З 5 по 8 квітня 2026 року, відбулась поїздка волонтерів Благодійної організації “Безстрашні волонтери 2022” до українських воїнів, які захищають нашу Державу від російських окупантів.З благословення Високопреосвященного Архієпископа Коломийського і Косівського Юліана разом з волонтерською групою, вчергове, до наших воїнів вирушили: керівник Єпархільного відділу по взаємодії із органами охорони здоров’я і медицини, військовий капелан, настоятель Храму Святого Архістратига Михаїла села Глушків, Городенківського благочиння митр. прот. Іван Теремко та настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Остапківці, Коломийського благочиння митр. прот. Юрій Юрчук.Пасхальні гостинці, гуманітарну допомогу та спорядження для наших захисників цього разу зібрали: команда волонтерів Благодійної організації “Безстрашні волонтери 2022” на чолі із директором Віталієм Срайчуком; парафіяни Храму Святителя Миколая Чудотворця села Остапківці разом із настоятелем митр. прот. Юрієм Юрчуком; парафіяни Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Чернятин разом із настоятелем митр. прот. Михайлом Гуменяком; парафіяни Храму Архістратига Михаїла села Глушків разом із настоятелем митр. прот. Іваном Теремком, митр. прот. Михайло Фурик (м. Лондон); мешканці села Поточище; колектив дитячого садочка “Сонечко” села Остапківці; колектив дитячого садочка “Cонечко” (перша молодша група “Ромашка”) селища Гвіздець та підприємці й благодійники Коломийського району: Врежик Оганесян, Василь Боднарчук, Василь Косован, Михайло Павлик, Михайло Лазорко, Степан Олексюк, Дмитро Білий, Сергій Кошка та Степан Яворський.Цього разу волонтерами було доставлено: автомобілі, зарядні станції, пасхальні гостинці, детектори дронів, сотні упаковок із продуктами харчування, одягом, ліками, засобами гігієни, а також інше спорядження.Під час відвідин військових священнослужителі проводили спільну молитву й духовні бесіди з нашими захисниками, а також передавали слова підтримки, вітання і молитовне благословення від Високопреосвященного Владики Юліана.
7 квітня 2026 року, у Великий Вівторок, Керуючий Коломийською Єпархією, Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан, на запрошення керівництва Телерадіокомпанії НТК, привітав мешканців Прикарпаття із Воскресінням Христовим.Після запису вітання Архіпастир також привітав Головного редактора Тамару Михайлівну Приходько та працівників Tелеканалу НТК і Радіостудії “Сяйво” з Пасхою Христовою, вручивши їм подарунки.Разом із Правлячим Архієреєм Телеканал “НТК” відвідав керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак
7 квітня 2026 року, в прес-центрі Єпархіального Управління, духовенство Коломийської Єпархії на чолі з Високопреосвященним Архієпископом Коломийським і Косівським Юліаном провело зустріч із начальником Коломийського РУ ГУ ДСНС в Івано-Франківській області, полковником служби цивільного захисту Кацуляком Романом.В роботі зустрічі взяли участь: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Печеніжинського благочиння митр. прот. Юрій Ужитчак; митр. прот. Тарас Мойсюк; митр. прот. Василь Ткачук; прот. Василь Юрчук; в. о. економа Коломийської Єпархії прот. Василь Бойчук; керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак; ієрей Василь Деркач; завідувач канцелярії Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин; ієрей Михайло Оріпов, ієрей Василь Ужитчак; ієрей Володимир Рибак; ієрей Віталій Охрим; протодиякон Антон Трачук; провідний інспектор ВЗНС Коломийського РУ ГУ ДСНС в Івано-Франківській області капітан служби цивільного захисту Арсен Котюк.Під час наради Роман Кацуляк нагадав присутньому духовенству важливість забезпечення пожежної безпеки та недопущення пожеж у житловому секторі й культових спорудах під час святкування Пасхи Христової, а також правила поводження під час повітряної тривоги й заходи безпечної поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів.На завершення, за результатами зустрічі, Високопреосвященний Владика Юліан благословив священнослужителям оголосити у храмах Єпархії звернення застережливого характеру.
4 квітня 2026 року, на Вічевому майдані міста Коломия, відбулось урочисте відкриття і освячення Стіни Надії – комплексу з портретами безвісти зниклих Захисників України.З благословення Високопреосвященного Архієпископа Коломийського і Косівського Юліана, в пам’ятному заході взяли участь: працівник інформаційно-видавничого відділу Єпархії ієрей Василь Деркач та працівник паломницького відділу Коломийської Єпархії протодиякон Іван Бігус.Захід розпочався спільним виконанням Державного Гімну України, підняттям Державного Прапора України та Прапора Надії.Далі звершити Молебень за всіх безвісти зниклих українців та освятити Стіну Надії запросили духовенство.Опісля зі словами підтримки до присутніх звернулася голова ГО «Зниклі – не забуті» Надія Коцаба.В заході також взяли участь: Коломийський міський голова Богдан Станіславський, заступник голови Коломийської райдержадміністрації Ганна Кравчук, військовослужбовці, ветерани, родичі безвісти зниклих Захисників та загиблих Героїв, представники громадських організацій, школярі та студенти.
Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Коломийської Єпархії
Української Православної Церкви(Православної Церкви України)
Всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Христос Воскрес!
У ці святі й світлоносні дні ми знову чуємо переможний голос Церкви, що лунає крізь століття, крізь скорботи і випробування: смерть переможена, темрява розсіяна і життя дароване світові.І цього року ми переживаємо Пасху в особливих умовах – у час війни, болю, втрат і тривог. Саме тому слово про Воскресіння Христове звучить для нас не як далека істина, а як жива надія і сила.Світле Христове Воскресіння є не лише історичною подією, але центральною і спасительною істиною нашої віри, в якій відкривається безмежна любов Божа до людини. Як навчає Євангеліє: «Так бо полюбив Бог світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3,16). У Воскресінні Христовому звершується перемога життя над смертю, світла над темрявою, добра над злом.Через Хрест і Воскресіння Христове людська природа не лише зцілюється від гріха, але і підноситься до участі в Божественному житті. Смерть, яка увійшла у світ через гріх, втрачає свою остаточну владу: «Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога?» (1 Кор. 15:55).Православна Церква сповідує, що людина створена для вічності. Душа людська є безсмертною, і її життя не обмежується земним існуванням. Воскресіння Христове є запорукою і нашого воскресіння, бо Христос – «первісток серед померлих» (1 Кор. 15,20). І тому ми віримо, що після загального воскресіння праведні увійдуть у вічне блаженство – життя в єдності з Богом, у світлі Його слави, у радості, яка не має кінця.Святі отці навчають, що це блаженство не є лише нагородою, але самим життям у Бозі, для якого була створена людина. Афанасій Великий говорить: «Бог став людиною, щоб людина стала причасником Божества». Отже, Воскресіння Христове відкриває нам шлях до повноти життя у Бозі.У світлі цієї вічної істини відкривається і глибший сенс усього, що відбувається з людиною в земному житті. Господь у Своєму Промислі допускає випробування, які стають для нас не випадковими труднощами, але духовною школою. Те, що світ називає болем, втратою чи несправедливістю, у світлі Христової віри може стати великим даром – якщо людина приймає це зі смиренням і довірою до Бога.
Розбите серце навчає людину розрізняти істинну любов від ілюзії, бо справжня любов є жертовною і чистою. Через біль очищується серце, і людина починає бачити правду. Зубожіння і нужденність відкривають людині її справжній стан, навчаючи не покладатися на земне, але на Бога. Невдачі знімають з нас маски і показують, скільки в нас може бути терпіння і віри. А стримання в їжі навчає смирення і вдячності за прості дари Божі.Святі отці проповідують, що такі випробування слід приймати з вдячністю. Бо через них Господь очищує людину і веде її до істини. Тому, коли приходять труднощі, не нарікаймо, а навчімося дякувати Богові, пам’ятаючи: «Тим, хто любить Бога, усе сприяє на добро» (Рим. 8,28). Саме через такі випробування людина стає справжньою – не за людськими мірками, але перед лицем Божим.Сьогодні багато хто запитує: чому приходять страждання, чому допускаються скорботи, чому війна входить у наше життя? І хоча ми не завжди можемо збагнути всі таємниці Божого Промислу, ми твердо знаємо: ніщо не відбувається без Божого допущення, і навіть найтяжчі обставини можуть стати шляхом до очищення і спасіння.Святоотцівські настанови навчають, що скорботи є школою смирення і духовного прозріння. Ісаак Сирін говорить: «Без спокус ніхто не може пізнати істину». А тому, коли нас спіткають труднощі, навчімося не лише питати «за що?», але й «для чого?». Що Господь хоче відкрити мені через це? Чого навчити? Яким зробити моє серце?У час війни особливо важко зберігати мир у душі, не озлобитися, не втратити любов і людськість. Але саме в таких обставинах повноцінно відкривається глибина Христової заповіді: «Любіть ворогів ваших» (Мф. 5,44). Це не означає виправдання зла, а показує перемогу над ненавистю. Бо ненависть руйнує душу, а любов – зцілює її.Святитель Іоан Золотоустий навчає, що навіть вороги можуть стати для нас причиною духовної користі, якщо ми приймаємо все зі смиренням і довірою до Бога. Через інших людей Господь часто відкриває нам самих себе, показує наші слабкості і кличе до покаяння.Коли людина сходить у глибину свого серця, коли через покаяння і смирення очищає його від пристрастей, тоді там, у цій сокровенній глибині, вона починає бачити світло – не від світу цього, але світло Боже. І в цьому світлі вона пізнає, що життя сильніше за смерть, що любов Божа непереможна, що вічність уже торкнулася її душі.Тому, возлюблені, не осуджуймо одне одного, але кожен нехай загляне у власне серце. Бо початок оновлення світу починається з оновлення душі. Не втрачаймо надії, не впадаймо у відчай, а навчімося у кожній події бачити заклик Божий.Приймаймо все, що стається, не як сліпу випадковість, але як шлях, на якому Господь веде нас до Себе. Як навчає Церква: «Нехай буде воля Твоя» (Мф. 6,10). Але водночас не залишаймося пасивними – борімося зі злом, допомагаймо ближнім, підтримуймо одне одного, несімо світло там, де темрява.Людина, яка після падіння стала носієм тління і смерті, у Христі знову покликана до життя, яке не має кінця. І коли благодать Божа торкається серця, тоді в глибині людського єства починає звершуватися таїнство: смерть відступає – і народжується нове життя. Тому навіть у час війни, серед руйнування і смерті, людина, яка носить у собі це світло, не є переможеною. Бо в ній уже діє життя, яке не може бути знищене.Світле Христове Воскресіння відкриває нам головну істину: смерть не має останнього слова. Страждання не є кінцем. Темрява не перемагає світла. Христос Воскрес – і в цьому наша сила, наша надія і наша перемога.Нехай же Воскреслий Господь укріпить наших воїнів, утішить тих, хто в скорботі, зцілить поранених, збереже наш народ і дарує нам мир – зовнішній і внутрішній. І нехай кожен з нас, проходячи свій шлях, навчиться жити так, щоб кожна мить часу стала кроком до вічного життя у Христі.Благодать Воскреслого Господа, Його любов, сила і милість нехай будуть з усім нами повіки!
3 квітня 2026 року, з благословення Високопреосвященного Архієпископа Коломийського і Косівського Юліана, на території Управління Коломийської Єпархії, відбулось відправлення акумуляторів для потреб воїнів 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, які героїчно захищають Українську Державу від нападу російських окупантів.Цього разу благодійну допомогу для наших захисників зібрали: парафіяни Храму Вознесіння Господнього села Незвисько, парафіяни Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Воронів та колектив Малинського фахового коледжу.Подібна допомога Українській Армії та всім постраждалим від війни завдяки небайдужим людям відбувається постійно.В урочистому благословенні допомоги для українських воїнів взяли участь члени наглядової ради та волонтери благодійної ініціативи “Захистимо життя”: старший капелан 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади митр. прот. Михайло Возняк та в.о. економа Коломийської Єпархії прот. Василь Бойчук.
