21 вересня 2022 року, з нагоди престольного свята та 165-ліття Святині, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Різдва Пресвятої Богородиці села Малий Ключів, Коломийського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію, читання Акафіста та Чин Малого освячення води.
Керуючого Коломийською Єпархією з короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустріли чисельні парафіяни й гості Храму та, під мелодійний передзвін, провели до Святині.
У притворі Храму правлячого Архієрея зустрів настоятель Храму митр. прот. Михайло Сметанюк та запросив очолити торжественне богослужіння.
Єпископу Юліану за урочистим богослужінням співслужили: благочинний Коломийського благочиння, настоятель Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці села Підгайчики та Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Малий Ключів митр. прот. Михайло Сметанюк; благочинний Печеніжинського благочиння, настоятель Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського села Ковалівка митр. прот. Юрій Ужитчак; митр. прот. Микола Біляк (Львівська Єпархія); настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Джурків митр. прот. Іван Кузьмин; настоятель Храму Перенесення мощей Святителя Миколая Чудотворця села Замулинці та Храму Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього села Кобилець митр. прот. Василь П’ятничук; настоятель Храму Святого Духа села Турка митр. прот. Андрій Григорчук; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Молодятин митр. прот. Юрій Гушул; настоятель Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського селища Печениіжин, Печеніжинського благочиння прот. Микола Глушак та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту Єпископ Юліан виголосив повчальну проповідь, у якій зазначив: “Cьогодні ми зібралися тут, щоб об’єднатись в молитві та, щоб ще раз засвідчити нашу єдність і велику любов до Бога, до Його Пречистої Матері… Ми возвеличуємо Пречисту Діву Марію в день Її Різдва. Саме через Її Народження стало можливим наше з вами спасіння, спасіння всього людства та всього творіння Божого… Пресвята Діва Марія своїм батькам принесла велику радість. Йоаким і Анна, які були на перший погляд безплідними, через силу Божу, стають батьками. Дуже часто і ми з вами здаємося безплідними на добрі справи, на молитву, на звершення чогось високого, чистого, справедливого, але сила Господня, яка торкається нашого серця та нашої душі, творить нас плідними на добрі великі справи”…
“Нам сьогодні так важливо цінувати життя. Бо ми, вже понад пів року, переживаємо великі й страшні випробування. Це час великих втрат, коли люди втрачають те, що роками й століттями набували, але, найгірше, коли втрачають тих, кого найбільше любили – своїх рідних і близьких. В цей період ми дійсно цінуємо життя і дякуємо Богові за кожен прожитий день. Людство завжди зверталося за особливою допомогою та особливим захистом до нашої Пречистої Матері. Ми завжди прибігаємо та просимо Її тому, що вона була людиною, яка знає всі потреби людей та завжди молить свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа і Він дарує нам те, що необхідно для спасіння”, – наголосив Правлячий Архієрей.
Далі Архіпастир привітав настоятеля та релігійну громаду Храму із престольним святом та 165-літтям Святині, зазначивши: “Я сьогодні вперше у цьому старовинному Храмі, який сьогодні святкує свій прекрасний Ювілей – 165 років, звершую Божественну Літургію. Ваш Храм неймовірно прекрасний та величавий. Тут око насолоджується красою, тут все сяє чистотою, охайністю і порядком. Це свідчить про вашу велику любов та ваше особливе ставлення до нашого Небесного Творця, до Його Пречистої Матері. Звичайно, що без вмілого керівника, без того духовного провідника, доброго пастиря, напевно, не все було б втілено в життя… Отче Михаїле, Ви разом із парафіянами пройшли такі особливі роки становлення нашої Держави і нашої Церкви. Ви робили ті речі, завдяки яким ми сьогодні маємо і свою Державу і маємо сьогодні і визнану, незалежну, канонічну Українську Православну Церкву. Ви як син свого народу, як ревний служитель Церкви Христової, палкий проповідник та відмінний адміністратор всі Богом даровані таланти поклали на вівтар нашої Церкви та Держави”.
Опісля, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Його Преосвященство нагородив Орденом Святого Архістратига Михаїла митр. прот. Михайла Сметанюка та Дученка Василя Миколайовича, а Благословенною Митрополичою Першосвятительською Грамотою – релігійну громаду Храму.
Також Подяками Єпархіального Управління Архіпастир нагородив: церковний Хор, братство та сестринство Храму.
У свою чергу настоятель Храму митр. прот. Михайло Сметанюк висловив вдячність Архіпастирю за візитацію, високу нагороду, щиру молитву, мудрі слова повчання та вручив святу просфору та букет білих троянд.
Після уставного Многоліття Преосвященний Владика, у співслужінні духовенства, очолив читання Акафіста Пресвятій Богородиці.
Завершилось урочисте богослужіння Чином Малого освячення води та Хресним ходом довкола Храму.
У Фригійському місті Колосси, поблизу міста Ієраполя, над джерелом чудотворної води стояв храм Святого архістратига Михаїла. Від води цього джерела хворі отримували багато зцілень, – навіть більше, ніж в купальні Силоамській. В ту купальню тільки один раз на рік сходив ангел Господній і збурював воду, тут же завжди перебувала благодать чиноначальника ангелів. Там ставав здоровим тільки той, хто перший входив до купальні після збурення води, а тут – всі, хто приходив із вірою, перші й останні, ставали здоровими. Там були необхідні притвори для перебування хворих, які довго чекали зцілення, бо деякі насилу тільки через 38 років отримували здоров’я, – тут же в один день або в одну годину хворий ставав здоровим. Про походження цього джерела розповідають таке.
Коли весь всесвіт був затьмарений язичницьким многобожжям і люди поклонялися творінню, а не Творцеві, – у той час в Ієраполі язичники шанували величезну і страшну єхидну; і вся країна, засліплена бісівською оманою, поклонялася їй. Нечестиві побудували на честь цієї єхидни храм, де і тримали її і, приносячи їй багато різних жертв, годували цю отруйну єхидну, яка шкодила багатьом. Єдиний істинний Бог, бажаючи просвітити світ світлом Свого пізнання і наставити людей, введених в оману, на істинну путь, послав у всі землі святих Своїх учеників та апостолів проповідувати Євангеліє всім людям. Двоє з апостолів – святий Іоан Богослов і святий Филип, – прийшовши один в Ефес, а інший – в Ієраполь, трудилися там у благовіствуванні Христовому. У цей час в Ефесі знаходився дивний храм та ідол відомої язичницької богині Артеміди. Озброївшись духовним мечем – Словом Божим, – на служителів цієї богині і тих, хто поклонявся їй, святий Іоан Богослов переміг їх: силою імені Христового він зруйнував храм і перетворив на порох ідола, і, таким чином, привів усе місто до святої віри. Після зруйнування ідола Артеміди святий Іоан Богослов пішов з Ефеса до Ієраполя допомогти святому апостолові Филипу; там же перебували у той час святий апостол Варфоломій і сестра Филипа – Маріамія. Разом з ними святий Іоан Богослов і послужив справі спасіння людей. Спочатку вони озброїлися проти єхидни, якій нерозумні люди приносили жертви, шануючи це творіння як бога. Своїми молитвами вони вбили цю єхидну, а тих, хто поклонявся їй, навернули до Єдиного істинного Бога, Який сотворив небо і землю. Ставши на місці, яке називалося Херотопа, вони прорекли, що на ньому засяє благодать Божа, що це місце відвідуватиме Воєвода небесних сил – святий архістратиг Михаїл – і що тут будуть звершуватися чудеса. Усе це невдовзі і збулось. Коли святий Іоан Богослов пішов проповідувати Євангеліє в інші міста, а святий апостол Филип постраждав від нечестивих, Варфоломій же і Маріамія також розійшлися по інших країнах, – тоді на тому місці, за пророцтвом святого апостола, з’явилася чудотворна вода. Так здійснилися слова Писання: “Проб’ються води в пустелі, і у степу – потоки. І перетвориться примара вод на озеро, і спрагла земля – на джерела вод… буде місцем для тростини й очерету. І буде там велика дорога, і путь по ній назветься шляхом святим” (Іс. 35, 6–8). До цього джерела почали приходити не тільки віруючі, але й невіруючі, бо чудеса, що звершувалися там, як гучноголоса сурма, закликали сюди всіх; і кожен, хто пив і вмивався з цього джерела, зцілявся від своїх недуг, і чимало, отримавши здоров’я, хрестилось в ім’я Святої Тройці.
У цей час у Лаодикії жив один еллін, у якого єдина дочка була німа від народження. Батько її дуже сумував через це і докладав багато зусиль для її зцілення, але, нічого не досягнувши в цьому, дуже засумував. Однієї ночі, заснувши на своєму ліжку, він побачив у видінні ангела Божого, який сяяв, мов сонце. Це видіння було дано йому не тому, що він був цього достойний, але щоб через нього він прийшов до пізнання істини і привів з собою інших до Бога. Побачивши ангела, він злякався, але в той же час почув від нього такі слова: “Якщо хочеш, щоб розрішився язик у твоєї дочки, то приведи її до мого джерела, що знаходиться в Херотопі, поблизу Ієраполя, – напої її водою з цього джерела – і тоді побачиш славу Божу”.
Прокинувшись, чоловік цей дивувався з побаченого і, повіривши сказаним йому словам, відразу ж узяв дочку і поспішив до чудотворної води. Там було безліч людей, які черпали цю воду, хрестилися в ній і отримували зцілення від хвороб. Він запитав їх:
– Кого прикликаєте ви, омиваючись цією водою?
Ті відповіли йому:
– Ми прикликаємо ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, прикликаємо на допомогу і святого архістратига Михаїла.
Тоді той чоловік, звівши очі до неба і піднявши руки, сказав:
– Отче, і Сине, і Святий Душе, – Боже християнський, – помилуй нас! Святий Михаїле, слуго Божий, допоможи і зціли дочку мою!
При цьому він почерпнув води з джерела і влив її з вірою у вуста дочки; тієї ж миті зв’язаний німотою язик її розрішився на славослів’я Боже, і вона ясно промовила:
– Боже християнський, помилуй мене! Святий Михаїле, допоможи мені!
Усі ті, хто був там, дивувалися силі Божій і, прославляючи Святу Тройцю, величали святого архістратига Михаїла. Еллін же той, бачачи, що дочка його зцілилася, надзвичайно зрадів і охрестився разом зі своєю дочкою і всіма домашніми своїми, що прийшли з ним. На знак своєї подяки він побудував над чудотворним джерелом прекрасну церкву в ім’я святого архістратига Михаїла, Воєводи небесних сил. Благоліпно прикрасивши цю церкву і немало помолившись у ній, еллін той повернувся до свого дому.
На 90-й рік від побудови цієї церкви прийшов туди з Ієраполя десятирічний отрок на ім’я Архип; батьки його були ревними християнами і виховали сина в благочесті. Архип почав жити при церкві Святого архістратига Михаїла, будучи при ній паламарем. Отрок цей став керуватися в своєму житті таким правилом: з того часу, як він поселився при тій церкві, служачи Богові, він нічого не споживав з мирських страв і пиття: ні м’яса, ні вина, навіть хліба він не їв, але харчувався лише пустельною зеленню, яку сам збирав і варив; їжу він приймав один раз на тиждень, і то без солі, питтям же для нього служила лише незначна кількість води. Через таку стриманість цей отрок умертвив свою плоть і в таких чеснотах незмінно перебував від юності до самої старості, всією душею єднаючись з Богом і уподібнюючись житію безтілесних. Одяг його був дуже бідний: він мав тільки два веретища, з яких одне носив на тілі, а іншим покривав своє ліжко, викладене гострим камінням. Він це робив для того, щоб ті, хто входив у його житло, не бачили, що він спить на гострому камінні; узголів’ям же для нього служив невеликий мішок, наповнений терням. Таким було ліжко цього блаженного подвижника. Сон же і відпочинок його полягали в тому, що коли він відчував потребу у сні, то лягав на каміння і гостре терня, – так що це було швидше неспання, ніж сон, і відпочинок його був більше мукою, ніж спочинком. Бо який відпочинок для тіла – лежати на твердому камінні, і що за сон, коли голова спочиває на гострому терні? Щороку Архип переміняв свій одяг: тим веретищем, яке носив на тілі, він покривав своє ліжко, а те, яке було на ліжку, він одягав на себе; через рік він знову переміняв ті веретища. Так, не маючи спокою ні вдень, ні вночі, він умертвляв своє тіло і зберігав свою душу від тенет ворожих. Проходячи такий тяжкий і сумний шлях життя, блаженний Архип, взиваючи до Бога, молився: “Не попусти мені, Господи, порадіти на землі суєтною радістю, нехай не побачать очі мої ніяких благ світу цього, і нехай не буде для мене ніякої відради в цьому тимчасовому житті. Наповни, Господи, очі мої слізьми духовними, дай скрушення в серці моєму і благовлаштуй шляхи мої, щоб мені до кінця днів моїх умертвляти плоть мою і підкорювати її духу. Яку користь принесе мені ця тлінна плоть моя, створена із землі? Вона, як квітка, вранці розцвітає, увечері ж засихає! Але дай мені, Господи, ревно трудитися над тим, що корисно для душі і для життя вічного”.
Так молячись і так повчаючись, блаженний Архип почав уподібнюватися ангелові Божому, який проводить небесне житіє на землі. І не про своє тільки спасіння піклувався святий, але й про спасіння інших, бо багато невірних навернув він до Христа і охрестив їх. Нечестиві елліни, бачачи все це, заздрили блаженному Архипу і, не зносячи преславних чудес, що звершувалися від святого джерела, зненавиділи цього праведного мужа, який жив там. Часто вони нападали на святого Архипа, тягали його за волосся і за бороду і, поваливши на землю, топтали ногами, і після різних катувань виганяли звідти. Але, будучи твердим духом подібно до адаманта, блаженний Архип все це мужньо терпів від ідолопоклонників і не відступав від святого храму, служачи Богові в святості і незлобливості свого серця і піклуючись про спасіння душ людських.
Одного разу нечестиві елліни, зібравшись у великій кількості, говорили між собою: “Якщо ми не засипемо землею те джерело і не уб’ємо тієї людини, одягненої в дрантя, то всі боги наші будуть повністю принижені тими, що зціляються там”.
Після цього вони пішли засипати землею чудотворну воду і вбити неповинну людину – блаженного Архипа. Підійшовши до святого місця з двох боків, одні з них попрямували до церкви і до джерела, а інші поспішили до житла блаженного Архипа, щоб убити його. Але Господь, Який піклується про долю праведних і Який не дає їх у руки грішників, зберіг Свого раба від тих вбивць: несподівано у них омертвіли руки, так що вони не могли ними і доторкнутися до преподобного. Від води ж явилося незвичайне диво: як тільки нечестиві наблизилися до джерела, у ту ж мить вийшло з води вогненне полум’я і, направившись на беззаконних, відігнало їх далеко від джерела. Таким чином, беззаконники ці втекли з соромом від джерела і від преподобного Архипа, не заподіявши йому ніякого зла. Однак вони не напоумилися цим дивом: скрегочучи зубами, вони не переставали вихвалятися, що знищать те джерело і церкву, і служителя церковного. На тому місці була річка Хрісос, що протікала по лівий бік від церкви; беззаконники задумали пустити її на святе місце, щоб святе джерело, змішавшись з річковою водою, втратило свою чудотворну силу. Але коли вони почали втілювати свій злий намір і направили течію річки на джерело, щоб затопити його, тоді річка, за велінням Божим, дала своїм течіям інший напрям і потекла по правий бік від церкви. І знову нечестиві з соромом повернулися додому.
Були там ще дві інші річки, які протікали зі сходу і наближалися до того святого місця на відстані трьох стадій; назва однієї річки – Лікокапер, а іншої – Куфос. Ці річки зливалися біля підніжжя великої гори і текли праворуч, у Лікійську країну. Вселукавий диявол вселив нечестивим людям злий намір: він навчив їх пустити води обох тих річок на чудотворне місце, внаслідок чого повинен був зруйнуватися храм Святого архістратига Михаїла, а вода повинна була залити Святе джерело і потопити святого Архипа. Місцевість же ця була дуже зручна для скерування туди води, адже річки витікали з вершини гори, а церква була на самому низу. Змовившись, нечестиві прийшли у великій кількості зі всіх міст у селище Лаодикію і рушили до церкви. Поблизу церковного вівтаря знаходився величезний камінь; від цього каменя вони почали копати глибокий і широкий рів аж до тієї гори, під якою річки зливалися. Потім вони насилу прокопали рів, по якому вода могла бути пущена на церкву, і загатили ті річки, щоб накопичилося більше води; десять днів працювали нечестиві, здійснюючи цю суєтну справу. Бачачи діяння нечестивих, преподобний Архип припав у церкві до землі і зі сльозами молився Богові, закликаючи на допомогу швидкого предстателя – святого архістратига Михаїла, щоб він зберіг святе місце від потоплення і не дав порадіти ворогам, що прагнули погубити святиню Господню.
– Не відійду від цього місця, – говорив блаженний Архип, – не піду з церкви, але навіть і помру тут, якщо Господь попустить потопити це святе місце.
Через десять днів, коли вода піднялася, нечестиві розкопали те місце, по якому вода повинна була потекти по приготованому для неї шляху, і пустили річки на святий храм о першій годині ночі; самі ж відійшли звідти і стали на високому місці з лівого боку, бажаючи побачити потоплення святині. Тоді вода ринула вниз, зашумівши, як грім. Преподобний Архип, знаходячись в церкві на молитві, почув шум води і ще ревніше почав молитися Богові і святому архістратигові Михаїлу, щоб не було потоплене це святе місце і не раділи, але були посоромлені нечестиві вороги; ім’я ж Господнє щоб прославилося і щоб звеличилися ангельська сила і заступництво. І співав він псалом Давидів: “Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря… Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні” (Пс. 92, 3–5).
Коли співав це блаженний Архип, то почув голос, який повелівав йому вийти з церкви. Вийшовши, він побачив великого предстателя і хранителя роду християнського – святого архістратига Михаїла, в образі прекрасного і дуже світлого мужа, як колись він явився пророку Даниїлу. Блаженний Архип, не будучи в змозі дивитися на нього, від страху впав на землю.
Архангел же сказав йому:
– Не бійся, – встань, підійди до мене сюди і побачиш силу Божу на цих водах.
Блаженний Архип встав і, підійшовши зі страхом до Воєводи сил небесних, зупинився за велінням його по лівий бік; при цьому він побачив вогненний стовп, що піднімався від землі до неба. Коли ж вода підійшла близько, архістратиг підняв праву руку і, зобразивши хресне знамення на поверхні води, сказав:
– Зупиніться там!
І в ту ж мить води повернулися назад. Так здійснилися слова пророчі: “Побачили Тебе води, Боже, і убоялися” (Пс. 76, 17). Води стали як кам’яна стіна і піднялися вгору, подібно до високої гори. Після цього архістратиг, повернувшись до храму, ударив жезлом у величезний камінь, що знаходився біля вівтаря, і накреслив на ньому хресне знамення. У ту ж мить загримів грім, земля затряслася і камінь розколовся надвоє, утворивши в собі величезну ущелину. При цьому архангел Михаїл промовив такі слова:
– Нехай буде знищена тут всяка супротивна сила і нехай отримають тут визволення від усякого зла всі, хто приходить сюди з вірою!
Сказавши це, він повелів Архипу перейти на правий бік. Коли преподобний перейшов туди, святий Михаїл гучно сказав водам:
– Увійдіть до цієї ущелини!
І в ту ж мить води з шумом потекли в кам’яну ущелину, і з того часу постійно текли цим шляхом через камінь. Вороги, які стояли по лівий бік і чекали побачити потоплення святого храму, від страху скам’яніли. Зберігши від потоплення свій храм і преподобного Архипа, святий архістратиг Михаїл піднісся на небо, а блаженний Архип подякував Богові за це преславне чудо і прославляв великого хранителя – архістратига Михаїла – за його велике заступництво. Тоді всі супротивники були посоромлені, у віруючих же була велика радість, і вони, приходячи до ангельського храму і чудесного джерела, разом із преподобним Архипом віддавали хвалу Богові. З того часу встановлено святкувати той день, у який звершилося чудо через явлення ангела. Преподобний Архип прожив багато років на тому місці, старанно служачи Богові, і помер у мирі, маючи 70 років від свого народження. Віруючі поховали його на тому ж самому місці, яке за зазначене вище чудо назване Хони, тобто занурення, тому що там води занурилися в камінь (“хонас” – отвір, впадина, розколина).
18 вересня 2022 року, в неділю 14-ту після П’ятидесятниці, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Успіння Пресвятої Богородиці села Гринява, Верховинського благочиння, де, у співслужінні духовенства, очолив Архієрейську Божественну Літургію.
Правлячого Архієрея з короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустріли чисельні парафіяни й гості Храму, а діти, встеляючи Архіпастирю дорогу пелюстками квітів, під мелодійний передзвін, провели до Святині.
У притворі Храму Його Преосвященство зустрів настоятель Храму прот. Ігор Фенчук та запросив очолити торжественне богослужіння.
Перед початком богослужіння Владика Юліан звершив освячення оновлених: Престолу, іконостасу та внутрішніх розписів Храму.
Керуючому Коломийською Єпархією за святковою Божественною Літургією співслужили: настоятель Храму Вознесіння Господнього села Грамотне та Храму Святого Великомученика Юрія Переможця села Голошино митр. прот. Семен Перва; настоятель Храму Архістратига Михаїла села Черемошна та Храму Трьох Святителів села Біла Річка митр. прот. Василь Попадюк; настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Стебні прот. Михайло Ливак; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Устеріки прот. Петро Данильчик; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Гринява та Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого села Пробійнівка прот. Ігор Фенчук; прот. Роман Сусак та протодиякон Антон Трачук.
Під час урочистого богослужіння також молився Голова Білоберізької територіальної громади Іванюк Дмитро Іванович.
На Малому вході, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України, Його Преосвященство нагородив прот. Ігоря Фенчука правом носіння Хреста з прикрасами.
Після відпусту Єпископ Юліан виголосив зворушливу проповідь, в зазначив: “Сьогодні ми дякуємо нашому Небесному Творцеві за велику благодать, любов, дар та за можливість єдиною родиною, в цей важкий для України час, зібратися під склепінням цього прекрасного Храму, щоб віддати честь і хвалу Богові”.
Говорячи про Євангельську притчу про запрошених на весільний бенкет, Преосвященний Владика зауважив: “Тлумачачи цю притчу, деякі святі отці під весільною Трапезою розуміли Царство Небесне, під господарем – Господа нашого Ісуса Христа, а людьми, які відмовилися від запрошення – ізраїльський народ. Ця притча також стосується кожного з нас, адже кожної неділі та свята Господь готує нас до цього весільного бенкету – присутністю на Божественній Літургії. Той хто відмовляється від цього запрошення – той відмовляється від самого Царства Божого”.
Звертаючись до парафіян, Правлячий Архієрей подякував їм за прийняття важливого рішення про входження до Православної Церкви України, яка є визнаною, незалежною, канонічною, а також історичною церквою нашого народу: “Чи може людина віруюча, яка вважає себе православною, творити страшні беззаконня: підняти руку на дитину, на жінку, на свого брата, яким вони себе вважали? Чи може забрати чиєсь життя та взагалі зазіхати на чуже? Це не може вчинити людина, яка є християнином. Це не може бути людина, яка хоч раз чула слово Боже та хоча б раз промовила молитву. Такі звірства можуть чинити лише безбожники. Сьогодні ми розуміємо, що ця отрута сталась через московську пропаганду, яка отруює усе навколо та ще, на жаль, продовжує діяти в серцях багатьох українців. Але ми віримо й сподіваємось, що Господь відкриє їм очі і вони навернуться до правдивої Церкви, яка несе любов та проповідує Слово Боже, а не політичну ідеологію”…
“Сьогодні також лунає наша молитва за мир, спокій та за повернення наших воїнів до своїх домівок цілими і неушкодженими. І сьогодні Ваша громада перебуває у великій скорботі тому, що проводжає в останню дорогу свого славного сина. Ми сьогодні приносимо свої співчуття всім рідним через цю велику втрату”, – наголосив Архіпастир.
Звертаючись до настоятеля, Єпископ Юліан привітав його з 11-ю річницею дияконської хіротонії та з отриманням великої богослужбової нагороди, подякувавши йому за вміле адміністрування.
Далі, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Керуючий Коломийською Єпархією нагородив релігійну громаду Храму та колектив Білоберізького ліцею Благословенними Митрополичими Першосвятительськими Грамотами.
Подяками Єпархіального Управління Преосвященний Владика нагородив: церковний Хор, Дроняка Павла Дмитровича та Комана Василя Миколайовича.
У свою чергу настоятель Храму прот. Ігор Фенчук висловив вдячність Архіпастирю за візитацію, щиру молитву, мудрі слова повчання та вручив святу просфору та букет квітів.
Завершилось урочисте богослужіння уставним Многоліттям та спільною світлиною.
13 вересня 2022 року, в свято Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Косів, Косівського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію та Подячний Молебень з нагоди 50-ліття благочинного Косівського благочиння, настоятеля Храму митр. прот. Івана Близнюка.Правлячого Архієрея з короваєм, квітами та привітаннями зустріли парафіяни й гості Храму та, під мелодійний передзвін, провели до Святині.У притворі Преосвященного Владику Юліана зустрів настоятель Храму митр. прот. Іван Близнюк та запросив очолити святкове богослужіння.Керуючому Коломийською Єпархією за торжественним богослужінням співслужили: благочинний Косівського благочиння, настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Косів митр. прот. Іван Близнюк; благочинний Надвірнянського благочиння, настоятель Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого міста Надвірна митр. прот. Олег Траско; настоятель Храму Благовіщення Пресвятої Богородиці села Вербовець митр. прот. Степан Губернат; настоятель Храму Архістратига Михаїла села Уторопи митр. прот. Богдан Стефанків; настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Красник митр. прот. Юрій Мануляк; настоятель Храму Святої Тройці села Яворів митр. прот. Василь Іванюк; настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Хімчин митр. прот. Ярослав Хрущ; настоятель Храму Різдва Івана Хрестителя міста Косів та Храму Святого Преподобного Онуфрія Великого села Город митр. прот. Ростислав Близнюк; настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Космач-Рушір та Храму Всіх святих землі Української міста Коломиї митр. прот. Василь Струк; настоятель Храму Святителя Василія Великого села Річка митр. прот. Володимир Левицький; митр. прот. Віталій Валіхновський (Івано-Франківсько-Галицька Єпархія); митр. прот. Михайло Дідоха (Івано-Франківська Єпархія); настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Цуцулин та Храму Святого Апостола Андрія Первозванного села Мала Кам’янка прот. Василь Лазарович; настоятель Храму Зіслання Святого Духа села Соколівка прот. Василь Дійчук; настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Трач прот. Василь Понайда; священик Храму Святої Тройці та Храму Святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії села Шепіт прот. Микола Петращук, ієрей Тарас Стефурак, ієрей Василь Павлюк та протодиякон Антон Трачук.Після відпусту Його Преосвященство звернувся до присутніх зі словом проповіді, в якій зазначив: ”Зовсім недавно цей Храм святкував своє престольне свято – Успіння Пресвятої Богородиці. Це величне свято є останнім великим у церковнім році й наступним двунадесятим святом, яке розпочинає новий церковний рік, є свято Різдво нашої Небесної Матері. І немовби по середині, між цими двома святами, ми вшановуємо свято Покладення Поясу Пресвятої Богородиці у Влахернському Храмі”…“Сьогодні ми всі обрали можливість разом зібратися однією родиною християнською спільнотою, тут піднести молитви нашого серця і нашої душі до Престолу Всевишнього в час, коли, плаче й ридає наше серце і єдиною потіхою і відрадою є молитва і присутність у Божому Домі. Коли Господь з нами, коли ми відчуваємо його поруч – ми завжди щасливі. Тоді наше серце охоплює духовна радість і піднесення, тому що з нами Господь… Сьогодні ми також дякуємо священнослужителю, настоятель цього Храму – отцю благочинному Івану Близнюку, який цими днями святкує свій прекрасний Ювілей”, – підкреслив Його Преосвященство.Також Преосвященний Владика наголосив: “Cьогодні ми величаємо вас, як духовного провідника, як доброго пастиря, як ревного проповідника, як вмілого адміністратора, як порадника, як друга та як людину, яка в своєму серці виплекала велику віру й любов до Господа Бога та Його творіння. Священнослужитель має бути носієм цієї міцної і глибокої віри. Ми також сьогодні відзначаємо, що своїми побожними батьками, блаженної пам’яті отцем Дмитром і Вашою мамою Ви були зміцнені й виховані в цій вірі та обрали цей шлях, ту частку яка ніколи не відніметься від Вас – шлях спасіння та служіння Богові. Чи важкий цей шлях? Звичайно, що будь-яке служіння, якщо воно щире, віддане й жертовне – воно є важким. Погляньмо на подвиг наших воїнів, який є їхнім служінням. Сьогодні вони там на передовій, ризикуючи своїм власним життям та здоров’ям, відстоюють кордони нашої країни, боронячи свій народ, свою землю, від лютих ворогів-окупантів. Так само і священиче життя сповнене різних випробувань і часто нагадує Голгофську дорогу. Ви вибрали цей шлях і достойно звершуєте своє служіння у Церкві Христовій. Ви є ревним та палким проповідником Слова Божого. Священник є також тайнотворцем. Він звершує різні Таїнства, в тому числі й Таїнство Святої Євхаристії, коли через його руки й молитви хліб і вино стає Тілом і Кров’ю нашого Спасителя. Ви також є тайнозвершувачем не тільки біля Престолу Божого, але й у душах своїх парафіян. Скільки разів через Ваше слово, через настанови, любов та власний приклад люди змінювалися, преображалися і з грішників ставали святими. Ви закликали їх до покаяння і вони знову йшли дорогою примирення зі своїм Небесним Творцем”…Далі Правлячий Архієрей привітав отця-благочинного із Днем Народження та Ювілеєм, яке він відзначав напередодні, подякував за багаторічне й ревне служіння й розвиток Православ’я на Косівщині та, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, нагородив митр. прот. Івана Близнюка Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, а релігійну Громаду Храму – Благословенною Митрополичою Першосвятительською Грамотою.У свою чергу отець Іван подякував Архієрею за свято молитви, зворушливі слова повчання, привітання й нагороду та вручив Його Преосвященству святу просфору та букет білих троянд.Опісля митр. прот. Іван Близнюка привітала Голова Косівської районної військової адміністрації Кучма Наталія Дмитрівна та вручила Медаль “Доблесть Прикарпаття”.Також отця благочинного вітали парафіяни, рідні та друзі.Завершилось урочисте богослужіння уставним Многоліттям та спільною світлиною
11 вересня 2022 року, в неділю 13-ту після П’ятидесятниці, з нагоди престольного свята, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Усікновення голови Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана села Зелене, Верховинського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію та Чин Малого освячення води.
Правлячого Архієрея з короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустріли чисельні парафіяни й гості Храму, та, під мелодійний передзвін, провели до Святині.
У притворі Храму Його Преосвященство зустрів настоятель Храму митр. прот. Микола Будзан та запросив очолити торжественне богослужіння.
Керуючому Коломийською Єпархією за святковою Божественною Літургією співслужили: благочинний Верховинського благочиння, настоятель Храму Святої Тройці села Ільці митр. прот. Дмитро Михавків; настоятель Храму Святих апостолів Петра і Павла села Красноїлля митр. прот. Василь Данильчик; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці селища Верховина митр. прот. Юрій Стефлюк; настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Красник митр. прот. Юрій Мануляк; митр. прот. Михайло Будзан (Івано-Франківська Єпархія); настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Криворівня митр. прот. Іван Рибарук; настоятель Храму Усікновення голови Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана села Зелене та Храму Перенесення мощей Святителя Миколая села Шибене митр. прот. Микола Будзан; настоятель Храму Успіння Праведної Анни села Бистрець та Храму Святої Рівноапостольної княгині Ольги села Дземброня митр. прот. Віктор Шица; настоятель Храму Святого Пророка Іллі села Кривопілля прот. Петро Якіб’юк; настоятель Храму Перенесення мощей Святителя Миколая села Бережниця та Храму Святого Великомученика Іоана Сучавського села Криворівня (присілок Устя) ієрей Борис Мних та протодиякон Антон Трачук.
За урочистим богослужінням також молились: Голова Верховинської військової адміністрації Бровчук Василь Петрович, Голова Верховинської районної ради Філипчук Юрій Юрійович та Голова Зеленської територіальної громади Феркаляк Володимир Михайлович.
Після відпусту Єпископ Юліан виголосив зворушливу проповідь, в якій cеред іншого зазначив: “Сьогодні Промислом Божим ми приведені до цього Святого Храму, щоб тут разом, єдиною християнською сім’єю, віддати нашому Небесному Творцеві честь і хвалу та, щоб по-особливому піднести наші молитви до великого Угодника Божого, Покровителя цього Храму, парафії і села – Святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана… Ангел Господній, ще перед його народженням, сповістив батькові Захарії, що у нього народиться син, який буде великий в очах Божих. Сьогодні ми знаємо людей, які великі в очах цього світу, але чи великі вони в очах Божих, ми не знаємо”.
“Іоан Хреститель вирізнявся, практично з свідомого свого віку, великою скромністю і смиренністю. Він з’явився на берегах річки Йордан і там проповідував покаяння та хрестив людей заради відпущення гріхів. Також він виділявся великою ревністю до заповідей Божих, яка надавала йому великої сміливості та мужності, що він не боявся переслідувань, мук і страждань, та відверто говорив людям про їхні недоліки та про те, як потрібно змінити своє життя”, – зазначив Архіпастир.
Також Його Преосвященство наголосив: “Сьогодні Іоан Хреститель, який є Покровителем вашого села і цього Храму, молиться за всіх, хто тут приймав Святе Хрещення, хто тут приступав до Святих Таїнств Сповіді й Причастя та тих, хто тут по-особливому молився до нього. Багато воїнів із вашого села сьогодні захищають нашу Державу, наш народ, нашу свободу та нашу територіальну цілісність. І сьогодні ми молимось, щоб Іоан Хреститель, його сила, його молитва та його небесний захист був з цими воїнами та щоб Верховинщина, яка сьогодні перебуває у скорботі, проводжаючи ще одного свого сина, щоб вже нікого з молодих та здорових не проводжала в останню дорогу, щоб не проливалися сльози батьків і дітей”.
Далі Правлячий Архієрей привітав настоятеля та парафіян із престольним святом, та, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Керуючий Коломийською Єпархією нагородив релігійну громаду Храму та митр. прот. Миколу Будзана Благословенними Митрополичими Першосвятительськими Грамотами, а Медаллю за “Жертовність та любов до України” – Феркаляка Володимира Михайловича.
Подяками Єпархіального Управління Преосвященний Владика нагородив: церковний Хор, братство та сестринство Храму.
Опісля Єпископа Юліан віршами привітали найменші парафіяни Храму.
У свою чергу настоятель Храму митр. прот. Микола Будзан висловив вдячність Архіпастирю за візитацію, щиру молитву, мудрі слова повчання та вручив святу просфору.
Завершилось урочисте богослужіння уставним Многоліттям, Чином Малого освячення води та Хресним ходом довкола Храму
4 вересня 2022 року, в неділю 12-ту після П’ятидесятниці, з нагоди 110-ї річниці Святині, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Успіння Пресвятої Богородиці села Топорівці, Городенківського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію.Правлячого Архієрея з короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустріли чисельні парафіяни й гості Храму, а діти, встеляючи Архіпастирю дорогу пелюстками квітів, під мелодійний передзвін, провели до Святині.У притворі Храму Керуючого Коломийською Єпархією зустрів настоятель Храму ієрей Василь Марковський та запросив очолити торжественне богослужіння.Перед початком Літургії Владика Юліан здійснив возведення читця Костянтина Голея в іподиякони.Його Преосвященству за Божественною Літургією співслужили: благочинний Городенківського благочиння, настоятель Храму Святих Апостолів Петра і Павла міста Городенки митр. прот. Богдан Мороз; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Чернятин митр. прот. Михайло Гуменяк; настоятель Храму Архістратига Михаїла села Глушків митр. прот. Іван Теремко; настоятель Храму Перенесення мощей Святителя Миколая Чудотворця села Михальче митр. прот. Іван Терновський; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Семаківці прот. Андрій Дмитрук; прот. Іван Михайленко (Чернівецько-Кіцманська Єпархія); настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Торговиця прот. Ігор Івасютин; прот. Михайло Бигар (Чернівецько-Кіцманська Єпархія); священик Храму Святителя Миколая Чудотворця села Чортовець прот. Василь Калин; настоятель Храму Архістратига Михаїла села Виноград прот. Іван Мороз; прот. Василь Мороз (Івано-Франківсько-Галицька Єпархія); прот. Іван Марковський (Чернівецько-Буковинська Єпархія); настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Хвалибога прот. Любомир Петришин; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Топорівці ієрей Василь Марковський; ієрей Тарас Гуменяк та протодиякон Антон Трачук.На Малому вході Єпископ Юліан нагородив ієрея Василя Марковського правом носіння жовтого наперсного Хреста.Під час Божественної Літургії Його Преосвященство рукоположив у Сан Диякона іподиякона Костянтина Голея.Після відпусту Єпископ Юліан звернувся до присутніх зі словами повчальної проповіді, в якій зазначив: “Сьогодні, найперше, ми підносимо свої молитви до Господа за перемогу, мир, спокій, за щасливе повернення українських воїнів до своїх домівок цілими й неушкодженими та за розвиток і процвітання нашої Держави України”.“Цим спільним богослужінням ми також святкуємо 110-ліття від часу першої Божественної Літургії, яка була тут звершена та згадуємо всі ті покоління, які переступали поріг цього Храму, які тут підносили свої молитви й прохання та проливали сльози в покаянні. А їх було дуже й дуже багато. Ми дякуємо Богові за єднання всіх нас разом: і тих, які живуть зараз, і тих, які жили та тих, які житимуть у майбутньому, будуть приходити до цієї Святині та будуть тут згадувати нас із вами”, – зазначив Архіпастир.
Також Преосвященний Владика наголосив, що в сьогоднішній недільний день, коли Церква Христова згадує Воскресіння Христове – малу Пасху, ми також ще перебуваємо в благодаті іншого свята, вашого престольного дня свята Успіння Пресвятої Богородиці. Це також є Богородична Пасха і ми розуміємо, що Пасха – це завжди визволення, це завжди заступництво, це завжди спасіння: “Від 24 лютого цього року ми з вами молимось за спасіння, за захист, молимося за спокій. Коли людина живе і постійно відчуває загрозу своєму життю, коли ми з вами ходимо перед обличчям смерті, адже немає безпечного місця в нашій країні, тоді, напевне, більше цінуємо саме життя і більше дякуємо Богові за кожен прожитий день, за кожен промінчик сонця, за кожен ковток чистого повітря. Ми сьогодні дійсно щиро дякуємо Богові за дар життя… Згадуємо Його Пречисту Матір, в честь якої 110 років назад був посвячений цей Храм. Її Успіння – це немов завершення і підсумок всього прожитого шляху. Кожен із нас у свій час також повинен дати такий звіт. Пречиста Діва Марія для нас усіх є прикладом у тому, що Вона є істинною людиною, яка стала довершеною”.
Далі Архіпастир привітав настоятеля та релігійну громаду із 110-ю річницею побудови Храму, а отця Василя Марковського ще й з отриманням богослужбової нагороди та Днем Народження і Ювілеєм, яке він святкував напередодні.
Після цього, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Єпископ Юліан нагородив релігійну громаду Храму та ієрея Василя Марковського Благословенними Митрополичими Першосвятительськими Грамотами.
Також Керуючий Коломийською Єпархією привітав диякона Костянтина із отриманням Таїнства Священства, побажав бути достойним служителем Церкви Христової та вручив святу просфору.
У свою чергу ієрей Василь подякував Його Преосвященству за візит, батьківські слова повчання й нагороду та вручив Владиці Юліану просфору і букет троянд.
Також диякон Костянтин подякував Архіпастирю за вділене Таїнство, батьківські слова повчання й настанови та подарував Владиці Юліану букет квітів.
Далі слово мав депутат Івано-Франківської обласної ради Мельничук Василь Іванович.
31 серпня 2022 року, в середу 12-го тижня після П’ятидесятниці, з нагоди престольного свята, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Ікони Пресвятої Богородиці “Всецариця” села Ценява, де, у співслужінні духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію та Чин Малого освячення води.На церковному подвір’ї Правлячого Архієрея з короваєм, квітами та привітаннями зустріли парафіяни й гості Храму та, під мелодійний передзвін, провели до Святині.У притворі Храму Архіпастиря зустрів прот. Андрій Лінкевич та запросив очолити торжественне богослужіння.Керуючому Коломийською Єпархією за Божественною Літургією співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; митр. прот. Тарас Мойсюк; митр. прот. Юрій Гушул; прот. Іван Михайленко (Чернівецько-Кіцманська Єпархія); керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак; прот. Василь Юрчук; прот. Андрій Лінкевич; працівник Єпархіального Управління прот. Василь Бойчук; прот. Анатолій Момот; ієрей Юрій Кадинський; ієрей Василь Деркач; завідувач канцелярією Єпархіального Управління ієрей Іван Венгрин; ієрей Дмитро Гром; протодиякон Антон Трачук та диякон Назар Ягнич.За Божественною Літургією також молились: Коломийський міський Голова Богдан Станіславський та Голова П’ядицької територіальної громади Гайдейчук Петро Петрович.Урочисте богослужіння мелодійним співом супроводжував парафіяльний хор під керівництвом регента Ольги Сілкіної.Після відпусту Його Преосвященство звернувся до присутніх зі словами повчальної проповіді, в якій зазначив: ”Сьогодні, святкуючи день вшанування Ікони Пресвятої Богородиці “Всецариця”, ми по-особливому підносимо молитви до нашої Небесної Матері й Заступниці, адже Вона діє там, де ЇЇ просять, там, де існує нагальна потреба, там, де в молитві прибігають і Вона, як любляча Матір, як постійна Молитвенниця й Заступниця, завжди допомагає…”“Сьогодні час особливих випробувань для нашої країни й нашого народу. Вже, майже, двісті днів триває повномасштабна й дуже жорстока війна з ворогом українського народу. І сьогодні ми особливо прибігаємо до Пресвятої Богородиці та в молитвах просимо у Неї заступництва й покрову для нашого війська, для народу нашого і Української Держави. І віримо, що Вона завжди чує всі наші молитви і прохання”, – наголосив Архіпастир.Також Єпископ Юліан відмітив: “В сьогоднішній час ми бачимо до чого приводить безбожність. Де немає Бога, там завжди ненависть, там немає любові й панує зло. А там де є Бог, там завжди любов, лагідність, доброта, там немає ненависті”.Далі Преосвященний Владика привітав отця Андрія та парафіян із престольним святом, після чого, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, нагородив прот. Андрія Лінкевича та релігійну громаду Храму Благословенними Митрополичими Першосвятительськими Грамотами.Подяки Єпархіального Управління із рук Архіпастиря отримали: Данилюк Віталій Дмитрович та Покидко Володимир Володимирович.Також Архіпастир привітав із Днем Народження Голову П’ядицької територіальної громади Гайдейчука Петра Петровича та вручив йому пам’ятний подарунок.У свою чергу прот. Андрій Лінкевич подякував Владиці Юліану за візит, свято молитви зворушливі слова повчання й привітання та вручив Його Преосвященству святу просфору та букет білих троянд.Завершилось торжественне богослужіння уставним Многоліттям, Чином Малого освячення води та спільною світлиною.
