У середу, 19 лютого, Україна відзначає День Державного Герба.
19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного Герба України.
Відкритий конкурс щодо створення проєкту Державного Герба України, відповідно до постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 року (тобто ще за існування СРСР). Під егідою Комісії з питань культури й духовного відродження ВР було створено робочу групу–журі з депутатів, істориків, мистецтвознавців, музейників. 4 жовтня 1991 року експертна група підбила підсумки конкурсу. Для участі в ньому надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління).
Важливо, що 192 з них містили зображення тризуба у різних контекстах. Переміг у конкурсі проєкт історика–геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького. На думку Гречила, тризуб у графічній традиції періоду правління великого князя Володимира був прийнятий не випадково, оскільки «саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі.
У 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР як символ соборності українських земель. Такий герб має ідею поновлення традиції державності».
Наразі Великий Державний Герб України досі не затверджено.
Джерело: Укрінформ
Ваше Преосвященство!
Дорогий Владико Юліане!
Прийміть сердечні вітання з нагоди 8-річниці Вашої Архиєрейської хіротонії. В цей памя’тний день, редакція газети Коломийського Вісника бажає Вам, Дорогий Владико, душевної і тілесної кріпості та безперестанної радості в Христі Ісусі. Нехай за молитвами Пречистої Богородиці і Приснодіви Марії береже Вас Всещедрий Отець наш Небесний, подаючи завжди руку допомоги у подальшому Архіпастирському служінні. Многих і благословенних років служіння у Винограднику Христовому !
Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці с. Підгайчики
Храм Свт. Миколая с. Остапківці
Храм Св. Параскеви Сербської с. Великий Ключів
Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Cлобода
Храм Різдва Пресвятої Богородиці с. Нижній Вербіж
Храм Вмч. Димитрія Солунського с. Печеніжин
Лют 18 2020 | Posted in
ФОТО |
Більше
15 лютого 2020 року, в місті Надвірна, пам’ятною ходою вшанували захисників, які загинули під час оборони Дебальцевого. Також була відслужена Панахида за полеглими воїнами та всіма борцями за волю і незалежність України, яку звершив благочинний Надвірнянського благочиння Коломийської Єпархії ПЦУ мит. прот. Олег Траско та духовенства УГКЦ. У пам’ятному заході взяли участь кількасот учасників, серед них волонтери, бійці російсько-української війни з Богородчанського, Коломийського та Городенківського районів, Яремчанщини та міста Івано-Франківськ, військовослужбовці Делятинської ВЧ А 1807, представники влади району та міста, громадськість.
Джерело: http://msnad.if.ua/
Святий мученик Трифон народився в одній з областей Малої Азії – Фрігії, неподалік від міста Апамеї в селищі Кампсада. З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки й спустошували поля.
Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана (238-244).Допомагаючи всім стражденним, він вимагав тільки однієї плати – віри в Ісус Христа, благодаттю Якого він зціляв їх. Коли на царський престол вступив імператор Декій (249-251), жорстокий гонитель християн, епарху Килину було донесено, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа й багатьох приводить до Водохрещення. Святий був схоплений і приведений на допит, під час якого він безбоязно висповідав свою віру. Його піддали жорстоким катуванням, били ціпками, терзали тіло залізними гаками, обпалювали рани вогнем, водили по місту, вбивши в ноги залізні цвяхи. Всі катування святий Трифон мужньо перетерпів, не видаючи ні єдиного стогону.Нарешті, він був засуджений на усікання мечем. Перед стратою святий мученик молився, дякуючи Богові, що укріпив його в стражданнях, і сподобав у Господа особливу благодать тим, хто буде призивати його ім’я на допомогу. Перш, ніж воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в руки Божі. Ця подія відбулася в місті Никеї в 250 році.Святе тіло мученика християни оповили чистими пеленами й хотіли віддати похованню у місті Никеї, у якому він постраждав, але святий Трифон, у видінні, повелів перенести його тіло на свою батьківщину в селище Кампсаду. Це й було виконано. Згодом мощі святого Трифона були перенесені в Константинополь, а потім у Рим.
Релігійна громада села Борочиче Горохівського деканату 11 лютого вийшла із підпорядкування Української Православної Церкви Московського патріархату та приєдналася до Української Православної Церкви.
Про це повідомив на сторінці у Facebook протоієрей Андрій Сидор.
Під час своєї проповіді на Свято Стрітення Господнього, Патріарх Даниїл назвав праведного Симеона і пророчицю Анну представниками поколінь євреїв, які «активно очікували пришестя Месії з надією, вірою, послухом і виконуючи Божі заповіді».
Це не було видіння. Це була конкретна, справжня зустріч. Патріарх підкреслив, що праведний старець Симеон ніс на руках Тіло Боже, Вічного Сина, що став Людиною.
Його Блаженство пояснив, що єврейська традиція посвячувати дитину чоловічої статі до храму, грунтувалася на очікуванні Месії.
«Батьки дарували своїх дітей чоловічої статі Господу з цією надією, що через одного з цих дітей Бог благословить народ, і прийде Месія».
“Нині, відпускаєш раба твого Владико з миром”
Посилаючись на слова Святого Симеона , Патріарх Даниїл наголошує «звільненні» Старця, якому було обіцяно, що він не помре, поки не побачить втілення Бога.
«Він вимагає звільнення від слабкостей старості, так як обіцянку побачити своїми очима спасіння було виконано».
‘Що означає спасіння? Це означає союз людини з Богом, щоб смертна людина могла отримати вічне життя від безсмертного Бога ».
«У Самого Ісуса є ім’я, яке наголошує на Його особистість», – продовжив Патріарх, згадуючи, що єврейське ім’я Ієшуа означає «Бог спасає».
Отже, Симеон взяв на руки Немовля під назвою «Бог спасає», Який несе світло «всім людям» і є «славою» старого Ізраїлю, але також і Нового Ізраїлю – Церкви, пояснив Його Блаженство.
Румунський Патріарх також вказав на факт, присутній в акафістному співі свята, а саме на те, що коли праведний Симеон сказав: «Нині, відпускаєш раба твого Владико з миром», він не тільки посилався на той факт, що тепер він може померти спокійно , а й на те, що «Його смерть стане переходом до вічного життя».
Це «звільнення» від земного життя означає його «перехід» до вічного або небесного життя. Праведний Симеон йде від старості до вічної радості в Божому спокої і любові ».
Патріарх Румунії також послався на значення свята, які стосуються нас безпосередньо, тому що «зустріч з Богом має на увазі духовну підготовку».
«Коли ми приходимо до церкви і цілуємо ікону Діви Марії з немовлям Ісусом на руках, ми виходимо на зустріч з Христом, і Христос вітає нас», – сказав Патріарх Даниїл.
Патріарх пояснив присутнім в Патріаршому соборі, що свято Стрітення Господнього «закликає нас вітати Христа», і підкреслив, що ми можемо прийняти Господа і відчути Його присутність, дотримуючись посту, молячись, дотримуючись і виконуючи Його слова.
джерело: basilica.ro
Страх Божий – це усвідомлення відповідальності за наше спасіння. Ми несемо величезну відповідальність за те, як ми живемо, оскільки Бог дав нам життя, щоб використовувати його для нашого спасіння …
Страх Божий – це перший крок; початок мудрості. Потім йде прославлення з боку дитини до його небесного Отця.
Неважливо, наскільки грішний чоловік, іскра Божа завжди всередині. Ця іскра здатна підняти голову, стати вогнем і спалити гріх, очистивши людину. Іскра Божа – це совість. Немає людини без совісті.
Зберігайте свою совість як безцінний скарб. Будь насторожі.
Деякі люди думають, що людина втрачає душу тільки через вчинення великих гріхів, ігноруючи малі. Смерть приходить і знаходить їх нечистими!
Вирішивши жити у Христі, знай, що тебе будуть мучити багато спокуси! Коли ви навчитеся молитися, ви знайдете в собі силу перемогти їх, домінувати над своїми пристрастями.
Архимандрит Борис Холчев
джерело: orthodoxtimes
У царювання благовірного царя Олексія Комніна, була в Константинополі велика суперечка про цих трьох святителів між майстерними в красномовстві вчителями мудрості. Одні ставили вище інших святителів Василія Великого, , так як він всіх перевершував словом і справами, причому бачили в ньому мужа, який мало, чим поступається ангелам, твердого вдачею, що не легко прощає провини, і байдужого до всього земного; нижче його ставили божественного Іоанна Золотоустого, оскільки мав відмінні від зазначених якості: він був розташований до помилування грішників і швидко допускав їх до покаяння. Інші, навпаки, прославляли божественного Золотоустого як людину людинолюбну, яка розуміє слабкість людського єства, який наставляв усіх на покаяння безліччю своїх медоточивих промов, тому і почитали вони його вище Василія Великого і Григорія Богослова. Інші ж стояли за святого Григорія Богослова, стверджуючи, що він переконливістю мови, майстерним тлумаченням Священного Писання і витонченістю побудови мови перевершив усіх найславетніших представників еллінської мудрості, тих, які раніше жили, так і сучасних йому. Так одні прославляли славу святого Григорія, інші принижували його значення. Через це між багатьма виник розбрат: одні називалися іоаннітами, інші василіанами, а інші григоріанами. Через деякий час після того, як виникли ці суперечки, явилися ці великі святі, спочатку кожен окремо, а потім всі три разом, – притому не уві сні, а наяву, – Іоанну, єпископу Євхаїтському, найвченішому мужу, дуже досвідченому в еллінській мудрості ( як про це свідчать і його твори), який також прославився своїм добродійним життям. Вони сказали йому єдиними устами: – Ми рівні перед Богом, як ти бачиш, немає у нас ні розділення, ні якоїсь протидії один одному. Кожен з нас окремо, свого часу, натхнений Божественним Духом, написав відповідні повчання для спасіння людей. Чого ми навчилися сокровенно, те передали явно людям. Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то в тому ж згодні і обидва інші. Тому, повели тим, хто сперечається щодо нас припинити суперечки, бо як за життя, так і після кончини, ми маємо турботу про те, щоб привести до миру і однодумності кінці всесвіту. З огляду на це, з’єднай в один день пам’ять про нас і, як годиться тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога рівне достоїнство. Ми ж для тих, хто звершує пам’ять про нас ми будемо заступниками до спасіння, так як ми сподіваємося, що маємо деяку заслугу у Бога. Сказавши це єпископу, вони стали підніматися на небо, сяючи невимовним світлом і називаючи один одного по імені. Блаженний єпископ Іоанн негайно відновив мир між тими, що ворогували, так як він був чоловік великий в чесноті і знаменитий в любомудрії. Він встановив свято Трьох Святителів, як і повеліли йому святі, і заповідав церквам святкувати його з належним торжеством(4). У цьому ясно виявилася мудрість Великого чоловіка, так як він побачив, що в січні місяці відбувається пам’ять усіх трьох святителів, а саме: у перший день – Василія Великого, у двадцять п’ятий – божественного Григорія, а в двадцять сьомий – святого Золотоустого, – то він з’єднав їх у тридцятий день того ж місяця(за старим стилем), увінчавши святкування їх пам’яті канонами, тропарями і похвалами, як це і належало.
Піклуйтеся про єднання (З послання до філадельфійців)
Отже, я робив своє діло як людина, призначена до єднання. Де розділення і гнів, там Бог не перебуває. Втім, всім тим, хто кається, Господь прощає, якщо вони повертаються до єднання Божого і до собору єпископа. Вірую благодаті Ісуса Христа, що Він звільнить вас від всяких уз. Але благаю вас: нічого не робіть із любові до суперечок , а за вченням Христовим. Я чув від деяких слова: «Якщо не знайду в древніх писаннях, то не повірю написаному в Євангелії»; а коли я говорив їм, що написане, то відповідали мені: «Потрібно довести». Але для мене древніше — Ісус Христос, незмінно древніше — Його хрест, Його смерть і воскресіння і Його віра. Ось чим бажаю виправдатися за вашою молитвою.
