було створено робочу групу–журі з депутатів, істориків, мистецтвознавців, музейників. 4 жовтня 1991 року експертна група підбила підсумки конкурсу. Для участі в ньому надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління).
Важливо, що 192 з них містили зображення тризуба у різних контекстах. Переміг у конкурсі проєкт історика–геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького. На думку Гречила, тризуб у графічній традиції періоду правління великого князя Володимира був прийнятий не випадково, оскільки «саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі.
У 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР як символ соборності українських земель. Такий герб має ідею поновлення традиції державності».
Наразі Великий Державний Герб України досі не затверджено.
У середу, 19 лютого, Україна відзначає День Державного Герба.