24 квітня 2021 р. в Олієво-Королівці, що в Городенківській територіальній громаді, відбулося відкриття спортивного залу. З благословення Керуючого Коломийською Єпархією Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана участь в урочистому відкритті та освяченні нового спортивного залу взяв митр. прот. Богдан Войтишин настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці с. Олієво-Королівка. Кілька десятків місцевих мешканців прийшли стати свідками визначної для села події. Після освячення нового залу та його споруд, кожен присутній міг позайматися на будь-якому спортивному тренажері.
23 квітня 2021 року, у Мистецькому центрі “Світовид” міста Коломиї, відбулась презентація нового арт-проекту та вікриття виставки “Великдень у мистецтві”.
В урочистому заході взяв участь Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Після вступного слова організатора заходу Михайла Бережницького благословити захід запросили духовенство. Звертаючись до присутніх, Владика Юліан наголосив, що в унікальному мистецькому закладі “Світовид” завжди відбуваються унікальні арт-заходи.
“Ви немовби є тим живим серцем культурного життя нашого краю, яке невтомно пульсує та животворить. Сьогоднішня виставка є радісним провісником Світлого Христового Воскресіння. І хоча ми скоро будемо перебувати в найбільш скорботному часі церковного життя – Страсному тижні, передчуття радості вже живе у нас”, – зазначив Архіпастир.
Також слово мали: начальник управління культури Коломийської ОТГ Уляна Мандрусяк та Директор Коломийського педагогічного коледжу Валерій Ковтун.
Опісля своє мистецтво відвідувачам дарували юні актори та бандуристи.
Наприкінці заходу Єпископ Юліан розпочав унікальний розпис особливої писанки, яку будуть продовжувати писати видатні особистості краю доповнюючи новими елементами. За задумом організаторів ця писанка стане унікальним виставковим експонатом.
Після завершення урочистостей присутні мали змогу побачити картинну виставку, присвячену духовній тематиці, а також різноманіття писанок та художніх інсталяцій з Великодніми мотивами.
Серед почесних гостей на заході були присутні: Голова Коломийської районної державної адміністрації Любомир Глушков та заступник Голови Коломийської РДА Любов Михайлишин.
Керуючого Коломийською Єпархією на урочистому заході супроводжували: прот. Тарас Мойсюк, ієрей Анатолій Момот та диякон Антон Трачук.
23 березня відбулася позачергова сьома сесія районної ради VІІІ демократичного скликання, яку провів голова районної ради Юрій Філипчук. З благословення керуючого Коломийською Єпархією Преосвященного Єпископа Юліана, прот. Ігор Ребенчук настоятель храму Перенесення мощей святителя Миколая с. Бережниця благословив початок роботи сесії . Також отець провів поминальну молитву за усіх Героїв АТО, які загинули в боях з агресором на сході України та на добру працю. Після чого голова районної ради Юрій Філипчук та голова районної державної адміністрації Василь Бровчук вручили вітальні листівки з нагоди Дня народження депутатам районної ради Вірі Григорчук та Ользі Рибарук.На пленарному засіданні були присутні: начальник Верховинського районного відділення Служби безпеки України Юрій Цебрук, начальник Верховинського районного відділення поліції Богдан Сокол, сільський голова с.Зелене Володимир Феркаляк, заступник селищного голови Оксана Чубатько, редактор газети «Верховинські вісті» Дмитро Кіращук.
Боголюбивим пастирям і всім вірним Коломийської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)
Дорогі браття і сестри! Христос Воскрес!
Щиросердечно вітаю всіх вас зі Світлим і радісним
Днем Воскресіння нашого Спасителя. Благоговійний трепет і неймовірна радість охоплює нашу душу перед найбільшою Таємницею – Воскресінням Боголюдини Христа! Сьогодні все наповнюється Божественним світлом, небо і земля; радіє не тільки людство, а й ангельський світ і все творіння – видиме й невидиме.
Воскресіння Спасителя є непорушною основою і самою сутністю нашої віри. «Якщо Христос не Воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра наша» (1 Кор. 15, 14), – навчає апостол Павло. Якщо б Христос не Воскрес, то не було б і християнства, і сама віра в Бога, в силу добра і правди, була би поставлена під сумнів, втратився б сам сенс життя. Якби не було Воскресіння Христового, не було б і спасіння через Нього.
Пасха Господня є відповіддю Божою кожній людині на ключові запитання про мету і сенс людського існування, про фундаментальні основи духовно-моральної природи людини, про вищість цих засад у людській свідомості над псевдоцінностями, які полонили сьогодні серця багатьох.
Святкуючи цей найбільш величний дар Бога людині, ми радіємо визволенню від гріха, зміцнюємось у надії на майбутнє воскресіння, відчуваємо життя прийдешнього віку. Визволення від гріха дарується нам Богом у таїнствах Церкви через божественну благодать Святого Духа. Ця благодать, разом з нашою свобідною волею, не тільки звільняє нас від полону гріха, а й дарує силу для виконання заповідей Божих, досягнення святості та осягнення блаженства в Царстві Небесному.
Яке б неймовірне чудо відбулося, якщо б наші серця преобразилися і стали вільними від рабства гріха! Тоді б наше життя ми провадили в святості, і вона б стала джерелом божественної радості на землі, згідно слів самого Спасителя: «Будьте досконалі, як досконалий ваш Отець Небесний» (Мт. 5, 42-48). Дорогою духовного удосконалення ми покликані полюбити Господа і наших ближніх. Це тому, що Воскресіння Христа – це не просто фізична подія в ході людської історії, але велика Тайна, яка завершує, вінчає і надає сенс усій взаємодії Бога з людиною. Справа нашого спасіння у Христі Ісусі, від Його Втілення до Його страждань і смерті на Хресті, знаходить своє значення в Його Воскресінні.
Без Воскресіння християнство не було б Церквою Бога, не було б Царством Бога на землі, не було би джерелом життя, а просто ще однією релігійною системою зі своїми власними доктринами. Але Христос Воскрес заради нас, щоб воскресити нас із Собою. Нехай наші серця в ці світлі Пасхальні дні сповняться вдячності Господу за те, що ми народилися в Його Святій Церкві, що можемо доторкнутися до сакральних глибин і таємниць духовного світу.
Христос, що Воскрес із мертвих, переміг смерть, закликає нас перемогти у собі наше духовне омертвіння та разом з Ним увійти в нове життя, будучи причасниками Його Святого Тіла – Церкви Христової, а звідти – в життя вічне в Його Царстві Небесному. Якщо ми відгукнемося і будемо жити відповідно до нашого християнського покликання, то побачимо просвітлення наших думок та сердець Світлом Христового Вчення та Його Божественої присутності між нами.
Світло Воскресіння, яке відвалило камінь від дверей гробу, здатне сьогодні відвалити камені страху, розгубленості та відчаю кожного із нас перед лицем хвороби та смерті. Своєю Пасхою Господь дарував нам небачене раніше визволення від гріха, тління і смерті.
Світле Христове Воскресіння є найвищим виявом любові Божої до враженої гріхом людини, «бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3,16). Яка невимовна велич любові Божої до нас! Ми залишили Його, а Він нас прийняв. Ми зреклися Його благої волі щодо нас, вибравши життя за велінням грішного розуму, а він добровільно віддав Себе на страждання і смерть заради нашого блага.
Сьогодні ми святкуємо торжество Пасхи Христової, яка дарує нам всю повноту радості від усвідомлення своєї причетності до цієї події, вона відкриває нам новий світ – світ досконалої любові, яка здатна подолати будь-яку епідемію і хворобу, будь-яку війну і людське горе. Душа людини підноситься на незбагненну висоту. Цю духовну радість не може затьмарити жодна скорбота і жодне горе, бо «нi смерть, нi життя, нi ангели, нi начала, нi сили, нi теперiшнє, нi майбутнє, нi висота, нi глибина, анi iнше яке створiння не зможе вiдлучити нас вiд любові Божої, що в Христi Iсусi, Господi нашому» (Рим. 8, 38-39).
Поділимось новиною про дивне і світосяйне торжество Воскресіння Христового з ближніми. Подаруймо їм нашу любов, опіку та увагу, творімо добро тим, хто має потребу в допомозі та розраді. Тільки так ми зможемо стати причасниками Пасхальної радості та достойно назватися дітьми Господніми, Який полюбив нас!
Вітаючи із Пасхою Христовою, бажаю всім утвердитися у вірі. Нехай світло Воскресіння преобразить храми наших душ. Щоб радість сьогоднішнього торжества супроводжувала нас у всі дні нашого земного життя. Перебуваймо в сміливій надії на те, що нас, які святкуємо Святу Пасху тут, на землі, свого часу Господь сподобить насолодитися вічною Пасхою у Своєму Небесному Царстві! Нехай Божественне проміння Воскреслого Господа, Його Любов і милосердя зігріває серце кожної віруючої людини, приносячи такі бажані плоди миру та божественої радості. Амінь.
Воістину Христос Воскрес! + Юліан Єпископ Коломийський і Косівський
Преподобна Марія жила в кінці V – на почату VI століття в Олександрії та вже в 12-літньому віці втекла з рідного дому. Будучи без батьківського нагляду, вона захопилась розпусним способом життя, спокушаючи на гріховну дорогу безліч молодих людей. Так Марія прожила 17 років свого життя, поки Господь не навернув її до покаяння. Одного разу, гуляючи берегом моря, Марія побачила корабель, що вирушав із паломниками в Палестину на свято Воздвиження Хреста Господнього. Вона бачила, що на кораблі було багато молодих людей і вирішила піднятися на корабель, щоб спокушати їх. Після прибуття в Палестину, усі паломники зійшли з корабля та пішли в Єрусалим. За ними вирушила й Марія Єгипетська, бажаючи увійти разом з усіма до Храму Воскресіння Христового, але далі за притвор не могла ступити, оскільки якась невидима сила відштовхувала її та не дозволяла увійти до храму. Так тричі намагалася вона увійти, проте жодного разу не виходило. В цей час благодать Божа просвітила її розум і серце й вона зрозуміла, що її життя розпусним та що власні гріхи не впускають до храму. Піднявши очі, Марія побачила ікону Божої Матері та слізно почала благати Пресвяту Богородицю, щоб дозволила їй увійти у храм: „О, Мати Божа! Дозволь мені підійти й поклонитись Животворчому Христу. Я обіцяю більше не грішити”. Після цього Марія спокійно увійшла в храм та поклонилася Святому Хресту. Вийшовши, дякувала Матері Божій за отриману благодать і просила поради куди прямувати далі. Саме в цей час почула тихий голос: „Йди за Йордан і там знайдеш спокій”. Марія повірила, що невидимий голос стосується саме її, і плачучи сказала: „Владичице Богородице, не покидай мене”. Так Марія Єгипетська назавжди залишила безсоромне життя. Якийсь перехожий, побачивши її сльози, дав три срібні монети. На них вона купила три хлібини і в продавця дізналася дорогу,яка веде на Йордан. Так Марія дійшла до храму в честь Святого Іоана Хрестителя на березі ріки. Там вона відпочила, вмилася в річці. Наступного дня причастилася в храмі й поїла хліба. Того ж дня човном переправилася на другий беріг ріки та пішла за повелінням Богородиці далеко-далеко в пустиню. Довгих сорок сім років ніхто нічого не чув про Марію та не бачив її страждань, молитовного подвигу й молитви за весь світ. На березі Йордану був древній монастир. За повелінням Ангела з іншого монастиря до нього прийшов благочестивий старець Зосима, який давно мріяв знайти святих людей, благочестивих подвижників, які навчили б його, як досягти духовної досконалості. “Чи є, – думав він, – на землі чернець, який може мене наставити й показати приклад такого посту, якого я ще не пройшов? Чи знайдеться в пустелі людина, яка перевершила б мене?” Коли старець так роздумував, йому з’явився Ангел і сказав: “Зосимо! Ти старанно трудився, наскільки це в силах людини, та мужньо пройшов подвиг посту. Однак немає людини, яка могла б сказати про себе, що вона досягла досконалості. Є подвиги, невідомі тобі й сильніші за ті, які пройшов ти. В цьому монастирі був звичай: в першу неділю Великого посту ігумен служив Літургію, всі причащалися і йшли в пустиню, окремо проводячи час в молитвах і пості до Вербної неділі. Старець Зосима також пішов в пустиню. Двадцять днів він пройшов пустинею і нікого не зустрів. Одного разу, коли він молився здалося йому, що бачить постать, яка нагадує тінь людини, опалену сонцем. Старець хотів підійти, але вона почала втікати й він ніяк не міг її наздогнати. Зосима слізно почав просити: ”Чому ти втікаєш від мене, грішного старця? Зачекай, помолись за мене і дай мені благословення.” Почувся голос: „Прости мене, отче Зосиме, що не можу стати перед тобою, бо я жінка і, як бачиш, нічим не прикрита. Та не я, а ти мене маєш благословляти, бо ти священик. Дай мені щось, щоб я прикрилася”. Здивований тим, що невідома йому пустинниця назвала його ім’я, старець дав їй свій верхній одяг. Вона почала молитися і піднялась у повітрі. Старця Зосиму охопив страх і він подумав, що то не жінка, а дух. Проте вона сказала: „Я не дух, а грішна жінка, очищена Таїнством Хрещення”. Тоді вона дозволила підійти ближче й старець Зосима почав слізно благати подвижницю, щоб вона розповіла йому про своє життя. Довго розказувала йому Марія, не називаючи свого імені, про своє життя, про боротьбу зі спокусами і як знайшла душевний мир і радість у Господі. Прощаючись зі старцем, свята угодниця просила його не розповідати про неї нікому аж до її смерті та просила наступного року залишитися на весь Великий піст в монастирі і в Страсний четвер прийти на берег Йордану й причастити її. Через рік старець Зосима, взявши Святі Дари, прийшов на Йордан. Довго чекав і нарешті побачив, що підійшовши до ріки, Марія Єгипетська перехрестила її і пішла по воді, як по суші. Поклонившись до ніг старця і смиренно помолившись, вона причастилась. Угодниця просила старця Зосиму прийти через рік на те місце, де вперше вони зустрілись. Наступного року старець прийшов у пустиню, проте побачив подвижницю вже мертвою, зі складеними на грудях руками. На піску виднілися написані нею слова. Вона просила старця похоронити її, назвала своє ім’я – Марія і вказала день своєї смерті, той самий день, коли старець Зосима причастив її минулого разу. Потім лев вирив лапами яму і тихо, наче ягня, пішов по пустині. Старець виконав волю преподобної, відспівав її, і пішов у свій монастир, прославляючи Христа. Там розповів братії, що чув і бачив про преподобну Марію. Життя Святої було записане Софронієм, Патріархом Єрусалимським.
17 квітня 2021 року, в залі засідань Єпархіального Управління, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, нагородив напередодні Дня народження, Голову Благодійного Фонду «Покуття», начальника відділу культури Коломийської ОТГ Уляну Іванівну Мандрусяк високою церковною нагородою.
Його Преосвященство побажав Уляні Іванівні щедрих Божих благословінь, міцного здоров’я, успіхів у всіх благих починаннях та плідної праці на благо Церкви Христової, рідного краю й Української Держави.
Також Керуючий Коломийською Єпархією подякував пані Уляні за співпрацю, відзначивши її особливу роль в розвитку духовності, культури та патріотизму в Коломийській громаді.
Далі, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Преосвященний Владика нагородив Уляну Мандрусяк Благословенною Митрополичою Першосвятитительською Грамотою.
На урочистому нагородженні також були присутні: економ Коломийської Єпархії прот. Роман Лазарук; керівник прес-служби Єпархії прот. Віталій Козак та диякон Антон Трачук.
15 квітня 2021 року, в залі засідань Єпархіального Управління, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан привітав Голову Городенківської ОТГ Богдана Миколайовича Кобилянського із Днем Народження, яке він святкував напередодні та нагородив його високою церковною нагородою.
Архіпастир побажав Богдану Миколайовичу Божої допомоги, міцного здоров’я, кріпості душевних і тілесних сил для ще більш плідного служіння рідному краю та Церкві Христовій.
Далі, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Керуючий Коломийською Єпархією нагородив Богдана Кобилянського Медаллю “За жертовність і любов до України”.
Також Архієрей вручив Голові ОТГ Ювілейну Медаль з нагоди вручення Томосу про Автокефалію Православної Церкви.
На урочистому нагородженні також були присутні: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук, благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз, митр. прот. Іван Теремко з добродійкою Галиною, економ Коломийської Єпархії прот. Роман Лазарук, керівник прес-служби Єпархії прот. Віталій Козак, працівник Єпархіального Управління ієрей Василь Бойчук та член Єпархіальної Ради Коломийської Єпархії, відомий благодійник і підприємець – Дмитро Дмитрович Нагірняк.
15 квітня 2021 року, з благословення Високопреосвященного Митрополита Івано-Франківського і Галицького Іоасафа, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, разом із духовенством та вірними Коломийської Єпархії здійснили паломництво до Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря, де Його Преосвященство очолив Літургію Ранішосвячених Дарів, молитовно відзначивши 10-ту річницю свого чернечого постригу.
Керуючому Коломийською Єпархією за богослужінням співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук, прот. Тарас Мойсюк, економ Коломийської Єпархії прот. Роман Лазарук, керівник прес-служби Єпархії прот. Віталій Козак, працівник Єпархіального Управління ієрей Василь Бойчук, завідувач Канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин, ієрей Михайло Гергелюк та диякон Антон Трачук. Також, богослужіння своїми віртуозним співом озвучувала регент Архієрейського Хору Кафедрального Собору – Сілкіна Ольга Вікторівна.
Після відпусту від імені духовенства та вірних Коломийської Єпархії Владику Юліана із 10-ю річницею чернечого постригу привітав секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук, який наголосив, що є глибоко символічним, що майбутній Правлячий Архієрей Коломийської Єпархії приймав свій чернечий постриг саме на Івано-Франківщині. Отець секретар побажав Владиці Господньої помочі та опіки Матері Божої в подальшій праці задля процвітання Коломийської Єпархії й користі Церкви Христової та вручив пам’ятні подарунки.
Від імені духовенства та парафіян Кафедрального Собору Преображення Господнього міста Коломиї Правлячого Архієрея привітав клірик Собору прот. Тарас Мойсюк та вручив букет білих троянд та подарунок.
Також до привітань приєднався Священноархімандрит Обителі, Високопреосвященний Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, який побажав Єпископу Юліану довгих і благословенних років служіння на Коломийській Кафедрі та, “за значний вклад і плідну працю на ниві утвердження Православ’я на Прикарпатті й з нагоди 10-річчя постригу в монашество”, нагородив Владику Юліана Медаллю Святих Преподобних Іова та Феодосія Манявських.
У свою чергу Керуючий Коломийською Єпархією подякував усім за щирі слова привітань, побажань і подарунки та поділився своїми спогадами про те, як десять років тому, в цій Святій Обителі, він прийняв чернечий постриг. Преосвященний Владика зазначив, що кожна мить цієї події назавжди закарбувалася в його пам’яті.
Він переконаний, що до цього особливого шляху християнина кличе Сам Господь, Який і дає своєму обранцю сили достойно нести подвиг духовного життя.
Єпископ Юліан зазначив, що він щиро вдячний Богові за Його благий Промисел по відношенню до нього, вдячний духовенству та вірним Коломийської Єпархії за те, що спільно подорожуючи дорогою земного життя, підтримують один одного молитвою та допомагають долати різноманітні перешкоди і випробовування на шляху спасіння.
Також Архієрей висловив слова вдячності архіпастирям: Митрополиту Львівському і Сокальському Димитрію, який здійснив Чин постригу та Митрополиту Івано-Франківському і Галицькому Іоасафу, з благословення якого здійснено постриг в Манявському монастирі, адже саме вони стали першими наставниками і порадниками у цьому особливому подвигу.
Після завершення богослужіння вірні відвідали храми монастиря та приклались до місцевих святинь.
Про історію, храми та святині Обителі паломникам люб’язно розповіли Священноархімандрит обителі Митрополит Іоасаф та намісник монастиря архімандрит Герасим.
Серед паломницької групи також молились: член Єпархіальної Ради Коломийської Єпархії, відомий благодійник та підприємець – Дмитро Дмитрович Нагірняк; перший заступник Коломийського міського голови (2010-2015) – Тарас Орестович Яворський.
