Сьогодні в міській публічній бібліотеці ім. Л.Мартовича м. Городенки відбулися урочисті з нагоди 25-ї річниці Конституції України. З благословення Керуючого Коломийською Єпархією Преосвященного Єпископа Юліана участь у урочистостяг взяв благочинний Городенківського благочиння митр.прот. Богдан Мороз. На початку заходу зі словами вітання до присутніх звернувся секретар міської ради Любомир Володимирович Музичка, який побажав учасникам заходу взаєморозуміння, достатку, благополуччя, миру та зміцнення почуття гордості за свою країну. Далі благословити захід запросили присутнє духовенство. У своєму слові отець Богдан привітав усіх присутніх з Днем Конституції України та побажав усім присутнім бути вірними нащадками наших славних предків, та берегти цей неоціненний скарб, мати право на гідне життя і здоров’я, честь і гідність, і безпеку гарантовану кожній людині Конституцією України. Доповнили святкову атмосферу мистецькі виступи аматорів Городенківщини.
23 червня 2021 року, в Івано-Франківській обласній державній адміністрації, відбулась нарада щодо Першосвятительського візиту в Коломийську Єпархію, на запрошення Преосвященного Владики Юліана, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, який заплановано на 16-18 липня цього року.
В роботі зустрічі взяли участь: Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан; заступниця голови Івано-Франківської ОДА Світлана Василівна Онищук; Голова Коломийської районної державної адміністрації Любомир Олексійович Глушков; Голова Коломийської ОТГ Богдан Миколайович Станіславський; секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; заступниця голови Коломийськї РДА Любов Іванівна Михайлишин; начальник відділу у справах національностей і релігій Івано-Франківськї обласної державної адміністрації Тетяна Миколаївна Лапка; економ Коломийської Єпархії прот. Роман Лазарук; представник ГУ МВС України в Івано-Франківській області, представник ГУ ДНС в Івано-Франківській області, представники структурних підрозділів Івано-Франківської ОДА.
На початку наради виступив Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, який ознайомив присутніх із програмою перебування Предстоятеля Православної Церкви України в Коломийській Єпархії та висловив потребу залучення необхідні відомств області, міста та району для належної організації візиту високого гостя.
За результатами засідання представники влади висловили готовність посприяти у підготовці візиту: залучити спеціальні служби й відомства, здійснити посилення заходів щодо забезпечення громадського правопорядку під час візиту, забезпечити необхідну медичну допомогу гостям свята та створити комфортні умови для роботи представників ЗМІ.
Святий Кирило народився в Олександрії у другій половині IV століття від багатих і знатних батьків. Під керівництвом свого дядька, архієпископа Феофіла, він вивчав Святе Письмо, а світські науки – у славетній олександрійській школі. Живучи в багатому і багатолюдному місті, Кирило не міг звикнути до міського шуму, не любив розваг і шукав усамітнення. Він обрав місцем свого пустельного життя скит св. Макарія, де провів п’ять років в чернечих подвигах. Архієпископ Феофіл викликав його з пустелі в Олександрію і спочатку зарахував до кліру, потім висвятив на диякона. Після смерті Феофіла виникло питання, кого обрати на єпископську кафедру. І народ і духовенство вказували на Кирила, його тверда віра, пізнання в Священному Писанні і благочестиве життя різко виділяли з числа інших, що бажали зайняти олександрійський престол, і Кирило був обраний.Святителю випала боротьба з єрессю “новаціан”. Новаціани були послідовниками римського священика Новація. Вони стверджували, що ті, хто впав у тяжкий гріх після хрещення, особливо ж відреклися від віри під час гонінь, якби навіть потім і покаялися, повинні бути на завжди відлучені від Церкви. Новаціани вважали тільки себе достойними бути в Церкві Христовій. В знак своєї уявної святості вони носили білий одяг. «Не так думали справжні християни, дотримуючись вчення і прикладу Христа, вони стверджували, що немає гріха, який перевищував би милосердя Боже, і що ті, які впали в тяжкі гріхи можуть бути прийняті до Церкви, якщо щиро покаються» – вчив святитель. Святий Кирило спочатку діяв проти новаціан переконанням, потім змушений був вигнати їх з Олександрії. Ще більш, ніж новаціани, обурювали спокій Церкви єгипетські іудеї і язичники. Їх було дуже багато в Олександрії і вони постійно наносили християнам образи. Кирило вигнав і їх, закривши синагоги і язичницькі храми. Видаляючи з середовища своєї пастви ворогів православ’я, святитель в той же час дбав і про утвердження олександрійських християн в істинах віри, діючи словом і писаннями.Св. Кирило брав активну участь на 3-му вселенському соборі, засудив єресь константинопольського патріарха Несторія. Після 32-х років управління Олександрійського паствою святитель помер (в 444 р.), залишивши по собі пам’ять, як про твердого захисника православної віри і невтомного проповідника.
20 червня 2021 року, в День П’ятидесятниці, з нагоди престольного свята та 140-ліття Святині, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із архіпастирським візитом відвідав Храм Святої Тройці села Ільці, Верховинського благочиння, де звершив Архієрейську Божественну Літургію, Велику Вечірню з коліноприклонними молитвами, читання Акафіста та Чин Малого освячення води.
На подвір’ї Храму, Архіпастиря з короваєм, квітами та словами привітання зустрічали чисельні парафіяни й гості, які з нетерпінням очікували на приїзд свого Архіпастиря. В притворі Святині Преосвященного Владику зустрів настоятель Храму митр. прот. Дмитро Михавків та запросив очолити торжественне богослужіння.
Правлячому Архієрею за святковою Божественною Літургією співслужили: благочинний Верховинського благочиння, настоятель Храму Святої Тройці села Ільці митр. прот. Дмитро Михавків; настоятель Храму Святих апостолів Петра і Павла села Красноїлля митр. прот. Василь Данильчик; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці селища Верховина митр. прот. Юрій Стефлюк; настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Криворівня митр. прот. Іван Рибарук; настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Красник прот. Юрій Мануляк; настоятель Храму Чуда Архістратига Михаїла села Черемошна та Храму Трьох Святителів села Біла Річка митр. прот. Василь Попадюк; настоятель Храму Святої Рівнопостольної княгині Ольги села Дземброня та Храму Святої Праведної Анни села Бистрець прот. Віктор Шица; настоятель Храму Перенесення мощей Святителя Миколая села Бережниця та Храму Свято Великомученика Іоана Сучавського села Устя прот. Ігор Ребенчук; настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Стебні прот. Михайло Ливак; настоятель Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого села Перехресне прот. Юрій Миронюк; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Устеріки прот. Петро Данильчик; настоятель Храму Святого Пророка Іллі села Кривопілля прот. Петро Якіб’юк; настоятель Храму Чуда Архістратига Михаїла села Замагора та Храму Вознесіння Господнього села Чорна Річка прот. Володимир Максим’юк; ієрей Степан Будзан; настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці присілка Синиці селища Верховина ієрей Василь Миронюк; ієрей Михайло Гергелюк та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту Його Преосвященство виголосив зворушливу проповідь, в якій зазначив, що подія П’ятидесятниці описується в історичній книзі Нового Завіту – книзі Діянь святих Апостолів, а не в Євангелії. Саме в ній розповідається про народження Церкви Христової та перший період її життя.
Говорячи про Третю Особу Пресвятої Трійці – Духа Святого, Керуючий Коломийською Єпархією зауважив, що Дух Святий – це Дух Божественної Любові, яка, немовби вогнем, очищує людину від гріховності та єднає людей одних з одними та з Богом.
Також проповідь Преосвященного Владики стосувалася важливості миру та єднання у суспільстві, адже саме за мир і єдність нам потрібно найбільше підносити свої молитви до Бога.
Далі Архіпастир привітав настоятеля та релігійну громаду Храму із престольним святом та 140-літнім Ювілеєм.
“Велика кількість присутніх на богослужінні – свідчення того, що вірні наслідують приклад своїх побожних предків, для яких Церква була завжди основою життєдіяльності”, – наголосив Архіпастир.
Звертаючись до отця-настоятеля Владика Юліан зазначив, що митр. прот. Дмитро Михалків є взірцевим священнослужителем та добрим прикладом для співбратів священиків та пастви у вірі й благочесті.
Далі, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Правлячий Архієрей нагородив настоятеля Храму митр. прот. Дмитра Михавківа Медаллю Святого Великомученика Юрія Переможця, Дутчака Івана Васильовича – Орденом Архістратига Михаїла, а релігійну громаду Храму –Благословенною Митрополичою Першосвятительською Грамотою.
Із рук Архіпастиря Подяки Єпархіального Управління отримали: Рогатинюк Владислав Іванович, Чорнокниш Ярослав Ярославович та Шкрібляк Юрій Іванович.
У свою чергу отець Дмитро Михавків висловив вдячність Преосвященному Єпископу Юліану за візитацію, свято молитви, змістовні й зворушливі слова повчання та вручив Преосвященному Владиці святу просфору та букет квітів. Після Божественної Літургії була відслужена особлива Вечірня, під час якої Єпископ Юліан прочитав коліноприклонні молитви.
Завершилось урочисте престольне богослужіння уставним Многоліттям, читання Акафіста, Чином Малого освячення води та Хресним ходом довкола Храму.
Наше багатство, і скарб, і джерело вічного життя — це домобудівництво Спасителя. Саме про нього ми хочемо говорити і поспішаємо проповідувати, однак розтлумачити його належно ми не маємо сили. Переживаючи від бажання й усвідомлюючи своє безсилля, ми звертаємося, мов до якоїсь рятівної пристані, до пророчого слова:«Хто висловить могутність Господа, сповістить усі хвали Його?» (Пс. 105, 2). Навіть цей великий пророк, якому Бог«невідоме й таємне мудрості явив» (Пс. 50, 8) і який сподобився бути названим отцем Христа, Давид, блаженний і великий у пророках, славний серед царів друг Божий, настільки милий Його серцю, що Він Сам сказав:«Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея» (Діян. 13, 22), — саме такий і настільки великий муж говорив, звертаючи погляд на велич богопізнання:«Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його!» (Пс. 138, 6). Як пророк не знаходить слів перед величчю сили Божої, так і Павло, богослов і труба небесна, викликує: «О, глибино багатства, і премудрості, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його!» (Рим. 11, 33). Якщо ж уста пророків і апостолів, які виливають потоки богопізнання, які наповнили всю землю, як безліч вод наповнює моря, — якщо вже такі і настільки великі потоки, які щедро наповнюють море благочестя, визнали своє безсилля показати силу Того, Кого проповідували, то що може значити перед цим морем премудрості росинка слабкого слова?
І все ж таки велич богослов’я не повинна доводити нас до безмовності. Навпаки, вникаючи в наміри Божі, ми надихаємося до рішучості (викладати) Божественне вчення. Адже Бог цінує не якість мови, а намір проповідника і любов слухачів. Як ніжно люблячі батьки, слухаючи своїх дітей, які лепечуть і запинаються у словах, не звертають уваги на недоліки мови, а (втішаються) природним потягом, і лепет дітей для них приємніший за будь-які риторичні красномовства та філософську пишномовність, так і для Бога милими є не наші вуста, які лепечуть про богослов’я, а бажання і прихильність, коли ми проповідуємо з вірою й оспівуємо з любов’ю. Звичайно, що людськими словами не можливо говорити про Бога зі всією точністю, — що б ми не сказали про Нього, все буде дитячим лепетом. Чому? А тому, що, як Павло виголошує, ми тільки «частинно знаємо і частинно пророкуємо» (1 Кор. 13,9). Але, хоч ми і лепечемо, Бог доручив нам проповідувати мир. Про це говорив Ісая:«І недорікуваті будуть говорити ясно» (Іс. 32,4). Ось і ми будемо лепетати про нашого Отця і Владику. Він зволив Своїм учням сказати:«Діти!» (Ін. 13, 33). А коли називає дітьми, то, звичайно, приймає і лепет дітей. Крім того, коли було проповідуване сповіщене Ним Самим Його славне Вознесіння, благодать не обмежується часом і богослов’я не обмежується днями.
2. Минулого разу, як відомо Христові, нам не вдалося здійснити своє бажання зійти на гору Єлеонську. Наш намір зустрів перешкоду через мінливість погоди і численність народу. (Кажу це для того, щоб у бажаючих даремно звинуватити мене відняти всякий привід). Тоді, зважаючи на те, що вже чимало було сказаного, ми відразу скоротили слова, щоб надлишком слів не обтяжити вашу пам’ять. Сьогодні ж ми заповнимо той свій борг. Так і закон велів тому, хто не звершить Пасху першого місяця, нехай сповнить свій обов’язок наступного. А ви, звичайно, повинні знати, що Слово Боже не обмежується ані часом, ані днями, але будь-якого дня може виголошуватися проповідь і про хрест, і про страждання, і про воскресіння, і про вознесіння, і про друге пришестя.
3. Насамперед ми розглянемо дещо з Божественних слів, які читалися сьогодні, а потім, вичерпавши євангельські джерела, поступово перейдемо до обіцяного. «Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися учні Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус» (Ін. 20, 19). Після того, як Спаситель звершив для нас воскресіння, Він рідко являється Своїм учням в інші дні, крім дня Господнього. Як раніше, виконуючи закон, Він щосуботи приходив до синагоги, так від часу Свого спасенного воскресіння і дарування запоруки миру, Він переважно являється в день Господній, перший після суботи, затверджуючи основу святого дня Господнього. Тепер для святкування суботи наступив кінець, і покладено початок установленню дня Господнього, тобто саме неділі, як ви пам ятаєте із попередніх пояснень. Чому блаженний Матфей, вказуючи на суботу і вводячи початок святого дня Господнього, говорив:»Після ж суботнього вечора»? Тому, що це було завершення і вечір колишньої суботи:«Після ж суботнього вечора» (Мф. 28, 1). І саме цього першого дня після суботи, у самий день святого воскресіння, явився Воскреслий (Господь).«Коли двері дому, де зібралися учні Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині» (Ін. 20,19).
Де панує страх, туди приходить Той, Хто звільняє від страху; де панує сум’яття, там запановує тиша; де корабель благочестя опиняється серед бурі, туди приносить (Господь) талант керманича. Той, Хто втихомирює бурю, Хто вводить корабель у тиху пристань, Він у найбільший розпал страху приносить ліки.«Став посередині», і що говорить? —«Мир вам». Нехай не бентежаться думки ваші, нехай не бентежиться серце, не піддавайтеся спокусам страху.«Мир вам». Мир припиняє війну, розсіює страх, виганяє ворожнечу. «Мир вам». Часто говорилося людям мир від Бога, але не через Особу, наділену владою, а через ангелів, пророків, суддів. Тільки Спаситель, явившись, дав мир від Своєї Особи. Даний був мир Даниїлові, але через ангела. Явився Даниїлові ангел і сказав:«Не бійся, муже бажань! Мир тобі; мужайся, мужайся!» (Дан. 10, 19). Так само Гедеонові явився ангел і сказав:«Мир тобі» (Суд. 6,23). Отже, звіщали мир ангели, однак — ніколи Сам Владика ангелів. Він посилав мир через них, а в Собі зберігав скарб миру євангельського. Нерідко пророки, які отримували мир через ангелів, жадали отримати його безпосередньо від імені Владики миру. Так Ісая волав:«Господи! Ти даруєш нам мир» (Іс. 26,12), — не через інших, а від Самого Себе дай нам мир.
І ось тепер (прийшла) відповідь на це моління:«Мир Мій даю вам» (Ін. 14, 27).«Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої» (Ін. 20,20). Як полководець, що повернувся з війни, прикрашений отриманими в перемогах ранами, не соромиться цих ран, бо вони славніші за вінки, так і Спаситель, перетерпівши рани за істину і за весь рід наш, не ховає Своїх страждань, а показує (їхні знаки), щоб засвідчити Свою мужність. Показав руки, поранені цвяхами, показав і ребро, з якого вилив для нас таємниче джерело. Показав руки, щоб засвідчити воскресіння, щоб переконати тих, котрі сумніваються, що насправді Потерпілий встав, що насправді померле і поховане тіло воскресло.
4.«Учні зраділи, побачивши Господа» (Ін. 20, 20). Дарований мир, відкинутий страх, розцвіла радість.«Ісус же сказав їм удруге: мир вам!» (Ін. 20, 21). Чому ж «удруге! Де бажає (Господь) затвердити дари благодаті, там повторює і благословення. Як Авраамові сказав:«Благословляючи благословлю тебе і, примножуючи, примножу сім’я твоє» (Бут. 22, 17), так дає мир на мир ближнім і далеким.«Як послав Мене Отець, —Фома ж, один із дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними» (Ін. 20, 24). Через велике Христове домобудівництво Фома був відсутній тоді, щоб його сумнів зробив більш достовірним воскресіння. Бо коли б Фома не був тоді відсутнім і не засумнівався щодо воскресіння, і Господь не зняв би його сумніву очевидним доказом, то чудо воскресіння ще продовжувало б спокушати багатьох. А його сумнів послужив ліками для усіх вірних. Потім, коли прийшов Фома, інші учні говорили йому: «Ми бачили Господа» (Ін. 20, 25). Ті з гордістю говорили про те, що вони бачили, а він, ніби охоплений (духом) протиріччя, але не невір“я (таким є сумнів), і щиро бажаючи переконатися, все ж таки не сказав: «Цього не може бути».
пророк великим:«Перш ніж настане день Господній, великий і страшний» (Іоїл. 2, 31). Скрізь чуючи про величне і велику справи Господні, задля чого, єретику, ти надумав розколювати й принижувати велике?
Отже, будемо мати запоруку нашого життя на небі, куди ми вознесені з Христом. І потім знову будемо піднесені на хмарах, якщо тільки будемо гідні зустріти на хмарах. Підсудний не влаштовує зустрічі судді, а приходить до нього з покірністю, — не влаштовує зустрічі, бо не має сміливості. Тож будемо, улюблені, і ми всі молитися, щоб змогли опинитися бодай в останніх рядах зустрічаючих. Бо, як при зустрічі царя, хоч би не всі учасники були однакової гідності, але вшановуються ним однаково, так буде й тоді. Не всі однаково потрудилися, і «кожний одержить свою нагороду за своєю працею» (1 Кор. 3, 8). Нехай не буде жодних перешкод для Слова Божого. Будучи розділені душами, але не роздільні в думках, будьмо всі сміливими в любові Христовій і нерозлучно з істиною будемо насичувати народ, зрошувати душі. Ворог миру має Суддю. Ми, хоч би и могли переконувати людей, та оскільки перед Богом відкриті у всій наготі, тому саме Його, Який бачить думки і спитає за всяке неправдиве слово, кличемо у свідки, що ми ніколи не хотіли і не хочемо бути ворогами миру. І коли б ми зруйнували мир. то були б ворогами тих, котрі чули від Христа:«Мир вам!» Але Свідком того, що ми хочемо, і намагаємося, і щиро прагнемо миру, є Той, Хто знає це. Про інше ми будемо мовчати.
Той, хто взяв за Посередника Бога, не ображає небесного Суду своїми виправданнями. А Бог має силу дати мир, утвердити мир, установити мир і серед проповідників, і серед тих, котрі слухають проповідь, і серед тих. котрі навчають, і серед учнів, щоб, почавши з миру й утвердившись і наповнившись миром, ми піднесли від імені всіх славу Богові миру, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
8 червня 2021 року, в залі засідань Єпархіального Управління, під головуванням Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, відбулась нарада організаційного комітету Фестивалю духовної пісні “Cпіваймо, Господу співаймо”.
В роботі засідання взяли участь: настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Гринява та Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого села Пробійнівка, Верховинського благочиння прот. Ігор Фенчук; настоятель Храму Чуда Архістратига Михаїла села Замагора та Храму Вознесіння Господнього села Чорна Річка, Верховинського благочиння прот. Володимир Максим’юк; начальник відділу культури Верховинської селищної ради Коломийчук Оксана Миколаївна; головний спеціаліст відділу культури Верховинської селищної ради Марчук Дмитро Васильович; головна спеціалістка відділу культури Верховинської селищної ради Потяк Юлія Іванівна; завідувачка організаційно-методичного центру Верховинської селищної ради Максим’юк Наталія Іванівна; методистка організаційно-методичного центру Верховинської селищної ради Коржук Ліана Василівна та керівник народного аматорського ансамблю дримбарів “Струни” села Верхній Ясенів Максим’юк Микола Миколайович.
Після спільної молитви Його Преосвященство, оголосив план роботи організаційного комітету Фестивалю, запропонувавши провести даний захід у новому форматі.
За результатами засідання було вирішено ряд організаційних моментів щодо підготовки Фестивалю: попередній план, концепцію, сценарій заходу та розподілено обов’язки між членами оргкомітету.
Також під час наради затверджено дизайн дипломів, афіш та запрошень для учасників і гостей Фестивалю, також проговорили вигляд логотипу.
Було визначено, що Фестиваль розпочнеться 22 червня цього року об 11:00, в актовій залі Верховинського ліцею.
На завершення Керуючий Коломийською Єпархією побажав плідних успіхів учасникам оргкомітету та подав своє архіпастирське благословення.
31 травня 2021 року, в рамках архіпастирського візиту Городенківського благочиння, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан зустрівся із Головою Городенківської міської громади – Кобилянським Богданом Миколайовичем.
В роботі зустрічі взяли участь: секретар Городенківської міської ради Музичка Любомир Володимирович, депутати міської ради: Осадчук Роман Михайлович, Боднарчук Василь Дмитрович та працівник відділу культури міської ради Левкун Ярослав Ількович.
Під час зустрічі Богдан Миколайович ознайомив Преосвященного Владику з оновленою залою засідань міської ради та новою сучасною системою електронного голосування.
Також на зустрічі йшла мова про плідну співпрацю Коломийської Єпархії і територіальної громади у сфері збереження автентичних сакральних пам’яток Городенківщини та проведення спільних проектів й заходів.
Також обговорювались питання належного культурного та духовного виховання підростаючого покоління.
Під час зустрічі Преосвященного Єпископа Юліана супроводжували: благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз, завідувач Канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин та член Єпархіальної Ради Коломийської Єпархії і відомий благодійник – Дмитро Дмитрович Нагірняк.
