20 лютого 2022 року, у Коломийському міському палаці культури “Народний дім”, відбувся пам’ятний захід: “Зима у вогні. Спогади…”, присвячений Дню Героїв Небесної Сотні.
В урочистому заході взяв Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Спочатку у холлі “Народного дому” було розміщено тематичну експозицію. Далі благословити захід запросили Владику Юліана.
У своєму слові Архієрей зазначив: «Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто ціною власного життя здобував те, що ми всі заслуговуємо: бути вільними, мати свободу вибору та здобувати свій європейський вектор».
Його Преосвященство побажав, щоб Господь прийняв їхні душі в свої обійми та, щоб вони досягли Царства Небесного за їхню безмежну любов до своєї країни, свого народу і нашого спільного майбутнього.
Ділячись своїми спогадами Архіпастир зазначив: “Коли я перший раз потрапив у середовище Майдану, був неймовірний холод, але коли увійшов в цю атмосферу, відчулося особливе тепло та піднесення. Там панував дух лицарства, там відчувалась справжня свобода і єдність української нації”.
Опісля урочистості продовжились продовжились у Арт-центрі “Зодіак”.
До присутніх звернувся Коломийський міський Голова Богдан Станіславський. Далі своїми спогадами ділились учасники Майдану.
На завершення для присутніх лунали тематичні вірші, патріотичні пісні та була представлена театральна композиція.
На урочистому заході Преосвященного Владику Юліана супроводжували: завідувач канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин та протодиякон Антон Трачук.
19 лютого 2022 року, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, в Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію та Подячний Молебень, молитовно відзначивши 10-ліття Архієрейської хіротонії.
Саме цього дня, 19 лютого 2012 року, у Володимирському Кафедральному Соборі міста Києва Собором Архієреїв, серед яких був і теперішній Предстоятель Православної Церкви України, Блаженніший Митрополит Епіфаній, ігумен Юліан був рукоположений в сан Єпископа із титулом Городоцький, Вікарій Львівської Єпархії.
У притворі Собору Правлячого Архієрея зустрів благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк та запросив очолити торжественне богослужіння.
Керуючому Коломийською Єпархією за урочистою Божественною Літургією співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Городенківського благочиння митр. прот. Богдан Мороз; благочинний Коломийського благочиння митр. прот. Михайло Сметанюк; благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; благочинний Косівського благочиння митр. прот. Іван Близнюк; благочинний Делятинського благочиння митр. прот. Іван Лавришин; митр. прот. Микола Кравчук; митр. прот. Тарас Мойсюк; прот. Іван Михайленко; прот. Володимир Максим’юк; керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак; прот. Ігор Івасютин; працівник Єпархіального Управління прот. Василь Бойчук; прот. Василь Кушерський; ієрей Юрій Кадинський; ієрей Василь Марковський; ієрей Дмитро Лісецький; завідувач канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин; ієромонах Осія (Лещишак); протодиякон Антон Трачук та диякон Назар Ягнич.
Цього дня помолитись за торжественним богослужінням та привітати Преосвященного Владику також прибули: Народний депутат України Андрій Іванчук; Голова Коломийської РДА Любомир Глушков; Голова Верховинської РДА Василь Бровчук; Голова Верховинської районної ради Юрій Філіпчук; Коломийський міський Голова Богдан Станіславський; Городенківський міський Голова Богдан Кобилянський; перший заступник голови Коломийської районної державної адміністрації Любов Михайлишин; заступник голови Коломийської РДА Ганна Кравчук; заступник голови Коломийської районної ради Дмитро Самуляк; перший заступник Коломийського міського голови Олег Токарчук; заступник Коломийського міського голови Сергій Проскурняк; Директор Коломийського медичного коледжу Василь Васкул; Директор музею історії міста Коломиї Уляна Мандрусяк; заступник керівника Департаменту пасажирських перевезень “Укрзалізниці” Ольга Петрів; депутати місцевих рад; підприємці та благодійники: Тарас Яворський, Олександр Кошук, Ігор Ільчишин, Василь Боднарчук, Михайло Балух, Ірина Гаріпова, Галина Фенін; віряни з різних парафій Єпархії; інтелігенція; представники місцевих ЗМІ та громадськість.
Після відпусту від імені духовенства та вірних Коломийської Єпархії із 10-ю річницею Архієрейської хіротонії Владику Юліана привітав секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук, побажавши Архіпастирю Господнього благословення й сил для ще більш плідного архіпастирського служіння в розбудові Коломийської Єпархії та вручив Архіпастирю святу просфору та букет білих троянд.
Його Преосвященство подякував усім за щирі привітання, зазначивши: “Нас дуже часто помилково вчили, що любов потрібно заслужити, але, насправді, Любов Божа дається не через заслуги – вона є абсолютною, довершеною і любить нас щиро по-батьківськи та всіх, без винятку, однаково. Все що нам потрібно – прийняти цю Любов, відкрити своє серце й відчути справжнє щастя”.
Архіпастир, зазначив, що ми є лише добрим знаряддям у руках Божих і тільки Йому Єдиному потрібно віддавати честь і хвалу.
“Дякую отцям, браттям і сестрам за спільну молитву і працю, яка всіх об’єднала. Особливо дякую за любов, яку постійно відчуваю від усіх вас. Також наша подяка в цей день лунає воїнам, завдяки подвигу яких ми можемо сьогодні відвідувати храми, молитися, почувати себе в мирі і захищеності”, – наголосив Архіпастир.
Далі Правлячого Архієрея музичними та хоровими композиціями привітали вихованці художньої школи мистецтв селища Гвіздець під керівництвом Любові Іванішин та Людмили Мигали; учасники церковного хору Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Малий Ключів, Коломийського благочиння (керівник – Ольга Лавріненко) та діти Катехитичної школи “Діти Божі”, яка діє при Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї.
Цього дня, у Єпархіальному Управлінні, Преосвященний Владика продовжував приймати привітання від працівників Єпархіального Управління, духовенства й вірних Єпархії та представників влади та інших поважних гостей.
Вітаємо Вас з вагомою датою у Вашому житті – 10-літтям Архієрейської хіротонії, яка відбулася у величному Володимирському Соборі нашого стольного Києва.
Ця дата важлива для всієї ввіреної Вам Коломийської Єпархії Православної Церкви України, одним із найдостойніших Архіпастирів якої Ви є; в тому числі для нас, працівників редакції Газети «Коломийський вісник» та інформаційно-видавничого відділу. Адже ми працюємо під Вашим мудрим і вмілим керівництвом не один рік; зокрема, газета, ініціатором, натхненником і головним редактором якої Ви є, виходить у світ щомісяця уже восьмий рік і за цей час для читачів нашої Єпархії підготовлено близько 100 її випусків.
Водночас інформаційно-видавничий відділ, за Вашою ініціативою, за цей час підготував і випустив низку унікальних книг, які розійшлися серед духовенства і вірних Коломийської Єпархії, а також за її межами. Ви повсякчас ініціюєте нові проекти і надихаєте всіх нас на плідну працю задля спільного втілення їх у життя.
З нагоди 10-літнього Ювілею Вашого Єпископського служіння надсилаємо Вам, наш високодостойний Архіпастирю, найщиріші вітання і побажання всіх благ від Господа нашого Ісуса Христа: богатирського здоров’я, сил і натхнення у Вашій подвижницькій праці на Ниві Христовій, морального задоволення від результатів цієї праці.
Цінуємо і шануємо Вас, Вашу душпастирську, організаторську, просвітницьку, громадську діяльність, радо долучаємо до неї свій скромний внесок. Дякуємо Вам за все!
Нехай Господь благословляє Вас, Ваше Преосвященство, миром і благодаттю, укріплює віру, надію, любов, надихає на нові звершення – задля нашої Церкви, Держави і всього українського народу.
15 січня 2022 р. у Старому Косові урочисто відкрили реконструйований спортивний комплекс школи. Участь у такій важливій для спортивної Косівщини події взяв благочинний Косівського благочиння, настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці митр.прот. Іван Близнюк та клірик Храму прот. Василь Павлюк. Також на урочистому відкритті були присутні заступник голови облдержадміністрації Вадим Созоник, заступник директора департаменту освіти і науки облдержадміністрації Ігор Гаврилюк, голова райдержадміністрації Наталія Кучма, Косівський міський голова Юрій Плосконос, начальник відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури райдержадміністрації Степан Яремин, директор підрядної організації ПП «Промбудсервіс»-Косів Володимир Тинкалюк, педагогічний колектив Сторокосівського ліцею, громадськість. Після урочистого перерізання стрічки відбулось освячення нового спортивного залу, яке здійснив благочинний отець Іван у співслужінні із отцем Василем Павлюком. На завершення освячення отець Іван привітав усіх присутніх із знаковою подією, у житті громади. Завершився захід спільною пам’ятною світлиною.
15 лютого 2022 року, в місті Коломия, біля пам’ятника воїнам інтернаціоналістам, відбулось пам’ятне віче з нагоди 33-ї річниці виводу військ із Афганістану.
На запрошення голови спілки афганців Коломийщини – Йосипа Петровича Тодоріва, в урочистому заході взяв участь Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Святковий захід розпочався зі спільного виконання Державного Гімну України.
Далі була відслужена Панахида за полеглими воїнами інтернаціоналістами та всіма борцями за волю і незалежність України, яку звершили Преосвященний Владика Юліан та Єпископ Василій (Івасюк) УГКЦ у співслужінні: митр. прот. Тараса Мойсюка, прот. Василя Юрчука, прот. Василя Бойчука, прот. Анатолія Момота, ієромонаха Осії (Лещишака), ієрея Василя Деркача, протодиякона Антона Трачука та духовенства УГКЦ.
Після відпусту, звертаючись до присутніх, Архіпастир зазначив, що в цей день православні християни відзначають величне дванадесяте свято – Стрітення Господнього, яке символізує зустріч людини з Богом.
Преосвященний Владика зазначив, що тільки присутність Божа в нашому житті наповнює його сенсом.
Звертаючи увагу на події сьогодення, Правлячий Архієрей зауважив, що вже багато років поспіль українці живуть із тривогою в серці через неоголошену війну і ця тривога лише посилилася після останніх повідомлень про можливі повномашбатні бойові дії.
Говорячи, про воїнів-афганців, Керуючий Коломийською Єпархією зазначив, що вони знають, що таке війна не зі слухів, адже будучи молодими хлопцями, вони продемонстрували, що таке справжня мужність і чоловічий характер.
На завершення свого слова Владика Юліан зазначив: “Є речі, які повинні об’єднувати – любов до нашої Держави, прагнення її процвітання та безхмарного майбутнього. Тільки у єдності і тільки з Богом ми зможемо все подолати, все перейти і досягти бажаного результату”.
В урочистому заході також взяли участь: Голова Коломийської районної державної адміністрації Любомир Глушков, Коломийський міський Голова Богдан Cтаніславський, перший заступник голови Коломийської РДА Любов Михайлишин, заступник голови Коломийської райдержадміністрації Ганна Кравчук, заступник голови Коломийської районної ради Дмитро Самуляк та численна громадськість міста.
Завершився мітинг спільним виконанням Державного Гімну України.
12-13 лютого 2022 року, в Свято-Михайлівському Золотоверхому Кафедральному Соборі, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, взяв в участь в урочистих богослужіннях, які очолив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, під час яких архімандрита Феогноста (Бодоряка) було наречено та рукоположено у сан Єпископа Богородчанського, вікарного архієрея Івано-Франківсько-Галицької Єпархії.
12 лютого, в суботу вечором, Керуючий Коломийською Єпархією співслужив Предстоятелю Православної Церкви України за Всенічним бдінням та взяв участь в нареченні архімандрита Феогноста (Бодоряка) на Єпископа Богородчанського.
13 лютого, в неділю про митаря і фарисея, Преосвященний Владика Юліан співслужив Його Блаженству за Божественною Літургією.
Також за урочистим богослужінням Блаженнійшому Митрополиту Епіфанію співслужили: Митрополит Вінницький і Барський Симеон, Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, Митрополит Сімферопольський і Кримський Климент, Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, Архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, Архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, Архієпископ Вишгородський Агапіт,Єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський Павло, братія монастиря та запрошене духовенство.
Після прочитання Євангелія Митрополит Епіфаній виголосив Першосвятительське слово проповіді.
Також під час Божественної Літургії лунала Всеукраїнська молитва за припинення пошесті згубної (епідемії).
Наприкінці богослужіння Предстоятель Помісної Української Православної Церкви звернувся до нового співбрата Єпископа Феогноста з настановчим словом та вручив йому архієрейський жезл.
За урочистою Божественною Літургією також молились: член Єпархіальної ради Коломийської Єпархії Дмитро Дмитрович Нагірняк та віряни Коломийської Єпархії.
7 лютого Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Богослова, архиєпископа Константинопольського(389).
Святий Григорій Богослов народився близько 329 року в Аріанзе, у домі своїх батьків поблизу міста Назіана в південній Кападокії (Мала Азія). Мати його, свята Нона походила зі знатної і благочестивої християнської сім’ї та доводилася двоюрідною сестрою святителю Амфілохію, єпископу Іконійському. Свята Нона вийшла заміж за Григорія Аріанзского, багатого землевласника, який під впливом дружини залишив свої помилки (до одруження він належав до однієї з юдейських сект), прийняв святе хрещення і став ревним християнином. Згодом святий Григорій Аріанзський був посвячений у сан пресвітера, а потім — єпископа Назіанзінського і цілком присвятив себе на служіння Церкві Христовій.
За молитвами благочестивих Григорія і Нони у них народився син Григорій, який ще до народження був обіцяний матір’ю на служіння Богові. Батьки дали Григорію, а також і його молодшому брату Кесарію блискучу освіту. Після домашніх занять з дядьком, єпископом Іконійський, досвідченим викладачем риторики, святий Григорій пройшов курс навчання в школах Назіанза, Кесарії Кападокійської та Олександрії. Юнак мав надзвичайні здібності.
Дізнавшись від матері, що він присвячений Богові, святий Григорій прийняв обітницю зберегти себе в цнотливості й чистоті.
Для завершення своєї освіти святий Григорій відправився до Афін. Тут він зустрів святого Василія Великого, з яким його поєднала нерозривна дружба.
В Афінах святий Григорій познайомився з Юліаном (на прізвисько «Відступника,» який, ставши імператором, зрікся християнства і намагався було відродити язичництво в Римській імперії (361-363 р.). І залишив живе зображення цього злого й підступного ворога Церкви. Шість років провів святий Григорій в Афінах, вивчаючи літературу, філософію, математику, музику, геометрію, астрономію.
Після закінчення навчання, на прохання афінян святий Григорій залишився в Афінах на короткий час викладачем красномовства, а потім повернувся до батьків у Назіанз, де маючи 26 років, прийняв святе хрещення від свого батька, що був на той час єпископом.
Після повернення на батьківщину, св. Григорій довгий час ухилявся від заняття якої громадської посади. Роздуми про Бога, молитва, читання слова Божого, писання натхненних слів і піснею і служіння старим батькам – були його заняттям. Деякий час він провів з другом своїм Василем в його пустелі і цей час почитав найщасливішим у житті. Батько його, бувши вже єпископом, потребуючи помічника, викликав його з Василевої пустелі в Назіанз і висвятив в пресвітера. Вже цей сан так злякав Григорія висотою і вагою сполучених з ним обов’язків, що він пішов на усамітнення в пустелі. Заспокоївши там хвилювання духу, він повернувся до батька і прийняв на себе священиче служіння, втішаючись, що він, служачи Богові, допомагає і престарілому батькові в його турботах про паству.
Між тим, друг його, Василь Великий, вже досяг високого сану архієпископа. Бажаючи мати відданого і освіченого помічника в управлінні великою областю, св. Василь запропонував Григорію місце головного протопресвітера при своїй кафедрі, але св. Григорій ухилився від прийняття цієї почесної і впливової посади. Через деякий час після цього відбулося посвячення Григорія в єпископа міста Сасим, за таємною угодою архієпископа Василя з батьком Григорія. Бачачи в цьому волю Божу, він прийняв святе свячення, але відмовився від прийняття самої посади і, як співправитель (вікарій), продовжував служити своєму батьку і пастві назіанзській. У 374 році помер старий батько Григорія, а слідом за ним – і мати його. Святий Григорій продовжував деякий час працю батька в управлінні назіанзской церквою, але сильно захворів. Одужавши, він пішов у відокремлену обитель, де в пості і молитві пробув близько трьох років.
Потім він віддалився в Селевкію Ісаврійську, де служив при церкві святої великомучениці Фекли. Тут він прийняв піклування над лікарнями і притулках перестарілих. Багато праці приклав святитель Григорій, здобуваючи кошти для забезпечення лікарень і організовуючи в них порядок.
Але великий світильник не міг сховатися в чернечій келії. Обраний єпископами і мирянами на престол архієпископа в Константинополі, Богослов прибув туди в епоху найсильнішого панування аріан, коли ними були захоплені всі храми в столиці. Св. Григорій зупинився в будинку своїх знайомих. Одну з кімнат звернув в храм, назвавши її Анастасією, що означає «воскресіння» з надією, що тут воскресне церква Христова, і почав проповідувати. Аріани засипали його глузуваннями і лайками, кидали в нього камінням, підсилали до нього таємних убивць. Але народ дізнався свого істинного пастиря і став тіснитися до його кафедри, “як залізо горнеться до магніту” (за висловом св. Григорія). Сильним своїм словом, прикладом свого життя і пастирською ретельністю він перемагав ворогів Церкви. Люди у величезній кількості стікалися з усіх кінців послухати його натхненні проповіді. Слухачі хвилювалися біля його кафедри подібно бурхливому морю, голосно висловлювали знаки схвалення оплесками і вигуками, а скорописці увічнювали його слова. Щодня тисячі людей з єресі поверталися до Церкви.
Нарешті, вже після воцаріння християнського імператора Феодосія (379-395 рр.), аріани, які опиралися християнству, були вигнані з храмів столиці. Коли виявилася єресь Македонія (Македонія заперечував Божество Святого Духа), святий Григорій боровся проти неї і брав живу участь в засіданнях Другого Вселенського Собору.
Святитель Григорій вів строго подвижницький спосіб життя: ходив босоніж, мав тільки єдиний одяг, спав на землі або на ложі з деревних гілок; їжею для нього служили хліб і овочі, питтям — вода, в яку він іноді домішують трохи оцту.
У місто збурене єрессю Назіанз, святитель Григорій поставив благочестивого єпископа Евлалія. Звертаючись з численними посланнями, святитель продовжував мужньо викривати єретиків і роз’яснювати правдиве віровчення. Він великодушно пробачив юнака, який намагався вбити його в Константинополі.
Однак зведення святителя Григорія на Константинопольську кафедру викликало невдоволення з боку Єгипетських і Македонських єпископів. Це викликало неспокій та незгоду в Церкві. Тоді святий Григорій вирішив піти із Константинополя, щоб вгамувати розбрат. Ні вмовляння імператора, ні прохання духовенства не зломили волі святителя. Зробивши свій подвиг, він відмовився від Константинопольської кафедри, сказавши: «Прощай, кафедра, – це завидна і небезпечна висота!» Святий Григорій віддалився в рідне селище Аріанз, поблизу Назіанза, і тут в строгих аскетичних подвигах провів останні роки свого життя.
25 січня 389 року святитель Григорій Богослов переставився до Господа, залишивши велику спадщину: 243 послання, 507 духовних віршів і 45 проповідей.
За свої чудові богословські твори св. Григорій отримав від Церкви почесне найменування Богослова і вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою до найглибших таємниць віри і виражати незбагненні її істини з прозорою ясністю і строгою точністю, Церква в одній з молитов називає його розумом найвищим. Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз з них були використані (св. Іваном Дамаскином та іншими) для святкових співів. Нетлінні частки мощей св. Григорія досі випромінюють дивні пахощі.
5 лютого 2022 року, в суботу вечором, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, очолив Всеношне бдіння з Літією.
У неділю 33-тю після П’ятидесятниці, в Свято-Троїцькому Кафедральному Соборі міста Івано-Франківська, Керуючий Коломийською Єпархією співслужив за Божественною Літургією Високопреосвященному Митрополиту Івано-Франківському і Галицькому Іоасафу, з нагоди відзначення його Дня Народження.
Архіпастирям за урочистим богослужінням співслужило запрошене духовенство.
Після відпусту Преосвященний Владика Юліан привітав Митрополита Іоасафа із Днем Народження, відзначивши його вагомий внесок у розвиток Православної Церкви на Прикарпатті та побажавши Його Високопреосвященству Господньої допомоги для подальшого архіпастирського служіння.
Опісля Правлячого Архієрея Івано-Франківсько-Галицької Єпархії привітали: Голова Івано-Франківської ОДА Світлана Онищук; Народний депутат України Оксана Савчук; Івано-Франківський міський Голова Руслан Марцінків та духовенство Івано-Франківсько-Галицької Єпархії.
У свою чергу Владика Іоасаф подякував усім присутнім за спільну молитву та привітальні слова.
3 лютого 2022 року, у Соборі Святої Софії Київської, Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, взяв участь в урочистому богослужінні з нагоди третьої річниці інтронізації Предстоятеля Православної Церкви, яке звершив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.
Предстоятелю помісної Української Православної Церкви співслужили архієреї й духовенство зі всієї України, а також Екзарх Вселенського Патріарха в Україні, Єископ Команський Михаїл, Архієпископ Памфільський Даниїл (Українська Православна Церква США) та Місцеблюститель Митрополичого Престолу, Єпископ Едмонтону і Західної Єпархії Української Православної Церкви Канади Іларіон.
На початку богослужіння Митрополит Вінницький і Барський Симеон зачитав акти про канонізацію Митрополита Київського, Галицького і всієї Руси Йосифа (Нелюбовича-Тукальського) та Святої Праведної Єлизавети Гулевич.
Згодом за богослужінням лунала всеукраїнська молитва за припинення пошесті згубної (епідемії).
Після урочистого молебню Митрополит Вінницький і Барський Симеон від імені Священного Синоду та повноти Православної Церкви України висловив вітання на адресу Предстоятеля та подав йому просфору і букет квітів.
У відповідь Митрополит Епіфаній подякував за привітання та звернувся до присутніх зі словом, у якому також зазначив: “…Зібравшись у цьому священному місці, в Соборі Софії – Іпостасної Премудрості Божої, де справді з особливим трепетом усвідомлюється природа Церкви, яка перевершує матерію, перевершує сьогодення, ми з особливими почуттями підносимо молитви до Бога, до Пречистої Діви Марії, до сонму святих угодників та праведників. Загальновідомо, що ці дні й тижні для України є часом тривоги через погрози війною з боку супротивників, але коли ми молимося тут, то особливо відчуваємо, що перед викликом нашестя чужинців, який переживаємо вже вісім років, ми не полишені беззахисними, що ми – не самі.
Разом з нами і за нас молиться Пречиста Діва Марія, підносячи руки Свої та стоячи, як Нерушима Стіна. Над нами – воїнство ангельське на чолі з Архистратигом Михаїлом, покровителем і заступником нашої Золотоверхої столиці…”
Преосвященний Владика Юліан також привітав Предстоятеля Православної Церкви України, Блаженнійшого Митрополита Епіфанія із 3-ю річницею інтронізації та Днем Народження.
30 січня 2022 року, в неділю 32-гу після П’ятидесятниці, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Чуда Архістратига Михаїла села Замагора, Верховинського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію, Подячний Молебень з нагоди 35-ліття настоятеля Храму прот. Володимира Максим’юка та, на церковному подвір’ї, здійснив освячення нової надвратної дзвінниці.
Першими у Замагорі Владику Юліана зустріли очільники місцевої влади: Голова Верховинської РДА Василь Петрович Бровчук та Голова Верховинської районної ради Юрій Юрійович Філіпчук, які вручили Архіпастирю білі троянди.
Далі Керуючого Коломийською Єпархією з короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустріли чисельні парафіяни й гості Храму та, під мелодійний передзвін, провели до Святині.
У притворі Храму правлячого Архієрея зустрів настоятель Храму прот. Володимир Максим’юк та запросив очолити торжественне богослужіння. Отець Володимир зазначив, що Владика Юліан вважається Святителем місцевої релігійної громади, адже саме ним було освячено сам Храм, а сьогодні звершиться освячення надбрамної дзвінниці.
Правлячому Архієрею за святковим богослужінням співслужили: настоятель Храму Святих апостолів Петра і Павла села Красноїлля митр. прот. Василь Данильчик; настоятель Храму Святого Великомученика Юрія Переможця села Голови та Храму Святого Пророка Іллі присілку Шкирівський прот. Юрій Атаманюк; настоятель Храму Різдва Іоана Хрестителя села Рикалівка прот. Михайло Мануляк; настоятель Храму Чуда Архістратига Михаїла села Замагора та Храму Вознесіння Господнього села Чорна Річка прот. Володимир Максим’юк; прот. Артемій Бабленюк (Львівсько-Сокальська Єпархія); настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Барвінкове ієрей Юрій Шкіндюк; ієрей Михайло Гергелюк та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту Його Преосвященство звернувся до присутніх зі словом повчальної проповіді, в якій нагадав про завершення періоду календарного церковного життя, у якому православні християни відзначили два величні Господські свята: Різдво Христове та Хрещення, пояснивши догматичні аспекти цих подій.
Після цього Архіпастир розтлумачив недільне Євангельське читання про зцілення Єрихонського сліпця: “Дана розповідь є повчальною для нас, адже не тільки через це зцілення відкривається Божественне достоїнство Христа, але символічно розповідається про духовну сліпоту людини, яка не пізнала істини, живе в темряві омани і яку може зцілити тільки Господь. Наполегливість сліпця отримати бажане є прикладом для нас, адже коли ми невідступно й наполегливо чогось попросимо у Бога, Він нам дасть, бо “Ісус Христос вчора, і сьогодні, і навіки Той Самий!”(Євр. 13, 8), і Його любов до нас є незмінною”.
Далі Його Преосвященство привітав настоятеля Храму прот. Володимира Максим’юка із 35-літтям, яке він святкував напередодні, побажавши йому Божого Благословення та довгих років служіння у Винограднику Христовому.
Правлячий Архієрей подякував священику та релігійній громаді за активну участь в житті Єпархії та нагадав, що у 2021 році парафія на високому рівні приймала учасників духовно-просвітницьої платформи “Істина”.
Характеризуючи життя релігійної громади, Преосвященний Владика відзначив, що у час матеріального випробовування священик разом зі своєю паствою зробили неможливе: у дуже короткий час, без вагомої фінансової підтримки, не тільки спорудили Храм, але й побудували надбрамну дзвіницю: “Видимі святині є невидимою любов’ю замагорян до Бога. У вашому Храмі немає нічого зайвого і він по праву може вважатися еталоном серед храмів Єпархії… Тут немає нічого штучного, тут все живе і справжнє”…
Даючи оцінку служінню настоятеля, Керуючий Коломийською Єпархією сказав: “Ви розумний і прогресивний священник, зовсім не пересічна особистість, адже постійно удосконалюєтесь самі, щоб відповідати викликам сьогодення, любите Церкву Христову і всіх, кого вам доручив Господь”.
Далі, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Преосвященний Владика Юліан нагородив прот. Володимира Максим’юка Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, Медаллю “За жертовність і любов до України” – Сухарчука Андрія Андрійовича а Благословенними Митрополичими Першосвятительськими Грамотами: релігійну громаду Храму, Кермощук Ірену Зеновіївну, Сухарчука Андрія Михайловича, Слижука Василя Петровича та Мартищук Парасковію Іванівну.
Грамоти за особливі заслуги із рук Архіпастиря отримали: Голова Верховинської РДА Бровчук Василь Петрович, Голова Верховинської районної ради Філіпчук Юрій Юрійович, Мартищук Василь Миколайович, Димидюк Олександр Михайлович, Михайлюк Михайло Дмитрович, Кікінчук Володимир Юрійович, Стринадюк Іван Миколайович, Мартищук Юрій Юрійович, Слижук Володимир Васильович, Дмитро, Василь та Іван Кермощуки, Кермощук Юрій Дмитрович, Сорюк Іван Васильович, Храпчук Василь Іванович, Храпчук Василь Васильович, Шинкарук Марія Юріївна, Сухарчук Ганна Іванівна, Семенюк Марія Іванівна, Савків Параска Андріївна, Мартищук Олена Василівна, Черкалюк Ганна Петрівна, Димидюк Марія Юріївна, Кімейчук Марія Василівна, Рильчук Марія Дмитрівна, Гаврилюк Ганна Миколаївна, Петріянчук Дмитро Вікторович, Петращук Василь Іванович та будівельна бригада Парижняка Михайла.
У свою чергу отець Володимир подякував Преосвященному Владиці за візитацію, щиру молитву, високу нагороду та зворушливі слова проповіді й привітання.
Також отець Володимир розповів присутнім, як відбувалося будівництво дзвіниці та з якими труднощами і викликами зустрічалася громада на цьому шляху. Після своїх слів отець Володимир подарував Владиці особливий подарунок – Архієрейський посох, а також підніс святу просфору та букет білих троянд.
Далі парафіяни привітали свого настоятеля із Днем Народження та подарували отцю Володимиру цінний подарунок.
Також прот. Володимира Максим’юка із 35-літтям а громаду із святом привітали: Голова Верховинської РДА Василь Петрович Бровчук та Голова Верховинської районної ради Юрій Юрійович Філіпчук.
Після Подячного Молебня та уставного Многоліття Владика Юліан звершив Чин освячення надбрамної дзвіниці.
