З волі Божої, Його милосердя і благодаті, ми знову сподобилися святкувати Пасху Христову! Знову весна, відродження, пробудження природи, мертвий холод зникає через сонячні промені світла, які підіймаються все вище і вище, через всепроникаюче животворче тепло. Це символи Воскресіння, які закладені в саму природу і духовна людина може їх бачити, відчувати. Ці символи укріплюють нашу віру, дають нам надію і впевненість.
Сонцем, яке підіймається над горизонтом людської історії, є наш Христос, Воскресіння Якого ми сьогодні святкуємо. Він Воскрес із мертвих і Своїм Воскресінням осяяв увесь Всесвіт, даруючи людству вічне життя. Він – весна нашої душі, Він – наша дорога і правда, і життя, Він – наша надія і впевненість, сучасне і майбутнє, Він є наше все, а ми – Його возлюблені діти.
Люди прославляють Його Воскресіння з року в рік, і завжди з новими переживаннями в своїй душі, радісними окликами: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» І ангельський світ у цей святий день долучається до цієї незбагненної і величної радості. Радіє небо і земля, радіє все людство, радіє сама природа незбагненному чуду любові Божої.
О, з якою неймовірною світлою радістю, якими надзвичайними духовними гімнами прославляли Воскреслого Христа люди святого життя! А головне, вони прославили Його в собі, бо як безмежні простори небес, так і безмежною є глибина людської душі. Хочеш побачити Воскреслого Бога, очистившись від гріха, – заглянь у власну душу, і ти Його там побачиш. Як колись людина носила у собі смертність, так після Воскресіння Христового людина носить у собі зачатки вічного життя. Воскресіння наблизило нас до Бога. У Воскресінні, по благодаті, ми стаємо вічними, – як вічним є наш Бог за Своєю природою.
У час випробувань Господь по-особливому перебуває серед нас. Бог у стомленому і заклопотаному погляді медика, який рятує пораненого воїна. Бог у посмішці бойового товариша, який вирушає на завдання, в обіймах рідних, які зустрічають або проводжають дорогу для себе людину. Господь перебуває у тому, хто, долаючи власний страх, стає взірцем мужності для інших, хто, стримуючи власні сльози, спонукає посміхнутися засмучених, хто, втрачаючи останні сили, наповнює силою немічних. Бог у тих, хто прагне, за словами апостола Павла, стати всім для всіх, хто допомагає нести тягарі іншого.
Гріх викривив людську природу. Найвищий прояв цієї спотвореності – війна. Хоча, сам диявол засіває в серце людини насіння зла, війна має свої обличчя. Вона спотворила загальноприйнятий людський порядок, до якого ми так звикли. Батьки хоронять своїх дітей. Чоловіки, на плечі яких покладена основна турбота і піклування про свої сім’ї, вирушають на фронт. Багато молодих дівчат, замість того, щоб стати матерями і пригортати до грудей своїх немовлят, міцно притискають до себе зброю, нарівні з чоловіками воюючи на передовій. Діти втратили своє дитинство і вмить подорослішали… Саме у цей світ, спотворений і викривлений гріхом, приходить Господь, щоб оновити його, щоб визволити людину з гріховного ярма, щоби спотворене отримало божественний порядок.
Вшановуючи наших героїв, які перебувають на фронті, не забуваймо про воїнів тилу. Сьогодні кожен із нас – воїн, коли докладає максимум зусиль для перемоги, коли особисто намагається долати цю гріховну спотвореність, намагається залишатися людиною і християнином. Війна торкнулася всіх без винятку. Кожен на своєму місці, немов на фронті, з відповідальністю і мужністю виконує покладений обов’язок заради спільної мети – перемоги. Це не формальність, пов’язана з особливостями професії чи покликання, – це обов’язок, про який говорить наше серце, обов’язок, до якого спонукає любов.
Ми всі так прагнемо перемоги, хоча Христос Своїм Воскресінням уже дарував нам найбажанішу і найвищу перемогу – перемогу над гріхом, прокляттям і смертю. Усвідомлення цього дає нам неймовірну радість, мир і незгасаючу надію. У цьому стані відкриваються інші життєві орієнтири, наміри та цілі. Ми стаємо співпричасниками Воскресіння Христового. Пасха Христова – подія, яку ми переживаємо знов і знов, і завжди по-новому. Ця блага звістка, немов промінь надії, дає сили та просвітлює очі, щоб бачити у Воскреслому Господі власну перемогу над силами темряви. Воскреслий Христос показує нам, що Бог вислуховує всі наші молитви, Він поспішає із визволенням до тих, хто щоденно стоїть на сторожі молитви за Україну, промовляючи до нас воскреслим вітанням: «Мир вам»! У нашій боротьбі черпаймо від Воскреслого Христа сили, щоб зберегти нашу людяність і наше християнське серце від отрути ненависті, гніву та злоби, щоб у протистоянні з нелюдами не уподібнитися їм. І тоді Господь, що подолав смерть, подарує нам перемогу над ворогом, і в нашій Україні запанує довгоочікуваний мир!
З нагоди світлого свята Воскресіння Христового вітаю всіх священнослужителів нашої Єпархії, представників влади, воїнів Збройних Сил та добровольчих батальйонів, волонтерів і всіх, хто захищає нашу країну. Нехай Благодать Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, Його Любов і батьківське благословення завжди перебувають з усіма нами! Амінь.
15 квітня 2023 року, Преосвященний Владика Юліан разом із Коломийським міським головою Богданом Станіславським із Пасхальними гостинцями відвідали наших захисників, які несуть своє служіння на Коломийщині.
Преосвященний Єпископ Юліан здійснив освячення великодніх пасок для наших захисників, які були надані міським головою Богданом Миколайовичем та громадою Храму Різдва Пресвятої Богородиці селища Гвіздець.
На завершення освячення Владика Юліан звернувся до наших мужніх захисників зі словами привітання: “Дорогі наші воїни-захисники ! Вітаю вас із прийдешнім Святом Воскресіння Христового. Бажаю, щоб Світло від Воскреслого Спасителя світу укріплювало вашу мужність та силу задля боротьби та перемоги нашого народу. Нехай Господь – Переможець смерті та темряви оберігає кожного із вас та благословить вам в швидкому часі повернутись до рідних домівок, а нашу рідну землю наповнить довгоочікуваним справедливим миром ”.
Також зі словами вітання звернувся Коломийський міський голова Богдан Станіславський, який подякував мужнім захисникам за подвиг в захисті нашої Держави та привітав із Світлим Христовим Воскресінням.
Владику Юліана під час відвідин військовослужбовців супроводжував завідувач канцелярії Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин.
15 квітня 2023 року, Преосвященний Владика Юліан разом із Коломийським міським головою Богданом Станіславським із Пасхальними гостинцями відвідали воїнів, які проходять лікування у закладах медицини міста Коломиї.
Спочатку Єпископ Юліан побував у комунальному некомерційному підприємстві “Коломийська центральна районна лікарня” Коломийської міської ради. Перед тим, як провідати в палатах військовослужбовців, Його Преосвященство та міський Голова Богдан Станіславський поспілкувались із директором медичного закладу Андрієм Кошкіним, медпрацівниками та медперсоналом.
Далі Преосвященний Єпископ Юліан здійснив освячення великодніх пасок для наших захисників, які були надані міським головою Богданом Миколайовичем і громадами: Кафедрального Собору Преображення Господнього міста Коломиї та Храму Різдва Пресвятої Богородиці селища Гвіздець.
Далі Керуючий Коломийською Єпархією відвідав палати та поспілкувався із військовослужбовцями, подякував їм за подвиг в захисті нашої Держави та привітав із Світлим Христовим Воскресінням.
Після відвідин лікарні Єпископ Юліан побував у комунальному некомерційному підприємстві “Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради”.
В супроводі директора медичного закладу Володимира Федоришина та міського голови Богдана Станіславського Владика Юліан поспілкувався із медпрацівниками та персоналом, відвідав військовослужбовців, привітав їх зі святом та разом з міським головою вручив пасхальні гостинці.
Владику Юліана під час відвідин медзакладів супроводжував завідувач канцелярії Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин.
11 квітня 2023 року, в залі засідань Єпархіального управління, під головуванням Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, відбулась спільна нарада Єпархіального відділу у справах сім’ї, молоді та катехизації і відділу по взаємодії з навчально-освітніми та виховними закладами.
У роботі зборів взяли участь: керівник Єпархіального відділу у справах сім’ї, молоді та катехизації прот. Петро Данильчик; заступник керівника відділу у справах сім’ї, молоді та катехизації прот. Ігор Івасютин; заступник керівника Єпархіального відділу по взаємодії з навчально-освітніми та виховними закладами прот. Любомир Петришин; працівник Єпархіального відділу у справах сім’ї, молоді та катехизації прот. Володимир Молявчик; працівник інформаційно-видавничого відділу Єпархії, викладач Катехитичної школи “Діти Божі” Кафедрального Собору Преображення Господнього міста Коломиї ієрей Василь Деркач та викладач Катехитичної школи “Діти Божі” Кафедрального Собору Преображення Господнього міста Коломиї ієрей Дмитро Гром.
Після спільної молитви Владика Юліан розпочав засідання, окресливши хід роботи зборів.
На нараді здійснювалась підготовка до проведення у травні цього року християнської інтелектуальної вікторини “Об’єднані Богом” cеред команд катехитичних шкіл Коломийської Єпархії. Також ішла мова про проведення чергових засідань Просвітницької платформи “Істина”.
На засіданні було розподілено організаційні обов’язки між учасниками та узгоджено поточний план проведення даних просвітницьких заходів.
Також визначено, що до 1 травня цього року потрібно зареєструвати команди у складі 7 дітей (вік учасників від 9 до 15 років). Контактні особи: прот. Петро Данильчик, www.pravmolod.com, тел. 096 126 89 19, e-mail: SkelyaDan@gmail.com; kolomolod@ukr.net; прот. Ігор Івасютин, тел. 068 246 50 60.
На завершення Єпископ Юліан побажав усім присутнім плідних успіхів та подав своє архіпастирське благословення.
11 квітня 2023 року, у Великий Вівторок, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, звершив Літургію Ранішосвячених Дарів Святителя Григорія Двоєслова.
На Малому вході, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, до Дня Святої Пасхи Христової, Преосвященний Владика Юліан вручив високі богослужбові нагороди духовенству Коломийської Єпархії.
Правом носіння Палиці Архіпастир нагородив священика Храму Святителя Миколая Чудотворця села Чортовець, Городенківського благочиння прот. Володимира Молявчика.
В сан Протоієрея Його Преосвященство возвів: настоятеля Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського села Лісна Велесниця, Надвірнянського благочиння ієрея Володимира Солоджука та клірика Коломийської Єпархії ієрея Тараса Стефурака.
Наперсним Хрестом Правлячий Архієрей нагородив клірика Коломийської Єпархії ієрея Василя Деркача.
Право носіння Камілавки отримали: настоятель Храму Введення в Храм Пресвятої Богородиці села Молодилів, Отинійського благочиння ієрей Петро Дем’яник та настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці присілку Синиці, селища Верховина ієрей Василь Миронюк.
Набедрениками Керуючий Коломийською Єпархією нагородив: клірика Коломийської Єпархії ієрея Костянтина Голея та настоятеля Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського села Ковалівка, Печеніжинського благочиння ієрея Андріана Ужитчака.
Окрім нагороджених священнослужителів за Божественною Літургією Архіпастирю співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; митр. прот. Тарас Мойсюк; митр. прот. Володимир Озарчук; ієрей Дмитро Гром; протодиякон Антон Трачук та диякон Назар Ягнич.
Після відпусту Архієрей виголосив повчальну проповідь, в якій також привітав духовенство із отриманням богослужбових нагород, побажавши і надалі звершувати своє служіння у святості й непорочності, спасаючи власні душі та душі ввіреної їм від Бога пастви.
Преосвященний Владика зауважив, що сьогодні священнослужителі здійснюють своє служіння у надзвичайно складний час, пов’язаний із війною та повсюдним згасанням віри серед людей.
“Не забувайте, що з Вами Бог і ви є Його служителями. Окрилені Духом Божим із достоїнством несіть своє служіння, піднімаючись над суєтою цього світу і долаючи спокуси, які траплятимуться на вашому шляху, – наголосив Архіпастир.
Далі від імені присутнього духовенства прот. Володимир Солоджук висловив вдячність Преосвященному Владиці Юліану за нагородження.
Після завершення богослужіння, у приміщенні Єпархіального Управління, нагородженому духовенству були вручені грамоти про отримання ними богослужбових нагород.
Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 11 квітня 2023 року у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі звершив освячення 3 тисяч пасок, які з нагоди світлого Христового Воскресіння буде доправлено до воїнів – захисників України.
Разом з Предстоятелем автокефальної Української Православної Церкви молилися архієпископ Вишгородський Агапіт, військовослужбовці Національної гвардії України, капелани ПЦУ та представники благодійного фонду «Мир майбутньому», які посприяли задля здійснення цього заходу.
«Ми молимося за наше доблесне військо і хочемо через ці паски поділитися Великодньою радістю з нашими захисниками. Ми прагнемо, щоб вони відчули, що про них не забувають. Дякуємо всім, хто долучається до цієї доброї справи. Через згуртованість ми неодмінно переможемо, бо ми захищаємо тих, кого любимо, і Господь благословляє нашу справедливу боротьбу», – зазначив Митрополит Епіфаній.
10 квітня 2022 року, у Великий Понеділок, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, звершив Літургію Ранішосвячених Дарів Святителя Григорія Двоєслова.
На Малому вході, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, до Дня Святої Пасхи Христової, Преосвященний Владика Юліан вручив високі богослужбові нагороди духовенству Коломийської Єпархії.
Право носіння Митри отримали: настоятель Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського села Берем’яни, Коломийського благочиння прот. Василь Петльоха; настоятель Храму Святого Великомученика Юрія Переможця села Голови та Храму Святого Пророка Іллі присілку Шкирівський, села Голови, Верховинського благочиння прот. Юрій Атаманюк; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Семаківці, Городенківського благочиння прот. Андрій Дмитрук; настоятель Храму Архістратига Михаїла села Гвізд, Надвірнянського благочиння прот. Любомир Траско; настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Трач, Косівського благочиння прот. Василь Понайда та настоятель Храму Архістратига Михаїла села Корнів, Городенківського благочиння прот. Василь Барчинський.
Хрестом з оздобами Правлячий Архієрей нагородив: священика Храму Святителя Миколая Чудотворця села Чортовець, Городенківського благочиння прот. Василя Калина; настоятеля Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Михалків, Отинійського благочиння прот. Василя Табачнюка; настоятеля Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Чехова, Коломийського благочиння прот. Степана Вінтоняка; настоятеля Храму Архістратига Михаїла села Виноград, Городенківського благочиння прот. Івана Мороза; настоятеля Храму Святого Великомученика Юрія Переможця присілку Заверх, села Білоберізка, Верховинського благочиння прот. Ігоря Кисилейчука; керівника прес-служби Коломийської Єпархії, настоятеля Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Гвіздець, Коломийського благочиння прот. Віталія Козака.
Окрім нагороджених священнослужителів за Божественною Літургією Архіпастирю співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; ієрей Василь Деркач, завідувач канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин; ієрей Дмитро Гром; протодиякон Антон Трачук та диякон Назар Ягнич.
Після відпусту Єпископ Юліан виголосив повчальну проповідь та привітав духовенство із отриманням найвищих богослужбових нагород. Архіпастир відзначив вагомі досягнення священнослужителів в пастирському служінні та побажав, з Божою допомогою, ще більш плідного й ревного служіння Церкві Христовій та побожному українському народові, наголосивши, що найбільшою нагородою, до якою повинен прагнути кожен християнин є Царство Небесне.
Далі від імені присутнього духовенства митр. прот. Андрій Дмитрук висловив вдячність Преосвященному Владиці Юліану за нагородження.
Після завершення богослужіння, у приміщенні Єпархіального Управління, нагородженому духовенству були вручені грамоти про отримання ними богослужбових нагород.
6 квітня 2023 року, в конференц-залі ТРК “GALERIA KORZO” міста Коломиї, з ініціативи голови Коломийської районної військової адміністрації Любомира Глушкова, відбувся благодійний аукціон на підтримку Збройних Сил України, зокрема для воїнів 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
На запрошення організаторів, в урочистому заході взяв участь Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Благодійний захід розпочався хвилиною мовчання за загиблими захисниками України та мирними українцями, які були жорстоко вбиті російськими окупантами.
Далі благословити захід запросили духовенство. У своєму слові Преосвященний Владика Юліан зазначив, що ніхто з українців не може бути осторонь цієї війни, кожен із нас є воїном і на своєму місці, в міру своїх сил, можливостей, талантів, долучається до спільної перемоги.
На передодні великого християнського свята – Благовіщення Пресвятої Богородиці, Його Преосвященство побажав, щоб ми всі, в скорому часі, почули добру вістку, яка б сповістила нам про перемогу над російським окупантами та про настання справедливого миру.
На завершення свого виступу Архієрей подякував нашим воїнам за мужній подвиг, волонтерам – за їхню активність, а організаторам та учасникам – за благодійний захід.
Після цього до присутніх звернувся голова Коломийської районної військової адміністрації Любомир Глушков, який також нагородив двох волонтерів ГО “Фонд підтримки гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”: Олександра Чемериса та Мар’яну Мацьків Подяками Коломийської РВА.
Далі розпочався аукціон, на якому було представлено 40 різноманітних лотів.
Преосвященний Владика Юліан надав для аукціону унікальний лот, який було куплено за 110 тисяч гривень.
За підсумками аукціону було зібрано понад один мільйон гривень, які у подальшому будуть використані для потреб Збройних Сил України.
Преосвященного Владику на урочистому заході супроводжували: керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак та протодиякон Антон Трачук.
Радість благовіщення, свободу знамення, з рабства звільнення сповіщає ангел Діві. Ангел з Дівою говорить, але не так, як колись бесідував з жінкою змій у раю. У шостий. — каже євангеліст, — місяць посланий був ангел Гавриїл від Бога до Діви, зарученої мужеві. Посланий був Гавриїл, аби цілому світові спасення благовістити. Посланий був Гавриїл, несучи підпис Адамового поклику. Посланий був Гавриїл до Діви, щоб безчестя жіноче на честь перетворити. Посланий був Гавриїл, аби чесному Женихові спочивальню приготувати. Посланий Гавриїл до Діви, зарученої Йосифові, але береженої для Сина Божого. Посланий безплотний до Діви чистої. Посланий був вільний від гріха до тої, що не пізнала тління. Посланий світильник пресвітлий, сповіщаючи сонце правди. Послана була ранкова зоря, яка йде перед світлом дня. Посланий Гавриїл, щоб сповістити про Того, Хто в лоні Отчому є і на руках матері спочиває. Посланий Гавриїл, щоб показати Того, Хто на престолі сидить і у вертепі лежить. Посланий воїн, проголошуючи Цареву таємницю, таємно вірою пізнавану, цікавістю ж не віднайдену. Тайну, якій поклоняються, а не людським розумом міняють. Тайну, що божественним, а не людським розумом осягається. У шостий місяць посланий був Гавриїл від Бога. У який шостий? — Відколи Єлисавета прийняла благовіщення, відколи Йоана зачала. Звідки ж Те пізнати, сам ангел, говорячи до Діви, так повідомляє: «Ось Єлисавета, родичка твоя, і вона зачала сина у старості своїй, і ось шостий місяць тій, яку називали неплідною». У місяць шостий від зачаття Йоанового: годилося-бо, щоб перед воїном слуга йшов, справедливо було, щоб вісник провістив прихід Владики. У місяць шостий посланий був ангел до Діви, зарученої мужеві, — до зарученої, а не пошлюбленої. До зарученої, але збереженої.
Чому ж зарученої? Щоб не довідався розбійник [диявол] таємниці, бо знав лукавий, що через Діву прийде Цар. Бо й він чув голос Ісаї, що говорив: «Ось Діва у лоні зачне і народить Сина». Наглядав за кожною дівою, щоб, де відчує ту тайну, там зразу завдати безчестя. І через те Господь через заручену Діву прийшов. Заручену мужеві, йому ж ім’я Йосиф. Почуй, що про того чоловіка і про Діву говорить пророк: «Дасться ця книга запечатана мужеві, що умів читати писання», тобто Діва, воістину нетлінна. Від кого ж дасться? Від священиків. Якому чоловікові? Теслі Йосифові. Цей Йосиф, браття, спершу до чесного приєднався шлюбу, народив дітей. Тоді, після дружини своєї, відмовлявся взяти іншу, в чистоті перебував, виховував дітей своїх у настановах і страху Господньому. Коли ж Павло-апостол на проповідь Євангелія вийшов, одного із синів його зустрів. Іншого, казав, з апостолів не бачив, лише Якова, брата Господнього, не від Марії, але від Йосифа народженого. Коли-бо священики цнотливому Йосифу Діву заручили, віддали її тому, хто часу шлюбу чекав. Він же, її приймаючи, воістину зберегти її нетлінною мав, і це задовго передбачив пророк, провістивши: «Дасться книга запечатана мужу, який уміє читати писання», тобто тому, що шлюбне єднання вже знав. І сказав: «Не можу читати». — «Чому не можеш читати, Йосифе?» — «Не можу читати, бо книга є запечатана». «Для кого ж та запечатана книга бережеться?» — «Для Творця всього на обитель». Але до попереднього повернімося.
У місяць шостий посланий був Гавриїл до Діви Марії, прийняв від Бога веління таке: «Чуєш, ангеле, будь служителем страшному і сокровенному таїнству, чудові послужи, милосердям-бо своїм спонуканий, спішу зійти на пошуки Адама заблукалого. Того, хто створений за Моєю подобою, гріх, спотворивши, на землю із раю кинув, розтлив діло рук Моїх, затьмарив красу, яку Я створив. Вовк викрав вихованця мого. Подорожує вигнаний громадянин раю, дерево життя полум’яна зброя береже. Замкнулося едемське місце насолоди. Над заблукалим змилосерджуся, ворога схопити хочу. Хочу, щоб ця тайна всім небесним силам незнаною була, тобі єдиному лише повідомлена. Іди-бо до Діви Марії, іди до одушевленого града, про нього ж говорить пророк: «Преславне говориться про тебе, граде Божий». Піди до словесного мого Раю, іди до східних дверей, іди до обителі, Слова Мого достойної. Іди до другого неба, яке є на землі, іди до хмари легкої, і сповісти про нетлінне Моє Пришестя. Іди до святилища Мого приготованого, іди до світлиці божественної вочоловічення Мого, іди до чистої ложниці народження Мого в тілі. Говори у вуха словесного кивоту Мого, хай приготує Мені входи слуху. Вважай, щоб не збентежив її ані не настрашив душу Діви. До церкви тої Божої підійди лагідно. Перший твій голос радість нехай їй принесе. Скажи: «Радій, благодатна, бо помилую скривджену Єву».
Чувши це, ангел і собі, що гарно було, думав: «Дивна це річ, її розуміння жодними словами пояснити не можна. Його бояться херувими, Його серафими не сміють бачити, Його всі ангельські сили охопити не можуть. Особливим якимось таємним чином повідомляється в утробі отроковиці Діви Його перебування і власної Його Особи присутність їй сповіщається, входження ж Його в неї має бути через слух її. І Той, що Єву осудив, доньку її прославити намагається, говорить-бо: «Хай приготує мені слух свій на вхід. Хіба може утроба дівоча вмістити невмістимого? Воістину таїнство велике і страшне». Коли ангел так думав, сказав до нього Владика: «Чого вагаєшся, о Гавриїле, через новину речі? Чи не був ти незадовго перед цим часом посланий від мене до Захарії-священика? Чи не сповіщав йому Йоанове зачаття? Чи не навів кари на невіруючого єрея? Чи не зв’язав мовчанням старцеві язик його? Чи не утвердив ділом те, що ти говорив словом? Чи не прийшло за благовіщенням твоїм його звершення? Чи не зачала неплідна? Чи не послухала зістарена утроба? Чи не відійшла неплідности недуга? Природи втекла нездатність, і що є таке, чого б Я не міг зробити? Чому маєш сумнів?».
Тоді ангел: «Все для Тебе, — казав, — Владико, можливе: єства неміч зцілити, хворіб імлу розігнати, члени мертві до сили життя повернути, єству зістареному звеліти, щоб дітей родило, у неплідної утроби непліддя забрати, висохлу тростину у злаковидний образ перетворити, землю неплідну явити матір’ю снопів — усе те звичайне для сили Твоєї діло. Свідками є Сара і Ревека, після них Анна — вони колись великою недугою неплідности хворіли, від Тебе звільнення прийняли. Але щоб діві без єднання з чоловіком народити — це перевершує закони єства і виявляє річ і Твою в дівиці присутність, бо Того, Кого небо і краї землі не вміщають, дівоча помістила утроба».
Знову-бо до нього Господь: «Як покров Авраама невмістимого Мене вмістити зможе?». Відповів ангел: «Тому що маєш безодню гостинности. І воістину там, о Господи, явив себе Авраамові у дверях покрову його і вийшов, усе сповнюючи. Як же понесе Марія вогонь Божества? Престол Твій пломенить, промінням осяяний, чи може Діва Тебе носити і бути неопалимою?».
Знову-бо до Нього Владика: «Якщо опалив вогонь купину в пустелі, то, певна річ, і Марію опалить Моє у ній буття. Якщо ж вогонь той у пустелі, який вогонь Божества мого передзнаменував, купину швидше оросив, ніж опалив, то що скажеш про істину, яка не у вогненному полум’ї, але в образі дощу сходить?».
Тоді ангел, веління Боже виконуючи, пішов до Діви і світлим голосом скликнув, кажучи: «Радуйся, обрадованна, Господь з тобою. Більше не здолає диявол роду твого. Де ж бо раніше той ворог рану зробив, там лікар докладає лікування. Де був смертного входу початок, звідти життя собі вхід відкриває, через жінку витекло зло на народ людський, через жінку витікають найкращі блага. Радій, благодатна, не соромся, що жінка причиною була осудження, ти бо Судді й Іскупителя матір’ю будеш. Радій, обрадованна, що маєш народити Спаса світу. Радій, обрадованна, мати життя, через яке втратить силу смерть. Радій, одушевлена церкво Божа, небес купино і землі нетісне вмістилище. Радій, єства невмістимого найпросторіше поселення. Радій, Жениха овдовілого, світу мати непорочна. Радій, запустілого світу оновлення. Радій, Маріє, ти-бо достойна прийняти в себе мислене сонце завдяки чистоті своїй. Радій, небесної веселости спадкоємице. Радій, бо через тебе цілому світу радість засяє і людський рід у попередній сан вертається. Радій, обрадованна, ти-бо маєш на руках своїх носити Владику всіх».
Це чуючи, Марія думала собі, що це є: чи не якась зваба і чи не прийме смерть замість вітання, як же колись Єва, праматір наша. Коли так вона думала, сказав ангел: «Господь з тобою, не бійся, Маріє, знайшла ти благодать у Бога, приймеш у лоні і народиш Сина, даси ім’я Йому Ісус, Він великим буде і Сином Вишнього назветься. І дасть Йому Бог престол Давидів, і царству Його не буде кінця». Сказала ж Марія: «Як це буде, коли мужа не знаю?» Ангел мовив їй: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Вишнього тебе осінить, Той-бо, Хто народиться від тебе, Сином Божим є».
Після Благовіщення ангельського, вставши, Діва пішла швидко в гори до Єлисавети, родички своєї, у дім Захарії. І коли привітала Єлисавету, затріпотало немовля у лоні її, сповнив-бо її Духа Святого прихід Маріїн. І де обрадованна проходила, там усе сповнювалося радости. Йоан-бо в утробі матері тріпотав і підстрибував через Маріїне вітання. Промовила ж Єлисавета голосом великим: «Благословенна ти між жінками, і благословенний плід утроби твоєї. Звідки це мені, що прийшла до мене мати Господа мого. Благословенна ти між жінками, ти-бо початок воскресенню зробила, ти нашим входом у рай єси, і вже ніхто не буде докоряти роду жіночому. Більше не боятимуться онуки Євині прокляття, Христос-бо, роду нашого Визволитель і Творець неба та землі, із твоєї святої утроби виходить».
Пречиста ж Діва пресвітліша, слова ті чуючи, освячений же ум маючи, коротко Тайну Божу розповівши, мовила: «Величає душа моя Господа, і утішився дух мій в Бозі, Спасі моїм». Прийняла Ізраїля, отрока свого, пом’янути милість, яку обіцяв Авраамові і насінню його довіку. Чи бачиш, як свята Діва і праведного Авраама досконалість перевищила, і від усього творіння стала більшою. Через Неї бо прийшов Христос, лікар немічних. Тим, що у пітьмі сиділи, праведне засіяло сонце. — Нині невимовна і преславна тайна нам, грішникам, подається, щоб і ми, браття, прикрасилися чеснотами, одноголосно заспівали Богородиці, кажучи: «Радій, обрадованна, ти-бо днесь Творця всього світу в утробу свою прийняла. На Нього ж не сміють глянути херувими. Радій, одушевлене небо, в яке Господь плоттю оселився. Радій, золотий світильнику, переповнений єлеєм невимовної Божої до нас милости. Радій, красо Якова, яку вибрав Бог і більшою тебе зробив від ангелів. Радій, світла хмарко, що Бога носиш несказанно. І закінчилися на тобі пророцтва: той-бо з пророків дверми тебе нарік, а інший купиною палаючою і неопалимою, а інший горою святою, інший же джерелом запечатаним і раєм богонасадженим. Справді велике і преславне в Тобі сталося, Владичице. Ти, о пресвята Діво Богомати, вища від усілякої похвали, і як зможемо достойно тебе похвалити? Тіло-бо від тебе прийняв Бог наш, і тобі всіляке творіння хвалу приносить. Відвідай нас, о Богородице, убогих і грішних, і визволи нас від всілякої біди, і сподоби нас Царства Сина твого і Бога нашого, Господа Ісуса Христа, Йому ж слава і держава, разом з Отцем, і пресвітлим, і благим, і животворним Духом нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.
29 березня 2023 року, у середу п’ятого тижня Великого Посту, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, у співслужінні духовенства, звершив Божественну Літургію Ранішосвячених Дарів Святителя Григорія Двоєслова та Подячний Молебень, молитовно відзначивши День свого Народження і Тезоіменитства.
Під час урочистого богослужіння Архіпастирю співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак; працівник Єпархіального Управління прот. Василь Бойчук; ієрей Юрій Кадинський; завідувач канцелярії Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин; ієрей Дмитро Гром та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту від імені духовенства Коломийської Єпархії Правлячого Архієрея із Днем Народження та Тезоіменитства привітав митр. прот. Юрій Бровчук, виголосивши вітальне слово та вручив букет білих троянд і святу просфору.
Опісля Правлячого Архієрея із Днем Народження і Тезоіменитства привітали: очільники органів влади, керівництво силових структур, воїни, благодійники й меценати, парафіяни Кафедрального Собору, інтелігенція, представники місцевих ЗМІ та громадськість.
У свою чергу Правлячий Архієрей звернувся до присутніх зі словом, у якому зазначив: “Cьогодні ми звершили древню Літургію Ранішосвячених Дарів і немовби перенеслись в перші століття християнства – часи посиленої молитви, адже завдяки молитві ми єднаємось одне з одним, єднаємось із нашими померлими, єднаємось із нашими воїнами, які, захищають Україну від російських окупантів.
Його Преосвященство наголосив на необхідності великої віри і впевненості в час війни, щоб перемогти лютого ворога.
Також Архіпастир подякував усім за щирі слова привітання та спільну молитву, зазначивши, що завжди дякує Богові за дар життя, можливість бути знаряддям у Його руках та допомагати довіреній пастві йти шляхом спасіння.
На завершення Його Преосвященство подав присутнім своє архіпастирське благословення.
