12 травня 2024 року, коли Предстоятель Православної Церкви України вшановує пам’ять свого Небесного Покровителя – Святителя Епіфанія, Єпископа Кіпрського, Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан співслужив за урочистими богослужіннями Блаженнійшому Митрополиту Епіфанію у Свято-Михайлівському Золотоверхому Соборі міста Києва.
Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію також співслужив єпископат із усієї України та численне духовенство.
Після читання Євангелія Блаженнійший Владика возніс особливу молитву до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці.
Під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини й мирних жителів, які загинули під час війни.
Після подячного Молебню Митрополит Вінницький і Барський Симеон від імені Священного Синоду, архіпастирів, духовенства та мирян висловив вітання Предстоятелю Автокефальної Української Православної Церкви з нагоди Дня тезоіменитства.
У відповідь Митрополит Епіфаній подякував за теплі слова привітань та звернувся до присутніх зі словом.
11 травня 2024 року, в Трапезному Храмі Святих Антонія і Феодосія Печерських Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, відбувся Архієрейський Собор Помісної Української Православної Церкви.
В роботі Архієрейського Собору взяв участь Керуючий Коломийською Єпархією, Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Перед засіданням було звершено Молебень на початок всякої справи.
Участь в Соборі взяли 53 архієреї Православної Церкви України, за виключенням відсутніх з об‘єктивних причин. На початку засідання Предстоятель виголосив доповідь про діяльність Церкви від часу попереднього Собору (27 липня 2023 року), після чого відбулося соборне обговорення актуальних питань порядку денного.
У підсумку Архієрейським Собором були ухвалені відповідні постанови, Зокрема, схвалив роботу Предстоятеля Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) й засвідчив йому повну підтримку, підтримав зусилля Української Держави щодо захисту релігійної спільноти і всього суспільства від ворожого іноземного впливу та необхідність законодавчої заборони підлеглості релігійних організацій в Україні релігійним об’єднанням з центром у державі-агресорі.
Собор також ще раз засвідчив, що Православна Церква України відкидає і засуджує вчення «русского міра» як базоване на єретичних засадах етнофілетизму, маніхейства та гностицизму.
Окрім того, було ухвалено запропонований Священним Синодом проект листа до Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія та Святого і Священного Синоду Вселенського Патріархату з проханням звернутися до Кирила Гундяєва з вимогою публічно відректися від лжевчення «русского міра», засудити і відкликати наказ так званого «Всесвітнього російського народного собору», в якому містяться елементи цього лжевчення.
Також, зважаючи на особливу тяжкість, публічність та вперту нерозкаяність злочинів проти Бога, Церкви Христової та людства, вчинених мирянином РПЦ В. Путіним, Архієрейський Собор УПЦ (ПЦУ) засвідчив, що ця особа своїми злочинами і впертим та свідомим нерозкаянням в публічних гріхах сама відлучила себе від Церкви.
Розглянувши всі питання порядку денного, Архієрейський Собор молитвою завершив своє засідання.
10 травня 2024 року, в місті Косів, з ініціативи Косівської районної військової адміністрації, відбувся третій благодійний аукціон на підтримку Збройних Сил України.
З благословення Високопреосвященного Архієпископа Коломийського і Косівського Юліана, в благодійному заході взяли участь: благочинний Косівського благочиння, настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Косів митр. прот. Іван Близнюк та настоятель Храму Різдва Іоана Хрестителя міста Косів і Храму Святого Преподобного Онуфрія Великого села Город митр. прот. Ростислав Близнюк.
На початку благословити захід запросили духовенство. Звертаючись до присутніх, отець Іван Близнюк наголосив на важливості подібних заходів, привітав усіх із Воскресінням Христовим та передав вітання і молитовне благословення від Високопреосвященного Владики Юліана.
Далі слово мали: в. о. голови Косівської районної військової адміністрації Василь Жмендак, директор департаменту фінансів Івано-Франківської ОДА Наталія Кучма та голова ГО «Гуцулія» Ростислав Мартинюк.
На аукціоні експонувалися унікальні витвори мистецтва авторства відомих митців краю, обдарованої учнівської і студентської молоді. Були представлені артоб’єкти з відпрацьованої зброї, коштовних монет та пам’ятних медалей від військових.
За результатами благодійного аукціону було продано 92 лоти, серед яких 5 ікон, підписаних Владикою Юліаном та виручено 740 тисяч гривень, які будуть використані для потреб Збройних Сил України.
10 травня 2024 року, біля скульптурного зображення Матері Божої, яка знаходиться на території Коломийської районної державної адміністрації та районної ради, був відслужений Молебень до Пресвятої Богородиці, приурочений Дню Матері, а також було піднесено особливі молитовні благання за воїнів Української Армії та настання переможного миру в Державі.
На запрошення організаторів, урочисте богослужіння очолив Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Під час Молебню Архіпастирю співслужили: благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк, прот. Василь Юрчук та ієрей Дмитро Гром.
Після відпусту Керуючий Коломийською Єпархією звернувся до присутніх зі словом, у якому зазначив: “…Унікальним є те, що на території Коломийської районної державної адміністрації та Коломийської районної ради – місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, розташоване скульптурне зображення Матері Божої, біля якого завжди чисто, охайно та насаджено квіти. Це свідчить про велику любов до Бога тих, хто тут працює і, найголовніше, тут завжди лунає молитва, як соборна в певні великі й пам’ятні церковні або державні дні, а також особиста молитва, адже кожен працівник, проходячи повз Cвятиню, творить на собі хресне знамення й підносить молитву до Бога”.
“У цьому скульптурному зображенні відкривається Старозавітнє пророцтво про перемогу Спасителя над дияволом, через яке Бог дає надію для людства. Зло буде переможене Спасителем Христом, Який народиться від Діви. Ми живемо в Пасхальний час, коли це пророцтво здійснилося, коли зло, гріх, та прокляття переможені й вічної сили смерті більше не існує”, – наголосив Правлячий Архієрей.
Говорячи про День Матері, який буде відзначатися в неділю, Його Високопреосвященство зазначив, що цей день є особливим, адже Мама є найдорожчою людиною у світі: “Материнська любов є жертовною і справжньою. Матір’ю ми іменуємо нашу Батьківщину, рідну Землю, Церкву й особливо шануємо нашу Небесну Матір – Пресвяту Богородицю. Скільки матерів в часі війни стали сильними заради своїх дітей? Скількі взяли в руки зброю, скільки не опустили рук через втрату рідних, а всі сили й енергію віддають заради підтримки інших”.
Під час богослужіння також молились: Голова Коломийської районної військової адміністрації Любомир Глушков, Голова Коломийської районної ради Іван Угрин, їхні заступники, керівники силових структур району, керівники й працівники структурних підрозділів райдержадміністрації, депутати районної ради, керівники установ, підприємств та організацій району.
7 травня 2024 року, в Світлий Вівторок, Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан, у Соборі Святого Апостола і Євангелиста Іоана Богослова міста Коломиї, звершив урочисту Архієрейську Божественну Літургію.
У притворі Керуючого Коломийською Єпархією зустрів священик Собору прот. Василь Бойчук та запросив очолити торжественне богослужіння.
За святковою Божественною Літургією Архіпастирю співслужили: працівник Єпархіального Управління прот. Василь Бойчук, прот. Василь Кушерський, ієрей Василь Деркач, ієрей Дмитро Гром, протодиякон Антон Трачук та диякон Назар Ягнич.
Після відпусту Архієпископ Юліан виголосив повчальну проповідь, в якій ще раз розповів про подію Воскресіння Христового та її важливе значення для спасіння всього людства.
Далі Його Високопреосвященство подякував отцю Василю і громаді за спільну молитву, привітавши їх із Пасхою Христовою.
Опісля від релігійної громади Собору прот. Василь Бойчук висловив слова подяки Правлячому Архієрею за візит, свято молитви та зворушливі слова проповіді.
На знак синівської любові священик вручив Архіпастирю святу просфору.
9 травня 2024 року, в Світлий Четвер, з нагоди престольного свята, Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Перенесення мощей Святителя Миколая Чудотворця села Барвінків, Верховинського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію, читання Акафіста та Чин Малого освячення води.
Високопреосвященного Владику з короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустріли чисельні парафіяни й гості Храму та, під мелодійний передзвін, провели до Святині.
Перед початком богослужіння Правлячий Архієрей здійснив освячення оновлених та відреставрованих внутрішніх розписів Храму.
Керуючому Коломийською Єпархією за урочистим богослужінням співслужили: настоятель Храму Святих апостолів Петра і Павла села Красноїлля митр. прот. Василь Данильчик; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці селища Верховина митр. прот. Юрій Стефлюк; настоятель Храму Чуда Архістратига Михаїла села Черемошна та Храму Трьох Святителів села Біла Річка митр. прот. Василь Попадюк; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Устеріки прот. Петро Данильчик; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Чорна Річка та Храму Чуда Архістратига Михаїла села Замагора прот. Володимир Максим’юк; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Гринява та Храму Святого Димитрія Солунського села Пробійнівка прот. Ігор Фенчук; настоятель Храму Святого Апостола Андрія Первозванного села Черемошна (присілок Синьківське) та Храму Покрови Пресвятої Богородиці села села Яблуниця (присілок Зарви) прот. Роман Сусак; настоятель Храму Перенесення мощей Святителя Миколая Чудотворця села Барвінків ієрей Юрій Шкіндюк; ієрей Андріан Атаманюк та протодиякон Антон Трачук.
Під час урочистого богослужіння також молились: голова Верховинської районної військової адміністрації Василь Петрович Бровчук, голова Верховинської районної ради Юрій Юрійович Філипчук, голова Білоберізької територіальної громади Дмитро Іванович Іванюк та в. о. директора Івано-Франківської філії компанії “Газмережі” Іван Юрійович Шкіндюк.
Після відпусту Його Високопреосвященство звернувся до присутніх зі словом повчальної проповіді, в якій зазначив: “…Сьогодні повнота нашої радості не є такою, якою б мала бути в ці Пасхальні дні, адже ми терпимо важкі випробовування повномасштабною війною, коли гинуть кращі сини й доньки нашої землі, коли роз’єднуються сім’ї, люди вимушено покинули свої рідні домівки та коли ворог нищить все, що століттями будували українці…Наша радість сьогодні не є повноцінною, проте ніч не може тривати вічно й після бурі настає спокій і тиша, а зима перемагається весною. Всемилостивий і Всещедрий Господь, Який торкається долі різних народів, торкається долі кожної людини. Він є наш Люблячий Батько, Який обов’язково визволить нас від великого терпіння, яке ми сьогодні переживаємо…”
“Ми дякуємо Господу, що маємо можливість на третьому році повномасштабної війни зібратися у цьому старовинному Храмі, на своїй рідній землі, своєю рідною мовою та, дотримуючись наших батьківських традицій, прославляти Воскреслого Христа Життєдавця… Особливо ми дякуємо нашим воїнам – захисникам і захисницям, які мужньо стоять на захисті нашої землі й нашого народу. Дякуємо й тут присутнім воїнам, які сьогодні мають можливість разом зі своїми сім’ями возвеличувати ВоскрсінняХристове… Як Господь після Свого Воскресіння явився учням і промовив: “Мир вам”, так і сьогодні кожен із нас хоче почути ці слова Спасителя про мир. Але пам’ятаймо, що мир, який приніс Господь у цей світ, починається з нас особисто, з наших сердець, з відносин у сім’ях та нашого спілкуванняз іншими. Якщо ми з мирним серцем будемо ставитись до всього творіння Божого, тоді мир запанує всюди та прийде в нашу Державу”, – наголосив Архіпастир.
Також Високопреосвященний Владика привітав настоятеля та релігійну громаду Храму із престольним святом та оновленням Святині.
Далі, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Правлячий Архієрей нагородив ієрея Юрія Шкіндюка – Медаллю Святого Великомученика Юрія Переможця, Шкіндюка Івана Юрійовича – Медаллю “Хрест свободи”, а Сливчука Едуарда Васильовича – Медаллю “За жертовність і любов до України”. Благословенними Митрополичими Першосвятительськими Грамотами Владика Юліан нагородив релігійну громаду Храму та Бельмегу Любомира Володимировича.
Подяки Єпархіального Управління із рук Архіпастиря отримали: Форгіль Іван Васильович та Максим’юк Микола Миколайович.
Владика Юліан також подякував отцю настоятелю за запрошення, відзначивши, що за короткий період свого перебування настоятелем Храму та, не зважаючи на те, що його адміністрування припало на час великих випробувань, він багато потрудився та має вагомі здобутки.
У свою чергу ієрей Юрій Шкіндюк висловив щиру вдячність Архієрею за візит, величне свято молитви, мудрі слова повчання, нагороду й вручив святу просфору та букет троянд.
Завершилось урочисте богослужіння Уставним Многоліттям, Чином Малого освячення води та Хресним ходом довкола Храму.
6 травня 2024 року, в Світлий Понеділок, з нагоди престольного свята, 180-ліття Святині та 25-ліття настоятельства митр. прот. Василя Мізюка, Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан із Архіпастирським візитом відвідав Храм Воскресіння Христового села Жукотин, Отинійського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію, читання Акафіста, Чин Малого освячення води та здійснив освячення пам’ятної дошки з нагоди Ювілею Святині.
Правлячого Архієрея з короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустріли діти, парафіяни й гості Храму та, під мелодійний передзвін, провели до Святині.
У притворі Високопреосвященного Владику Юліана зустрів настоятель Храму митр. прот. Василь Мізюк та запросив очолити торжественне богослужіння.
За урочистою Божественною Літургією Керуючому Коломийською Єпархією співслужили: благочинний Коломийського міського благочиння, клірик Кафедрального Собору Преображення Господнього міста Коломиї, настоятель Храму Воскресіння Христового села Жукотин, Отинійського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; митр. прот. Михайло Мізюк (Івано-Франківсько-Галицька Єпархія); настоятель Храму Різдва Христового села Малий Гвіздець та Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Загайпіль, Коломийського благочиння митр. прот. Петро Фурик; настоятель Храму Архістратига Михаїла села Вікно, Городенківського благочиння митр. прот. Мирослав Ніньовський; митр. прот. Микола Гелетюк (Івано-Франківська Єпархія); настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Ліски, Отинійського благочиння митр. прот. Михайло Човган; клірик Кафедрального Собору Преображення Господнього міста Коломиї, настоятель Храму Архістратига Михаїла села Торговиця, Отинійського благочиння митр. прот. Тарас Мойсюк; настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Михалків, Отинійського благочиння прот. Василь Табачнюк; керівник прес-служби Коломийської Єпархії, настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Гвіздець, Коломийського благочиння прот. Віталій Козак та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту Архієпископ Юліан звернувся до присутніх зі словами зворушливої проповіді, в якій зазначив: “ …Сьогодні весь український народ та кожен із нас переживає важкі моменти та страшні часи надлюдських випробувань. Попри сльози, страждання, втрати й страхи ми сьогодні маємо велику духовну радість та відчуваємо особливу благодать, яка є від Господа, адже дочекалися найвеличнішого свята – свята перемоги добра над злом, любові над ненавистю, світла над темрявою та життя над смертю. Сьогодні світло, яке колись засяяло з Гробу Господнього розсіює темряву зла й вона зникає, оскільки ніщо не може зупинити всеперемагаючої сили Воскреслого Христа Життєдавця…”.
“…Зранені душею ми часто хочемо знайти місце, де наша душа знайде мир і спокій. Таким місцем є Храм Божий, в якому ми, збираючись разом на рідній землі, молячись своєю рідною мовою та дотримуючись наших традицій і звичаїв, прославлявляємо Воскреслого Христа Життєдавця…
…Сьогодні історичний момент, адже цього року Вашій Святині виповнилось 180 років. Цей Храм пережив дуже багато подій: дві світові війни, безбожну владу, проте вистояв, переміг і сьогодні торжествує. Богоборців, які у свій час хотіли його знищення, давно вже немає, адже ті, хто повстають проти Бога, світла й правди, приречені на загибіль”, – наголосив Правлячий Архієрей.
“Цього дня наша молитва також лине за мир на нашій землі. Ми молимось, щоб усі наші захисники й захисниці – наші відважні воїни повернулися до своїх домівок й віримо, що через Пасху Христову, через перемогу нашого Спасителя, Його Світло й Божественну Любов ми об’єднані з воїнами, що в окопах на Сході України, тими, хто перебуває далеко за межами своєї рідної землі й шукає десь прихистку в чужих країнах та навіть з тими, хто давно відійшов у вічність, адже у цьому древньому й намоленому Храмі відчувається безперервний зв’язок поколінь”, – підкреслив Його Високопреосвященство.
Опісля Архіпастир привітав настоятеля та релігійну громаду Храму із престольним святом, 180-літтям Святині та 25-літтям перебування на посаді настоятеля Храму.
Звертаючись до отця-настоятеля митр. прот. Василя Мізюка, Архієрей зазначив, що він є особливим священнослужителем: “Бажання навчатись, розвиватись й удосконалюватись – це ті рушійні сили, які ніколи не покидали отця Василя. Парафіяни настільки люблять і шанують його, що він став немовби членом їхніх родин”.
Керуючий Коломийською Єпархією подякував отцю-благочинному за довголітнє вміле адміністрування Коломийського міського благочиння та увіреної парафії, звернувши увагу на його постійну активність, вимогливість до себе та прагнення до досконалості.
Далі, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Правлячий Архієрей нагородив релігійну громаду Храму Благословенною Митрополичою Першосвятительською Грамотою, настоятеля Храму митр. прот. Василя Мізюка – Медаллю “Хрест Свободи”, а благодійника і доброчинця парафії Козоріза Олега Васильовича – Медаллю “За жертовність і любов до України”.
Подяками Єпархіального Управління Архіпастир нагородив: братство Храму, сестринство Храму, церковний Хор Храму, голову Коршівської ОТГ Савчука Ярослава Богдановича, старосту села Жукотин Ніньовську Ольгу Федорівну, директора Жукотинської гімназії Бойчук Лесю Василівну та паламаря Храму Триногу Василя Івановича.
У свою чергу настоятель Храму митр. прот. Василь Мізюк висловив вдячність Архієпископу Юліану за візитацію, високу нагороду, щиру молитву, мудрі слова повчання та вручив святу просфору та букет білих троянд.
Після уставного Многоліття, на церковному подвір’ї, було звершено Чин Малого освячення води та здійснено освячення пам’ятної дошки з нагоди Ювілею Святині.
Завершилось урочисте богослужіння Хресним ходом довкола Храму та спільною світлиною.
З 28 квітня по 2 травня 2024 року, відбулась поїздка волонтерів Благодійної організації “Безстрашні волонтери 2022” до українських воїнів, які захищають нашу Державу від російських окупантів.
З благословення Високопреосвященного Архієпископа Коломийського і Косівського Юліана разом з волонтерською групою, вчергове, до наших воїнів вирушив настоятель Храму Святого Архістратига Михаїла села Глушків, Городенківського благочиння митр. прот. Іван Теремко.
Пасхальні гостинці, гуманітарну допомогу та спорядження для наших захисників цього разу зібрали: команда волонтерів Благодійної організації “Безстрашні волонтери 2022” на чолі із директором Віталієм Срайчуком; волонтери Благодійної організації “Віче” з Латвії під керівництвом Богдана Тимківа; парафіяни Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Чернятин разом із настоятелем митр. прот. Михайлом Гуменяком; парафіяни Храму Архістратига Михаїла села Глушків разом із настоятелем митр. прот. Іваном Теремком та підприємці й благодійники Городенківської громади.
Волонтерами було доставлено пасхальні гостинці, дрони, сотні упаковок із продуктами харчування, одягом, ліками, засобами гігієни, а також маскувальні сітки, протигази й інше спорядження.
Під час відвідин військових отець Іван освячував пасхальні гостинці, сповідав та причащав Святими Дарами українських воїнів, проводив спільну молитву й духовні бесіди з нашими захисниками та місцевими жителями, а також передавав слова підтримки, вітання і молитовне благословення від Високопреосвященного Владики Юліана.
26 квітня 2024 року, біля Каплиці «Чорнобильський Спас», в місті Коломия, відбувся поминальний захід по вшануванню пам’яті жертв Чорнобильської трагедії та всіх українських воїнів, які героїчно загинули, захищаючи Українську Державу від російських окупантів.
З благословення Високопреосвященного Архієпископа Коломийського і Косівського Юліана, в пам’ятному заході взяли участь: працівник Єпархіального Управління прот. Василь Бойчук, ієрей Дмитро Гром та протодиякон Антон Трачук.
Поминальний захід розпочався із покладання квітів представниками влади до пам’ятної знаку.
Далі духовенство відслужило Панахиду за загиблими ліквідаторами та захисниками України.
На поминальному богослужінні також молились: голова Коломийської районної військової адміністрації Любомир Глушков; Коломийський міський голова Богдан Станіславський, керівники й працівники структурних підрозділів Коломийської міської та Коломийської районної рад.
Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним
Коломийської Єпархії
Української Православної Церкви
(Православної Церкви України)
Дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!
З волі Божої, Його безмежної та невимовної любові, дивного і незбагненного Промислу, в цей особливий час ми знову удостоїлися, з неймовірною радістю й духовним трепетом, святкувати головну подію в історії людства – Світле Христове Воскресіння.
Церква-Мати в турботі про своїх возлюблених дітей, ведучи дорогою Великого посту, для духовної користі спонукала нас розмірковувати і співпереживати стражданням Христовим, йти з Ним поруч Хресною дорогою. На Голгофу разом із нами йшли особливі святі, про яких Церква згадує в часі святих днів Чотиридесятниці. Їх приклад навернення до Бога, покаяння, духовного подвигу й обоження спонукав і нас заглянути в глибини власної душі, побачити морок гріховності, пережити покаянний настрій і в очищенні благально звернутися до Бога про помилування. Подвиг святого посту доповнювався чашею випробувань, які ми несемо вже третій рік поспіль, – тягарем війни.
З початком повномасштабного вторгнення агресора на нашу рідну землю ми пережили страх і розгубленість, які пізніше переросли в бажання самовіддано боронити Батьківщину, захищати свої сім’ї та родини, своїх дітей – це нас згуртувало, об’єднало, зробило сильнішими. Повномасштабна та жорстока війна, тривалістю понад два роки, здається цілою вічністю. Вона нас усіх змінила. Війна не тільки знищує матеріальні надбання, забирає життя – вона руйнує людські душі. Війна відкрила істинну природу людини, яка часто у комфорті маскувалася. В горнилі війни згорає все несправжнє, все штучне, людина залишається такою, якою є, – дуже часто немічною, слабкою, безпорадною. Особливо це проявляється в нашій духовній боротьбі з гріхом. Відчуття духовної убогості та безсилля у протистоянні зі злом може привести нас до розпачу і зневіри. І тоді, коли людина приходить до цієї межі, настає Воскресіння. Наше спасіння часто перебуває на краю відчаю і безмежного океану Божественної любові. Одні бачать у Хресті Господньому знаряддя смерті, інші – символ Божої любові та нашого відродження. На Хресті помирає Боголюдина, але через Хрест і смерть приходить визволення від гріха і прокляття та дарується вічне життя всьому роду людському.
Святі вказують нам йти за Христом у часі Великого посту, але ще з більшим переконанням вони вчать нас усіма силами свого людського єства долучитися і пережити радість Його Воскресіння. Ми не відсторонені спостерігачі, а учасники цього Таїнства, ми причетні до цього торжества, все, що відбулося майже дві тисячі років тому в Єрусалимі – відбулося заради нас. Чи була хоча б мить, від часу створення світу, коли б Господь залишав своє творіння напризволяще, коли б Його Любов ставала меншою? Ніколи! Ми народжені Любов’ю Божою, людство ведене в усі часи та епохи цією Любов’ю. Христос – втілена Любов Божа, викупив нас від гріха і смерті та дарував вічне, блаженне життя. У Воскресінні Христовому людській душі дарується повнота радості. Блаженство від того, що ми возлюблені Богом. Що ради нашого спасіння Він прийняв людську плоть, ставши подібним до нас в усьому, крім гріха. Він нас вчив, творив чудеса, дарував радість і надію на спасіння.Убиті горем жінки-мироносиці на світанку, з невимовним тягарем на серці, йшли до Гробу свого Божественного Вчителя, щоб намастити Його Святе Тіло пахучим миром, виконавши останні обряди над покійником. І саме біля гробу жінки отримують від ангелів радісну звістку про Воскресіння Христове. Слова, відлуння яких не стихає уже дві тисячі років! Невипадково новину про Воскресіння Господа людство отримало на світанку. Світанок завжди дарує надію на новий день. Пасха -–Новий День, дарований Христом. Не звичайний день земного життя людини з його клопотами, турботами, втомою та планами на майбутнє. День вічності, в який ми входимо своїм безсмертям, дарованим нам Богом уже тут, на землі, в часі Пасхального Таїнства.Ми віримо, що незабаром закінчиться ніч війни і прийде світанок нашої перемоги. Перші промені сонця, які народжуються з Гробу Спасителя, вже проглядаються на горизонті нашої історії. Ніщо не зможе зупинити схід Сонця, ніщо не може завадити його могутності, яка несе людству світло правди та життєдайне тепло любові.Історія спасіння людства записана не тільки на сторінках Святого Письма; для віруючої душі відчуття вічності записане в її серці. Віра – це унікальний, дарований Богом духовний орган пізнання, але не матеріального видимого світу, а світу духовного, божественного. Жоден людський розум, у всій своїй потузі й величі, не може дійти до пізнання Божественної Істини. Не підносячись до висот людського міркування людина наближається до Божественних речей, а сходженням у глибини свого серця. Там людина зустрічає саму себе справжню, там відбувається найбажаніша і найважливіша зустріч людини – зустріч з її Творцем.У цей Великий День ділюся світлою Пасхальною радістю з нашими незламними воїнами-захисниками, які продовжують мужньо, жертовно і самовіддано, ціною власного життя та здоров’я, боронити нашу рідну землю. Глибоко проникнуті любов’ю до своїх рідних, до своєї Батьківщини, серця наших воїнів відчувають, що їх подвиг не заради якоїсь мінливої політичної ідеології, а задля збереження дару життя. З великою вдячністю схиляємо перед нашими захисниками і захисницями свої голови і просимо в Господа, щоб дух незламності не покидав їх, а сила Божа завжди була з ними і допомагала їм у всьому.Вітаю з Пасхою і складаю щиру подяку волонтерам та всім людям доброї волі, які в різний спосіб допомагають нашим воїнам, самовідданим медикам, працівникам силових структур, рятувальникам, пожежникам та кожному, хто сумлінно виконує свій суспільний обов’язок перед Державою і народом у цей особливо складний час.Огорнімо своєю любов’ю сім’ї та родини наших воїнів, які чекають на повернення своїх рідних. Особливо підтримаймо тих, хто втратив у пеклі війни своїх найрідніших. Жодна перемога вже не поверне їм повноти радості, бо з рідною людиною помирає частинка їх серця. Нехай Розрадником для них стане Сам Бог, який обіцяє, що втрата близьких – це тимчасова розлука, і у Воскресінні ми всі знову зустрінемось. Ми молимось за наших загиблих воїнів, бо віримо, що вони, отримавши вічність у блаженному житті через власний подвиг мучеництва, стали молитвениками за всіх нас, хто ще на мить залишається тут, на землі.Не забуваймо поранених, не покидаймо їх у біді наодинці, адже ранами їхніми зцілюється наша нація, ранами їхніми зцілюється сучасний світ. Сам Христос Спаситель, після Свого Воскресіння, носить на Собі рани від Хреста – вічні, видимі знаки любові Божої до Свого творіння.Підтримаймо і наших братів та сестер тимчасово переміщених, які, втративши все, не мають втратити нашої любові й підтримки. Даймо їм відчути, що ми – одна велика українська сім’я, у нас один Бог, одна віра, одна славна історія, а тепер – одне горе та випробовування, яке ми разом переживаємо, а також одне бажання на всіх: щоб Україна перемогла в цьому протистоянні зі злом, стала процвітаючою Державою в сім’ї інших європейських держав, мирною домівкою для наших майбутніх поколінь.
Ми віримо, що війна невдовзі закінчиться, що на нашу багатостраждальну землю прийде довгоочікуваний мир. Лише назавжди залишаться незагойні рани війни, як рани на Тілі Воскреслого Спасителя, – вічні ознаки жертовної Христової Любові.Нехай наша Пасхальна радість, втілившись у слова молитви, лине сьогодні до нашого Спасителя: «Воскреслий Господи, Ісусе Христе, дякуємо Тобі за те, що Ти пережив заради нашого спасіння страшні муки, розп’яття і смерть. Славимо Твоє з мертвих триденне Воскресіння і дякуємо за дар вічного життя! Молимо у час надлюдських випробувань, які випали на долю нашого народу: допоможи нам, зціли наші зранені душі і серця та воскреси Батьківщину нашу –Україну»!Воістину Христос Воскрес!+ ЮліанАрхієпископ Коломийський і КосівськийПасха Христова м. Коломия 2024 рік
