Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 11 квітня 2023 року у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі звершив освячення 3 тисяч пасок, які з нагоди світлого Христового Воскресіння буде доправлено до воїнів – захисників України.
Разом з Предстоятелем автокефальної Української Православної Церкви молилися архієпископ Вишгородський Агапіт, військовослужбовці Національної гвардії України, капелани ПЦУ та представники благодійного фонду «Мир майбутньому», які посприяли задля здійснення цього заходу.
«Ми молимося за наше доблесне військо і хочемо через ці паски поділитися Великодньою радістю з нашими захисниками. Ми прагнемо, щоб вони відчули, що про них не забувають. Дякуємо всім, хто долучається до цієї доброї справи. Через згуртованість ми неодмінно переможемо, бо ми захищаємо тих, кого любимо, і Господь благословляє нашу справедливу боротьбу», – зазначив Митрополит Епіфаній.
10 квітня 2022 року, у Великий Понеділок, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, звершив Літургію Ранішосвячених Дарів Святителя Григорія Двоєслова.
На Малому вході, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, до Дня Святої Пасхи Христової, Преосвященний Владика Юліан вручив високі богослужбові нагороди духовенству Коломийської Єпархії.
Право носіння Митри отримали: настоятель Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського села Берем’яни, Коломийського благочиння прот. Василь Петльоха; настоятель Храму Святого Великомученика Юрія Переможця села Голови та Храму Святого Пророка Іллі присілку Шкирівський, села Голови, Верховинського благочиння прот. Юрій Атаманюк; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Семаківці, Городенківського благочиння прот. Андрій Дмитрук; настоятель Храму Архістратига Михаїла села Гвізд, Надвірнянського благочиння прот. Любомир Траско; настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Трач, Косівського благочиння прот. Василь Понайда та настоятель Храму Архістратига Михаїла села Корнів, Городенківського благочиння прот. Василь Барчинський.
Хрестом з оздобами Правлячий Архієрей нагородив: священика Храму Святителя Миколая Чудотворця села Чортовець, Городенківського благочиння прот. Василя Калина; настоятеля Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Михалків, Отинійського благочиння прот. Василя Табачнюка; настоятеля Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Чехова, Коломийського благочиння прот. Степана Вінтоняка; настоятеля Храму Архістратига Михаїла села Виноград, Городенківського благочиння прот. Івана Мороза; настоятеля Храму Святого Великомученика Юрія Переможця присілку Заверх, села Білоберізка, Верховинського благочиння прот. Ігоря Кисилейчука; керівника прес-служби Коломийської Єпархії, настоятеля Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Гвіздець, Коломийського благочиння прот. Віталія Козака.
Окрім нагороджених священнослужителів за Божественною Літургією Архіпастирю співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; ієрей Василь Деркач, завідувач канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин; ієрей Дмитро Гром; протодиякон Антон Трачук та диякон Назар Ягнич.
Після відпусту Єпископ Юліан виголосив повчальну проповідь та привітав духовенство із отриманням найвищих богослужбових нагород. Архіпастир відзначив вагомі досягнення священнослужителів в пастирському служінні та побажав, з Божою допомогою, ще більш плідного й ревного служіння Церкві Христовій та побожному українському народові, наголосивши, що найбільшою нагородою, до якою повинен прагнути кожен християнин є Царство Небесне.
Далі від імені присутнього духовенства митр. прот. Андрій Дмитрук висловив вдячність Преосвященному Владиці Юліану за нагородження.
Після завершення богослужіння, у приміщенні Єпархіального Управління, нагородженому духовенству були вручені грамоти про отримання ними богослужбових нагород.
6 квітня 2023 року, в конференц-залі ТРК “GALERIA KORZO” міста Коломиї, з ініціативи голови Коломийської районної військової адміністрації Любомира Глушкова, відбувся благодійний аукціон на підтримку Збройних Сил України, зокрема для воїнів 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
На запрошення організаторів, в урочистому заході взяв участь Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Благодійний захід розпочався хвилиною мовчання за загиблими захисниками України та мирними українцями, які були жорстоко вбиті російськими окупантами.
Далі благословити захід запросили духовенство. У своєму слові Преосвященний Владика Юліан зазначив, що ніхто з українців не може бути осторонь цієї війни, кожен із нас є воїном і на своєму місці, в міру своїх сил, можливостей, талантів, долучається до спільної перемоги.
На передодні великого християнського свята – Благовіщення Пресвятої Богородиці, Його Преосвященство побажав, щоб ми всі, в скорому часі, почули добру вістку, яка б сповістила нам про перемогу над російським окупантами та про настання справедливого миру.
На завершення свого виступу Архієрей подякував нашим воїнам за мужній подвиг, волонтерам – за їхню активність, а організаторам та учасникам – за благодійний захід.
Після цього до присутніх звернувся голова Коломийської районної військової адміністрації Любомир Глушков, який також нагородив двох волонтерів ГО “Фонд підтримки гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”: Олександра Чемериса та Мар’яну Мацьків Подяками Коломийської РВА.
Далі розпочався аукціон, на якому було представлено 40 різноманітних лотів.
Преосвященний Владика Юліан надав для аукціону унікальний лот, який було куплено за 110 тисяч гривень.
За підсумками аукціону було зібрано понад один мільйон гривень, які у подальшому будуть використані для потреб Збройних Сил України.
Преосвященного Владику на урочистому заході супроводжували: керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак та протодиякон Антон Трачук.
Радість благовіщення, свободу знамення, з рабства звільнення сповіщає ангел Діві. Ангел з Дівою говорить, але не так, як колись бесідував з жінкою змій у раю. У шостий. — каже євангеліст, — місяць посланий був ангел Гавриїл від Бога до Діви, зарученої мужеві. Посланий був Гавриїл, аби цілому світові спасення благовістити. Посланий був Гавриїл, несучи підпис Адамового поклику. Посланий був Гавриїл до Діви, щоб безчестя жіноче на честь перетворити. Посланий був Гавриїл, аби чесному Женихові спочивальню приготувати. Посланий Гавриїл до Діви, зарученої Йосифові, але береженої для Сина Божого. Посланий безплотний до Діви чистої. Посланий був вільний від гріха до тої, що не пізнала тління. Посланий світильник пресвітлий, сповіщаючи сонце правди. Послана була ранкова зоря, яка йде перед світлом дня. Посланий Гавриїл, щоб сповістити про Того, Хто в лоні Отчому є і на руках матері спочиває. Посланий Гавриїл, щоб показати Того, Хто на престолі сидить і у вертепі лежить. Посланий воїн, проголошуючи Цареву таємницю, таємно вірою пізнавану, цікавістю ж не віднайдену. Тайну, якій поклоняються, а не людським розумом міняють. Тайну, що божественним, а не людським розумом осягається. У шостий місяць посланий був Гавриїл від Бога. У який шостий? — Відколи Єлисавета прийняла благовіщення, відколи Йоана зачала. Звідки ж Те пізнати, сам ангел, говорячи до Діви, так повідомляє: «Ось Єлисавета, родичка твоя, і вона зачала сина у старості своїй, і ось шостий місяць тій, яку називали неплідною». У місяць шостий від зачаття Йоанового: годилося-бо, щоб перед воїном слуга йшов, справедливо було, щоб вісник провістив прихід Владики. У місяць шостий посланий був ангел до Діви, зарученої мужеві, — до зарученої, а не пошлюбленої. До зарученої, але збереженої.
Чому ж зарученої? Щоб не довідався розбійник [диявол] таємниці, бо знав лукавий, що через Діву прийде Цар. Бо й він чув голос Ісаї, що говорив: «Ось Діва у лоні зачне і народить Сина». Наглядав за кожною дівою, щоб, де відчує ту тайну, там зразу завдати безчестя. І через те Господь через заручену Діву прийшов. Заручену мужеві, йому ж ім’я Йосиф. Почуй, що про того чоловіка і про Діву говорить пророк: «Дасться ця книга запечатана мужеві, що умів читати писання», тобто Діва, воістину нетлінна. Від кого ж дасться? Від священиків. Якому чоловікові? Теслі Йосифові. Цей Йосиф, браття, спершу до чесного приєднався шлюбу, народив дітей. Тоді, після дружини своєї, відмовлявся взяти іншу, в чистоті перебував, виховував дітей своїх у настановах і страху Господньому. Коли ж Павло-апостол на проповідь Євангелія вийшов, одного із синів його зустрів. Іншого, казав, з апостолів не бачив, лише Якова, брата Господнього, не від Марії, але від Йосифа народженого. Коли-бо священики цнотливому Йосифу Діву заручили, віддали її тому, хто часу шлюбу чекав. Він же, її приймаючи, воістину зберегти її нетлінною мав, і це задовго передбачив пророк, провістивши: «Дасться книга запечатана мужу, який уміє читати писання», тобто тому, що шлюбне єднання вже знав. І сказав: «Не можу читати». — «Чому не можеш читати, Йосифе?» — «Не можу читати, бо книга є запечатана». «Для кого ж та запечатана книга бережеться?» — «Для Творця всього на обитель». Але до попереднього повернімося.
У місяць шостий посланий був Гавриїл до Діви Марії, прийняв від Бога веління таке: «Чуєш, ангеле, будь служителем страшному і сокровенному таїнству, чудові послужи, милосердям-бо своїм спонуканий, спішу зійти на пошуки Адама заблукалого. Того, хто створений за Моєю подобою, гріх, спотворивши, на землю із раю кинув, розтлив діло рук Моїх, затьмарив красу, яку Я створив. Вовк викрав вихованця мого. Подорожує вигнаний громадянин раю, дерево життя полум’яна зброя береже. Замкнулося едемське місце насолоди. Над заблукалим змилосерджуся, ворога схопити хочу. Хочу, щоб ця тайна всім небесним силам незнаною була, тобі єдиному лише повідомлена. Іди-бо до Діви Марії, іди до одушевленого града, про нього ж говорить пророк: «Преславне говориться про тебе, граде Божий». Піди до словесного мого Раю, іди до східних дверей, іди до обителі, Слова Мого достойної. Іди до другого неба, яке є на землі, іди до хмари легкої, і сповісти про нетлінне Моє Пришестя. Іди до святилища Мого приготованого, іди до світлиці божественної вочоловічення Мого, іди до чистої ложниці народження Мого в тілі. Говори у вуха словесного кивоту Мого, хай приготує Мені входи слуху. Вважай, щоб не збентежив її ані не настрашив душу Діви. До церкви тої Божої підійди лагідно. Перший твій голос радість нехай їй принесе. Скажи: «Радій, благодатна, бо помилую скривджену Єву».
Чувши це, ангел і собі, що гарно було, думав: «Дивна це річ, її розуміння жодними словами пояснити не можна. Його бояться херувими, Його серафими не сміють бачити, Його всі ангельські сили охопити не можуть. Особливим якимось таємним чином повідомляється в утробі отроковиці Діви Його перебування і власної Його Особи присутність їй сповіщається, входження ж Його в неї має бути через слух її. І Той, що Єву осудив, доньку її прославити намагається, говорить-бо: «Хай приготує мені слух свій на вхід. Хіба може утроба дівоча вмістити невмістимого? Воістину таїнство велике і страшне». Коли ангел так думав, сказав до нього Владика: «Чого вагаєшся, о Гавриїле, через новину речі? Чи не був ти незадовго перед цим часом посланий від мене до Захарії-священика? Чи не сповіщав йому Йоанове зачаття? Чи не навів кари на невіруючого єрея? Чи не зв’язав мовчанням старцеві язик його? Чи не утвердив ділом те, що ти говорив словом? Чи не прийшло за благовіщенням твоїм його звершення? Чи не зачала неплідна? Чи не послухала зістарена утроба? Чи не відійшла неплідности недуга? Природи втекла нездатність, і що є таке, чого б Я не міг зробити? Чому маєш сумнів?».
Тоді ангел: «Все для Тебе, — казав, — Владико, можливе: єства неміч зцілити, хворіб імлу розігнати, члени мертві до сили життя повернути, єству зістареному звеліти, щоб дітей родило, у неплідної утроби непліддя забрати, висохлу тростину у злаковидний образ перетворити, землю неплідну явити матір’ю снопів — усе те звичайне для сили Твоєї діло. Свідками є Сара і Ревека, після них Анна — вони колись великою недугою неплідности хворіли, від Тебе звільнення прийняли. Але щоб діві без єднання з чоловіком народити — це перевершує закони єства і виявляє річ і Твою в дівиці присутність, бо Того, Кого небо і краї землі не вміщають, дівоча помістила утроба».
Знову-бо до нього Господь: «Як покров Авраама невмістимого Мене вмістити зможе?». Відповів ангел: «Тому що маєш безодню гостинности. І воістину там, о Господи, явив себе Авраамові у дверях покрову його і вийшов, усе сповнюючи. Як же понесе Марія вогонь Божества? Престол Твій пломенить, промінням осяяний, чи може Діва Тебе носити і бути неопалимою?».
Знову-бо до Нього Владика: «Якщо опалив вогонь купину в пустелі, то, певна річ, і Марію опалить Моє у ній буття. Якщо ж вогонь той у пустелі, який вогонь Божества мого передзнаменував, купину швидше оросив, ніж опалив, то що скажеш про істину, яка не у вогненному полум’ї, але в образі дощу сходить?».
Тоді ангел, веління Боже виконуючи, пішов до Діви і світлим голосом скликнув, кажучи: «Радуйся, обрадованна, Господь з тобою. Більше не здолає диявол роду твого. Де ж бо раніше той ворог рану зробив, там лікар докладає лікування. Де був смертного входу початок, звідти життя собі вхід відкриває, через жінку витекло зло на народ людський, через жінку витікають найкращі блага. Радій, благодатна, не соромся, що жінка причиною була осудження, ти бо Судді й Іскупителя матір’ю будеш. Радій, обрадованна, що маєш народити Спаса світу. Радій, обрадованна, мати життя, через яке втратить силу смерть. Радій, одушевлена церкво Божа, небес купино і землі нетісне вмістилище. Радій, єства невмістимого найпросторіше поселення. Радій, Жениха овдовілого, світу мати непорочна. Радій, запустілого світу оновлення. Радій, Маріє, ти-бо достойна прийняти в себе мислене сонце завдяки чистоті своїй. Радій, небесної веселости спадкоємице. Радій, бо через тебе цілому світу радість засяє і людський рід у попередній сан вертається. Радій, обрадованна, ти-бо маєш на руках своїх носити Владику всіх».
Це чуючи, Марія думала собі, що це є: чи не якась зваба і чи не прийме смерть замість вітання, як же колись Єва, праматір наша. Коли так вона думала, сказав ангел: «Господь з тобою, не бійся, Маріє, знайшла ти благодать у Бога, приймеш у лоні і народиш Сина, даси ім’я Йому Ісус, Він великим буде і Сином Вишнього назветься. І дасть Йому Бог престол Давидів, і царству Його не буде кінця». Сказала ж Марія: «Як це буде, коли мужа не знаю?» Ангел мовив їй: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Вишнього тебе осінить, Той-бо, Хто народиться від тебе, Сином Божим є».
Після Благовіщення ангельського, вставши, Діва пішла швидко в гори до Єлисавети, родички своєї, у дім Захарії. І коли привітала Єлисавету, затріпотало немовля у лоні її, сповнив-бо її Духа Святого прихід Маріїн. І де обрадованна проходила, там усе сповнювалося радости. Йоан-бо в утробі матері тріпотав і підстрибував через Маріїне вітання. Промовила ж Єлисавета голосом великим: «Благословенна ти між жінками, і благословенний плід утроби твоєї. Звідки це мені, що прийшла до мене мати Господа мого. Благословенна ти між жінками, ти-бо початок воскресенню зробила, ти нашим входом у рай єси, і вже ніхто не буде докоряти роду жіночому. Більше не боятимуться онуки Євині прокляття, Христос-бо, роду нашого Визволитель і Творець неба та землі, із твоєї святої утроби виходить».
Пречиста ж Діва пресвітліша, слова ті чуючи, освячений же ум маючи, коротко Тайну Божу розповівши, мовила: «Величає душа моя Господа, і утішився дух мій в Бозі, Спасі моїм». Прийняла Ізраїля, отрока свого, пом’янути милість, яку обіцяв Авраамові і насінню його довіку. Чи бачиш, як свята Діва і праведного Авраама досконалість перевищила, і від усього творіння стала більшою. Через Неї бо прийшов Христос, лікар немічних. Тим, що у пітьмі сиділи, праведне засіяло сонце. — Нині невимовна і преславна тайна нам, грішникам, подається, щоб і ми, браття, прикрасилися чеснотами, одноголосно заспівали Богородиці, кажучи: «Радій, обрадованна, ти-бо днесь Творця всього світу в утробу свою прийняла. На Нього ж не сміють глянути херувими. Радій, одушевлене небо, в яке Господь плоттю оселився. Радій, золотий світильнику, переповнений єлеєм невимовної Божої до нас милости. Радій, красо Якова, яку вибрав Бог і більшою тебе зробив від ангелів. Радій, світла хмарко, що Бога носиш несказанно. І закінчилися на тобі пророцтва: той-бо з пророків дверми тебе нарік, а інший купиною палаючою і неопалимою, а інший горою святою, інший же джерелом запечатаним і раєм богонасадженим. Справді велике і преславне в Тобі сталося, Владичице. Ти, о пресвята Діво Богомати, вища від усілякої похвали, і як зможемо достойно тебе похвалити? Тіло-бо від тебе прийняв Бог наш, і тобі всіляке творіння хвалу приносить. Відвідай нас, о Богородице, убогих і грішних, і визволи нас від всілякої біди, і сподоби нас Царства Сина твого і Бога нашого, Господа Ісуса Христа, Йому ж слава і держава, разом з Отцем, і пресвітлим, і благим, і животворним Духом нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.
