20 лютого 2020 року, в місті Коломия, відбулись пам’ятні заходи по вшануванню всіх, хто героїчно загинув під час трагічних подій на Майдані шість років тому.
З благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, в урочистих заходах взяли участь: прот. Тарас Мойсюк, прот. Василь Юрчук, ієрей Василь Бойчук, ієрей Анатолій Момот та ієрей Іван Венгрин. Спочатку біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні представники влади поклали квіти.
Далі духовенством було відслужено Панахиду за спокій душ загиблих Героїв Небесної Сотні та всіх, хто загинув, захищаючи Україну.
Після відпусту зі словом до присутніх звернувся прот. Тарас Мойсюк, який закликав молитовно пам’ятати усіх героїв Небесної Сотні, які жертовно загинули під час трагічних подій на Майдані та передав присутнім молитовне благословення від Преосвященного Владики Юліана.
В урочистому заході також взяли участь: заступник Коломийського міського голови Володимир Васильович Бойцан, керівник апарату Коломийської РДА Михайло Михайллович Беркещук, депутати Коломийської міської та районної рад, керівники й працівники структурних підрозділів Коломийської міської ради та Коломийської РДА, воїни АТО, учасники Революції Гідності, громадськість міста.
Після цього всі присутні попрямували до Коломийського міського палацу культури ”Народний дім”, де відбувся тематичний вечір пам’яті за участю кращих колективів Коломийщини.
Джерело:https:kolomija.com
Участь у віче-реквієм «Ті, що тримають небо», яке відбулося у селищі Верховина, біля стели Героїв Небесної Сотні взяв прот. Ігор Рибенчук, священик храму св. мч. Іоана Сучавського с. Криворівня (присілок Устя)
Захід відбувся за участю керівництва району, керівників установ, організацій, селищної ради, священнослужителів, учнівської молоді, учасників АТО/ООС, громадськості та учасників Майдану, Революції Гідності.
На вшанування зібралися десятки наших краян, щоб у спільній молитві пом’янути українських Героїв. На жалобному віче виступили голова районної ради Іван Шкіндюк, голова районної державної адміністрації Василь Бровчук, духовенство.
В рамках заходу в знак пам’яті про Небесну Сотню прозвучали віршові та пісенні композиції.
В річницю страшних подій на Майдані у кожному куточку нашої держави загорілася свічка пам’яті, щемливо лягли квіти біля підніжжя пам’ятних знаків. Проте, доля України залишається тепер у наших руках і ми свідомі що найкращим пам’ятником Героям Небесної Сотні стане нова Україна, яку ми будуємо, і його спорудження все ще потребує титанічних зусиль.
джерело: Верховинська районна рада
20 лютого, в День Героїв Небесної сотні на майдані Шевченкау м. Надвірна відбулося віче з вшанування пам’яті всіх українців, які віддали своє життя під час Революції Гідності.
Участь у заходах взяли голова райдержадміністрації Володимир Пасько, голова районної ради Іван Гурмак,
в.о. міського голови Тарас Пекарський, громадськість та духовенство, ліцеїсти, учасники Революції Гідності та учасники АТО.
Захід розпочався покладанням квітів до стели Героїв Небесної Сотні. Поминальну панахиду за полеглими у протистоянні на Майдані звершив благочинний Надвірнянського благочиння Коломийської Єпархії ПЦУ мит. прот. Олег Траско разом з духовенством благочиння.
Про події на Євромайдані у своїх виступах згадували виступаючі і наголошували, що сьогоднішній день – це день увічнення великої людської, громадянської та національної відваги, самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, які віддали свої життя під час Революції Гідності.
Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.
Джерело: http://nadrda.gov.ua/
Ваше Преосвященство!
Дорогий Владико Юліане!
Прийміть сердечні вітання з нагоди 8-річниці Вашої Архиєрейської хіротонії. В цей памя’тний день, редакція газети Коломийського Вісника бажає Вам, Дорогий Владико, душевної і тілесної кріпості та безперестанної радості в Христі Ісусі. Нехай за молитвами Пречистої Богородиці і Приснодіви Марії береже Вас Всещедрий Отець наш Небесний, подаючи завжди руку допомоги у подальшому Архіпастирському служінні. Многих і благословенних років служіння у Винограднику Христовому !
15 лютого 2020 року, в місті Надвірна, пам’ятною ходою вшанували захисників, які загинули під час оборони Дебальцевого. Також була відслужена Панахида за полеглими воїнами та всіма борцями за волю і незалежність України, яку звершив благочинний Надвірнянського благочиння Коломийської Єпархії ПЦУ мит. прот. Олег Траско та духовенства УГКЦ. У пам’ятному заході взяли участь кількасот учасників, серед них волонтери, бійці російсько-української війни з Богородчанського, Коломийського та Городенківського районів, Яремчанщини та міста Івано-Франківськ, військовослужбовці Делятинської ВЧ А 1807, представники влади району та міста, громадськість.
Джерело: http://msnad.if.ua/
Святий мученик Трифон народився в одній з областей Малої Азії – Фрігії, неподалік від міста Апамеї в селищі Кампсада. З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки й спустошували поля.
Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана (238-244).Допомагаючи всім стражденним, він вимагав тільки однієї плати – віри в Ісус Христа, благодаттю Якого він зціляв їх. Коли на царський престол вступив імператор Декій (249-251), жорстокий гонитель християн, епарху Килину було донесено, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа й багатьох приводить до Водохрещення. Святий був схоплений і приведений на допит, під час якого він безбоязно висповідав свою віру. Його піддали жорстоким катуванням, били ціпками, терзали тіло залізними гаками, обпалювали рани вогнем, водили по місту, вбивши в ноги залізні цвяхи. Всі катування святий Трифон мужньо перетерпів, не видаючи ні єдиного стогону.Нарешті, він був засуджений на усікання мечем. Перед стратою святий мученик молився, дякуючи Богові, що укріпив його в стражданнях, і сподобав у Господа особливу благодать тим, хто буде призивати його ім’я на допомогу. Перш, ніж воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в руки Божі. Ця подія відбулася в місті Никеї в 250 році.Святе тіло мученика християни оповили чистими пеленами й хотіли віддати похованню у місті Никеї, у якому він постраждав, але святий Трифон, у видінні, повелів перенести його тіло на свою батьківщину в селище Кампсаду. Це й було виконано. Згодом мощі святого Трифона були перенесені в Константинополь, а потім у Рим.
Релігійна громада села Борочиче Горохівського деканату 11 лютого вийшла із підпорядкування Української Православної Церкви Московського патріархату та приєдналася до Української Православної Церкви.
Про це повідомив на сторінці у Facebook протоієрей Андрій Сидор.
Під час своєї проповіді на Свято Стрітення Господнього, Патріарх Даниїл назвав праведного Симеона і пророчицю Анну представниками поколінь євреїв, які «активно очікували пришестя Месії з надією, вірою, послухом і виконуючи Божі заповіді».
Це не було видіння. Це була конкретна, справжня зустріч. Патріарх підкреслив, що праведний старець Симеон ніс на руках Тіло Боже, Вічного Сина, що став Людиною.
Його Блаженство пояснив, що єврейська традиція посвячувати дитину чоловічої статі до храму, грунтувалася на очікуванні Месії.
«Батьки дарували своїх дітей чоловічої статі Господу з цією надією, що через одного з цих дітей Бог благословить народ, і прийде Месія».
“Нині, відпускаєш раба твого Владико з миром”
Посилаючись на слова Святого Симеона , Патріарх Даниїл наголошує «звільненні» Старця, якому було обіцяно, що він не помре, поки не побачить втілення Бога.
«Він вимагає звільнення від слабкостей старості, так як обіцянку побачити своїми очима спасіння було виконано».
‘Що означає спасіння? Це означає союз людини з Богом, щоб смертна людина могла отримати вічне життя від безсмертного Бога ».
«У Самого Ісуса є ім’я, яке наголошує на Його особистість», – продовжив Патріарх, згадуючи, що єврейське ім’я Ієшуа означає «Бог спасає».
Отже, Симеон взяв на руки Немовля під назвою «Бог спасає», Який несе світло «всім людям» і є «славою» старого Ізраїлю, але також і Нового Ізраїлю – Церкви, пояснив Його Блаженство.
Румунський Патріарх також вказав на факт, присутній в акафістному співі свята, а саме на те, що коли праведний Симеон сказав: «Нині, відпускаєш раба твого Владико з миром», він не тільки посилався на той факт, що тепер він може померти спокійно , а й на те, що «Його смерть стане переходом до вічного життя».
Це «звільнення» від земного життя означає його «перехід» до вічного або небесного життя. Праведний Симеон йде від старості до вічної радості в Божому спокої і любові ».
Патріарх Румунії також послався на значення свята, які стосуються нас безпосередньо, тому що «зустріч з Богом має на увазі духовну підготовку».
«Коли ми приходимо до церкви і цілуємо ікону Діви Марії з немовлям Ісусом на руках, ми виходимо на зустріч з Христом, і Христос вітає нас», – сказав Патріарх Даниїл.
Патріарх пояснив присутнім в Патріаршому соборі, що свято Стрітення Господнього «закликає нас вітати Христа», і підкреслив, що ми можемо прийняти Господа і відчути Його присутність, дотримуючись посту, молячись, дотримуючись і виконуючи Його слова.
джерело: basilica.ro
У царювання благовірного царя Олексія Комніна, була в Константинополі велика суперечка про цих трьох святителів між майстерними в красномовстві вчителями мудрості. Одні ставили вище інших святителів Василія Великого, , так як він всіх перевершував словом і справами, причому бачили в ньому мужа, який мало, чим поступається ангелам, твердого вдачею, що не легко прощає провини, і байдужого до всього земного; нижче його ставили божественного Іоанна Золотоустого, оскільки мав відмінні від зазначених якості: він був розташований до помилування грішників і швидко допускав їх до покаяння. Інші, навпаки, прославляли божественного Золотоустого як людину людинолюбну, яка розуміє слабкість людського єства, який наставляв усіх на покаяння безліччю своїх медоточивих промов, тому і почитали вони його вище Василія Великого і Григорія Богослова. Інші ж стояли за святого Григорія Богослова, стверджуючи, що він переконливістю мови, майстерним тлумаченням Священного Писання і витонченістю побудови мови перевершив усіх найславетніших представників еллінської мудрості, тих, які раніше жили, так і сучасних йому. Так одні прославляли славу святого Григорія, інші принижували його значення. Через це між багатьма виник розбрат: одні називалися іоаннітами, інші василіанами, а інші григоріанами. Через деякий час після того, як виникли ці суперечки, явилися ці великі святі, спочатку кожен окремо, а потім всі три разом, – притому не уві сні, а наяву, – Іоанну, єпископу Євхаїтському, найвченішому мужу, дуже досвідченому в еллінській мудрості ( як про це свідчать і його твори), який також прославився своїм добродійним життям. Вони сказали йому єдиними устами: – Ми рівні перед Богом, як ти бачиш, немає у нас ні розділення, ні якоїсь протидії один одному. Кожен з нас окремо, свого часу, натхнений Божественним Духом, написав відповідні повчання для спасіння людей. Чого ми навчилися сокровенно, те передали явно людям. Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то в тому ж згодні і обидва інші. Тому, повели тим, хто сперечається щодо нас припинити суперечки, бо як за життя, так і після кончини, ми маємо турботу про те, щоб привести до миру і однодумності кінці всесвіту. З огляду на це, з’єднай в один день пам’ять про нас і, як годиться тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога рівне достоїнство. Ми ж для тих, хто звершує пам’ять про нас ми будемо заступниками до спасіння, так як ми сподіваємося, що маємо деяку заслугу у Бога. Сказавши це єпископу, вони стали підніматися на небо, сяючи невимовним світлом і називаючи один одного по імені. Блаженний єпископ Іоанн негайно відновив мир між тими, що ворогували, так як він був чоловік великий в чесноті і знаменитий в любомудрії. Він встановив свято Трьох Святителів, як і повеліли йому святі, і заповідав церквам святкувати його з належним торжеством(4). У цьому ясно виявилася мудрість Великого чоловіка, так як він побачив, що в січні місяці відбувається пам’ять усіх трьох святителів, а саме: у перший день – Василія Великого, у двадцять п’ятий – божественного Григорія, а в двадцять сьомий – святого Золотоустого, – то він з’єднав їх у тридцятий день того ж місяця(за старим стилем), увінчавши святкування їх пам’яті канонами, тропарями і похвалами, як це і належало.
9 лютого 2020 року в Будинку культури села Лісний Хлібичин відбулося районне свято Розколяди «Славім Різдво на рідній Україні».Різдвяне дійство розпочалося тематичним прологом «Божественне народження» за участю аматорів Будинку культури села Лісний Хлібичин та Будинку культури селища Отинія. З благословення Керуючого Коломийською Єпархією, Єпископа Коломийського і Косівського Юліана участь у заході взяв благочинний Отинійського благочиння митр. прот. Володимир Липко та ієрей Іван Венгрин. З словом привітанням та благословенням до присутніх звернувся митр.прот Володимир Липко. У своєму слові отець Володимир зазначив, що: «Сьогодні ми всі зібралися для того, щоб прославити ім’я Боже. Як говорить нам апостол Павло : безустанно приносити Богу жертву хвали, тобто плiд уст, що прославляють iм’я Його.(Євр.13-15) . Щоб сьогоднішнє торжество, було для нас для укріплення віри, для того щоб ця прекрасна Колядка лунала завжди на нашій Українській землі.» З вітальним словом також виступили: Правлячий Архієрей Коломийської Єпархії УГКЦ, Владика Василь, голова Коломийської районної ради Роман Дячук, начальник відділу культури, молоді та спорту райдержадміністрації, заслужений працівник культури України Людмила Федор, депутат районної ради Михайло Остап’юк. Далі пролунали колядки, щедрівки та віншування у виконанні: фольклорного колективу «Перевесло» Отинійської дитячої музичної школи (керівник Мирослава Малярчук), оркестру народної музики Будинку культури смт. Отинія (керівник Оксана Курчій), Вертепу християнської спільноти «Діти Ісуса» УГКЦ с. Лісна Слобідка (керівники о. Віталій Попадюк та Мар’яна Попадюк), дитячого колективу «Струмочок Покуття» Гвіздецької школи мистецтв (керівник Любов Іванішин), народного аматорського хорового колективу Будинку культури с. Ковалівка (керівник Петро Паланюк), народного аматорського ансамблю «Сопілкарі» Будинку культури с. Лісний Хлібичин (керівник – заслужений працівник культури України Іван П’ятничук), вокального ансамблю «Переспів» клубу с. Лісна Слобідка (керівник Тетяна Черкас), народного аматорського хорового колективу «Дзвони Покуття» Будинку культури с. Ценява (керівник Олексій Білоус), вокального ансамблю працівників культури с. Лісний Хлібичин (керівник Іванна Вишиванюк), народного аматорського хорового колективу «Кобза» Будинку культури с. Раківчик (керівник Наталія Семенюк), народного аматорського чоловічого вокального ансамблю Будинку культури с. Лісний Хлібичин (керівник Володимир Притуляк), народного аматорського хорового колективу Будинку культури с. Лісний Хлібичин (керівник Іванна Вишиванюк). Завершилася районна Розколяда багатоголосою колядкою «Бог предвічний» у виконанні зведеного хору у складі колективів Будинків культури сіл Лісного Хлібичина, Раківчика, Ценяви. Ліснохлібичинський сільський голова Богдан Харук подякував усім, хто приклався до організації мистецького різдвяного дійства.
