20 лютого 2023 року, на площі Відродження міста Коломиї, відбувся мітинг-реквієм “Герої не вмирають”, присвячений Дню Героїв Небесної Сотні.
В урочистому заході взяв участь Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Святковий захід розпочався спільним виконанням Державного Гімну України та покладанням квітів представниками влади до пам’ятних монументів, після чого ведуча зачитала імена всіх Героїв Небесної Сотні.
Далі Преосвященний Владика Юліан, у співслужінні духовенства, відслужив Панахиду за спокій душ загиблих Героїв Небесної Сотні.
Його Преосвященству під час заупокійного богослужіння співслужили: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук; благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; митр. прот. Тарас Мойсюк; керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак; ієрей Юрій Кадинський; ієрей Дмитро Гром та духовенство УГКЦ.
Після відпусту Правлячий Архієрей звернувся до присутніх зі словами глибоко повчальної та сповненої патріотизму проповіді.
Також Преосвященний Владика подякував усім за спільну молитву, організатором – за підготовлений захід та особливо воїнам, які боронять Незалежність України від російських окупантів.
Під час заупокійного богослужіння також молились: голова Коломийської районної військової адміністрації Любомир Глушков, Коломийський міський голова Богдан Станіславський, голова Коломийської районної ради Іван Угрин, секретар Коломийської міської ради Андрій Куничак, депутати Коломийської міської і районної рад, воїни АТО, учасники Революції Гідності та громадськість міста.
Завершився пам’ятний захід спільним виконанням Національного Гімну України.
Сьогодні сповнюється 11 років відтоді, як Ви стали на шлях Архіпастирського служіння. Саме 19 лютого 2012 року у Володимирському Cоборі нашої столиці відбулась Ваша Архієрейська хіротонія. Щиро вітаємо Вас із цією датою, важливою для Вас, для нас і для всіх православних українців – вірних визнаної Православної Церкви України, яка є рівною серед інших Помісних Церков Вселенського Православ’я!
Ще рік тому ми вітали Вас у відносно спокійний час. Бо хоч війна в Україні тривала віддавна, але воєнні дії були локальними й обмежувалися здебільшого Донбасом. Не забуваючи про окупацію Криму й Донбасу, більшість українців найбільшим ворогом впродовж 2020 – 2022 років вважала невидиму загрозу – коронавірусну інфекцію і пов’язані з нею обмежувальні карантинні заходи. І ніхто з нас не вірив, що найгірше – попереду. Що лишень через декілька днів наш споконвічний ворог – московський агресор розпочне повномасштабне вторгнення в Україну.
Ця обставина змінила життя кожного з нас, а перед Церквою постали виклики, яких наше і попереднє покоління досі не знали. Відрадно, що Православна Церква України з перших же днів стала на шлях опору, на захист рідної землі, всебічну підтримку Збройних Сил України. І Ви, як достойний Архієрей нашої Церкви, очолили таку боротьбу на теренах Коломийської Єпархії, серед духовенства і вірних нашої Церкви.
Уже з перших тижнів, з Вашого благословення, в Єпархії було започатковано волонтерський рух. Завдяки нашим парафіянам, готовим жертвувати свої кошти, речі, продукти, час, сили і вміння – підтримку отримують і наші захисники, і тимчасово переміщені особи, які проживають у нашому краї. Неоціненну духовну опіку отримують українські бійці і від Вас особисто, і від священників-капеланів нашої Єпархії, які також є прикладом мужності і звитяги для нас і для своїх фронтових побратимів.
Ви і сам є бійцем – не тільки молитовного, а й ідеологічного, інформаційного, просвітницького фронтів. Ви надаєте нам морально-психологічну допомогу, надихаєте на посилену молитву і працю, підтримуєте надію, вселяєте віру в перемогу. Навзаєм підтримуємо Вашу діяльність та ініціативи, спрямовані на допомогу як тим, хто перебуває в зоні бойових дій, так і мирним громадянам. Бо зробити все для перемоги над московитами стало сенсом життя українців – кожного на своєму місці, у своїй сфері. І наша Єпархія, на чолі з Вами, Владико, – приклад для наслідування всіх інших вірян.
У всіх вітаннях дотепер ми бажали один одному найперше здоров’я. У час війни ключовими стали слова «МИР» і «ПЕРЕМОГА». Тож у цей пам’ятний день, який 11 років тому визначив лінію Вашого життя, бажаємо Вам, дорогий Архіпастирю, насамперед ПЕРЕМОЖНОГО МИРУ. Щоби справедливість восторжествувала, щоби зло, яке уособлює росія, було переможене і знищене нашою рідною Україною, при потужній підтримці світової спільноти. Щоб ми всі, радісними і вдячними устами, змогли воздати хвалу Всевишньому за те, що допоміг нам у цій праведній боротьбі.
Віримо, що так і буде, і сподіваємося, що наступна річниця Вашої Архієрейської хіротонії відбудеться в уже мирній Україні. І нехай Господь, за Вашими і нашими молитвами, благословить нашу рідну землю таким бажаним миром і спокоєм, а побожний український народ – мудрістю і згодою, добробутом та процвітанням!
17 лютого 2023 року, у Кафедральному Соборі Преображення Господнього міста Коломиї, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, у співслужінні духовенства, очолив Подячний Молебень з нагоди 60-ліття члена Єпархіальної ради Коломийської Єпархії, відомого благодійника та підприємця – Дмитра Дмитровича Нагірняка та нагородив його високою церковною нагородою.
Керуючому Коломийською Єпархією за богослужінням співслужили: благочинний Коломийського міського благочиння митр. прот. Василь Мізюк; митр. прот. Микола Кравчук; митр. прот. Мирослав Ніньовський; митр. прот. Тарас Мойсюк; прот. Василь Табачнюк; прот. Ігор Івасютин; ієрей Василь Марковський та протодиякон Антон Трачук.
Після відпусту Його Преосвященство звернувся до присутніх зі словом, у якому привітав члена Єпархіальної ради Коломийської Єпархії Дмитра Дмитровича Нагірняка із Днем Народження та 60-літнім Ювілеєм, побажавши йому Господніх милостей, духовної радості та кріпості душевних і тілесних сил для подальшої плідної праці на користь Церкви Христової.
Вітаючи іменинника, Владика Юліан охарактеризував його, як людину глибоко побожну, живої віри й молитовності та доброго серця.
Його Преосвященство зазначив: “Хоча Ви досягли успіху за світськими мірками, але найважливішим є те, що Ви є великими в Очах Божих”.
“Ви долучилися до визначної історичної події, ставши у свій час учасником Об’єднавчого Собору Українського Православ’я в місті Києві. Дякуємо Вам за діяльність в якості члена Єпархіальної ради та за те, що прикрашаєте наш Собор і в свій спосіб дбаєте про нього. Високо цінуємо Вашу патріотичну позицію, любов до України та спільно з Вами молимось про перемогу над ворогом та настання справедливого миру”, – наголосив Правлячий Архієрей.
Далі, з благословення Предстоятеля Православної Церкви України, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Єпископ Юліан нагородив Дмитра Дмитровича Нагірняка високою церковною нагородою – Орденом Святого Великомученика Юрія Переможця.
У свою чергу Ювіляр подякував Архіпастирю за молитву, щирі слова вітань і побажань та високу церковну нагороду.
Цього дня Дмитра Дмитровича вітали: рідні, друзі та колеги.
15 лютого 2023 року, у день великого дванадесятого свята – Стрітення Господа нашого Ісуса Христа, на запрошення Архієпископа Дрогобицького і Самбірського Якова, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, взяв участь в урочистому богослужінні з нагоди престольного свята Кафедрального Собору міста Дрогобич.
Святкову Божественну Літургію звершили: Архієпископ Дрогобицький і Самбірський Яків, Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, секретар Дрогобицько-Самбірської Єпархії митр. прот. Андрій Безушко та духовенство Єпархії.
Під час урочистого богослужіння також молився Дрогобицький міський голова Кучма Тарас Ярославович зі своїми заступниками.
На запричасному зі словом повчальної проповіді до присутніх звернувся Преосвященний Владика Юліан.
Після відпусту Керуючий Коломийською Єпархією привітав Владику Якова, духовенство та вірних із престольним святом головної Святині Єпархії.
У свою чергу Архієпископ Яків подякував Владиці Юліану, духовенству та парафіянам за спільне богослужіння.
На завершення архіпастирі, у співслужінні духовенства, здійснили Чин освячення свічок.
14 лютого 2023 року, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан відвідав воїнів, які проходять лікування у комунальному некомерційному підприємстві “Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради” та привіз продукти харчування.
Спочатку Керуючий Коломийською Єпархією поспілкувались із директором медичного закладу Володимиром Федоришиним, медпрацівниками та медперсоналом.
Після цього Його Преосвященство поспілкувався із військовослужбовцями, подякувавши їм за подвиг в захисті нашої Держави.
Також Правлячий Архієрей провідав настоятеля Храму Архістратига Михаїла села Глушків, Городенківського благочиння митр. прот. Івана Теремка, який проходить лікування у військовому госпіталі та побажав йому швидкого одужання.
Владику Юліана під час відвідин медзакладу супроводжували: секретар Єпархіального Управління митр. прот. Юрій Бровчук та керівник прес-служби Коломийської Єпархії прот. Віталій Козак.
Святитель Феодосій Углицький, архієпископ Чернігівський
Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку тридцятих років XVII сторіччя в Подільській губернії. Він походив з давнього дворянського роду Полоницьких-Углицьких; батьками його були ієрей Микита та Марія. Благочестя, що панувало в сім’ї майбутнього святителя, благотворно сприяло духовному розвитку хлопчика. З дитинства він відрізнявся лагідністю і старанністю до молитви. Природні здібності юнака розкрилися в Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі. Це був час розквіту самої колегії (кінець сорокових років XVII століття), коли її ректорами були архімандрит Інокентій (Гізель), а потім ігумен, згодом архієпископ Чернігівський, Лазар (Баранович), а в числі наставників – ієромонах Єпіфаній (Славинецький), ієромонах Арсеній (Сатановський), єпископ Білоруський Феодосій (Баєвський), ігумен Феодосій (Сафонович) і Мелетій (Дзик), які були освіченими людьми того часу. Товаришами святого Феодосія в колегії були майбутні видатні пастирі: Симеон Полоцький, Іоаникій Голятовский, Антоній Радівілловський, Варлаам Ясинський. Києво-Братська Богоявленська школа була в той час головним центром боротьби Православ’я проти нападок католицького духовенства, єзуїтів і уніатів.
У роки навчання остаточно утвердилося покликання святого Феодосія до чернечого подвигу: весь вільний від занять час він віддавав молитві, Богомисленню та читанню Священного Писання.
Можна вважати, що святий не закінчив повного курсу колегії, оскільки після розорення Подолу поляками вона на кілька років припинила свою діяльність. Святитель на все життя зберіг глибоку вдячність Києво-Братському монастирю, котрий виховав його. У синодику Києво-Видубицького монастиря зроблено таке зауваження про святого Феодосія: “Був він мужем поміркованим і благодійником Київського Братського монастиря”.
Після отримання освіти майбутній святитель прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі з ім’ям Феодосій, в честь преподобного Феодосія Печерського (пам’ять 16 травня).
Київським митрополитом Діонісієм (Балабаном) він був поставлений архідияконом Києво-Софійського собору, а потім призначений намісником митрополичого кафедрального будинку. Але незабаром він залишив Київ і оселився у віддаленому Крутицькому монастирі (Чернігівської єпархії), біля містечка Батурина, що славився суворим чернечим життям. Там він був висвячений у сан ієромонаха. У 1662 році святий Феодосій був призначений ігуменом Корсунського монастиря Київської єпархії, а в 1664 році – настоятелем стародавнього Києво-Видубицького монастиря. Ця обитель незадовго перед тим перебувала в руках уніатів і була абсолютно спустошена. Але святому Феодосію завдяки своїй енергії та наполегливості вдалося швидко відродити Видубицький Михайлівський монастир. Він особливо піклувався про влаштування церковної краси. Він створив прекрасний хор, який славився не тільки на Україні, а й у Москві, куди святий Феодосій у 1685 році посилав своїх співаків. Піклуючись про духовне зростання насельників обителі, святий ігумен, сам суворий подвижник, влаштував в 1680 році недалеко від обителі, на острові Міхайлівщині, невеликий скит для братії, яка бажала усамітнення. Він призначив туди упорядником та намісником одного з найбільш ревних ченців обителі – ієромонаха Іова (Опалинського).
Під час перебування святого Феодосія ігуменом Києво-Видубицького монастиря йому довелося пережити важкі дні. Разом з іншими ігуменами він був звинувачений Мефодієм, єпископом Мстиславським і Оршанським, в зраді російському уряду в уявному листуванні зі зрадниками Росії. 20 вересня 1668 року святому Феодосію довелося давати пояснення у цій справі. 17 листопада 1668 року наклеп був виявлена, і святий Феодосії, разом з іншими ігуменами, отримав прощення. Преосвященний Лазар (Баранович) оцінив високі духовні якості святого Феодосія і наблизив його до себе. Він називав його “вівцею стада Христового, що навчилася покірності”, і пророчо бажав, щоб ім’я святого Феодосія було написано на Небесах. Коли у 1679 році Преосвященний Лазар став місцеблюстителем Київської митрополії, він призначив святого Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишався в Чернігові. Як намісник місцеблюстителя Київської митрополії святий Феодосій брав діяльну участь в багатьох церковних подіях. У 1685 році він брав участь з правом вирішального голосу в обранні єпископа Гедеона (Четвертинського) митрополитом Київським і разом з Ієронімом (Дубиною), ігуменом Переяславським, був посланий у Москву з повідомленням про обрання. У Москві обидва представники були прийняті з пошаною і повагою.
У 1688 році святий Феодосій був призначений архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря, на місце покійного архімандрита Іоаникія (Голятовского). З того часу вся діяльність святого переноситься з Києва до Чернігова. Це призначення відбулося, головним чином, за бажанням Преосвященного Лазаря. Святому Феодосію довелося чимало потрудитися над благоустроєм Єлецької обителі, оскільки монастир цей, ще не оправився після спустошення єзуїтами і домініканцями, був дуже бідний і невлаштований. Трудами святого Феодосія вдалося досягти протягом двох-трьох років для Єлецької обителі добробуту, який цілком забезпечував її існування. Святий і у своїй новій посаді надавав всебічне сприяння Преосвященному Лазарю у всіх важливих справах. Він брав участь у складанні соборної відповіді Московському Патріарху Іоакиму на його питальну грамоту про ставлення Київської митрополії до Флорентійського собору і в обговоренні питання про час перетворення Святих Дарів, піднятого на цьому Соборі. Коли ж Патріарх не задовільнився цими відповідями і до Москви в початку 1689 року був посланий Батуринський ігумен святий Димитрій (Туптало) (майбутній митрополит Ростовський), святий Феодосій їздив з ним в якості представника від Преосвященного Лазаря. Йому доручено було передати Патріарху лист-відповідь і з’ясувати непорозуміння. 11 вересня 1692 року святий Феодосій був урочисто хіротонізований на архієпископа в Успенському соборі Московського Кремля.
Про управління святителем Феодосієм Чернігівською єпархією збереглося мало відомостей. Особливу увагу святитель звертав на пробудження і підтримку в пастві духу істинно християнського благочестя. З цією метою він дбав про підтримку старих і влаштування нових монастирів і храмів. На самому початку його святительства, за його благословення, був створений Печенікський дівочий монастир, і він сам освятив храм цієї обителі на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У 1694 році, за його благословення, був заснований Любецький скит в 2-х верстах від Любеча; в 1694 році святитель освятив у Домницькому чоловічому монастирі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а влітку 1695 року – величний храм на честь Пресвятої Богородиці, побудований на вершині гори Болдинська, поблизу стародавнього Іллінського монастиря. При святителі Феодосії в Чернігівській єпархії помічається особливий підйом і посилення чернецтва. Святитель приділяв також велику увагу духовенству і був строго розбірливий при виборі кандидатів священства. Він особливо протегував чернігівським духовним школам, запрошував до них з Києва вчених ченців, серед яких був святий Іоанн (Максимович), майбутній митрополит Тобольський, який став згодом помічником і наступником святителя і організатором чернігівських духовних шкіл. Сувора справедливість у ставленні до духовенства і пастви, глибоке співчуття, поблажливість і християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності святителя Феодосія. До нього часто зверталися за допомогою і порадою не тільки православні, а й особи інших сповідань.
Але недовго святитель Феодосій окормляв Чернігівську паству. Відчуваючи наближення смерті, він викликав до себе в Чернігів намісника Брянського Свенського монастиря, святого Іоанна (Максимовича) і возвів його з ієромонаха в архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря. У новому архімандриті він заздалегідь готував собі наступника. 6 лютого 1696 року святитель Феодосій упокоївся і був похований у Чернігівському кафедральному Борисоглібському соборі, за правим кліросом, в особливо зробленому для того склепі. Згодом його наступник святитель Іоанн (Максимович) побудував над його гробом цегельний звід з хвалебним написом у віршах в подяку за чудесне зцілення від тяжкої хвороби. Особливе благодатне обдарування, яке здобував святитель Феодосій, засвідчене його подвижницьким життям і потаємною допомогою усім, які підносили йому молитви.
Прославлення святителя Феодосія відбулося 22 вересня 1896року.
12 лютого 2023 року, в селі Торговиця Городенківської громади відзначили 152-річницю від дня народження українського письменника, правника та громадського діяча Леся Мартовича.
З благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана, в урочистому заході взяв участь настоятель Храму Різдва Пресвтяої Богородиця с.Торговиця прот. Ігор Івасютин.
Біля погруддя видатного земляка отцем Ігорем було відслужено заупокійну Літію за спокій душі видатного українця.
Опісля всі присутні мали змогу відвідати музей талановитого уродженця Торговиці.
Також цього дня у спортивному залі місцевого навчального закладу відбувся футбольний турнір присвячений пам’яті Леся Мартовича.
3 лютого 2023 року, у Соборі Святої Софії Київської, Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, взяв участь в урочистому богослужінні з нагоди четвертої річниці інтронізації Предстоятеля Православної Церкви, яке звершив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.
Предстоятелю помісної Української Православної Церкви співслужили архієреї й духовенство зі всієї України, а також Екзарх Вселенського Патріарха в Україні, Єпископ Команський Михаїл.
Під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини й мирних жителів.
Після урочистого молебню Митрополит Вінницький і Барський Симеон від імені Священного Синоду та повноти Православної Церкви України висловив вітання на адресу Предстоятеля та подав йому просфору і букет квітів.
У відповідь Митрополит Епіфаній подякував за привітання та звернувся до присутніх зі словом.
Преосвященний Владика Юліан також привітав Предстоятеля Православної Церкви України, Блаженнійшого Митрополита Епіфанія із четвертою річницею інтронізації та Днем Народження.
2 лютого 2023 року, в Синодальній залі Митрополичого дому – Резиденції Предстоятеля Православної Церкви України при Михайлівському Золотоверхому Кафедральному Соборі, під головування Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, відбулось чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України).
В роботі Священного Синоду взяв участь Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
На своєму засіданні Священний Синод вирішував поточні справи життя Православної Церкви України та виніс відповідні рішення.
28 січня 2023 року, біля пам’ятника Тарасу Шевчненку на площі “Відродження” міста Коломиї, відбулось відкриття Різдвяного дійства “Розколяда”.
На запрошення організаторів, в урочистому заході взяв участь Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
На початку до слова та благословення було запрошено представників духовенства. Звертаючись до присутніх, Архіпастир нагадав про значення події Різдва Христового у справі спасіння людського роду, адже завдяки втіленню Другої Особи Пресвятої Трійці – Сина Божого, було знищено гріх, прокляття й смерть та даровано кожному спасіння і вічне блаженне життя.
“Сьогоднішнім дійством ми, немовби, прощаємось зі святом Різдва, проте нам завжди варто пам’ятати слова Спасителя: “Я з вами по всі дні, аж до кінця віку” (Мф. 28, 20). Також, цього року ми святкуємо подію Різдва з сумом і тривогою, але з упованням на Боже милосердя та з постійною молитвою і сподіваємося, що дуже скоро прийде перемога та запанує довгоочікуваний мир на нашій землі”, – наголосив Правлячий Архієрей.
На завершення свого виступу Владика Юліан подякував організаторам та учасникам за святкове дійство та збереження українських національних обрядів і традицій.
Свято продовжилось виступами колективів Коломийської територіальної громади.
Також для гостей свята було оформлено виставку художніх робіт на Різдвяну тематику та відбувся благодійний розпродаж Різдвяних сувенірів і смаколиків для допомоги Збройним Силам України.
Його Преосвященство на святковому заході супроводжували: прот. Анатолій Момот та протодиякон Антон Трачук.
