24 вересня у селі Незвисько Городенківського району відбулося відкриття оновленого приміщення районної філії обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді. Участь у відкриття та чин освячення оновленого приміщення звершив настоятель Храму Вознесіння Господнього села Незвисько та Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Воронів митр. прот. Михайло Возняк
На заході були присутні заступник голови обласної державної адміністрації Євген Фербей, голова Городенківської районної державної адміністрації Володимир Лавасов, та громада села.
Вітаючи педагогів та вихованців закладу, Євген Фербей зазначив: “За час діяльності у закладі сформувався висококваліфікований, досвідчений колектив педагогів. Тут створені якісні умови для розвитку здібностей кожної дитини. Також є всі передумови, щоб даний заклад став для майже трьохсот дітей центром змістовного позашкільного дозвілля і розвитку”.
За словами Євгена Фербея, обласна державна адміністрація приділяє велику увагу розвитку позашкільної освіти. Адже на території області діють 58 позашкільних закладів системи освіти, де виховується майже 38 тисяч дітей.
“Наше завдання – дати можливість кожній дитині займатися і розвиватися у сучасних і якісних умовах, – наголосив управлінець. – Створити середовище, в якому кожен вчитель зможе передати своїм учням здобуті знання і вміння”.
24 вересня 2020 року у Нижньовербізькій об’єднаній територіальній громаді відбулось відкриття мультифункціонального майданчика для занять ігровими видами спорту. В урочистому відкритті та освяченні майданчика взяв участь ієрей Юрій Кадинський.
Також на заході були присутні керівник апарату облдержадміністрації Роман Маланій, заступник начальника управління спорту Костянтин Лисейко та голова Нижньовербізької ОТГ Мякущак Ярослав.
За словами Романа Маланія, на новому мультифункціональному майданчику учні школи матимуть можливість активно займатися спортом, проводити заняття із баскетболу, волейболу, мініфутболу та великого тенісу. Задля цього на полі встановили спеціальне покриття із поліуретанової крихти.
22 вересня 2020 року, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Трьох Святителів села Біла Річка, Верховинського благочиння, де, у співслужінні духовенства, звершив освячення новозбудованої Святині, Архієрейську Божественну Літургію, читання Акафіста та Чин Малого освячення води.
Правлячого Архієрея із короваєм, квітами та віршованими привітаннями зустріли парафіяни та гості Храму, які із нетерпінням очікували на приїзд свого Архіпастиря та, під мелодійний передзвін, провели до Святині.
У притворі Храму Його Преосвященство зустрів настоятель Храму прот. Василь Попадюк та запросив освятити новозбудовану Святиню та звершити в ній торжественне богослужіння.
Перед початком Божественної Літургії Владика Юліана здійснив Чин освячення нового Храму.
Керуючому Коломийською Єпархією за богослужінням співслужили: благочинний Верховинського благочиння, настоятель Храму Пресвятої Тройці села Ільці митр. прот. Дмитро Михавків; настоятель Храму Чуда Архістратига Михаїла села Черемошна та Храму Трьох Святителів села Біла Річка прот. Василь Попадюк; настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця села Стебні прот. Михайло Ливак; настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Гринява та Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого села Пробійнівка прот. Ігор Фенчук; настоятель Храму Чуда Архістратига Михаїла села Замагора та Храму Вознесіння Господнього села Чорна Річка прот. Володимир Максим’юк; ієрей Юрій Шкіндюк та диякон Антон Трачук.
Під час Малого Входу Преосвященний Владика нагородив настоятеля Храму прот. Василя Попадюка високою богослужбовою нагородою – правом носіння митри.
Після відпусту Архієрей звернувся до присутніх зі словами повчальної проповіді, в якій нагадав історію свята Різдва Пресвятої Богородиці та розповів про подвиг віри праведних Прабатьків Йоакима та Анни. Також він торкнувся питання чудес у християнському розумінні.
Далі Архіпастир привітав настоятеля та релігійну громаду Храму із освяченням Святині, нагадавши значення Храму Божого в житті християнина та зауважив, що Чин освячення церкви є унікальним священнодійством із глибоким змістом та символізмом.
“Освячення Святині не часто відбувається та небагато віруючих мали змогу бути присутніми під час такої події. Освячення Храму – це історична й важлива духовна подія не тільки в житті села Біла Річка, але й в житті всієї Верховинщини”, – наголосив Владика Юліан.
Єпископ Юліан зазначив, що в нелегкий час громада на чолі з настоятелем наважились на побудову Святині, але завдяки праці, молитві й Божому Благословенню спільно досягла бажаної мети.
Далі, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України, Керуючий Коломийською нагородив релігійну громаду Храму Благословенною Митрополичою Грамотою.
Також Архіпастир привітав митр. прот. Василя Попадюка із високою церковною нагородою, нагадавши про її символічне та побажав з іще більшою ревністю служити Церкві Христовій.
У свою чергу настоятель Храму подякував Правлячому Архієрею за візит, освячення Святині, свято молитви та високу богослужбову нагороду.
Даруючи Владиці букет квітів, отець Василь Попадюк зазначив: “Квіти – це видима подяка, а в серці – подяка невидима, яка перевершує зовнішні дари”.
Завершилось урочисте богослужіння уставним Многоліттям та Чином Малого освячення води, після чого, Архіпастир вітаючи з величний Ювілеєм, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, нагородив Голову Верховинської районної ради Івана Юрійовича Шкіндюка Медаллю Святого Великомученика Юрія Переможця.
21 вересня 2020 року, в день дванадесятого свята Різдва Пресвятої Богородиці, у військовій частині Повітряних сил Збройних сил України, що дислокуються на Коломийщині, було відслужено Молебень до Пресвятої Богородиці.
З благословення Преосвященного Єпископа Коломийського і Косівського Юліана та, на запрошення командира військової частини – підполковника Надточого Сергія Павловича, військову частину відвідали: військовий капелан Коломийської Єпархії, настоятель Храму Введення в Храм Пресвятої Богородиці селища Отинія ієрей Василь Мороз та священик Собору Святого Апостола і Євангелиста Іоана Богослова міста Коломиї ієрей Василь Бойчук, які звершили Молебень до Пресвятої Богородиці.
Після відпусту священики передали вітання і молитовне благословення від Преосвященного Владики Юліана командуванню та військовослужбовцям.
На завершення духовенство окропило присутніх військових освяченою водою.
15 вересня у Городенці відбулося урочисте відкриття капітально відремонтованої у рамках Національної програми «Велике будівництво» школи І-ІІІ ступенів №2.
В урочистому заході – відкриття та освячення оновлених приміщень школи, взяв участь благочинний Городенківського благочиння, настоятель Храму Святих апостолів Петра і Павла м. Городенка митр. прот. Богдан Мороз.
Привітати педагогічний колектив і учнів освітнього закладу також завітали голова обласної державної адміністрації Віталій Федорів, представники депутатського корпусу, керівництво району.
За словами керівника Прикарпаття, відбудова та оновлення соціальних об’єктів забезпечать створення комфортних умов для здійснення освітнього процесу. Учні зможуть навчатися у відремонтованих класних кімнатах, теплих приміщеннях, матимуть зручності для здобуття нових знань.
«Незважаючи на всі труднощі, які спричинила коронавірусна інфекція, зокрема щодо наповнення місцевих бюджетів, ми спільно з органами місцевого самоврядування змогли акумулювати необхідний фінансовий ресурс та своєчасно завершити будівництво об’єктів програми, – зазначив Віталій Федорів. – На сьогодні рівень готовності шкіл, які будуються у рамках програми Президента України Володимира Зеленського «Велике будівництво», складає близько 100 відсотків. Аналогічна ситуація також спостерігається і щодо спорудження інших об’єктів програми, зокрема, дитячих садочків та стадіонів».
1 вересня за старим стилем називається в церковному Уставі початком індикту, тобто нового року. «Індикт» ― слово латинське, що означає «податок». Його збирали за наказом імператора в перший день вересня, коли завершувався збір врожаю.
Святі отці I Вселенського собору прийняли постанову починати новий рік з 1 (за новим стилем 14 )вересня ― на честь славної перемоги, яку в 312 році здобув імператор Костянтин над язичником Максентієм. Костянтин став єдинодержавним правителем Візантійської імперії та проголосив християнство релігією вільного сповідування. Таким чином, усе коло великих Господських і Богородичних свят починається з Різдва Пресвятої Богородиці (8 (21) вересня) і закінчується Її Успінням (15 (28) серпня). Свято церковного Нового року для багатьох християн часто минає непоміченим. Але саме перший день річного богослужбового кола посідає в ньому особливе і знаменне місце. Служба стає урочистішою, на утрені співається Велике славословіє, а піснеспіви дня розкривають значення свята і його роль у духовному житті християн. Вершиною богослужіння у цей день, своєрідним вінцем вважається читання Євангелія, яке розповідає про початок відкритого служіння Христа Спасителя після Його хрещення (Лк. 4, 16-22). За церковним переказом, це відбулося в перший день юдейського свята жнив, яке відзначали з 1 по 8 вересня. Тому стає зрозумілим і намір Церкви, яка зробила цей день початком новорічних свят.
Із 1492 року на Русі Новоліття відзначали як церковно-державне свято. А з 1547 року на всіх головних площах російських міст-фортець воєвода з боярами і єпископ із духовенством виголошували «Многоліття» царю. Головні урочистості відбувалися в Москві на Соборній площі Кремля. У 1582 році іноземний очевидець цієї події повідомляв: «На площі споруджується поміст, на який підіймаються митрополит і великий князь і сповіщають звідти про закінчення року. Митрополит святить воду і кропить нею князя і народ, благословляючи всіх хрестом, молиться про їхнє довге і щасливе життя, а народ у цей час голосно кричить: «Великому Государю нашому і дітям його многая літа!». При цьому всі радісно вітають один одного, бажаючи кожному довгого життя».
Навчальний рік у церковно-парафіяльних школах завжди починався з Новоліття, що й перейшло згодом у всі інші навчальні заклади. Із днем Новоліття на Русі було пов’язано й багато народних традицій. Закінчувався період жнив, і у цей день жінки вперше сідали за прядки та кросна ― старовинні ткацькі верстати. У сім’ях, де були хлопчики шести-восьми років, святкували перше «саджання на коня». При цьому батько притримував сина, а хрещений батько повільно вів коня по двору. Це символізувало закінчення раннього дитинства й початок виховання воїна.
Церковне новоліття має для кожного християнина глибоке символічне та духовне значення. Цього дня Господь розпочав проповідь Царства Божого і засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії-Спасителя і тим самим ― про кінець Старого і початок Нового Заповіту. Відтак день Церковного новоліття є найсприятливішим моментом, щоб залишити в минулому гріховне життя й розпочати життя нове ― згідно з євангельськими законами.
Преподобний Пимен Великий народився близько 340 р. в Єгипті. З двома своїми братами Анувієм і Паїсієм він пішов в один з єгипетських монастирів, де всі троє взяли чернечий постриг. Брати настільки були строгими подвижниками, що, коли їх мати прийшла в монастир, щоб побачити дітей, вони не вийшли до неї зі своїх келій. Мати довго стояла і плакала. Тоді преподобний Пимен сказав їй через закриті двері келії: “Якщо ти перенесеш тимчасову розлуку з нами, то в майбутньому житті будеш бачити нас, так ми сподіваємося на людинолюбство Боже”. Мати змирилася і повернулася додому. Слава про подвиги і чесноти преподобного Пимена поширилася по всій країні. Одного разу правитель області побажав бачити його. Преподобний Пимен, уникаючи слави, розсудив: “Якщо вельможі стануть приходити до мене і шанувати, тоді й багато людей з народу почнуть приходити до мене і заважати моїй безмовності, і я втрачу благодаті смирення, яке придбав за допомогою Божою”. І передав він з посланим відмову. Для багатьох ченців преподобний Пимен був духовним наставником і керівником. Вони записували його відповіді для повчання себе й інших. Один чернець запитав: “Чи слід покрити мовчанням гріх брата, який згрішив, якщо трапиться побачити його” Старець відповів: “Якщо ми приховаємо гріхи братів, то й Бог приховає наші гріхи, і якщо ти побачиш брата, що грішить не вір своїм очам і знай, що твої гріхи подібні колоді, а гріхи брата твого подібні сучку, і тоді ніколи не будеш приходити в збентеження і спокусу “. Інший чернець звернувся до преподобного, сказавши: “.? Я дуже згрішив і хочу провести в покаянні три роки, достатній такий термін” Старець відповів: “Цього багато”. Інок продовжував запитувати, який термін покаяння преподобний вважатиме для нього потрібним – рік або сорок днів? Старець сказав: “Я думаю, що якщо людина від усього серця покається і покладе твердий намір більше не повертатися до гріха, то Бог прийме і його триденне покаяння”. На питання, як позбавитися від нав’язливих злих думок, старець відповів: “. Якщо людина має по одну сторону себе вогонь, а по іншу посудину з водою, то, коли загориться від вогню, бере з посудини воду і гасить вогонь Подібно до цього злі помисли, вселяється ворогом нашого спасіння, можуть, немов іскра, розпалити в людині гріховні побажання. Треба гасити ці іскри водою, тобто молитвою і устремлінням душі до Бога “. Преподобний Пімен був суворим постником і не приймав їжі по тижню і більше. Однак іншим він радив їсти кожен день, але без пересичення. Про одного ченця, разрешали собі приймати їжу тільки на сьомий день і гнівається на брата, преподобний сказав: “Навчився постити по шість днів, а від гніву не може утриматися і один день”. На питання, що краще – говорити або мовчати, старець сказав: «Хто говорить Бога ради – добре робить, і хто мовчить Бога ради – теж добре надходить”. І ще: “Буває, що людина здається мовчазним, але якщо серце його осуджує інших, то він говорить завжди І є такі, які весь день говорять мовою, але всередині себе дотримують мовчання, тому що не засуджують нікого.». Преподобний говорив: “Людині необхідно дотримуватися трьох головних правил: боятися Бога, часто молитися і робити добро людям”. “Злоба ніколи не знищить злоби. Якщо хто тобі зробив зло, зроби йому добро, і твоє добро переможе його злобу”. Одного разу, коли преподобний з учнями прийшов в єгипетську пустелю (так як мав звичай переходити з місця на місце, щоб уникнути слави від людей), йому стало відомо, що жив там старець незадоволений його приходом і заздрить йому. Щоб перемогти злобу відлюдника, преподобний пішов до нього з братами, захопивши з собою їжі для частування. Старець відмовився вийти до них. Тоді преподобний Пімен сказав: “Ми не підемо звідси, поки не сподобилися бачити і поклонитися святому старцю”, – і залишився стояти на сонячному спеці біля дверей його келії. Бачачи таке терпіння і незлобие преподобного Пимена, старець прийняв його з любов’ю і сказав: “Справедливо, що я чув про вас, але бачу в вас добрі справи в сто разів більші”. Так вмів преподобний Пимен гасити злобу і подавав собою приклад іншим. Він мав таке велике упокорювання, що часто зітхаючи казав: “Я буду кинутий на те місце, куди буде кинуто сатана” Одного разу до преподобному прийшов інок здалеку, щоб послухати його повчання. Преподобний відвернувся від нього і мовчав. Здивованому іноку пояснили, що преподобний не любить розмов про піднесених предметах. Тоді чернець став питати його про боротьбу з душевними пристрастями. Святий звернувся до нього з радісним обличчям: “Ось тепер ти добре сказав, і я буду тобі відповідати”, – і довго повчав, як слід боротися з пристрастями і перемагати їх. Преподобний Пимен помер у віці 110 років, близько 450 року. Незабаром же по кончині він був визнаний святим угодником Божим і отримав найменування Великий – на знак великого смиренномудрості, скромності, правдивості і самовідданого служіння Богові.
4 серпня 2020 року, в місті Коломия, з нагоди відкриття реставраційних робіт Музею Писанкового розпису, відбувся урочистий захід “Зберегти символ, що єднає”.
На запрошення організаторів, в святковому заході взяв участь Керуючий Коломийською Єпархією, Преосвященний Єпископ Коломийський і Косівський Юліан.
Спочатку до присутніх звернулась Генеральний директор Національного музею Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського міста Коломиї Ярослава Юріївна Ткачук, яка подякувала присутнім за допомогу у проведенні відновлюваних робіт та розказала про унікальність й особливість функціонування головної візитівки міста.
Опісля до слова та благословення було запрошене духовенство. Звертаючись до присутніх, Преосвященний Владика Юліан зазначив, що відповідальність за збереження релігійної та культурної спадщини нашого народу лежить на кожному із нас.
“Сьогодні, як ніколи, ми повинні відкинути байдужість та об’єднати свої сили задля розбудови рідного міста. Нехай сьогоднішня спільна молитва та Благословення Господнє стануть запорукою успішного й швидкого виконання реставраційних робіт”, – підсумував Архіпастир.
Також із словом звернувся головний ініціатор проекту відновлення музею, відомий меценат та благодійник, депутат Івано-Франківської обласної ради – Богдан Миколайович Станіславський. У своєму слові Богдан Миколайович подякував усім присутнім за участь у відкритті реставраційних робіт та закликав кожного долучатися до справи збереження та відновлення окраси нашого міста – Музею Писанкового розпису.
На завершення Єпископ Юліан та Єпископ Василій (Івасюк) УГКЦ, організатори заходу, архітертори, митці та представники реставраційних компаній мали змогу обмінятися думками й пропозиціями стосовно проведення та втілення відновлюваних робіт по збереженні музею.
Керуючого Коломийською Єпархією на урочистому заході супроводжували: ієрей Василь Бойчук та ієрей Іван Венгрин.
Пророк Самуїл був п’ятнадцятий і останній суддя Ізраїльський, що жив за 1146 років до Різдва Христового. Він походив від коліна Левія, був сином Елкани із Раматаїм-Цофіму, з гори Єфремової. Народився випроханий у Господа молитвами своєї матері Анни (тому й одержав ім’я Самуїл, що означає “випроханий”) і ще до народження був присвячений Богу. Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, мати пішла з ним до Шіло, і за обітницею віддала його до скинії на піклування первосвященика Ілія, який в той же час був і суддею над народом Ізраїльським. Пророк зростав у страху Божому, і вже в 12 років йому було одкровення про те, що Бог покарає весь дім первосвященика Ілія за те, що він не приборкує своїх нечестивих синів. Пророцтво збулося, коли филистимляни, вбивши 30000 ізраїльтян (серед них були і сини первосвященика Офні та Фінеєс), здобули перемогу і взяли Ковчег Божий. Почувши про це, первосвященик Ілій впав з стільця наознак при брамі і, зламавши хребет, помер. Дружина Фінеєса, до якої чутка про подію дійшла у той час, коли народжувався младенець, померла зі словами: “Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Ковчег Божий” (1. Цар 4,22). Після смерті Ілія Самуїл став суддею народу ізраїльського. При ньому Ковчег Божий був повернутий з полону самими филистимлянами, а після навернення ізраїльтян до Бога вони повернули собі і всі міста, які взяли филистимляни. Постарівши, пророк Самуїл поставив своїх синів – Іоїла й Авію – суддями над Ізраїлем, але вони не успадкували чеснот та правосуддя батька, оскільки були користолюбиві. Тоді старійшини Ізраїлю, бажаючи, щоб народ Божий був “як інші народи” (1 Цар. 8, 20), зажадали в пророка Самуїла поставити їм царя. Пророк Самуїл побачив у цьому глибоке падіння народу, яким до того часу керував Сам Бог, сповіщаючи волю через святих обранців. Залишаючи посаду судді, пророк Самуїл запитував народ, не скривдив він кого у продовж свого правління, але ніхто не знайшов за ним нічого. Після викриття першого царя Саула в непослуху Богові, пророк Самуїл помазав на царство святого Давида, який знаходив у нього притулок, рятуючись від переслідувань царя Саула. Пророк Самуїл помер, досягши глибокої старості. Життя його описане в Біблії (1 Цар;. Сір 46, 16-23.). У 406 році мощі пророка Самуїла були перенесені з Юдеї в Константинополь.
.JPG)
