У середині XVI століття на Волині, недалеко від Почаєва, в помісті Орлі жила православна поміщиця Ганна Гойська, що залишилася вдовою по кончині свого чоловіка Богдана Гойського, земського судді. Походила вона зі старовинного дворянського роду Козинських.
Того часу волинською землею проїздив грецький митрополит Неофіт, який прямував до багатої Москви, сподіваючись вимолити в неї допомогу для своєї скривдженої магометанами Церкви. 1559 року на щире прохання Ганни Гойської він зупинився в її маєтку.
«Богобоязлива Гойська» сердечно прийняла в себе іменитого гостя та за звичаєм з найглибшою повагою сумлінно опікувалася ним.
На подяку за сердечну гостинність, а, ймовірніше, натхненний Самою Царицею Небесною, Неофіт благословив Гойську древньою іконою Богоматері з Предвічним Немовлям — образом, який привіз із Константинополя. Вірогідно, цю заповітну родову святиню він узяв із собою як благословення в далекий нелегкий шлях — спочатку до Константинопольського Патріарха, а потім за його дорученням — до Росії, і завжди зберігав цей образ при собі, поки Промисел Божий не повелів залишити її на Волині у милосердної благочестивої вдови.
Отриманий великий дар Гойська зберігала певний час у своїй замковій молитовні. Аж ось, за тогочасними розповідями, домашні побожної вдови почали помічати, що від ікони виходить якесь незвичайне світло. Слуги сповістили про це поміщицю, але вона довго не зважала на їхні розповіді, поки, нарешті, сама не побачила в сонному видінні ікону «у великому світі». Але й тоді Гойська не звернула на це особливої уваги, поки світло, що виходить від ікони, не побачила вже наяву. Минуло ще трохи часу, і благодатна сила, яка виходила від образу, дала знати про себе першими чудесами.
У Ганни Гойської був сліпий від народження рідний брат Пилип Козинський. Ганна підказала йому звернутися з молитвою до дарованого образу Пресвятої Богородиці з проханням про дарування зору. І щойно її брат від усього серця помолився перед святинею, очі йому відкрилися, і він почав бачити, ніби ніколи й не був сліпим.
Після такого безсумнівного чуда, що сталося на очах у людей, Гойська вже не зважувалася тримати ікону в себе, а, зібравши ченців, священиків і безліч православного люду, з хресним ходом та співами перенесла її на Почаївську гору та віддала на вічне зберігання ченцям, які мешкали в тамтешніх печерах. Чудесне зцілення і наступне за ним урочисте перенесення ікони з маєтку Гойської до Почаївських іноків сталося, ймовірно, у першій половині 1597 року. Бо вже 14 листопада 1597 Гойська жертвує на розбудову Почаївського монастиря великі кошти, невдовзі будує церкву на честь Успіння Божої Матері та забезпечує її всім потрібним; дарує ченцям свою спадщину: землі, сіножаті, млини; щедро прикрашає чудотворну ікону.
З цього часу від ікони виливаються чудеса, ніби рікою. Сотні разів усенародно засвідчено цілющу силу, що виходила від чудотворного образу Почаївської Божої Матері. Якої тільки допомоги не отримували від неї люди! Не даремно у книзі «Записів чудес Почаївських» її названо «скорботних матерів розрадою».
У 1664 році юний син поміщика Івана Жабокрицького Симеон, омивши водою очі від Стопи Богоматері, зцілився від величезного більма на оці. Однак невдовзі він тяжко захворів і помер. Батьки, оплакавши його, вже приготували тіло до поховання, тим часом бабуся небіжчика, пані Свіщевська, зі сльозами благала Пресвяту Богородицю на горі Почаївській: «Сього внука мого присвячую Тобі, — молилася вона, — тільки яви на ньому благодать Свою, зглянься на сльози батьків, зроби його живим і здоровим». Після цього померлий, який пролежав від ночі до полудня, раптом простягнув руки та попросив пити і їсти, а незабаром устав зі свого смертного ложа.
1674 році один монах, який перебував у турецькому полоні та гаряче молився Пресвятій Діві Почаївській, у день Успіння був чудесним чином перенесений до Почаєва, де донині зберігаються його кайдани.
1704 року якийсь юнак, що прийшов до Почаєва на свято Успіння, під тиском натовпу впав у колодязь, але, від серця увізвавши до Почаївської Божої Матері, в останню мить учепився за невідомо ким простягнуту йому мотузку.
На Успіння 1710 подружжя з Жовкви принесло в Почаїв своє хворе дитинча, сподіваючись на його зцілення. Але тут дитина померла. Тоді деякі прочани порадили віднести померлого до церкви і покласти перед чудотворною іконою Божої Матері. «Це ж було, — як каже запис того часу, — щоб більшою славою Пресвята Діва Богородиця вшанована була, ніж від звичайного одужання дитини». І от батьки несуть мертве дитя у храм, починають зі сльозами молитися перед святою іконою і раптом бачать: дитина начебто прокидається, плаче і кличе: «Мамо!..» — І ось уже встає, немовби скинувши із себе смерть і хворобу.
1742 року чоловік на прізвище В’єнковецький, впавши взимку з коня, розбив об пень собі голову. Стікаючи кров’ю, він звернувся до Божої Матері, «чудодійствующую на горі Почаївській», і за молитвою перед ним з’явився невідомий чернець, підняв його, посадив на коня і раптом зник; після цього вершник успішно вернувся додому і незабаром оговтався від поранення.
Та, напевно, найбільш відоме чудо сталося 1675 року.
Ще з року 1672-го появився в Україні султан Мохамед IV, і сильно руйнував українські землі. До нього приєдналися й кримські татари, і робили те саме. Скрізь усе горіло, скрізь хватали народ у полон, скрізь була руїна…
Король Ян Собєський року 1675-го оголосив війну туркам, бо вони рік перед тим взяли й спалили місто Збараж. Почалася «Збаразька війна» між турками та поляками. Турки з Поділля посунули на Галичину та Волинь, зруйнували Збараж, Вишгородок і Вишнівець, і подалися на Почаїв.
Турки шаліли — попалили й пограбували всі довколишні місця. Це йшов турецько-татарський загін під керівництвом хана Нурредина. Нарешті, 20 липня, він підступив під Почаївський монастир. Увесь народ з сусідніх околиць позбігався до монастиря і поховався, де було можна, бо був неозброєний. Сам Почаївський монастир був обнесений тільки грубим дерев`яним частоколом. Здібніші й здоровші з монахів та з народу стали до оборони своєї Святині, хто з чим міг. Ігуменом був Феодосій Левицький.
А рятунку ні звідки не було — козаки гетьмана Дорошенка стояли під Чигирином, а поляки боронили Варшаву.
Турки зловили таки двох монахів і вбили їх. Усі ті, хто не міг боронити монастиря, безперервно молилися в Св. Троїцькім соборі перед чудотворним образом Божої Матері та перед мощами преподобного Іова, бо тепер тільки вони були оборонцями безборонного монастиря…
Монахи й народ завзято боролися і так минули два дні, 20 і 21 липня 1675 року. Настала третя ніч, з 22 на 23 липня — на цей час хан Нурредин призначив генеральний штурм Почаївського монастиря. Усі подесятерили свою ревність: молодші монахи з народом біля частоколу, а решта — в молитвах у соборі.
I ось почався акафист до Пресвятої Богородиці. Хор і всі люди зо слізьми заспівали: «Непереможній воєводині, як від злого врятовані, пісні переможні в подяку складаємо Тобі ми, слуги твої, Богородице!…» І в цей час раптом розкрилися хмари, і над собором появилася Богородиця в блискучому сяйві, оточена анголами з оголеними мечами… Праворуч при Богородиці стояв на хмарах преподобний Іов і молився до Богородиці про рятунок безборонного монастиря…
Усе це побачили турки й татари і почали безладно пускати стріли на небесне видіння, але стріли верталися назад, і били тих, хто стріляв. Перелякані вороги зрозуміли, що діється чудо, стали панічно втікати, і Почаївський монастир був урятований… Передання свідчить, що дехто з турків і татар прийняли православіє і позосталися послушниками в монастирі.
Діва Марія завжди опікунка тих, хто її благає. Чутка про це чудесне врятування Почаївського монастиря від турків і татар відразу рознеслася по всій Волині і всім підняла духа — є в нас опікунка православія й заступниця православного українського народу! На пам`ятку цього чудесного врятування Почаївського монастиря від нехристів пізніше складена була велична народна дума, яка співається й тепер:
Ой зійшла зоря вечоровая, Над Почаєвом стала…
Дума ця хвилююче змальовує і трагедію Почаївського монастиря, і чудесне заступництво Божої Матері та преподобного Іова за православну святиню. Спокійно слухати цю трагічну кантату ніхто не може…
Почаївське чудо 1675 року пізніше намальоване було в соборі на лівій стіні, а також намальоване при вході в Печерну церкву, де лежать мощі преподобного Іова.
Трохи пізніше в Почаївськім монастирі була поставлена нова церква на честь Богородиці, на пам`ятку врятування монастиря від турків та татар. Ігуменом Почаївського монастиря під час нападу турків був Феодосій Левицький.
Того ж 1675 року при облозі монастиря турками одному монахові вороги відтяли голову. Монах узяв свою голову в руки і пішов з нею в собор до ікони пресвятої Богородиці — поклав свою голову перед Нею і тоді упокоївся. Чудо це зробило на всіх величезне враження, розійшлося по всій Україні і було оспіване в народних піснях.
2 серпня 2021 року, в рамках візиту до Верховинського благочиння, в селищі Верховина, на запрошення Голови Всеукраїнського Товариства “Гуцульщина” – Стефлюка Дмитра Петровича, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан відвідав Гуцульську світлицю Музею Гуцульщини.
Cпочатку очільник Всеукраїнського Товариства “Гуцульщина” Дмитро Стефлюк розповів Преосвященному Владиці про історію створення та дільність організації.
Далі Архіпастир мав змогу побачив головну атрибутику Товариства, світлини та літературу, присвячену Гуцульщині.
Після цього Керуючого Коломийською Єпархією було нагороджено особливою та найвищою відзнакою Гуцульського регіону – «За заслуги перед Гуцульщиною».
Вручаючи високу відзнаку, Дмитро Петрович зазначив, що цієї нагороди удостоюються особливі люди, які по справжньому і дієво люблять Гуцульський край і саме такою людиною є Владика Юліан.
“Ви одухотворюєте життя Гуцульщини, дбаючи про духовність людей нашого краю та ініціюєте і беручи активну участь в багатьох різноманітних заходах, які тут відбуваються», – підкреслив Дмитро Стефлюк.
У свою чергу Владика Юліан подякував Дмитру Петровичу за високу нагороду, зазначивши, що справді надзвичайно любить Гуцульський край та його людей і надалі докладатиме максимум зусиль для духовного розвитку краю та збереження, примноження і пропагування унікальної Гуцульської культури, традицій та автентики.
Після цього Правлячий Архієрей нагородив Дмитра Петровича Подякою Єпархіального Управління та подарував пам’ятні подарунки.
На урочистому заході також були присутні: Голова Верховинської РДА Василь Петрович Бровчук та Голова Верховинської районної ради Юрій Юрійович Филипчук.
Преосвященного Владику Юліана під час відвідин Музею Гуцульщини супроводжували: митр. прот. Юрій Стефлюк, прот. Ігор Ребенчук та протодиякон Антон Трачук.
2 серпня 2021 року, з нагоди престольного свята, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Святого Пророка Іллі села Кривопілля, Верховинського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію та Чин Малого освячення води.
На церковному подвір’ї, з хлібом-сіллю та віршованими рядками Правлячого Архієрея зустрічали чисельні парафіяни та гості Храму, а діти, встеляючи дорогу Архіпастирю пелюстками квітів, під мелодійний передзвін, провели до Святині.
У притворі Його Преосвященство зустрів настоятель Храму прот. Петро Якіб’юк та запросив очолити святкове богослужіння.
Архіпастирю за Божественною Літургією співслужили: благочинний Верховинського благочиння, настоятель Храму Святої Тройці села Ільці митр. прот. Дмитро Михавків; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці селища Верховина митр. прот. Юрій Стефлюк; настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Криворівня митр. прот. Іван Рибарук; прот. Степан Палько (Львівсько-Сокальська Єпархія); настоятель Храму Перенесення мощей Святителя Миколая села Бережниця та Храму Святого Великомученика Іоана Сучавського села Криворівня (присілок Устя) прот. Ігор Ребенчук; настоятель Храму Святого Пророка Іллі села Кривопілля прот. Петро Якіб’юк; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Чорна Річка та Храму Чуда Архістратига Михаїла села Замагора прот. Володимир Максим’юк; ієрей Степан Будзан та протодиякон Антон Трачук.
Також на святковому богослужінні молились поважні гості: Голова Верховинської районної державної адміністрації Василь Петрович Бровчук, Голова Верховинської районної ради Юрій Юрійович Филипчук, перша заступниця голови Верховинської РДА Світлана Ярославівна Уржеджук, староста села Кривопілля Юрій Юрійович Стефурак, депутати Верховинської районної ради та місцевих територіальних громад.
Торжественне богослужіння своїм співом супроводжував парафіяльний Хор Храму Святого Лазаря міста Львів під керівництвом регента Володимира Степановича Заборовського.
Після відпусту Єпископ Юліан звернувся до присутніх зі словами зворушливої проповіді, в якій зазначив, що Пророк Ілля добре знаний і по-особливому шанований в Україні не лише православними, але й представниками інших конфесій, а в світі – навіть різними релігіями.
Преосвященний Владика пояснив цей феномен особливої любові до Пророка, підкреслюючи, що ревність у служінні Єдиному Богу і сила духу Пророка – чесноти, які приваблюють і закликають до наслідування інших.
Також Архіпастир розповів про ключові й важливі моменти з життя Святого, зазначивши, що Пророк Ілля отримав нове й дивне для Старого Завіту Одкровення про Бога, як про люблячого, лагідного і милосердного Отця, а не жорстокого і грізного Суддю, який лише карає.
Далі Його Преосвященство привітав настоятеля та релігійну громаду із престольним святом, побажавши завжди перебувати під молитовним заступництвом Святого Пророка Іллі та наслідуючи його великі чесноти.
Далі, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Преосвященний Владика Юліан нагородив настоятеля та релігійну громаду Храму Благословенними Митрополичими Першосвятительськими Грамотами.
Подяки Єпархіального Управління із рук Його Преосвященсттва отримали: Спіндзак Василь Іванович, Стефурак Ярослав Іванович, Дутчак Ярослав Іванович, Рибак Володимир Федорович, Храпчук Ірина Володимирівна та Заборовський Володимир Степанович.
У свою чергу отець Петро подякував Владиці Юліану за візитацію, свято молитви, повчальні слова проповіді, зазначивши що Його Преосвященство, як послідовник святих Апостолів, з великим достоїнством несе нелегкий хрест Архієрейського служіння, мудро дбаючи про ввірену йому Богом паству, завдяки чому є прикладом для духовного наслідування духовенству та вірним.
На знак своєї синівської поваги та любові настоятель Храму подарував Владиці святу просфору та букет білих троянд.
Завершилось урочисте богослужіння уставним Многоліттям, Чином Малого освячення води та Хресним ходом довкола Храму.
27 липня 2021 р. в Синодальній залі Митрополичого дому – Резиденції Предстоятеля Православної Церкви при Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі, відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України). У засіданні взяли участь усі його члени.
На прохання Преосвященного архієпископа Дніпровського і Криворізького Симеона були внесені зміни до статуту Дніпровської духовної семінарії шляхом викладення його в новій редакції.
Синод надав благословення на утворення Управління Донецько-Слов’янської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), визначивши його керівником Преосвященного Саву, єпископа Донецького і Слов’янського.
Преосвященного Матфея, єпископа Володимир-Волинського і Турійського, було затверджено священноархімандритом Чоловічого монастиря на честь Дванадцяти Апостолів Володимир-Волинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у м. Володимир-Волинський.
За поданням Преосвященного Іларіона, архієпископа Рівненського і Острозького, ієромонах Даниїл (Шишканинець) призначений намісником Чоловічого Хрестовоздвиженського (Чеснохрестського) монастиря Рівненської єпархії УПЦ (ПЦУ) в с. Панталія Дубенського району замість ієромонаха Арсенія (Омельчука), а ігуменя Анна (Кулінець) призначена настоятелькою Свято-Варваринського жіночого монастиря Рівненської єпархії УПЦ (ПЦУ) в м. Дубно замість ігумені Єфросинії (Табуринської).
За поданням протоієрея Олександра Трофимлюка, голови Синодальної Календарної комісії, було встановлене спільне святкування Собору святих цілителів щорічно у найближчий недільний день до днів пам’яті святих мучеників безсрібників Косми і Даміана (30 жовтня – 17 жовтня ст.ст.) та апостола і євангелиста Луки, лікаря (31 жовтня – 18 жовтня ст.ст.). Аналогічне святкування запроваджене Синодом Вселенського Патріархату на відзначення чоловіколюбної та милосердної справи опіки хворими.
Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків; Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною. І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований. І воскрес на третій день, за Писанням. І вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця. І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця ісходить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.
Також за поданням Преосвященного Євстратія, архієпископа Чернігівського і Ніжинського, голови Синодальної Богословсько-літургічної комісії, Синод надав благословення на богослужбове використання «Чину подячного молебну в дні державних свят України», розробленого Комісією. Вміщений у Требнику чин молебну на громадянські свята сформований був ще в часи Російської імперії і за змістом лише частково задовольняє реальні молитовні потреби вірних під час відзначення держаних свят України.
Синодальним рішенням одноголосно було підтримано пропозицію Богословсько-літургічної комісії щодо виправлення порядку поминання ієрархів за богослужінням.
У відповідності з канонічним порядком богослужбове поминання імені Предстоятеля Помісної Церкви та єпархіального архієрея є обов’язком кліру, адже таке поминання вказує на визнання канонічної влади Предстоятеля і єпархіального архієрея. І навпаки – відмова від поминання імені Предстоятеля, єпархіального архієрея, або поминання іншого, ніж визначено канонічним порядком, ієрарха, означає відступлення від церковної єдності та підлягає осудженню (див. Двократного собору правила 13, 14, 15).
Щодо порядку поминання Священний Синод УПЦ (ПЦУ) раніше ухвалив наступне (Журнал №27 засідання від 24 травня 2019 р.): «Відповідно до канонічного порядку та Статуту Церкви за кожним богослужінням в Українській Православній Церкві (Православній Церкві України) мають підноситися ім’я Предстоятеля, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія за формулою «владику і отця нашого Епіфанія, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України» та свого єпархіального архієрея за формулою «владику нашого Преосвященнійшого (ім’я), єпископа (титул)».
Разом з тим традиційною нормою форми поминання єпископату за богослужінням є така, коли повний титул, який включає іменування кафедрального міста (або декількох) єпископа, вживається тільки при поминанні на Великому вході і на Анафорі («Найперше пом’яни, Господи…») , а також на Многолітті. При поминанні ж на ектеніях згадується лише ім’я за формулою «Владику і отця нашого Блаженнійшого Митрополита Епіфанія і владику нашого (Високо-) Преосвященнійшого єпископа (архієпископа, митрополита) (ім’я)». Згадування повних єпархіальних титулів на ектеніях – зовсім нова практика, яка з’явилася лише у останні десятиліття.
Традиційна форма поминання вже відображена у редакції перекладу вечірні, утрені та Божественної літургії свт. Іоанна Золотоустого, затвердженій Священним Синодом (Журнал №33 засідання від 24 листопада 2020 р.).
За підсумками розгляду було ухвалене Рішення №7 «Про порядок богослужбового поминання в Українській Православній Церкві (Православній Церкві України) імені Предстоятеля та правлячого архієрея» і зазначено, що дотримання цього порядку є свідченням церковної єдності, в той час як довільне відступлення від нього згідно до канонічних правил (Двократного собору 13, 14, 15) підлягає покаранню.
Було заслухано звіт комісії Священного Синоду, надісланої для вивчення і розв’язання конфліктної ситуації у Харківсько-Полтавській єпархії. Комісія на чолі з Преосвященним Сергієм, митрополитом Донецьким і Маріупольським, 2 червня 2021 р. провела своє засідання у м. Харкові. Синод констатував примирення і подолання розбіжностей та благословив Преосвященному Афанасію, архієпископу Харківському і Ізюмському, та Преосвященному Митрофану, єпископу Харківському і Богодухівському, а також духовенству і парафіям, питання яких розглядалося, для остаточного розв’язання конфліктної ситуації дотримуватися визначених комісією рекомендацій та досягнутих під час її засідання взаємних домовленостей.
На прохання Преосвященного Іларіона, архієпископа Рівненського і Острозького, було надане благословення на місцеве шанування у Рівненській єпархії ікони Божої Матері «Одигитрія Дорогобузька» і встановлення дня її шанування 10 серпня (28 липня ст.ст.).
Також за зверненням Преосвященного Тихона, архієпископа Тернопільського і Бучацького, Синод благословив загальноцерковне шанування Тернопільської ікони Божої Матері та визначив днем її шанування першу неділю після П’ятидесятниці (неділя Всіх святих).
На пропозицію Преосвященного Симеона, митрополита Вінницького і Барського, голови Синодальної Комісії з питань канонізації святих, щодо приєднання до лику місцевошанованих святих Івано-Франківсько-Галицької єпархії мучеників 23-х насельників Великого Манявського Хресто-Воздвиженського скита, які під час нападу на монастир у 1676 р. турецько-татарського загону постраждали – Синод надав відповідне благословення.
На цьому засідання Священного Синоду було завершене молитвою. Джерело :.pomisna.info
18 липня 2021 року, після завершення торжественної Божественної Літургії у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, Предстоятель Православної Церкви України, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, за поданням Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, нагородив благодійників Коломийської Єпархії та представників влади високими церковними нагородами.
Благословенною Митрополичою Грамотою Його Блаженство нагородив: Голову Коломийської РДА Любомира Глушкова, Марчук Ганну Іванівну, Михайленко Іванну Іванівну та Гаріпову Ірину Володимирівну.
Медаль “За жертовність і любов до України” із рук Блаженнійшого Владики отримали: Турецька Світлана Романівна, Онищук Марія Петрівна, Лапка Тетяна Миколаївна, Божик Андрій Миколайович, Проскурняк Сергій Іванович, Попелюк Михайло Богданович, Тимчук Віталій Петрович та Стець Василь Зінаїдович.
Медаль Архістратига Михаїла Предстоятель Церкви вручив таким поважним гостям: Кошук Вікторії Леонідівні, Михайлюк Лілії Ярославівні, Приймаку Івану Васильовичу та Боднарчуку Василю Дмитровичу.
Медаллю Святого Великомученика Юрія Переможця Блаженнійший Митрополит Епіфаній нагородив: Кшановського Василя Володимировича, Скородійчука Василя Миколайовича, Мартищука Миколу Миколайовича та Яворського Тараса Орестовича.
Орден Архістратига Михаїла із рук Предстоятеля Православної Церкви України отримали: Кошук Олександр Богданович та Балух Михайло Олексійович.
На завершення Його Блаженство подякував усім благодійникам, побажав їм Господньої допомоги та сил для подальшої плідної праці на користь Церкви Христової та подав своє Першосвятительське благословення.
На урочистому нагородженні також були присутні, спілкувались з Блаженнійшим Владикою та обмінялись пам’ятними подарунками: Голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Онищук Світлана Василівна; Народний депутат України Іванчук Андрій Володимирович; очільники територіальних громад; депутати Івано-Франківської обласної ради, районних та місцевих територіальних громад, керівники структурних підрозділів Івано-Франківської ОДА, районних державних адміністрацій та територіальних громад.
18 липня 2021 року, в неділю 4-ту після П’ятидесятниці, Предстоятель Православної Церкви України, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, у співслужінні архіпастирів та духовенства, звершив освячення розписів та Божественну Літургію у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї.
На Соборному подвір’ї, Блаженнійшого Митрополита Епіфанія, під звуки трембіт, зустріла величезна кількість парафіян та гостей, які прибули, щоб помолитись за спільною Літургією зі своїм Предстоятелем. Його Блаженству на вишитому рушнику піднесли коровай, а юні парафіяни Собору звернулися із віршованими привітаннями, після чого, встеляючи дорогу пелюстками квітів, провели до дверей Святині.
У притворі Блаженнійшого Владику зустрів секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук та запросив очолити торжественне богослужіння.
Перед початком Літургії Митрополит Київський та всієї України Епіфаній здійснив Чин освячення розписів Кафедрального Собору.
За урочистою Літургією Предстоятелю Української Помісної Православної Церкви співслужили: Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, Архієпископ Чернівецький і Кіцманський Онуфрій, Архієпископ Дрогобицький і Самбірський Яків, Архієпископ Вишгородський Агапіт, Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, а також запрошене духовенство: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук, благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз, благочинний Коломийського благочиння митр. прот. Михайло Сметанюк, благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк, благочинний Делятинського благочиння митр. прот. Іван Лавришин, благочинний Косівського благочиння митр. прот. Іван Близнюк, благочинний Надвірнянського благочиння митр. прот. Олег Траско, благочинний Печеніжинського благочиння митр. прот. Юрій Ужитчак, митр. прот. Тарас Мойсюк, економ Коломийської Єпархії митр. прот. Роман Лазарук, прот. Йосип Усик (Дрогобицько-Самбірська Єпархія), керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак, працівник Єпархіального Управління прот. Василь Бойчук, завідувач Канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин, протодиякон Василь Дідора (Київська Єпархія), протодиякон Антон Трачук, протодиякон Михайло Голіней та диякон Назар Ягнич.
Після Євангельського читання Блаженнійший Владика виголосив проповідь, в якій звернув увагу на декілька повчальник уроків, які можна почерпнути з цієї Євангельської розповіді: «Сотник усвідомлює, що звертається не за звичайним лікуванням в очікуванні чуда, а виявляє свою віру в те, що особа, до якої він звертає своє прохання, може допомогти. Господь не відкидає такого прохання, а, навпаки, погоджується прийти додому сотника, обіцяючи зцілення. З цього ми маємо навчитися тієї істини, що Бог приймає молитви від нас не лише тоді, коли ми просимо про наші власні потреби, але й про потреби наших ближніх і всіх, хто потребує його милосердя».
Також Предстоятель зауважив, що милість Божа не обмежується лише тими, хто належить до істинної релігії, Господь виявляє милість і для іновірців та язичників, коли вони щиро і з надією звертаються до нього.
Після відпусту Його Блаженство привітав Преосвященного Владику Юліана, духовенство та вірних Коломийської Єпархії із завершенням внутрішніш та частково зовнішніх оздоблювальних робіт, які тривали понад сім років та освяченням розписів, зазначивши: “Cьогодні, в цьому прекрасному Храмі ми підносимо свої молитви за Україну, за наше воїнство, за український народ та за те, щоб в нашій країні запанував справедливий мир. Бо, справді, ми живемо з вами в історичний і відповідальний час, коли можемо будувати й відкривати храми, а не, навпаки, коли існував час, декілька десятиліть тому, коли храми закривалися, руйнувалися, а священнослужителі відправлялися далеко в заслання. І надалі ми повинні спільно з вами трудитися в розбудові нашої визнаної Помісної Автокефальної Православної Церкви, повинні бути справжніми християнами, навколо яких згуртуються і всі інші, які поки що перебувають в духовній омані. Але я переконаний, що з Божою допомогою всі православні українці об’єднаються навколо Київського Престолу і ми спільними устами будемо й надалі прославляти нашого Творця і дякувати за всі його милості, явлені до цього часу нашому українському народу».
Далі Блаженніший Митрополит подякував Керуючому Коломийською Єпархією, Преосвященному Владиці Юліану за ті труди, які він несе, розбудовуючи Помісну Українську Церкву в цьому прекрасному регіоні, побажавши йому сил і наснаги в несенні нелегкого архіпастирського хреста.
Після цього Предстоятель Помісної Української Церкви нагородив благодійників Кафедрального Собору найвищою церковною нагородою – Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого I cтупеня: Народного депутата України Іванчука Андрія Володимировича та Голову Коломийської територіальної громади Станіславського Богдана Миколайовича.
Також Митрополит Епіфаній привітав Архієпископа Чернівецького і Кіцманського Онуфрія із Ювілеєм, який він святкував напередодні та нагородив його Орденом Архістратига Михаїла.
У свою чергу Преосвященний Владика Юліан подякував Блаженнійшому Митрополиту Епіфанію за візит, освячення розписів головної Святині Єпархії та мудрі слова повчання, зазначивши, що сьогодні всі сповнилася особливою благодаттю і ласкою, співслужачи разом із Предстоятелем Української Православної Церкви на цій торжественній Літургії, тим самим показуючи свою єдність та любов до Бога.
Після цього очільник Коломийської Єпархії, на знак великої поваги і пошани, вручив Митрополиту Епіфанію святу просфору та букет білих троянд.
Також Архіпастир подякував преосвященним архієреям, духовенству й вірним за участь у торжественному богослужінні.
Разом з численними вірянами за святковим богослужінням молились: Голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Онищук Світлана Василівна; Народний депутат України Іванчук Андрій Володимирович; Голова Коломийської районної державної адміністрації Глушков Любомир Олексійович; Голова Коломийської територіальної громади Станіславський Богдан Миколайович; голова Городенківської територіальної громади Кобилянський Богдан Миколайович; Голова Верховинської районної державної адміністрації Бровчук Василь Петрович; депутати Івано-Франківської обласної ради, районних та місцевих територіальних громад, керівники структурних підрозділів Івано-Франківської ОДА, районних державних адміністрацій та територіальних громад.
Завершилось урочисте богослужіння уставним Многоліттям, після якого, на подвір’ї Кафедрального Собору, Його Блаженство відповів на питання представників ЗМІ та подав своє Першосвятительське благословення вірним.
17 липня 2021 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній відвідав місто Косів, де у співслужінні духовенства, звершив Панахиду за спокій душі спочилого Патріарха Володимира (Романюка) (1925-1995) біля його пам’ятника.
Спочатку Предстоятеля Православної Церкви України урочисто зустріли представники влади Косівщини: Голова Косівської РДА Іванишин Петро Миколайович; Голова Косівської районної ради Томащук Зеновій Юрійович та Голова Косівської територіальної громади Плосконос Юрій Олександрович.
Далі Блаженнійшого Владику вітав благочинний Косівського благочиння митр. прот. Іван Близнюк.
Під час заупокійної Літії молились: Архієпископ Вишгородський Агапіт та Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
За богослужіння Його Блаженству співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Верховинського благочиння митр. прот. Дмитро Михавків; благочинний Косівського благочиння митр. прот. Іван Близнюк, духовенство Косівського, Верховинського й Печеніжинського благочинь Коломийської Єпархії та духовенство Івано-Франківської Єпархії.
Після відпусту Блаженнійший Митрополит Епіфаній звернувся до присутніх зі словом, у якому згадав про нелегкий земний життєвий шлях Патріарха Володимира, зокрема про майже два десятки років радянських концтаборів і заслань, зауваживши, що не дарма Святійшого Патріарха називають сповідником.
«За словами отців Церкви, святителі є таємними мучениками. Адже всі ми бачимо тільки зовнішню славу, але до кінця не усвідомлюємо, яка лежить відповідальність на першоієрарху, на святителі, – зазначив Митрополит Епіфаній. – Патріарх Володимир був добрим пастирем Церкви Христової і Господь сподобив його найбільшого служіння Українській Церкві – бути Предстоятелем, її очільником. Хоч і нетривалий час він звершував це служіння, але ним закладено добрі основи, на яких ми з вами нині продовжуємо розбудову нашої вже визнаної незалежної помісної Української Православної Церкви. І, напевно, там, на Небесах, він сьогодні радіє, що тут, на його малій земній батьківщині, ми зібралися і підносимо свої молитви вже в незалежній державі, як представники нашої рідної незалежної помісної Церкви».
Також Митрополит Епіфаній закликав усіх цінувати й берегти великий Божий дар незалежності та робити все від нас залежне – кожен на своєму місці – для того, аби і Українська Церква, і Українська Держава надалі зміцнювались та роздобувались – в єдності, мирі й злагоді.
Заупокійне богослужіння своїм співом супроводжував квінтет у складі: митр. прот. Миколи Кравчука (керівник); митр. прот. Михайла Возняка; прот. Юрія Гушула; прот. Олексія Мороза та Василя Кравчука.
Опісля хор Будинку культури села Хімчин під керівництвом Коханюк Наталії Дмитрівни виконав пісню про Патріарха Володимира.
На завершення Блаженнійший Владика, архієреї, духовенство та всі присутні мали змогу оглянути привезні експонати музею-садиби Патріарха Володимира (Романюка), що знаходиться в його рідному селі Хімчин, а також виставку робіт сакрального мистецтва майстрині із селища Печеніжин – Орисі Козяк.
17 липня 2021 року, в рамках Першосвятительського візиту в Коломийську Єпархію, Предстоятель Православної Церкви України, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, відвідав релігійну громаду Храму Святої рівноапостольної княгині Ольги села Мишин, Печеніжинського благочиння, де, у співслужінні архієреїв та духовенства, здійснив Чин освячення новозбудованого Храму та очолив Архієрейську Божественну Літургію.
На церковному подвір’ї Предстоятеля Помісної Української Православної Церкви як величного гостя з трембітами, короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустрічали діти, парафіяни та гості Храму, які із нетерпінням очікували на приїзд Блаженнійшого Митрополита Епіфанія.
У притворі Храму Його Блаженство зустрів настоятель Храму прот. Роман Лазарук та запросив освятити новозбудовану Святиню й звершити в ній торжественне богослужіння.
Перед початком Божественної Літургії Блаженнійший Владика здійснив Чин освячення нового Престолу та Храму.
Предстоятелю Православної Церкви України за торжественним богослужінням співслужили: Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф; Архієпископ Чернівецький і Хотинський Герман; Архієпископ Вишгородський Агапіт; Єпископ Коломийський і Косівський Юліан та запрошене духовенство: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Печеніжинського благочиння митр. прот. Юрій Ужитчак; митр. прот. Василь Вепрук; митр. прот. Іван Шевчук; митр. прот. Олексій Чорнюк; економ Коломийської Єпархії прот. Роман Лазарук; ігумен Лука (Грубняк) (Чернівецько-Хотинська Єпархія); прот. Василь Ткачук; керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак; працівник Єпархіального Управління прот. Василь Бойчук; ієрей Іван Ільчишин, завідувач Канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин, протодиякон Василь Дідора (Київська Єпархія); протодиякон Антон Трачук; протодиякон Михайло Голіней та протодиякон Сергій Маковій (Чернівецько-Хотинська Єпархія).
На Малому вході Блаженніший Митрополит Епіфаній нагородив настоятеля Храму прот. Романа Лазарука правом носіння Митри.
Після відпусту Його Блаженство звернувся до присутніх зі словом, у якому, наголосив на значенні Храму в житті громади і кожного християнина, а також закликав плекати любов до ближніх, зберігати єдність та звершувати справи милосердя.
«Любов не дозволить чинити зло, а сприяє справам милосердя, завдяки яким і Господь сприятиме нам», – зокрема сказав Його Блаженство.
«Як ми повсякденно кілька разів на день споживаємо їжу, щоби почуватися фізично добре, так і наша душа також потребує їжі духовної – церковних Таїнств, молитви, добрих вчинків та справ милосердя», – зазначив Предстоятель.
Окрім того, Його Блаженство вказав на необхідність знати свою правдиву історію.
«Згадуючи святу рівноапостольну княгиню Ольгу, ми говоримо про більше ніж 1000 років української державності. Тобто, ми маємо древню славну історію, яку повинні знати об’єктивно. Історію інколи складну, але це наша справжня історія, опираючись на яку ми і будуємо спільне майбутнє в тій Україні, про яку прагнули наші попередники», – підсумував Митрополит Епіфаній.
Опісля Його Блаженство нагородив настоятеля Храму митр. прот. Романа Лазарука Орденом Архістратига Михаїла, Лазарук Ольгу Остапівну – Орденом Святої Рівноапостольної княгині Ольги, Михальчука Івана Михайловича – Медаллю Архістратига Михаїла, а релігійну громаду Храму Благословенною Митрополичою Грамотою.
Далі Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан подякував Предстоятелю Православної Церкви України за освячення Храму, глибоко повчальні слова проповіді, зазначивши, що сьогоднішнє торжество є виявом єдності до закликав Спаситель. Його Преосвященство вручив Предстоятелю Православної Церкви України святу просфору та букет білосніжних троянд.
Торжественне богослужіння своїм співом супроводжував квінтет у складі: митр. прот. Миколи Кравчука (керівник); митр. прот. Михайла Возняка; прот. Юрія Гушула; прот. Олексія Мороза та Василя Кравчука, а також церковний Хор Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського селища Печеніжин під керівництвом Шовкового Миколи Васильовича.
Серед поважних гостей на урочистому богослужінні молились: Голова Нижньовербізької ОТГ М’якущак Ярослав Юрійович, депутати місцевих територіальних громад, керівники структурних підрозділів Івано-Франківської ОДА, Коломийської РДА, Нижньовербізької територіальної громади, громадськість, ЗМІ.
16 липня 2021 року, на запрошення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, розпочався Першосвятительський візит Предстоятеля Православної Церкви України, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в Коломийську Єпархію.
На межі Івано-Франківської та Тернопільської областей, біля мальовничого Дністровського каньйону, Його Блаженство прибув зустріти Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан та духовенство Єпархії: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук, благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз, економ Коломийської Єпархії прот. Роман Лазарук, керівник прес-служби Єпархії прот. Віталій Козак, завідувач канцелярії Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин та духовенство Городенківського благочиння.
Також на зустріч із Предстоятелем Православної Церкви України прибули представники влади: Голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Світлана Василівна Онищук; Голова Коломийської РДА Любомир Олексійович Глушков; Голова Городенківської територіальної громади Богдан Миколайович Кобилянський; Голова Коломийської територіальної громади Богдан Миколайович Станіславський; депутати місцевих територіальних громад, представники органів місцевого самоврядування, керівники структурних підрозділів Івано-Франківської ОДА, Коломийської РДА, Городенківської та Коломийської міських рад, представники громадських організацій та ЗМІ.
Також цього дня, біля мосту через річку Дністер, поблизу сіл Устечко та Семаківці, зібралось дуже багато людей – парафіяни храмів довколишніх сіл, які із нетерпінням очікували на прибуття Блаженнійшого Митрополита Епіфанія, щоб отримати його Першосвятительське благословення.
По прибутті Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, як величного гостя з короваєм, квітами та привітаннями зустріли вихованці Городенківського Палацу культури, а аматорський хор “Просвіта” Будинку Палацу культури міста Городенки виконав Духовний Гімн України “Боже Великий, Єдиний”.
Після цього Його Блаженство наділив своїм Першосвятительським благословенням духовенство і всіх присутніх на зустрічі та звернувся зі словом.
На завершення духовенство та присутні на торжественній зустрічі спільно виконали Многоліття.
3-7 липня 2021 року, з благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, відбулось щорічне традиційне паломництво вірних Коломийської Єпархії у складі п’яти груп до Хресто-Воздвиженського Манявського чоловічого монастиря.
Паломники вирушили до Манявського монастиря, щоб відвідати древню Святиню, вшанувати пам’ять святих преподобних Іова і Феодосія Манявських та побувати на урочистому богослужінні, яке очолив Предстоятель Православної Церкви України, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.
Паломницькі групи супроводжували: настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Красник, Верховинського благочиння прот. Юрій Мануляк; священик Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського селища Печеніжин, Печеніжинського благочиння прот. Микола Глушак; настоятель Храму Введення в Храм Пресвятої Богородиці селища Отинія, Отинійського благочиння ієрей Василь Мороз та ієрей Михайло Гергелюк.
3 липня 2021 року, о 6:00, була відслужена Божественна Літургія у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці села Красник, Верховинського благочиння, на якій паломники приступили до Святих Таїнств Сповіді й Причастя та вирушили в паломницький хід.
4 липня 2021 року, о 8:00, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, була відслужена Божественна Літургія, після завершення якої благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк благословив паломників із міста Коломиї на щасливу подорож.
5 липня, о 6:00, у Храмі Святого Великомученика Димитрія Солунського селища Печеніжин був відслужений Молебень для групи паломників, який, з благословення Преосвященного Владики Юліана звершили: настоятель Храму Святого Великомученика Юрія Переможця села Острівець Городенківського благочиння прот. Іван Михайленко та священник Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського селища Печеніжин прот. Микола Глушак.
В селі Молодятин до паломницької ходи долучився настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Молодятин, Печеніжинського благочиння прот. Юрій Гушул.
Четверта група паломників розпочала свій шлях 5 липня із Храму Введення в Храм Пресвятої Богородиці селища Отинія, Отинійського благочиння, де настоятель Храму ієрей Василь Мороз відслужив Молебень та здійснив благословення прочан.
5 липня всі групи паломників подолали велику відстань та надвечір прибули до Храму Святого Архістратига Михаїла села Гвізд, Надвірнянського благочиння.
Настоятель місцевого Храму прот. Любомир Траско разом із парафіянами гостинно прийняли усіх паломників та, щедро їх пригостивши, запропонували відпочинок.
Наступного дня, після ранкової молитви, паломники вирушили в дорогу.
В селі Маркова до об’єднаної групи паломників з Коломийської Єпархії приєднались віряни із Івано-Франківської Єпархії та спільною ходою вирушили до Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря.
Прибувши до монастиря, люди взяли участь у святковій Всеношній.
Наступного дня, 7 липня 2021 року, святкове богослужіння очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній у співслужінні єпископату та численного духовенства із різних єпархій нашої Церкви.
Цього дня усі паломники приступили до Святих Таїнств Сповіді та Причастя та сповненні великої благодаті й духовного піднесення повернулися до своїх домівок.
