У неділю сиропусну, 26 лютого 2023 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію у Свято-Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі, під час якої архімандрита Єфрема (Хом’яка) було рукоположено у сан єпископа Васильківського.
Його Блаженству співслужили митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, митрополит Білоцерківський Євстратій, архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій, єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський Павло, єпископ Богородчанський Феогност, єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній, всечесна братія монастиря та запрошене духовенство.
Після прочитання Євангелія Блаженнійший владика виголосив першосвятительське слово проповіді та возніс особливу молитву до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці.
Під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів.
Наприкінці богослужіння Предстоятель автокефальної Української Православної Церкви звернувся до нового співбрата єпископа Єфрема з настановчим словом та вручив йому архієрейський жезл.
«Преосвященний єпископе Єфреме, улюблений у Христі брате!
Нині, за літургією в останню неділю перед початком Великого посту, через покладання на твою голову книги Євангелія, як символу руки Самого Господа нашого Ісуса Христа, а також рук архієреїв Помісної Церкви, звершилася твоя особиста П’ятидесятниця і ти прийняв дар Святого Духа для здійснення єпископського служіння.
Ти прийшов до стін цього монастиря на навчання, бажаючи послужити Церкві Христовій. Осягаючи науку богослів’я та живучи в цих стінах, ти утвердився у покликанні до чернечого життя та висловив прохання про зарахування тебе в число братії Михайлівської Золотоверхої обителі. Після належного випробування ти був пострижений у чернецтво, склав обітниці перед Богом та був наречений новим іменем – Єфрем, на честь священномученика Єфрема, єпископа у Херсонесі.
Понад десятиліття ти гідно ніс послух в цьому монастирі, належно дбаючи про виконання покладених на тебе обов’язків. Священний Синод Православної Церкви України на моє прохання обрав тебе вікарним єпископом Київської Митрополії, а сьогодні для звершення цього служіння через таїнство ти отримав силу благодаті Святого Духа.
Відтепер ти маєш новий послух. Завжди пам’ятай і ніколи не забувай, що єпископство, хоча і є найвищим ієрархічним служінням в Церкві – для ченця все одно залишається послухом. Це не винагорода за працю або почесне звання – хоча Церква і кличе до такого служіння тих, хто добре працює, а сан єпископа, як служителя Божого і наступника апостолів, гідно вшановується вірними. Але той, хто приступає до єпископського служіння, повинен надихатися не власними минулими заслугами і не честю, яку дає отриманий сан, але надихатися прикладом святих ієрархів у їхній жертовності, смиренні, мудрості, готовності, за словом апостола Павла, для всіх стати усім, щоб спасти хоч деяких (див. 1 Кор. 9:18-22).
Про це нагадуватиме тобі завжди також твоє власне чернече ім’я, бо святитель Єфрем був у давній час посланий до нашого краю проповідувати Бога і за Нього постраждав, ставши мучеником. Молися до святого, ім’я якого ти носиш, і проси його бути і надалі твоїм наставником у служінні Церкві та народу Божому. І якщо добре послужиш – матимеш не лише спасіння душі, заради якого ти прийшов в духовну школу і в цей монастир, але і допоможеш спасінню довірених твоїй опіці людей.
Вчора у своєму слові ти добре сповідував розуміння відповідальності, яка лягає на твої плечі. У словах Писання, святителів давнини та богословів і подвижників сучасності знаходь собі опору та дороговказ, звертаючись до них, як до вчителів.
Відтепер ти належиш до ієрархії Помісної Церкви України. Тож завжди пам’ятай про складену тобою обіцянку послуху Предстоятелю та Собору єпископів, щоби разом з ними гідно і плідно трудився ти на ниві Христові на всякому місці, де буде тобі доручено.
У юні роки Господь дав тобі відчути особливе значення храму, значення дому Божого, як ти вчора сповідав перед нами. Звершення богослужінь, молитва у храмі, проповідь Євангелія – це один з невід’ємних обов’язків єпископа. Будь в цьому добрим прикладом, словом і ділом надихаючи на благоговійне служіння доручених твоїй опіці священників і мирян.
Ти маєш добрий досвід учительства, звершуючи успішно працю в нашій недільній школі. Використовуй цей досвід і надалі, навчай дорослих і дітей вірі. Бо на власному прикладі ти знаєш, як важливо отримати настанову і бути навченим від юних літ слову Божому. Тож будь для інших добрим вчителем – і матимеш за це велику нагороду від Бога, як Його вірний служитель і співробітник.
Ти приймаєш покликання до служіння єпископського у час важких випробувань війною, яких зазнає український народ. Ми віримо, що з Божою допомогою Україна переможе агресора і буде встановлено справедливий мир. Однак ще багато років доведеться лікувати рани, завдані нашим братам і сестрам. Це також буде і твоє завдання – давати заспокоєння, розраду, надію тим, хто постраждав від насильства російської імперії зла.
Твоє рукоположення відбувається у переддень Великого посту, і перші дні твого нового служіння співпадають з цим особливим покаянним часом. Нехай це буде тобі назавжди нагадуванням і знаком, що єпископство твоє має сполучатися зі смиренням, із власною духовною боротьбою проти гріха. Ти став єпископом, але залишаєшся ченцем – пам’ятай це, і тоді Бог, бачачи Твоє смирення, подасть тобі багато дарів благодаті Духа Святого.
Служіння своє ніякий єпископ не може гідно здійснити без того, щоби мати опору у вірі, в молитві, в надії на Бога. Символом цієї опори є архіпастирський жезл, який вручається тобі. Тож прийми його і від отриманої тобою благодаті благослови вірних, які молилися про тебе сьогодні під час рукоположення», – сказав Його Блаженство.
24 лютого 2023 року, Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, у співслужінні духовенства, в річницю повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України, звершив заупокійну Літію за всіх загиблих Героїв Української Армії та мирних жителів, які були невинно вбиті жорстоким ворогом.
Під час заупокійного богослужіння Архіпастирю співслужили: митр. прот. Тарас Мойсюк, прот. Андрій Лінкевич, ієрей Василь Деркач, ієрей Дмитро Гром, протодиякон Антон Трачук та диякон Назар Ягнич.
Після відпусту Архіпастир звернувся до присутніх зі словом, у якому наголосив на важливості молитовно пам’ятати героїчний подвиг українських воїнів, які, ціною власного життя, стали на захист нашої Держави від російських окупантів, а також усіх невинно заморених ворогом українців.
20 лютого, на майдані Незалежності в місті Косів відбулися заходи приурочені вшануванню подвигу учасників Революції гідності та увіковічення пам’яті Героїв Небесної Сотні – людей, які поклали своє життя на вівтар свободи та європейського майбутнього України.
З благословення Керуючого Коломийською Єпархією Преосвященного Єпископа Юліана участьу заході взяли митр.прот. Ростислав Близнюк та митр.прот. Василь Струк.
Також у заході взяли участь керівництво районної військової адміністрації, представники територіальних громад району, депутат обласної ради, працівники структурних підрозділів райдержадміністрації, Косівської міської ради, представники підприємств, установ, організацій, громадськість, студентство та молодь району.
Відзначення розпочалося виконанням пісні- реквієм «Пливе кача по Тисині». Далі присутнім духовенством було відслужено поминальну панахиду за спокій душ за невинно убієнних синів і доньок українського народу. Опісля, до пристуніх, зі словом звернулась, начальник районної військової адміністрації Наталія Кучма. Також програмі заходу прозвучала низка зворушливих пісень у виконанні талановитих виконавців та музичних колективів Косівщини. Завершився віче-реквієм спільним виконанням гімну України «Ще не вмерла Україна».
20 лютого 2023 року, біля пам’ятника Героям Небесної Сотні у місті Городенка відбулася поминальний захід з увічнення пам’яті та подвигу Героїв Небесної Сотні, який став переломним моментом у новітній історії нашої держави. З благословення Керуючого Коломийською єпархією Преосвященного Єпископа Юліана участь у поминальному заході взяв благочинний Городенківського благочиння митр.прот. Богдан Мороз. Присутнім духовенстов було звершено поминальну панахиду за загиблими Героями та хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять про них. Також цього дня, відбулось покладання квітів пам’яті і шани до могили Героя України, Сотника Майдану – Сергія Дідича, який віддав своє життя за права і свободу кожного українця. Цінуємо подвиг наших Героїв, які вберегли вільну Україну. Світла пам’ять Героям Небесної Сотні. Ніколи не забудемо та не пробачимо. Пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя за Україну. Вічна пам’ять Героям!
20 лютого 2023 року, на площі Відродження міста Коломиї, відбувся мітинг-реквієм “Герої не вмирають”, присвячений Дню Героїв Небесної Сотні.
В урочистому заході взяв участь Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Святковий захід розпочався спільним виконанням Державного Гімну України та покладанням квітів представниками влади до пам’ятних монументів, після чого ведуча зачитала імена всіх Героїв Небесної Сотні.
Далі Преосвященний Владика Юліан, у співслужінні духовенства, відслужив Панахиду за спокій душ загиблих Героїв Небесної Сотні.
Його Преосвященству під час заупокійного богослужіння співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; митр. прот. Тарас Мойсюк; керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак; ієрей Юрій Кадинський; ієрей Дмитро Гром та духовенство УГКЦ.
Після відпусту Правлячий Архієрей звернувся до присутніх зі словами глибоко повчальної та сповненої патріотизму проповіді.
Також Преосвященний Владика подякував усім за спільну молитву, організатором – за підготовлений захід та особливо воїнам, які боронять Незалежність України від російських окупантів.
Під час заупокійного богослужіння також молились: голова Коломийської районної військової адміністрації Любомир Глушков, Коломийський міський голова Богдан Станіславський, голова Коломийської районної ради Іван Угрин, секретар Коломийської міської ради Андрій Куничак, депутати Коломийської міської і районної рад, воїни АТО, учасники Революції Гідності та громадськість міста.
Завершився пам’ятний захід спільним виконанням Національного Гімну України.
Сьогодні сповнюється 11 років відтоді, як Ви стали на шлях Архіпастирського служіння. Саме 19 лютого 2012 року у Володимирському Cоборі нашої столиці відбулась Ваша Архієрейська хіротонія. Щиро вітаємо Вас із цією датою, важливою для Вас, для нас і для всіх православних українців – вірних визнаної Православної Церкви України, яка є рівною серед інших Помісних Церков Вселенського Православ’я!
Ще рік тому ми вітали Вас у відносно спокійний час. Бо хоч війна в Україні тривала віддавна, але воєнні дії були локальними й обмежувалися здебільшого Донбасом. Не забуваючи про окупацію Криму й Донбасу, більшість українців найбільшим ворогом впродовж 2020 – 2022 років вважала невидиму загрозу – коронавірусну інфекцію і пов’язані з нею обмежувальні карантинні заходи. І ніхто з нас не вірив, що найгірше – попереду. Що лишень через декілька днів наш споконвічний ворог – московський агресор розпочне повномасштабне вторгнення в Україну.
Ця обставина змінила життя кожного з нас, а перед Церквою постали виклики, яких наше і попереднє покоління досі не знали. Відрадно, що Православна Церква України з перших же днів стала на шлях опору, на захист рідної землі, всебічну підтримку Збройних Сил України. І Ви, як достойний Архієрей нашої Церкви, очолили таку боротьбу на теренах Коломийської Єпархії, серед духовенства і вірних нашої Церкви.
Уже з перших тижнів, з Вашого благословення, в Єпархії було започатковано волонтерський рух. Завдяки нашим парафіянам, готовим жертвувати свої кошти, речі, продукти, час, сили і вміння – підтримку отримують і наші захисники, і тимчасово переміщені особи, які проживають у нашому краї. Неоціненну духовну опіку отримують українські бійці і від Вас особисто, і від священників-капеланів нашої Єпархії, які також є прикладом мужності і звитяги для нас і для своїх фронтових побратимів.
Ви і сам є бійцем – не тільки молитовного, а й ідеологічного, інформаційного, просвітницького фронтів. Ви надаєте нам морально-психологічну допомогу, надихаєте на посилену молитву і працю, підтримуєте надію, вселяєте віру в перемогу. Навзаєм підтримуємо Вашу діяльність та ініціативи, спрямовані на допомогу як тим, хто перебуває в зоні бойових дій, так і мирним громадянам. Бо зробити все для перемоги над московитами стало сенсом життя українців – кожного на своєму місці, у своїй сфері. І наша Єпархія, на чолі з Вами, Владико, – приклад для наслідування всіх інших вірян.
У всіх вітаннях дотепер ми бажали один одному найперше здоров’я. У час війни ключовими стали слова «МИР» і «ПЕРЕМОГА». Тож у цей пам’ятний день, який 11 років тому визначив лінію Вашого життя, бажаємо Вам, дорогий Архіпастирю, насамперед ПЕРЕМОЖНОГО МИРУ. Щоби справедливість восторжествувала, щоби зло, яке уособлює росія, було переможене і знищене нашою рідною Україною, при потужній підтримці світової спільноти. Щоб ми всі, радісними і вдячними устами, змогли воздати хвалу Всевишньому за те, що допоміг нам у цій праведній боротьбі.
Віримо, що так і буде, і сподіваємося, що наступна річниця Вашої Архієрейської хіротонії відбудеться в уже мирній Україні. І нехай Господь, за Вашими і нашими молитвами, благословить нашу рідну землю таким бажаним миром і спокоєм, а побожний український народ – мудрістю і згодою, добробутом та процвітанням!
17 лютого 2023 року, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, у співслужінні духовенства, очолив Подячний Молебень з нагоди 60-ліття члена Єпархіальної ради Коломийської Єпархії, відомого благодійника та підприємця – Дмитра Дмитровича Нагірняка та нагородив його високою церковною нагородою.
Керуючому Коломийською Єпархією за богослужінням співслужили: благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; митр. прот. Микола Кравчук; митр. прот. Мирослав Ніньовський; митр. прот. Тарас Мойсюк; прот. Василь Табачнюк; прот. Ігор Івасютин; ієрей Василь Марковський та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту Його Преосвященство звернувся до присутніх зі словом, у якому привітав члена Єпархіальної ради Коломийської Єпархії Дмитра Дмитровича Нагірняка із Днем Народження та 60-літнім Ювілеєм, побажавши йому Господніх милостей, духовної радості та кріпості душевних і тілесних сил для подальшої плідної праці на користь Церкви Христової.
Вітаючи іменинника, Владика Юліан охарактеризував його, як людину глибоко побожну, живої віри й молитовності та доброго серця.
Його Преосвященство зазначив: “Хоча Ви досягли успіху за світськими мірками, але найважливішим є те, що Ви є великими в Очах Божих”.
“Ви долучилися до визначної історичної події, ставши у свій час учасником Об’єднавчого Собору Українського Православ’я в місті Києві. Дякуємо Вам за діяльність в якості члена Єпархіальної ради та за те, що прикрашаєте наш Собор і в свій спосіб дбаєте про нього. Високо цінуємо Вашу патріотичну позицію, любов до України та спільно з Вами молимось про перемогу над ворогом та настання справедливого миру”, – наголосив Правлячий Архієрей.
Далі, з благословення Предстоятеля Православної Церкви України, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Єпископ Юліан нагородив Дмитра Дмитровича Нагірняка високою церковною нагородою – Орденом Святого Великомученика Юрія Переможця.
У свою чергу Ювіляр подякував Архіпастирю за молитву, щирі слова вітань і побажань та високу церковну нагороду.
Цього дня Дмитра Дмитровича вітали: рідні, друзі та колеги.
15 лютого 2023 року, у день великого дванадесятого свята – Стрітення Господа нашого Ісуса Христа, на запрошення Архієпископа Дрогобицького і Самбірського Якова, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, взяв участь в урочистому богослужінні з нагоди престольного свята Кафедрального Собору міста Дрогобич.
Святкову Божественну Літургію звершили: Архієпископ Дрогобицький і Самбірський Яків, Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, секретар Дрогобицько-Самбірської Єпархії митр. прот. Андрій Безушко та духовенство Єпархії.
Під час урочистого богослужіння також молився Дрогобицький міський голова Кучма Тарас Ярославович зі своїми заступниками.
На запричасному зі словом повчальної проповіді до присутніх звернувся Преосвященний Владика Юліан.
Після відпусту Керуючий Коломийською Єпархією привітав Владику Якова, духовенство та вірних із престольним святом головної Святині Єпархії.
У свою чергу Архієпископ Яків подякував Владиці Юліану, духовенству та парафіянам за спільне богослужіння.
На завершення архіпастирі, у співслужінні духовенства, здійснили Чин освячення свічок.
14 лютого 2023 року, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан відвідав воїнів, які проходять лікування у комунальному некомерційному підприємстві “Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради” та привіз продукти харчування.
Спочатку Керуючий Коломийською Єпархією поспілкувались із директором медичного закладу Володимиром Федоришиним, медпрацівниками та медперсоналом.
Після цього Його Преосвященство поспілкувався із військовослужбовцями, подякувавши їм за подвиг в захисті нашої Держави.
Також Правлячий Архієрей провідав настоятеля Храму Архістратига Михаїла села Глушків, Городенківського благочиння митр. прот. Івана Теремка, який проходить лікування у військовому госпіталі та побажав йому швидкого одужання.
Владику Юліана під час відвідин медзакладу супроводжували: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук та керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак.
Святитель Феодосій Углицький, архієпископ Чернігівський
Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку тридцятих років XVII сторіччя в Подільській губернії. Він походив з давнього дворянського роду Полоницьких-Углицьких; батьками його були ієрей Микита та Марія. Благочестя, що панувало в сім’ї майбутнього святителя, благотворно сприяло духовному розвитку хлопчика. З дитинства він відрізнявся лагідністю і старанністю до молитви. Природні здібності юнака розкрилися в Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі. Це був час розквіту самої колегії (кінець сорокових років XVII століття), коли її ректорами були архімандрит Інокентій (Гізель), а потім ігумен, згодом архієпископ Чернігівський, Лазар (Баранович), а в числі наставників – ієромонах Єпіфаній (Славинецький), ієромонах Арсеній (Сатановський), єпископ Білоруський Феодосій (Баєвський), ігумен Феодосій (Сафонович) і Мелетій (Дзик), які були освіченими людьми того часу. Товаришами святого Феодосія в колегії були майбутні видатні пастирі: Симеон Полоцький, Іоаникій Голятовский, Антоній Радівілловський, Варлаам Ясинський. Києво-Братська Богоявленська школа була в той час головним центром боротьби Православ’я проти нападок католицького духовенства, єзуїтів і уніатів.
У роки навчання остаточно утвердилося покликання святого Феодосія до чернечого подвигу: весь вільний від занять час він віддавав молитві, Богомисленню та читанню Священного Писання.
Можна вважати, що святий не закінчив повного курсу колегії, оскільки після розорення Подолу поляками вона на кілька років припинила свою діяльність. Святитель на все життя зберіг глибоку вдячність Києво-Братському монастирю, котрий виховав його. У синодику Києво-Видубицького монастиря зроблено таке зауваження про святого Феодосія: “Був він мужем поміркованим і благодійником Київського Братського монастиря”.
Після отримання освіти майбутній святитель прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі з ім’ям Феодосій, в честь преподобного Феодосія Печерського (пам’ять 16 травня).
Київським митрополитом Діонісієм (Балабаном) він був поставлений архідияконом Києво-Софійського собору, а потім призначений намісником митрополичого кафедрального будинку. Але незабаром він залишив Київ і оселився у віддаленому Крутицькому монастирі (Чернігівської єпархії), біля містечка Батурина, що славився суворим чернечим життям. Там він був висвячений у сан ієромонаха. У 1662 році святий Феодосій був призначений ігуменом Корсунського монастиря Київської єпархії, а в 1664 році – настоятелем стародавнього Києво-Видубицького монастиря. Ця обитель незадовго перед тим перебувала в руках уніатів і була абсолютно спустошена. Але святому Феодосію завдяки своїй енергії та наполегливості вдалося швидко відродити Видубицький Михайлівський монастир. Він особливо піклувався про влаштування церковної краси. Він створив прекрасний хор, який славився не тільки на Україні, а й у Москві, куди святий Феодосій у 1685 році посилав своїх співаків. Піклуючись про духовне зростання насельників обителі, святий ігумен, сам суворий подвижник, влаштував в 1680 році недалеко від обителі, на острові Міхайлівщині, невеликий скит для братії, яка бажала усамітнення. Він призначив туди упорядником та намісником одного з найбільш ревних ченців обителі – ієромонаха Іова (Опалинського).
Під час перебування святого Феодосія ігуменом Києво-Видубицького монастиря йому довелося пережити важкі дні. Разом з іншими ігуменами він був звинувачений Мефодієм, єпископом Мстиславським і Оршанським, в зраді російському уряду в уявному листуванні зі зрадниками Росії. 20 вересня 1668 року святому Феодосію довелося давати пояснення у цій справі. 17 листопада 1668 року наклеп був виявлена, і святий Феодосії, разом з іншими ігуменами, отримав прощення. Преосвященний Лазар (Баранович) оцінив високі духовні якості святого Феодосія і наблизив його до себе. Він називав його “вівцею стада Христового, що навчилася покірності”, і пророчо бажав, щоб ім’я святого Феодосія було написано на Небесах. Коли у 1679 році Преосвященний Лазар став місцеблюстителем Київської митрополії, він призначив святого Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишався в Чернігові. Як намісник місцеблюстителя Київської митрополії святий Феодосій брав діяльну участь в багатьох церковних подіях. У 1685 році він брав участь з правом вирішального голосу в обранні єпископа Гедеона (Четвертинського) митрополитом Київським і разом з Ієронімом (Дубиною), ігуменом Переяславським, був посланий у Москву з повідомленням про обрання. У Москві обидва представники були прийняті з пошаною і повагою.
У 1688 році святий Феодосій був призначений архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря, на місце покійного архімандрита Іоаникія (Голятовского). З того часу вся діяльність святого переноситься з Києва до Чернігова. Це призначення відбулося, головним чином, за бажанням Преосвященного Лазаря. Святому Феодосію довелося чимало потрудитися над благоустроєм Єлецької обителі, оскільки монастир цей, ще не оправився після спустошення єзуїтами і домініканцями, був дуже бідний і невлаштований. Трудами святого Феодосія вдалося досягти протягом двох-трьох років для Єлецької обителі добробуту, який цілком забезпечував її існування. Святий і у своїй новій посаді надавав всебічне сприяння Преосвященному Лазарю у всіх важливих справах. Він брав участь у складанні соборної відповіді Московському Патріарху Іоакиму на його питальну грамоту про ставлення Київської митрополії до Флорентійського собору і в обговоренні питання про час перетворення Святих Дарів, піднятого на цьому Соборі. Коли ж Патріарх не задовільнився цими відповідями і до Москви в початку 1689 року був посланий Батуринський ігумен святий Димитрій (Туптало) (майбутній митрополит Ростовський), святий Феодосій їздив з ним в якості представника від Преосвященного Лазаря. Йому доручено було передати Патріарху лист-відповідь і з’ясувати непорозуміння. 11 вересня 1692 року святий Феодосій був урочисто хіротонізований на архієпископа в Успенському соборі Московського Кремля.
Про управління святителем Феодосієм Чернігівською єпархією збереглося мало відомостей. Особливу увагу святитель звертав на пробудження і підтримку в пастві духу істинно християнського благочестя. З цією метою він дбав про підтримку старих і влаштування нових монастирів і храмів. На самому початку його святительства, за його благословення, був створений Печенікський дівочий монастир, і він сам освятив храм цієї обителі на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1694 році, за його благословення, був заснований Любецький скит в 2-х верстах від Любеча; в 1694 році святитель освятив у Домницькому чоловічому монастирі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а влітку 1695 року – величний храм на честь Пресвятої Богородиці, побудований на вершині гори Болдинська, поблизу стародавнього Іллінського монастиря. При святителі Феодосії в Чернігівській єпархії помічається особливий підйом і посилення чернецтва. Святитель приділяв також велику увагу духовенству і був строго розбірливий при виборі кандидатів священства. Він особливо протегував чернігівським духовним школам, запрошував до них з Києва вчених ченців, серед яких був святий Іоанн (Максимович), майбутній митрополит Тобольський, який став згодом помічником і наступником святителя і організатором чернігівських духовних шкіл. Сувора справедливість у ставленні до духовенства і пастви, глибоке співчуття, поблажливість і християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності святителя Феодосія. До нього часто зверталися за допомогою і порадою не тільки православні, а й особи інших сповідань.
Але недовго святитель Феодосій окормляв Чернігівську паству. Відчуваючи наближення смерті, він викликав до себе в Чернігів намісника Брянського Свенського монастиря, святого Іоанна (Максимовича) і возвів його з ієромонаха в архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря. У новому архімандриті він заздалегідь готував собі наступника. 6 лютого 1696 року святитель Феодосій упокоївся і був похований у Чернігівському кафедральному Борисоглібському соборі, за правим кліросом, в особливо зробленому для того склепі. Згодом його наступник святитель Іоанн (Максимович) побудував над його гробом цегельний звід з хвалебним написом у віршах в подяку за чудесне зцілення від тяжкої хвороби. Особливе благодатне обдарування, яке здобував святитель Феодосій, засвідчене його подвижницьким життям і потаємною допомогою усім, які підносили йому молитви.
Прославлення святителя Феодосія відбулося 22 вересня 1896року.
